наукова стаття "ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ НА УРОКАХ МОВИ В УЧНІВ З ПОРУШЕННЯМИ СЛУХУ"
Вивчення лексичного складу української мови є необхідним у процесі
навчання при опануванні предмету у початковій школі. Розвиток лексичної
компетенції є мовною основою комунікативної діяльності, динамічною єдністю, оскільки лексична компетенція формується в процесі комунікативної діяльності учнів, а комунікативна компетенція удосконалюється під час становлення лексичної компетенції, їхнє формування взаємопов’язане і взаємозалежне [1].
Врахування цього аспекту у змісті початкового навчання учнів з порушеннями
слуху з обов’язковим визначенням специфіки каналів сприймання інформації,
усвідомлення, розуміння, на думку Кульбіди С., 2019, є важливою і необхідною
умовою усвідомленого опанування мовою, використання у комунікативній
діяльності [2]. Адже давно відомо,що втрата слуху обмежує прийом мовної інформації через слуховий канал і гальмує розвиток розмовної мови до того моменту, коли глухі діти, як правило, мають значні прогалини у словесній мові і вступають у підлітковий і дорослий вік без набуття лексичних знань словесної мови. Ці докази підтверджено зарубіжними і вітчизняними дослідни- ками (Berent, 1996, Berent, 2009 Bochner & Albertini, 1988;Swisher, 1989 та ін.) у дослідженнях щодо вивчення двох мов (словесної і жестової). [3,4]
Особливі сфери складності включають поруч з накопиченням словникового запасу базу придбання обмеженої широти і глибини лексичних знань, граматичних і синтаксичних знань, здатності і вмінь читати, використання усного мовлення. Все це в комплексі, як правило (у розумінні Lichtenstein,
1998) є слабшим у глухих учнів, ніж у чуючих однолітків, що впливає на дефіцит грамотності.
У спеціальний заклад приходять першокласники з порушеннями слуху з
різною базоюсловникового і жестівникового запасу у формах словесної мови
(від найнижчого, елементарного до достатнього рівнів). Завдання
сурдопедагогів полягає не лише у з’ясуванні рівнів у різних формах мовлення
(вид комунікації), визначення комунікативного середовища в родині (дитина глухих батьків, дитина чуючих батьків, дитина, де у родині є особа з порушеннями слуху та ін.), час, спосіб протезування дитини, якість слухового апарату (СА), кохлеарного імплантату (КІ), а й причин такого стану, розуміння шляхів формування компенсаторних, корекційно-розвиткових спрямувань з метою налагодження ефективного навчання з урахуванням бази лексичного запасу у двох мовах.
Робота команди фахівців сурдопедагогічного і сурдопсихологічного
профілю спрямовується на покращення мовлення (у його формах), оскільки воно перебуває в прямій залежності від обсягу словникового і жестівникового запасу вихованців. Розширення кола навчальних ситуацій спілкування під час класних уроків, групових, індивідуальних занять
спонукає до залучення все більшої кількості лексичних одиниць і міцніших лексичних навичок у двох мовах, з урахуванням обов’язкових словникових слів у кожному класі на уроках мови.
Досвід власної професійної діяльності сурдопедагогом у спеціальному
закладі (Н 90 і Н 91) дає підстави констатувати, що формування лексичної компетенції учнів з порушеннями слуху у процесі навчання української і жестової мов –це складний процес створення необхідних умов для цілеспрямованого поповнення словникового і жестівникового запасу; вироблення навичок ідентифікації лексичних одиниць (слово, словосполуче- ння, речення, текст порівняно з жестом, жестосполученням, жестовим реченням, текстом), розвитку лексичного розуміння окремих одиниць найнижчого рівня до вищого, розуміння і використання жестових і вербальних асоціацій, добирання точних відповідників для навчальних ситуацій мовленнєвого спілкування [2].
В контексті положень Нової української школи [5, 6] необхідний і достатньо
систематизований мовний матеріал вивчення лексичних одиниць пропонують
сучасні посібники, підручники Нової української школи [7, 8, 9], а також
інформаційні ресурси жестівників.
Для прикладу, у 2 класі (Н 91) при вивченні лексичної одиниці, що
позначається числом 1, звертаємо увагу учнів зі зниженим слухом на
особливості форм мовлення:
писемного: -один, одна, одне, одні,
дактильного: один, одна, одне, одні,
жестового –ОДИН.
У вправах на ознайомлення і розрізнення лексичних одиниць на прикладі
однієї одиниці (слово і жест), особливостей вживання відбувається тренування
у формах мовлення на прикладі словосполучення і жестосполучення:
-один м’яч, один ключ; одна кулька, квітка; одне дзеркало, морозиво,
мишеня; одні штани, шпаки та ін.;
-ОДИН М’ЯЧ, ОДИН КЛЮЧ; ОДИН КУЛЬКА, ТОРБИНА, КВІТКА; ОДИН ДЗЕРКАЛО, МОРОЗИВО, МИШЕНЯ; ОДИН ШТАНИ, ШПАКИ та ін.
Закріплення і систематизації –на прикладах речень (Скільки м’ячів?
Скільки ключів? У Буратіно один ніс та ін.), тексту (різноманітні вправи) [7].
Наведені приклади демонструють роботу сурдопедагога над лексичним
значенням одного жесту –ОДИН (у двох варіантах показу), а загалом підручник
надає цікавий і різноплановий матеріал різних за тематикою лексичних одиниць, вміщуючи копітку систематичну роботу і над обов’язковими словниковими словами, закріплення їхнього вживання у різних формах мовлення кожного учня з порушеннями слуху. Варто додати, що автором розроблено цілу систему роботи над формуванням і розвитком лексичної компетенції учнів з ПС, яка представлена у підручниках «Української мови» початкового курсу з опануванням українською словесною і українською жестовою мовами.
Окрім матеріалів підручників, також варто використовувати й
інформаційний ресурс жестівників [10-12], a також мережі інтернету, зокрема
сайту spreadthesign, де представлено українськими фахівцями 15 тисяч
жестових одиниць різноманітної тематики у відеозразках [11]. Такий ресурс
має перевагу у застосуванні нових джерел для навчання лексики за можливості
підключення до мережі Інтернет. Дистанційна своєрідна модель опанування
лексичних знань під час організованої комунікативної діяльності на уроках
мовного циклу підпорядковує собі всі напрями навчання: співвіднесення
базових лексичних знань з уміннями і навичками їх використання, продумування візуально-інформаційних прийомів навчання, уточнення змісту загальноосвітніх, компенсаторних, корекційно-розвиткових і виховних завдань, відбір обсягу і кількості відеозразків на вивчення конкретної теми. Учні мають можливість ознайомитися з лексичними значеннями жесту [13], різними почерками показу жестових одиниць, уточнити базовий жест і варіанти показу одного поняття, співставити зі зразком вчителя і власним зразком. Додамо, що лексична робота з базою сайту spreadthesign є досить цікавою, спонукає думати і аналізувати, підвищує вмотивованість і стимулює до накопичення активного лексичного запасу жестової і відповідників словесною мовами.
Отже, виникає необхідність збільшення словникового запасу учнів,
закріплення і збереження лексичних одиниць у пам’яті й організації більш
інтенсивного тренування їх уживання для створення самостійних мовних
текстів, що уможливлює використання різних інформаційних ресурсів. Різні за
спрямуванням ресурси (писемна форма, відеоформа, демонстрація вчителем у
різних формах мовлення) під час вивчення лексичного матеріалу в
організованій комунікативній діяльності на уроці спрямовуються на формування і розвиток практичних умінь володіння українською мовою поряд з жестовою як засобом спілкування у різноманітних мовленнєвих ситуаціях, з урахуванням базової (накопиченої) жестомовної комунікативної компетенції певного рівня.
Зважаючи на представлений доробок, хочемо відмітити важливість
спланованої, продуманої, системної роботи сурдопедагога на уроках мовного
циклу з питань формування і розвитку лексичної компетенції учнів з
порушеннями слуху з метою збагачення пасивного, активного словника і
жестівника. Дві мови українська словесна і українська жестова є необхідними
джерелами для учня з порушеннями слуху у розумінні, співставленні,
порівнянні, взаємодоповненні, усвідомленому використанні. На наш погляд, це
успішна запорука функціонального характеру засвоєння і розширення бази
лексичних одиниць на уроках мовного циклу початкової школи та використання у комунікативній діяльності учнями.
