+ Додати матерiал
і отримати
безкоштовне
свідоцтво
! В а ж л и в о
Предмети »

Методичні рекомендації на тему "Зміст, форми і методи роботи з учнівською молоддю з історичного краєзнавства"

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Методичні рекомендації.

Зміст, форми і методи роботи з учнівською молоддю з історичного краєзнавства.

Вступ.

Історичне краєзнавство є одним з ефективних механізмів формування історичної пам’яті українського народу. Розвиток історичного краєзнавства здійснюється на належному рівні як органами державної влади так і громадськими організаціями.

Краєзнавство є одним із джерел виховання гідних громадян України, формування справжніх будівельників свого майбутнього. Воно допомагає дітям усвідомити нерозривний зв’язок, єдність історії свого села чи міста з історією та сьогоденням країни; відчути причетність до них кожної людини, кожної родини; визнати своїм найпершим обов’язком, честю стати гідним послідовником кращих традицій рідного краю. Через призму дослідження подій в окремих місцевостях краєзнавство сприяє глибокому і всебічному вивченню яскравої, але непростої історії нашої Батьківщини, осмисленню її ролі на тлі європейської і світової культури, прилученню підростаючого покоління до духовної та історичної скарбниці свого народу. Краєзнавство належить до нового типу міждисциплінарного знання, що складається у сучасній науці, і включає в себе географічні, історичні, економічні, демографічні, біографічні, фольклорні, літературознавчі, соціологічні, екологічні, музеєзнавчі, бібліографічні аспекти. Об’єднуючим компонентом є те, що вся ця інформація стосується однієї місцевості. Взаємодія у краєзнавчій роботі різноманітних видів людського знання і діяльності сприяє поступовому формуванню науково – теоретичного ядра краєзнавства у тісному зв’язку із загальнокультурною просвітницькою роботою. До напрямків такої роботи можна віднести збереження матеріальних пам’яток, збір аудіо – та відео – спогадів, складання родоводів тощо. Активним учасником цієї роботи повинна бути учнівська молодь. Для ефективної краєзнавчої роботи необхідно керуватися:

- способами активізації учнів у цій роботі;

- можливостями педагогічних технологій, групових методів та

індивідуальних форм навчання;

- дослідницькими краєзнавчими уроками, які мають суттєві переваги над традиційними;

- існуючими технологіями моделювання наукового краєзнавчого дослідження;

- можливостями для формування у учнів дослідницьких вмінь;

- установкою на кінцевий результат залучення учнів до краєзнавчої роботи – цілеспрямований розвиток їх особистості.

Таким чином, історичні події, факти, біографії видатних земляків розглядаються як призма, через яку можна найповніше відтворити картини життя людей певної епохи.

Особливостями інноваційних технологій використання краєзнавства у навчально–виховному процесі є те, що:

- змінюється роль педагога, як керівника навчально – виховного процесу (учень сам стає керівником краєзнавчого пошуку);

- перевага надається дослідницьким комунікативно – діалогічним та моделюючим формам роботи;

- основою краєзнавчої роботи є не засвоєння певної суми знань, а розвиток особистості та опанування продуктивними способами діяльності;

- максимально використовується особистий досвід учня, розвивається його творче мислення, зростає його внутрішня мотивація отримання нових знань та навичок;

- зміст краєзнавчої роботи з прикладної площини переходить в більш теоретичну;

- визнається існування „ білих плям ” та „відкритих проблем”;

- домінує позитивний виклад матеріалу.

Краєзнавча робота повинна забезпечити виховання національної свідомості, а також навчити дітей аналізувати отримані дані.

Доцільно глибше осмислити питання, які стосуються краєзнавчої роботи і розвитку музеїв, взаємозв'язку шкільного туризму і краєзнавства, а також ролі краєзнавства у формуванні національної свідомості і світогляду. виховання особистості і громадянина.

Актуальність останньої проблеми зумовлюється процесами відродження нації, а громадянське виховання у цьому контексті відіграє важливу роль ще й тому, що воно є серцевиною української національної ідеї. Саме на базі демократичних цінностей, що мають лежати в основі громадянського виховання, пізнання рідного краю сприяє об'єднанню різних етносів і регіонів України. Отже, виникає потреба у визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів краєзнавчо-пошукової роботи, які б цілеспрямовано і ефективно забезпечували процес розвитку і формування громадянина, якому притаманні громадянська зрілість, патріотизм, професійна компетентність.

Значення краєзнавчої роботи не тільки в тому, що вона сприяє

всебічному вивченню природно-економічних та соціально-

історичних умов розвитку рідного краю, а й у тому, що дає

педагогу можливість вивчити психолого-педагогічні

особливості учнів, виявити їхні інтереси, участь у

суспільно-корисній роботі, виконання індивідуальних завдань

краєзнавчого змісту формує у учнів пізнавальний інтерес

до краєзнавчих знань, а через них – і до історії. Краєзнавство

це одне з видів науково-освітньої діяльності, якому властиві

свій зміст, техніка, функції, етапи, методи і форми.

Отже актуальність теми полягає в необхідності емпіричного та теоретичного вивчення проблеми використання історичного краєзнавства.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

  • Дослідити значення краєзнавчої роботи;

  • Визначити методичні основи краєзнавчої роботи ;

  • Визначити і дослідити форми краєзнавчої роботи та краєзнавчих досліджень учнів в позанавчальний час;

  • Дослідити практику використання краєзнавчого матеріалу.

Історичне краєзнавство є одним з напрямів краєзнавства, що акцентує увагу на вивченні та популяризації історичних подій, матеріалізованих в пам’ятках історії та культури даного регіону (міста, села) та видатних історичних постатей даної місцевості. Регіональна ідентичність є одним із різновидів колективної (локальної) ідентичності. Під відповідним феноменом розуміється комплекс соціокультурних, соціально-економічних та політичних складових, які впливають на цілісне самоусвідомлення та самовизначення мешканців регіону (міста, села) як певної спільноти, що має світоглядні, соціокультурні, етнічні відмінності від інших регіонів та відчуває прояв місцевого патріотизму. Комплекс таких відмінностей може бути інклюзивним до загальнонаціональної ідентичності.

Соціологічні дані демонструють вагому роль регіональної

приналежності, її ціннісно-світоглядних особливостей в

системі загальнонаціональної ідентичності українських

громадян. За даними соціологічного опитування Центру

Разумкова, громадяни України в першу чергу пов’язують себе з

місцем проживання, тобто превалює місцева (локальна)

ідентичність (44 % опитаних), майже третина (31 %) –

засвідчили загальноукраїнську ідентичність, з регіоном

проживання – 15 %.

Локальна ідентичність превалює в усіх регіонах, крім Західного, де відносна більшість мешканців (40 %) ідентифікує себе з Україною. Найбільш яскраво вона виражена у Центрі

(50 %) і на Півдні (49 %).

Аналізуючи дані соціологічних опитувань стосовно мінімалізації наслідків впливу на загальнонаціональну ідентичність проблеми дуалізму історичної пам'яті, наявність стійких регіональних (локальних стереотипів) щодо інших українських регіонів, можна дійти висновку про потребу комплексної політики стосовно нівеляції вищеозначених проблем.

Одним з механізмів у реалізації відповідного завдання може стати розвиток історичного краєзнавства. Цей напрям має сприяти подоланню дуалізму історичної пам’яті українського народу, прискоренню процесів інклюзивності регіональної ідентичності стосовно загальнонаціональної ідентичності.

І. Етапи, форми і методи краєзнавчої роботи.

На основі аналізу теоретико-методологічних і концептуальних засад виховання у національній системі освіти встановлено, що краєзнавство грунтується на принципах гуманізації, демократизації, системності, науковості і культуровідповідності. Його зміст формується навколо таких базових елементів як природа, історія, соціальна сфера, що мають територіальну єдність у межах незначних за розмірами адміністративних одиниць. У цьому контексті краєзнавча робота є тим засобом виховання, де на основі вільного вибору і необмежених можливостей для творчості, особистість опановує знаннями про різні сфери матеріального і духовного життя людей, локально близьких територій та набуває на цій основі певного соціального досвіду. У сучасній методиці викладання краєзнавства розроблено систему, що включає ряд етапів та різноманітні форми і методи її реалізації.

Перший етап (підготовчий) передбачає орієнтовні поради щодо вибору учнівською молоддю теми дослідження історії рідного краю. Вона повинна:

- мати важливе освітньо-виховне значення;

- бути тісно пов`язана з навчальною програмою;

- сприяти глибокому розумінню загальних закономірностей історичного процесу й особливостей історичного розвитку краю;

- мати новизну і актуальність;

- відображати єдність цивілізаційного й культурного підходів при її дослідженні;

- враховувати диференційований підхід до учнів.

Другий етап (освітньо-пізнавальний) передбачає рекомендації щодо організації і проведення краєзнавчого дослідження у такій послідовності:

- вибір теми, визначення мети і завдань дослідження;

- розроблення загального плану роботи;

- підготовка програми збирання і систематизації краєзнавчих матеріалів;

- розподіл пунктів плану теми, видів роботи і встановлення строків виконання;

- визначення форм, методів і прийомів роботи;

- встановлення строків підбиття підсумків з кожного розділу теми;

- вивчення різноманітних джерел з теми дослідження;

- виявлення і вивчення документальних джерел, які зберігаються в місцевих архівах, музеях;

- пошук учасників історичних подій, очевидців, що мають відношення до проблеми дослідження;

- збирання предметів матеріальної і духовної культури, перевірка їх достовірності;

- науково-методичне оформлення зібраного матеріалу;

- використання зібраного і опрацьованого дослідницько-краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі.

Синхронно другий етап роботи з учнями передбачає формування практичних умінь і навичок роботи з першоджерелами на занятті, в місцевому архіві, музеї, бібліотеці, участь у походах, тематичних екскурсіях.

На основі дослідження науково-педагогічної літератури, педагогічного досвіду виявлені численні форми позакласної і позашкільної роботи з краєзнавства.

ІІ. Система методичної роботи з історичного краєзнавства.

На основі вивчення досвіду організації і проведення краєзнавчої роботи була розроблена система методичної роботи з краєзнавства. Вона передбачає: покращення рівня знань, умінь і навичок учнівської молоді; поглиблення історичної пам`яті про минуле рідного краю і тим самим сприяє вихованню любові до нього. Розроблені методичні рекомендації проведення занять з краєзнавства включають в себе різноманітні форми і методи навчання, зорієнтовані на поглиблене вивчення краєзнавчих об`єктів юними краєзнавцями. Серед них визначальними є: методичні схеми і рекомендації вивчення краєзнавчих об`єктів; екскурсії до краєзнавчого музею; зустрічі з ветеранами війни, національно-визвольного руху українського народу; тематичні походи та експедиції; організація книжкових тематичних виставок і занять з бібліографії краю; робота з краєзнавчими текстами.

Для педагога, який організовує вивчення історії рідного села (міста) рекомендується така послідовність цієї роботи. Розповідь про першу історичну згадку про село (місто).

Розпочати збір матеріалів про історію села (міста) або якщо вони зібрані, то їх підготовку(або вивчення) здійснити у такій послідовності:

- історичні відомості про заснування і назву села (міста);

- як здійснювалась його забудова;

- перші поселенці і їхні заняття;

- як зростала чисельність жителів;

- умови життя, національний і соціальний склад населення;

- вулиці і площі населеного пункту, їх назви та історія;

- які визначні історичні місця знаходяться у вашому селі (місті);

- формування архітектурного обличчя села (міста);

- визначні особистості – вихідці з рідного села (міста).

В процесі виконання цієї роботи періодично з учнями проводяться бесіди на тему: ”Історія села (міста) – історія нашої Батьківщини”, “Роль і місце вивчення історії села(міста) в нашому житті”, “Історія села (міста) в народних піснях, переказах, легендах, віршах, оповіданнях”.

Поглиблюється вивчення певного краєзнавчого об`єкту з учнями і під час тематичних екскурсій до краєзнавчого музею села (міста). Підсумком роботи, своєрідним звітом можуть бути учнівські реферати, до написання яких ставляться певні вимоги: різноманітність тем, відображення в них всієї специфіки краєзнавчої роботи, самостійність у роботі над рефератом, збір і оброблення матеріалу, його систематизація, написання і захист реферату.

Для поглиблення і деталізації краєзнавчої роботи можна запропонувати юним дослідникам написання рефератів про історію вулиці села(міста), де вони проживають у відповідно обраний період.

Схема підготовки матеріалів до написання реферату з історії вулиці буде мати такий вигляд: історія назви вулиці; події, що відбулися на цій вулиці; історія її забудови, перспективи розвитку; історія побудови та розвитку промислових підприємств, установ та закладів, що розташовані на цій вулиці; історія окремих будинків і споруд; бібліографії цікавих людей. які жили або проживають на вулиці; пам`ятники історії, культури на вулиці. Крім цього юним краєзнавцям, які бажають вивчати історію конкретної вулиці, можна запропонувати підготувати реферат на одну з таких тем: “Рідна вулиця”, “Історія вулиці, на якій ти живеш”, “Роль вулиці у твоєму житті”.

При вивченні історії школи можна рекомендувати таку схему:

  • час побудови шкільного приміщення;

  • ініціатор будівництва;

  • перші вчителі;

  • роль школи в культурному житті краю;

  • видатні люди – вихованці школи;

  • директори, які очолювали школу;

  • вчителі, які були учасниками Другої світової війни;

  • випускники – учасники Революції Гідності та АТО;

  • сучасні здобутки школи.

Важливим об`єктом для вивчення може стати історія якогось підприємства, процесу колективізації або створення першого фермерського господарства. Зазначений вид краєзнавчої роботи крім суто історичного аспекту має виховне значення. Адже в процесі дослідження конкретного господарського об`єкту чи соціально-історичного явища учні отримують безцінний досвід сприйняття соціальної інформації з перших рук, у всіх її проявах.

Важливим краєзнавчим об`єктом для вивчення може стати вивчення історії свого роду.

Можна запропонувати такі рекомендації щодо вивчення історії родоводу:

Мої батьки, їхнє походження, національність.

Мої предки: дідусі, бабусі, прадіди, прабаби. Їхнє походження, заняття. Про які важливі факти з життя краю ви дізналися від них? Що мені відомо про життя інших родичів? Чи знають вони український фольклор? Які з народних пісень їм найбільше до вподоби? За що ви любите і поважаєте своїх родичів? Як ви доглядаєте за могилами померлих? Запишіть до свого родоводу пісні, легенди, приказки, колядки, які знають ваші рідні. Яким є походження вашого прізвища? З метою поглиблення цієї роботи можна організувати і провести цикл бесід на тему: “Пам`ять родоводу”. “Історія роду – історія нашого народу”; експедицію: “Визначні діячі краю та їхні родичі”. Підсумки цієї важливої роботи можна підвести на загальношкільному святі “Пам`ять родоводу”, де у різних формах звітують всі, хто займався дослідженням проблем родоводу. Можна також провести конференцію, на яку винести захист таких науково-дослідницьких робіт: “Славетні родини Глухівщини”, “Історія роду – історія України і краю”. Особливе місце займає вивчення героїчних і трагічних сторінок з історії рідного краю. Ця робота проводиться в тісному поєднанні з вивченням всієї історії України. Можна організувати і провести експедиції по рідному краю з метою ознайомлення з її героїчним минулим, зокрема, з історією партизанського руху. Привести в порядок могили учасників партизанського руху та вшанувати їхню пам`ять, організувати тематичний вечір “Наші земляки – славні партизани”.

Певна частина учнів об`єктом дослідження вибирає усну народну творчість на території краю. Їм можна запропонувати таку схему роботи, порядок вивчення:

- вид творчості (дума, легенда, переказ, прислів`я, пісня);

- місце запису (населений пункт, район, область);

- дата запису (рік, місяць, число);

- автор твору (певна особа, колектив);

- події, що могли лягти в основу твору;

- відомості про осіб, які згадуються в творі;

- ступінь поширеності твору в даній місцевості;

- популяризація твору гуртами художньої самодіяльності.

Для поглибленого вивчення юними краєзнавцями усної народної творчості використовуються різні форми і методи діяльності: стаціонарну й експедиційну.

Схожу роботу можна проводити з тими учнями, які прагнуть вивчати етнографію. Робота по організації етнографічних досліджень юними дослідниками може мати таку сутність і послідовність:

- вид і назва етнографічного твору;

- давність виявленого твору, предмета та його місцезнаходження, реєстрація (село, район, область);

- дата запису (рік, місяць, число);

- автор твору (певна особа, колектив);

- наявність регіональної специфіки;

- ступінь поширення етнографічного твору в даній місцевості.

На покращення ефективності краєзнавчої роботи великий вплив має створення і функціонування краєзнавчих музеїв і кімнат. Щодо створення шкільного музею та використання його експозиції можна навести наступні рекомендації:

  • визначення типу шкільного музею (краєзнавчий, етнографічний, народознавства, художній, бойової слави);

  • організація колективу однодумців, зацікавлених у створенні музею;

  • відвідування інших музеїв з метою навчання створювання експозиції;

  • створення умов для належного зберігання експонатів;

  • збирання експонатів за чітко спланованим напрямом;

  • приведення зібраного матеріалу у відповідність з типом музею, умовами в яких формуються його експозиції, коштами, що виділяються на оформлення експозицій;

  • оформлення постійно діючих експозицій;

  • набуття знань про особливості роботи з різними експонатами, визначення їх цінності (копії, оригінали);

  • зв’язок з громадськістю села при оформленні експозицій, пошук спонсорів;

  • чіткий облік експонатів;

  • створення путівника по музею, підготовка учнів-екскурсоводів;

  • планування роботи музею, музейна рада.

Важливо провести з учнями екскурсії в краєзнавчі музеї з подальшою підготовкою повідомлень, виступів на такі теми: “Особливості побуту жителів краю”, “Місце вишивки в житті жителів Глухівщини ”, “Старовинні знаряддя праці селян на території краю”. З метою систематизації і закріплення знань з етнографії можна провести вікторини: “Чи знаєте ви народні ремесла та промисли краю?” Екскурсії мають великі дидактичні переваги над класними заняттями і відзначаються високою педагогічною ефективністю. Багаторічний досвід організації та проведення екскурсій у школі засвідчує їх величезну роль у навчальному процесі, особливо при викладанні історії. На екскурсіях вчителі разом із своїми учнями мають справу з такими об'єктами, явищами і процесами, які наочно можна показати тільки в натурі. Екскурсії мають велике значення для виховання в молодого покоління почуття патріотизму: тут у всій повноті розкривається чарівність рідного краю і велич Батьківщини.

Підготовка до екскурсії. Дидактичну ефективність, позитивний результат екскурсія матиме тоді, коли вона ретельно продумана і підготовлена. Підготовка складається з таких етепів: вибір об’єкта екскурсії, попереднє ознайомлення з об’єктом, бесіда з екскурсоводом, складання плану проведення екскурсії.

Вибір об'єкта екскурсії обумовлюється рядом факторів:

  • щоб він мав умови для проведення навчальної та виховної роботи;

  • був сучасним;

  • щоб він був зрозумілий дітям;

  • щоб він знаходився на невеликій відстані від школи;

  • екскурсія повинна відповідати навчальній програмі, тобто тісно повязана з принципом політехнізму.

Педагог повинен сам визначити об’єкти для спостережень, маршрут екскурсії.

Вибравши об’єкт для екскурсії, керівник вирішує про те, хто буде екскурсоводом. Найкраще, коли екскурсію проводить сам керівник, бо він чітко знає навчальні завдання, підготовку учнів, їх знання з основ наук.

План проведення екскурсії ( на підприємство).

На основі проведеної роботи складається план проведення екскурсії. Оголошується вихованцям та їх батькам дата проведення екскурсії, час проведення.

Екскурсії, як правило, розпочинаються з проведення у класі підготовчої бесіди з вихованцями, під час якої повідомляється тема і мета екскурсії, форма оформлення результатів екскурсії, повторюється потрібний теоретичний матеріал.

Юні дослідники одержують питання, на які потрібно знайти відповідь під час екскурсії:

  • короткі відомості з історії підприємства;

  • звідки виробництво бере сировину;

  • куди поставляється готова продукція;

  • використання останніх досягнень науки і техніки;

  • люди яких професій зайняті на підприємстві;

  • кращі люди виробництва.

Також слід повторити правила дорожнього руху та правила поведінки під час екскурсії. Керівник роз’яснює учням, що екскурсія – це також урок, тому необхідно дотримуватись усіх вимог, що ставляться до уроку: уважно слухати, коротко записувати чи замальовувати, фотографувати, організовано ставити запитання, триматися разом, під час спостереження ставати так, щоб усім було добре видно обєкт.

Підсумки екскурсії:

- малюнки про побачене;

- міні-твір;

- співбесіда;

- замітка до газети;

- фотовиставка, тощо.

Подорожі та походи є тривалішою за часом і складнішою формою краєзнавчої роботи порівняно з екскурсіями де проводяться спостереження різноманітних об’єктів, явищ і процесів, які зустрічаються на маршруті.

Підготовка до походу: визначення мети та району мандрівки; розробка проекту походу; комплектування групи і розподіл обов’язків; підготовка схеми; порядок руху на маршруті; практична перевірка знань і відпрацювання навичок у поході.

Підведення підсумків походу: оформлення практичних робіт; оформлення фотоальбома; порівняння добутих історико-краєзнавчих даних з загальною картиною історичних подій; перевірка фактів і дат; консультація із спеціалістами; виготовлення наглядних посібників для кабінету історії; виготовлення стендів експонатів для шкільного музею і краєзнавчого куточку; організація підсумкової виставки і пропаганда походу серед молоді через краєзнавчу пресу.

Краєзнавча преса – це джерело знань. Вона займає важливу роль у виробленні в учнів навичок роботи кореспондента, оформлювача, редактора. До краєзнавчої преси можно віднести випуск стінгазети, бюлетеня, рукописного журналу, буклету.

Урок з краєзнавства.

Тема уроку – Темою може бути будь-яке дослідження з краєзнавства (історія села чи міста, соціокультурні аспекти розвитку певної місцевості в якій знаходиться школа чи виховний захід.

Мета уроку – Надати школярам знання з краєзнавства:

  • вивчити історичну особистість, видатного земляка, місцевість з історико-географічного чи соціально-культурного аспекту;

  • розвинути навички аналізу краєзнавчих фактів, вміння виділяти головне;

  • діти можуть отримати результати краєзнавчих досліджень;

  • сприяти формуванню національної свідомості та патріотизму молоді.

Даний урок розпочинає вивчення теми з краєзнавства тому за типом він є уроком вивчення певного матеріалу або обґрунтування учнівських досліджень.

Структурними компонентами даного уроку є:

I. Організаційний момент, мотивація навчальної діяльності учнів – 2 хв.

II. Актуалізація опорних знань, вмінь учнів – 3 хв.

III. Вивчення нового матеріалу – 22 хв.

1. Історія села.

2. Видатні земляки.

3. Історико-географічний розвиток території села.

IV. Закріплення нових знань та вмінь учнів – 10 хв.

V. Підсумки уроку – 4 хв.

VI. Домашнє завдання – 3 хв.

Оскільки за типом урок є уроком вивчення певного матеріалу, то розподіл часу (відведення значної його частини саме на вивчення нового матеріалу) є цілком доцільним.

Актуалізація опорних знань, вмінь та навичок здійснюється шляхом з’ясування значущості даної теми у загальному курсі краєзнавства, шляхом бесіди з учнями з’ясовано обставини, в яких перебувало їхнє село в той чи інший історичний період, в тих чи інших історико-географічних чи соціально-культурних аспектах.

Вивчення нового матеріалу здійснюється кількома способами – через повідомлення вчителя, через здійснення учнями самостійної пізнавальної діяльності, через пошук учнями відповідей на поставлені проблемні запитання.

Серед використаної на уроці наочності можна назвати краєзнавчу карту області району чи села та атласи з історії України.

На даному етапі уроку можна відзначити досить активну діяльність учнів переважно пізнавально-пошукового характеру, особливо на етапі самостійної пізнавальної роботи.

Первинне закріплення вивченого на уроці матеріалу здійснюється двома способами – шляхом усного опитування та шляхом загального тестування по основних положеннях змісту нового матеріалу.

Змістом домашнього завдання є складання хронологічної таблиці по вивченому матеріалу, причому ця таблиця містить і певний елемент порівняння: події в селі чи місті необхідно порівняти або певним чином поєднати за допомогою причинно-наслідкового зв’язку з подіями, що відбувалися одночасно в Україні. Диференційований та індивідуальний підхід до учнів виявляється у додаткових завданнях деяким учням – виконанні реферативних повідомлень.

Висновок.

Отже, головними завданнями історичного краєзнавства є

формування у учнів системи знань про рідний край,

спираючись на наукові дослідження, уміння проводити

краєзнавчі дослідження, виховання любові до рідного краю.

Методичні підходи полягають у перенесенні акцентів із

запам’ятовування фактів на набуття досвіду добувати,

переробляти інформацію, одержану з різних джерел,

застосування знань та навичок, що більше відповідає потребам

інформаційного суспільства. Це зумовлює зменшення питомої

ваги готової інформації, зміну співвідношення між

структурними елементами змісту на користь засвоєння

вихованцями способів пізнання, набуття особистого досвіду

творчої діяльності, посилення світоглядного компонента

змісту. Завдання і вправи на закріплення вивченого матеріалу

мають бути спрямованими на формування умінь виконувати

творчі завдання різного рівня – теоретичні, практичні,

проблемні, навчальні та дослідницькі, застосування набутих

знань в практичному житті і в нестандартних ситуаціях.

Список літератури.

1. Трефяк Я. Методика краєзнавчої роботи в школі // Історія в

школах України. – 2002. - №1.

2. Всеукраїнська спілка краєзнавства: матеріали та документи.

- К.: Рідний край, 1997.

3. Демідієнко О.Я., Іонова О.М., Кузнецова В.І. Основи

краєзнавства. - К., 2001.

4. Жупанський Я.I., Крулъ В.П. До питання про географічні

засади сучасного національного краєзнавства // Український

географічний журнал. - 1993. - № 3.

5. Жупанський Я., Крулъ В. Про об'єкт і предмет вивчення

національного краєзнавства // Краєзнавство. - 1994. - № 1-2.

6. Костриця М. Витоки українського краєзнавства // Географія

та основи економіки в школі. - 2000. - М. №2.

7. Костриця М. Географічне краєзнавство: Поступ у III

тисячоліття // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2002. - № 2.

8. Костриця М. З історії становлення шкільного географічного

краєзнавства в Україні // Краєзнавство. Географія. Туризм. –

2001. - № 7.

9. Краєзнавство в Україні: сучасний стан і перспективи: Наук,

збірник. - К.: Академія, 2003.

10. Крачило М.П. Краєзнавство і туризм. - К.: Вища школа,

1994.

11. Рєпніна В. Краєзнавчо-пошукова діяльність учнів у

позашкільному закладі // Географія та основи економіки в

школі. - 2000. - № 1.

12. Серкіз Я. Історичне краєзнавство: Навч.-метод, посіб. - Л.:

ЛОНМІО, 1995.

13. Тімець О. Значення краєзнавства на різних етапах розвитку

суспільства // Рідна школа. - 2002. - Серпень-вересень. -

14. Тронько П.Т. Краєзнавство у відродженні духовності і

культури. - К.: Рідний край, 1994.

15. Тронько П.Т. Родовід українського краєзнавства //

Краєзнавство. - 1993. - № 1.

Опис документу:
Показано етапи, форми і методи краєзнавчої роботи та систему методичної роботи з історичного краєзнавства.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Формування навчальної мотивації в учнів. Теорія і практика»
Черниш Олена Степанівна
72 години
790 грн
790 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти