У статті визначено зміст і значення одного з важливих напрямків патріотичного виховання – це прилучення дітей до народознавства — вивчення культури, звичаїв рідного народу шляхом ознайомлення з характерними ознаками побуту українців, народних ремесл, символів.
Ключові слова: мала Батьківщина; національні обереги, житло, одяг, предмети побуту українців; народна іграшка, народні ремесла, гончарство, вишивка, килимарство, лозоплетіння, символи, верба, калина, вінок, рушник, пісня, казка, прислів'я, приказки.
Постановка проблеми. У формуванні патріотично налаштованої особистості вагомою є роль народних традицій та обрядів: вони привертають увагу дошкільників до цінностей предків, створюють позитивний настрій, розкривають основи правомірної поведінки, навчають проявляти толерантність щодо всього живого. Актуальність патріотичного виховання зумовлюється водночас процесом становлення України як єдиної політичної нації. В умовах поліетнічної держави, воно покликане сприяти цілісності, соборності України, що є серцевиною української національної ідеї. При цьому важливо, щоб об’єднання різних етносів і регіонів України задля національного відродження, розбудови й вдосконалення суверенної правової держави і громадянського суспільства здійснювалось саме на базі демократичних цінностей, які в свою чергу мають лежати в основі патріотичного виховання [3].
Слід відзначити, що цілісна система формування свідомого громадянина, патріота своєї країни на сучасному етапі остаточно не сформована. Виникає багато питань щодо змісту, засобів упровадження патріотичного виховання та інтеграції його в систему освіти сучасного дошкільного закладу.
Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує, що за основу патріотичного виховання в ЗДО є моральне, естетичне, трудове, розумове виховання маленького громадянина. У процесі такого різнобічного виховання зароджуються перші паростки духовно-моральних патріотичних почуттів [2].
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про актуальність даного питання серед педагогів. Питанням патріотичного виховання дітей дошкільного віку присвятили свої дослідження сучасні науковці Л.Артемова, А.Богуш, А.Виноградова, Н.Гавриш, Н.Лисенко, Л.Лохвицька, Т.Поніманська та ін. Їхні роботи висвітлюють теоретичні засади народознавства, зміст і методику ознайомлення дітей з українською національною культурою, літературою, мистецтвом; розкривають методичні прийоми ознайомлення дітей з державними і національними символами, побутом, святами, звичаями, обрядами, іграми, народним промислом [1].
Метою написання статті є дослідження ефективності засобів ознайомлення з українським народознавством дітей дошкільного віку з метою національно патріотичного виховання.
Виклад основного матеріалу
Бабусина казка, мамина колискова, дідусева сопілочка — це те, що залишилося у кожному з нас, що не тільки наповнює теплими спогадами про дитинство, але й формує стійкий зв'язок із рідним народом, його культурою. Інтерес дитини до минулого батьків, бабусь і дідусів, до народних традицій є могутнім чинником розвитку повноцінної соціальної особистості, з високими життєвими позиціями, духовними потребами. Кожна нація має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть. Звичаї — це світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. Вони безпосередньо впливають на духовну культуру народу, на народну творчість. Саме тому народна творчість нерозривно пов'язана зі звичаями народу.
Невичерпним джерелом національно – патріотичного виховання особистості є народознавство. Адже немає талановитішого вихователя, ніж рідна земля та її народ. Народна творчість, фольклор, традиції – це характерні народні вихователі. Нині, виховуючи свідомого громадянина і патріота нашої держави, ми звертаємось до історії українського народу, відроджуючи, пробуджуючи до життя національні традиції, національний дух нашого народу і починати цю роботу потрібно з раннього віку в сім’ї, у дитячому садку.
До основних завдань національно-патріотичного виховання дошкільнят належать:
• формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста);
• формування духовно-моральних взаємин;
• формування любові до культурного спадку свого народу;
• виховання любові, поваги до своїх національних особливостей;
• почуття власної гідності як представників свого народу;
• толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників, батьків, сусідів, інших людей [4].
Своє завдання, як вихователя, вбачаю в ознайомленні дошкільнят з витоками народознавства, бо саме народознавство виховує у наших малят моральні, патріотичні, естетичні, творчі задатки. Якщо враховувати виховну силу народної казки, пісні, вишиванки, то вони є найважливішими засобами розвитку дитячої особистості. Таким чином, дитина змалечку навчається любити свій народ, свою Батьківщину, почуватися її часткою.
Одним з основних завдань моєї педагогічної роботи з дітьми є формування в них відповідальності за майбутнє Батьківщини, психологічної готовності до збереження народного майна. Я маю допомогти малюкам опанувати особливості побуту, звичаїв, культури українського народу. Природними національними рисами характеру українців вважаються щирість, гостинність, доброта, мудрість, щедрість, почуття гумору. Отож, ці риси особистості потрібно виховувати у дитини, використовуючи для цього багатий народознавчий матеріал [5].
Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, знайомлю їх із найближчим оточенням, долучаю до державних символів (Герба, Прапора, Гімну), народних національних оберегів (калини, верби, віночка, рушника), розширюю уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис). На виховних заходах «Без верби і калини нема України», « Батьківщина – рідна Україна» широко використовую скарб усної народної творчості — казки, легенди та притчі, які містять в собі значний пізнавальний і виховний потенціал і доступні до сприймання дошкільниками [6]. На їх основі знайомлю з історією українського народу, його традиціями.
У своїй роботі з дітьми використовую спостереження у природному, культурному, соціальному довкіллі; екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць; читання художньої літератури та слухання народної, класичної, сучасної музики; розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва. Словник діток поповнюється образними виразами, коли вони слухають фольклорні твори та твори українських письменників. Діти згадують знайомі прислів’я, приказки.
Заняття з народознавства сприяють вихованню у дітей духовності на національному ґрунті, доброзичливості, чесності, взаємоповаги, чемності, скромності, товариськості, поваги до культури інших народів, вшанування їхніх традицій, оберегів. З цією метою для роботи з дітьми було створено
відповідне розвивальне середовище групи:
- оформлено український куточок національної та народної символіки, де розміщено герб та прапор України, українські рушники, сорочки вишиванки, український посуд та іграшки;
- оформлено добірку віршів про Україну, Київ, рідну природу, Батьківщину.
Серед методів освітнього впливу на духовну сферу дитини віддаю перевагу іграм та ігровим вправам. Унаочненню і кращому засвоєнню народознавчого матеріалу сприяють розглядання картинок, фотографій («Серце України» - Київ), перегляд відеофільмів.
Не менш ефективною формою роботи з національно - патріотичного виховання дошкільників є проведення спільних з батьками заходів «Андріївські вечорниці», «Колядки, щедрівки», «Масляна».
Висновки. В останні роки складовою частиною дошкільного виховання стає народознавство. Метою цього предмета є ознайомлення дітей з народними традиціями і формування в них кращих якостей національного характеру, прагнення до відродження національної культури.
Виховні завдання народознавства мають на меті прищепити дітям насамперед любов до рідного краю, мови, оселі, до Батьківщини, почуття гордості за свій народ, повагу до національної культури, національних звичаїв та оберегів. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу.
Бути патріотом – означає любити материнську мову, свій дім, батьків, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції, людську працю, прагнути не лише зберігати духовні скарби народу, а й примножувати їх. Саме ці завдання і є визначальними у національно - патріотичному вихованні дітей дошкільного віку.
Список використаних джерел
Актуальні проблеми дошкільної освіти: Збірка друкованих праць студентського наукового об’єднання, - випуск – 2. Херсон – 2016р.
Базовий компонент дошкільної освіти / Науковий керівник: А. М. Богуш, дійсний член НАПН України, проф, д-р пед. наук; Авт. кол-в: Богуш А. М., Бєлєнька Г. В., Богініч О. Л., Гавриш Н. В., Долинна О. П., Ільченко Т. С., Коваленко О. В., Лисенко Г. М., Машовець М. А., Низковська О. В., Панасюк Т. В., Піроженко Т. О., Поніманська Т. І., Сідєльнікова О. Д., Шевчук А. С., Якименко Л. Ю. ― К.: Видавництво, 2012. – 26 с.
Каплуновська О. «Україна – моя Батьківщина». Парціальна програма національно-патріотичного виховання дітей дошкільного віку / О. М. Каплуновська, І. І. Кричата, Ю. М. Палець; за наук. ред. О. Д. Рейпольської. – Тернопіль: Мандрівець, 2017. – 72 с.
Кривоніс М. Л., Дроботій О. Л. Патріотичне виховання в ДНЗ. – Х.: Вид-во «Ранок», 2015. – 192 с. – (Серія «Сучасна дошкільна освіта»).
Лозинська Є.Ф. Українське народознавство дітям дошкільного віку: Метод. Посібник для дошкільних закладів – Львів: Оріяна – Нова, 2008р. – 208с.
Ніколаєнко В. М. Народознавство в дошкільному навчальному закладі. 2-6 років. – 4-те вид., перероб. – Х.: Вид. група «Основа», 2013. – 207, (1) с.: іл. – (Серія «ДНЗ. Вихователю»).
