15 січня 1860 року вже хворий поет створив цю чудову поетичну замальовку – казку. Чом би й ні? Адже тільки в казках оживають предмети! А Шевченко показав зміни барв у природі в різні пори року: зелений покров змінюється золотистим, а потім білим.
Таким люблячим батьком постає рік для діброви-донечки. Поет аж сам захоплений: «Багатого собі батька маєш». Художні деталі дуже місткі, а в двох словах вміщуються пори року: літо має рясний зелений покров, осінь огорнута «в ризу золотую», а зима сповиває природу «білою габою».
