Всеосвіта

Головне меню порталу

Головне меню порталу

Сьогодні о 16:00
Семінар:
«
STEM-майстерня: від STEM-освіти до міжнародного визнання
»
Взяти участь Всі події

Мій погляд на НОВУ УКРАЇНСЬКУ ШКОЛУ

Вміст матеріалу:

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення зі змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документа.

Опис методичного матеріалу:

Сьогодні запитую себе, яку ж школу я люблю. Запитую і шукаю відповідь у своєму серці. Повертаюсь подумки до уроків, розмов з дітьми, дискусій з вчителями, стежин мандрівками Україною, хвилювань під час екзаменів та атестацій, спілкування з батьками, до днів, коли втирала сльози закоханим дівчаткам, і зупиняла бійку неврівноважених підлітків.

То ж яку школу я люблю? Якою я бачу НОВУ УКРАЇНСЬКУ ШКОЛУ:

- школу, де зранку і до смерканку живуть діти;

- ту, в якій вчителі люблять не себе в школі, а школу в собі;

- школу, в яку методист приходить не лише вчити, а й вчитися;

- заклад, де адміністрація головним своїм завданням вбачає допомогу вчителю задля реалізації найвищої мети – освіти і щастя дитини;

- школу, де пенсіонерів згадують не лише у день вчителя;

- школу, де все роблять не заради місця в рейтинговій шкалі, а в ім’я шкільної родини;

- школу, де пишаються кожним учнем, а не лише тими, чиї фото на стенді «Гордість школи».

- школу, в якій живуть за Василем Сухомлинським , а не лише згадують великого достойника у ювілейні роки;

- школу, в учительській якої переважно точаться не сумні розмови про складні проблеми, а про дитячі досягнення, навіть маленькі;

- ту, де атестація вчителя не перетворюються в його екзекуцію;

- школу, в якій молодому вчителю хочеться звернутися за допомогою до старшого, а не скрутитися в маленький клубочок під прискіпливим поглядом наставника;

- школу, де з батьківських зборів виходять з переконанням, що дитину не лише навчать, а й зрозуміють;

- школу, де всі діти за час навчання побувають на сцені, а не лише в глядацькій залі;

- школу, в якій вчитель виходить з нарад не з сумним обличчям, а з вогником в очах;

- школу, де директор не заважає креативному педагогу і не вимагає від кожного щодня «знімати зірку з неба»;

То ж яку школу я люблю? Якою я бачу НОВУ УКРАЇНСЬКУ ШКОЛУ:

- школу, де зранку і до смерканку живуть діти;

- ту, в якій вчителі люблять не себе в школі, а школу в собі;

- школу, в яку методист приходить не лише вчити, а й вчитися;

- заклад, де адміністрація головним своїм завданням вбачає допомогу вчителю задля реалізації найвищої мети – освіти і щастя дитини;

- школу, де пенсіонерів згадують не лише у день вчителя;

- школу, де все роблять не заради місця в рейтинговій шкалі, а в ім’я шкільної родини;

- школу, де пишаються кожним учнем, а не лише тими, чиї фото на стенді «Гордість школи».

- школу, в якій живуть за Василем Сухомлинським , а не лише згадують великого достойника у ювілейні роки;

- школу, в учительській якої переважно точаться не сумні розмови про складні проблеми, а про дитячі досягнення, навіть маленькі;

- ту, де атестація вчителя не перетворюються в його екзекуцію;

- школу, в якій молодому вчителю хочеться звернутися за допомогою до старшого, а не скрутитися в маленький клубочок під прискіпливим поглядом наставника;

- школу, де з батьківських зборів виходять з переконанням, що дитину не лише навчать, а й зрозуміють;

- школу, де всі діти за час навчання побувають на сцені, а не лише в глядацькій залі;

- школу, в якій вчитель виходить з нарад не з сумним обличчям, а з вогником в очах;

- школу, де директор не заважає креативному педагогу і не вимагає від кожного щодня «знімати зірку з неба»;

Увага! Автор матеріалу забороняє відтворення, передрук або розповсюдження іншим способом цього матеріалу з сайту «ВСЕОСВІТА» (тексти, фото, відео тощо). Дозволяється лише гіперпосилання на сам матеріал.