Донеччина. Коли я чую це слово, перед моїми очима постає особливий, ні на що не схожий світ. Для когось цей регіон асоціюється виключно з шахтами, заводами та промисловими гігантами. Проте для мене – це перш за все рідний дім, земля з глибокою душею, неповторною красою та неймовірно сильним характером. Справжня краса Донеччини прихована в її контрастах. Тут величні рукотворні гори – терикони – сусідять із без-крайніми, ковиловими степами, що пахнуть полином і свободою. Мало хто знає, який чарівний наш край навесні, коли розквітає дикий степ, або якою спокійною силою віє від крейдяних скель Святогір’я та хвойних лісів уздовж Сіверського Дінця. Ця земля має свій особливий, суровий, але водночас дуже теплий затишок.





