Засоби розвитку швидкісно-силових якостей та методи контролю
Одним із завдань, за допомогою яких реалізується мета предмета “Фізична культура” є удосконалення функціональних можливостей організму школярів, розвитку основних життєзабезпечувальних систем, а також розвиток кондиційних якостей (сили, швидкості, витривалості, гнучкості й швидкісно-силових) та координаційних здібностей (швидкості перешикувань, узгодження рухових дій, здатності до вільного розслаблення м’язів, вестибулярної стійкості тощо). Старший шкільний вік вважається вельми сприятливим для розвитку швидкісно-силових здібностей . Аналіз публікацій. Програма з предмету “Фізична культура” складена таким чином, що дуже важко уявити цілісний процес розвитку рухових здібностей, в тому числі і швидкісно-силових здібностей. По-перше, викладаються окремі теми без урахування їх взаємозв’язку. По-друге, плутанина у поняттях (зміст навчального матеріалу — державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, фізична підготовка: загальна фізична підготовка, спеціальна фізична підготовка — вправи для розвитку швидкості, спритності, координації рухів), які в різних темах трактуються по-різному. Крім цього коло засобів розвитку швидкісно-силових здібностей дуже широко і без розуміння особливостей їх прояву, чіткої класифікації засобів складно цілеспрямовано планувати і проводити заняття з фізичної культури у школі Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано згідно плану науково-дослідної роботи Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України за темою 13.04 «Моделювання процесу навчання та розвитку рухових здібностей у дітей і підлітків» (номер державної реєстрації 0113U002102). © Пашкевич С.А., Матвієнко Я.В., 2016 View metadata, citation and similar papers at core.ac.uk brought to you by CORE «АктуАльні проблеми фізкультурної освіти» 45 Матеріал і методи. Мета дослідження — визначити засоби розвитку швидкісно-силових здібностей, які проявляються у відштовхуванні в стрибкових вправах на заняттях зі школярами 10-х класів для покращення виконання нормативів фізичної підготовленості. Методологія дослідження була спрямована на вибір адекватних методів для досягнення висунутої мети. Були використані такі методи: • теоретичні: вивчення, аналіз і узагальнення філософської, психологічної та педагогічної літератури, літератури з теорії та методики фізичного виховання з проблеми дослідження; систематизація, порівняння й узагальнення — для визначення понятійного апарату дослідження; • емпіричні: бесіди з вчителями фізичної культури, тестування рівня розвитку швидкісно-силових якостей, що проявляються у відштовхуванні, спостереження за виконанням вправ, педагогічний експеримент для виявлення результативності проведеної роботи; • статистичні: кількісний і якісний аналіз отриманих результатів з використанням методів математичної статистики (статистична обробка результатів). Результати дослідження та їх обговорення. Для характеристики спеціальної стрибкової підготовленості хлопців 10-х класів були відібрані вправи за критеріями “принципу динамічної відповідності”. Ці вправи цілком або частково відповідали характеру рухової діяльності: руховій структурі, біодинаміці відштовхування, режиму м’язового напруження, особливостям прояву швидкісно-силових здібностей [1]. У процесі експерименту були використані наступні тести: біг 30 м з високого старту, стрибок у довжину з місця, потрійний стрибок у довжину. В дослідженнях прийняли участь 8 хлопців 10-х класів, яким на той час виповнилось 15—16 років. Всі вони відносились до основної медичної групи. Для вивчення динаміки зміни розвитку швидкісно-силових якостей були проведені 2 заміри: на початку і в кінці експерименту. Після проведення попереднього заміру рівня розвитку швидкісно-силових якостей учням експериментальної групи було запропоновано виконати такі вправи: 1. Стрибки на двох ногах з підтягуванням зігнутих ніг до грудей. Виконували на місці і з просуванням вперед. Кількість повторень 8—10 разів, 3—4 серії. Матеріали конференції 46 2. Багаторазові стрибки на двох ногах через перешкоди. 3—4 серії по 6—8 перешкод. 3. Стрибки на двох ногах через гімнастичну лавку із просуванням вздовж лави. Повторювали 8—10 разів, 3—4 серії. 4. Зістрибування з підвищення 60—70 см із приземленням напівприсівши. Повторювали 8—10 разів. 5. Зістрибування з підвищення 30—40 см на дві ноги з наступним стрибком через перешкоди (3—4 низьких бар’єри). Повторювали 5—6 разів. Показники приросту швидкісно-силових здібностей експериментальної групи складають відповідно 6,2%, 12,6% та 7,74%. В цей час більшість дослідників визначає приріст у цьому віковому періоді на рівні 7% [1]. Таким чином, при плануванні засобів виховання швидкісно-силових здібностей у хлопчиків великі обсяги навантажень і велику кількість засобів можливо припускати для хлопців з прискореним рівнем розвитку швидкісно-силових здібностей. Для інших учнів необхідно використовувати середній та малий обсяг засобів виховання цих здібностей. На підставі цього вчитель фізкультури повинен враховувати індивідуальні і статеві особливості дітей в кожному віці (кожному класі). Це легше буде зробити за умов багаторічної роботи вчителів з визначеними класами, вивчаючи можливості учнів, динаміку їх результатів в різних фізичних вправах багато років поспіль. Кореляційний аналіз результатів проведеного дослідження виявив, що взагалі між показниками, які вивчали, існують дуже тісні взаємозв’язки, тобто якість виконання контрольних вправ залежить від одних і тих же факторів. Підвищення одного показника цілком можливо буде спостерігатись разом з підвищенням й інших показників. Значно зростає кількість сильних статистичних зв’язків у кореляційному полі результатів випробувань швидкісно-силової підготовленості хлопців. Так сильні статистичні зв’язки маємо між більшістю результатів швидкісно-силових вправ. Всі підібрані вправи визначають особливості біодинаміки відштовхування в стрибкових тестах: біг на 30 м є інтегральним показником прояву швидкісно-силових якостей, який змінюється за своїми закономірностями; стрибки у довжину з місця, загальновизнаний критерій розвитку швидкісносилових здібностей; потрійний стрибок, більш-менш правильне ви- «АктуАльні проблеми фізкультурної освіти» 47 конання якого пов’язано з проявом реактивно-балістичного типу м’язового напруження. Отримані результати вказують на те, що доцільно використовувати запропоновані спеціальні вправи для розвитку швидкісносилових якостей школярів визначеного віку, а біг на 30м, стрибок з місця та потрійний стрибок дають можливість контролювати розвиток визначеної якості. Розвиток швидкісно-силових якостей можливий тільки при регулярному виконанні вправ певного напрямку поза рамками шкільного уроку в умовах позакласних організаційних форм з фізичного виховання і в самостійних заняттях. Висновки У розвитку швидкісно-силових якостей провідним є метод динамічних зусиль. Для оволодіння ефективним відштовхуванням потрібно включати в урок різні стрибкові вправи і стрибки у висоту, в довжину, потрійні. Підбір вправ відбувається згідно принципу динамічної відповідності. Кореляційний аналіз визначив досить високий рівень взаємозв’язку контрольних вправ з запропонованими стрибковими вправами, що дає можливість рекомендувати їх до практичного використання. Під час проведення визначених фізичних вправ потрібно орієнтуватися лише на рівень початкової підготовленості учнів і ні в якому разі не можна допускати перевантаження учнів.
