Постановка проблеми. Сучасний світ характеризується стрімким розвитком технологій та глобалізаційними процесами, які кардинально змінюють вимоги до освіти та навчального процесу. Традиційні методи навчання вже не відповідають потребам нового покоління учнів та студентів, які росли в епоху цифрових технологій. Освітні системи багатьох країн стикаються з викликом: як адаптувати навчальний процес до нових реалій, зберігаючи при цьому високу якість освіти.
Пандемія COVID-19 лише підкреслила необхідність впровадження інноваційних технологій та методів у навчальний процес, коли дистанційне навчання стало не вибором, а необхідністю.
Інновації в освіті є необхідною умовою для підготовки конкурентоспроможних фахівців, здатних адаптуватися до швидкозмінних умов ринку праці. Однак впровадження нових технологій та підходів вимагає не лише технічного забезпечення, але й зміни парадигми мислення всіх учасників освітнього процесу, що часто стикається з опором та консерватизмом.
Тому дослідження інноваційних підходів в освіті, аналіз їхньої ефективності та пошук оптимальних шляхів їх впровадження є актуальним завданням сучасної педагогічної науки [1, с. 23]; [2, с. 45]; [3, с. 12].
