Поняття «музейна втома», вперше описане Бенджаміном Айвзом Гілманом у 1916 році, позначає стан фізичного та ментального виснаження від відвідування культурних закладів. Дослідження вказують, що інтерес відвідувачів зазвичай стрімко згасає вже після перших 30 хвилин через інформаційне перевантаження та одноманітність експозицій. Окремим аспектом є «музейні ноги» — біль у м’язах та спині, спричинений тривалим стоїнням та специфічним повільним пересуванням по залах. Для подолання цього ефекту фахівці радять обирати зручне взуття, робити регулярні перерви на відпочинок та фокусуватися лише на кількох ключових об'єктах. Музеї намагаються мінімізувати втому за допомогою раціонального планування, встановлення достатньої кількості лавок та використання сучасних технологій відстеження поведінки гостей. Покращити досвід також допомагають попереднє планування візиту, легкий перекус та спільне обговорення побаченого після завершення екскурсії.


