Мігель де Сервантес Сааведра
(1547 — 1616)
Міге́ль де Серва́нтес Сааве́дра народився в місті Алькала-де-Енарес 29 вересня 1547 р., у день Архангела Михаїла, і за традицією отримав ім'я святого. Мігель де Сервантес був хрещений у місті Алькала-де-Енарес, у парафіяльній церкві святої Марії. Його батька звали Родріго де Сервантес, за походженням із Кордови, він працював хірургом, що було ганебним для ідальго. Його мати звали Леонор де Кортінас, про яку відомо мало. У Сервантеса були брати Андрес, Родріго і Хуан, сестри Андреа, Луїса і Магдалена. Сім’я була дуже бідною. Як жартував пізніше сам Сервантес, від славного минулого залишились лише родовий герб, зношений щит та спис на старій палці.
У 1551 році Родріго де Сервантес зі своєю сім'єю переїхав до Вальядоліда. Через борги він був ув'язнений на декілька місяців.
У 1556 році він направився до Кордови, щоб отримати спадок Хуана де Сервантеса, дідуся майбутнього письменника, а також щоб втекти від кредиторів.
Не існує точної інформації щодо перших років навчання Мігеля де Сервантеса.
У 1566 році переїхав до Мадрида. Є відомості, що там його учителем був гуманіст Хуан Лопес де Ойос, який у 1569 році у своїй книзі надрукував перший вірш свого учня – на смерть королеви Ізабелли. Мігеля завдяки цьому помітив надзвичайний посол Папи Пія П'ятого кардинал Джуліо Аквавіва д’Арагона і запропонував вступити на службу до себе. Разом із ним Сервантес 1569 р. залишив Мадрид і відбув до Риму. Там він мав змогу вивчати італійську мову, знайомитися з культурою італійського Відродження.
Там він міг би присвятити себе літературі, але Мігелю це здалося нудним заняттям. Він, як і багато його однолітків, мріяв битися з турками.
В Італії якраз готувався похід проти турків. Очолював цей похід прославлений полководець Хуан Австрійський. І Мігель записався в солдати в полк морської піхоти.
В жовтні 1571 року він прославився у битві біля Лепанто. Його галера «Маркез» опинилась в центрі бою, Сервантеса було поранено в груди й ліву руку, яка назавжди залишилась паралізованою. Його почали називати «Манко» – однорукий.
Злидні змусили інваліда повернутися у військову частину: він відзначився в битвах під Корфу, Наварині та ін. його мужність помітив командуючий, і Сервантес одержав похвальні рекомендації від брата короля Філіпа ІІ, що повинні були забезпечити герою почесний прийом на батьківщині і посаду капітана.
Під час повернення з Неаполя до Іспанії на борту галери «Сонце» турецька флотилія взяла у полон Мігеля і його брата Родріго. Це відбулося 26 вересня 1575 року. Їх відправили до Алжира. Його грамоти вселили думку про знатність Сервантеса, і за нього був призначений непомірно високий викуп – п'ятсот золотих ескудо та чекали суворі умови утримання (з залізним кільцем на шиї та в ланцюгах) з метою зробити полоненого більш поступливим. За п’ять років, нехтуючи катуваннями і загрозами страти, він чотири рази організовував втечу полонених. Саме в алжирській в'язниці, прикутий ланцюгом до стіни, однорукий солдат почав писати роман «Галатея».
Сім’я Сервантеса, збираючи гроші на викуп, розорилася, тому йому довелося знову піти служити в армію. І лише досягши 40-річного віку Сервантес покинув військову службу.
Всі його спроби писати для театру і створити свій театр не принесли ніякого доходу. Сервантес нічого не заслужив і ніяких милостей не отримав.
Єдиною надією була державна служба, він навіть думав знайти посаду в заокеанських володіннях Іспанії. І тут його призначили на посаду комісара у справах закупівель для армії. 15 років довелось їздити селами і силою відбирати продукти. Багато хто на такому посту заробив маєтки. Сервантес виявився занадто чесним. Після того, як він примусив до виплат багатий монастир, його відлучили від церкви. А після того, як довірився своєму підлеглому, і той обчистив казну, опинився у в'язниці. Саме в тюрмі він почав писати свій знаменитий роман «Дон Кіхот».
