Учениця. Іде бідний чоловік у палючий сонячний день кам’яною стежиною та нарікає на Бога: «Чому я народився таким нещасним і бідним, що не маю навіть грошей купити взуття, зовсім покалічив собі ноги?» Після довгої дороги він дістався до міста й побачив там бідного каліку, якого возили в спеціальному візку і який у всіх просив милостиню. Бідняк глибоко замислився: «Невже цьому каліці краще, ніж мені? — сказав він сам собі. — Він без допомоги інших не може рухатись, а я який довгий шлях до міста пройшов своїми ногами». Він одразу пішов у церкву, став на коліна й просив Господа, щоб Він простив йому ці нарікання. Бідняк почувався щасливим, оскільки мав ноги, і більше ніколи не нарікав на Бога











