Методична розробка уроку "Каркасні будівлі з рамною конструктивною схемою"

Опис документу:
Методична розробка уроку "Каркасні будівлі з рамною конструктивною схемою", розроблена для здобувачів освіти, груп молодчих спеціалістів Будівництво та цивільна інженерія, з дисципліни будівельні конструкції.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема: Каркасні будівлі з рамною конструктивною схемою

У просторовій каркасній системі таких будівель колони і ригелі з’єднують жорсткими вузлами у повздовжньому та в поперечному напрямах. Жорсткість системи забезпечується опором всіх її елементів, які сприймають вертикальні та горизонтальні навантаження. За такою конструктивною схемою працюють будівлі з такими видами перекриттів:

Монолітно-ребристі з системою головних і другорядних балок, які проектують з поперечними або повздовжніми головними рамами. Балочний диск такого перекриття складається з головних балок-ригелів, з’єднаних з колонами одного напряму, другорядних балок, з’єднаних з головними балками перпендикулярного напряму і залізобетонного настилу, який бетонується разом з головними та другорядними балками і служить основою для підлоги. Такі перекриття проектують за необхідності розміщення важкого технологічного обладнання або влаштування великих технологічних отворів у міжповерхових перекриттях.

Перерізи головних і другорядних балок приймають переважно прямокутними з відношенням ширини до висоти 1:2 або 1:3. Розміри перерізів балок і плит та площу робочої арматури приймають на основі розрахунків за граничними станами, а конструктивно призначають: висоту головних балок 1/10L, а висоту другорядних балок 1/15L, де L довжина балки. Товщини плит перекриттів до 100 мм приймають кратними 10 мм, а більше 100 мм кратними 20 мм. Суттєвим недоліком таких перекриттів є велика висота головних балок, яка зменшує корисну висоту приміщень.

Конструкції колон, головних і другорядних балок можуть виготовлятися із металу: при невеликих навантаженнях на перекриття із прокатних двотаврів або швелерів, а при значних навантаженнях – звареними двотаврового, коробчастого або круглого перерізу. Враховуючи, що сталь при температурах 600...700°С повністю втрачає несучу здатність, основні несучі конструкції обов’язково необхідно захищати від впливів вогню та корозії: сталеві колони захищають обоймами із вогнестійких матеріалів (бетоном, кам’яною або цегляною кладкою, армованою штукатуркою, утеплювачем на основі базальту). Головні та другорядні балки захищають від високих температур армованим цементно-піщаним розчином.

Монолітно-ребристі з балками розташованими по колонах в обох напрямах, або часторебристі – кесонні перекриття. Кесонними називають ребристі перекриття, в яких балки в плані утворюють панелі з відношенням сторін Lд:LK1,5. При такій схемі роботи плита розподіляє навантаження за чотирма напрямами і працює, як така що спирається по контуру. Кесонні перекриття можуть складатися: з головних балок-ригелів, розміщених у двох або більше напрямах, які спираються на колони, і плити настилу; з головних балок-ригелів, розміщених у двох напрямах, системи другорядних балок, розміщених у двох або більше напрямах, і плити настилу; з головних балок-ригелів, розташованих в двох напрямах, системи другорядних балок в одному напрямі та вкладишів із різноманітних матеріалів.

Конструктивно висоту таких балок-ригелів приймають (1/16...1/24)L, а висоту плити (виходячи з умов деформативності) – не менше 1/50L або 80...140 мм. Кесонні перекриття використовують в зальних приміщеннях з підвищеними архітектурно-художніми вимогами до інтер’єрів і великими прогонами – до 30 м.

Монолітні безбалочні перекриття, які складаються з плоскої багатопрогонової залізобетонної плити, що спирається на колони каркаса. Безбалочними такі перекриття називають через відсутність виступаючих ребер ’ ригелів, їх роль виконують ділянки плит шириною (0,2...0,3)L, які працюють в прогонах між опорами по балочній схемі. За характером роботи, величиною зусиль, конструкцією та кількістю арматури в плиті настилу виділяють надколонні, міжколонні та прогонові ділянки. Найбільш значні зусилля діють в надколонних ділянках, тому їх підсилюють: влаштуванням капітелей, установкою додаткової повздовжньої арматури, в тому числі і жорсткої. Безригельні каркаси з монолітними залізобетонними плитами сприймають горизонтальні зусилля по рамній конструктивній схемі. Плоскі рами складаються з ряду колон і умовних ригелів, які включають полоси плит, розміри яких дорівняють відстані між серединами двох поперечних прогонів, що примикають до відповідного ряду колон. Конструктивно товщину плит приймають 1/32...1/35L, де L - довжина більшого прогону.

Колони із залізобетону або металу виготовляють квадратного або круглого перерізу з капітелями, які мають пірамідальну форму. Капітелі забезпечують сприйняття значних моментів на згин і поперечних сил від спертих на них плит і збільшують жорсткість каркасної системи. За необхідності виготовлення гладких поверхонь стелі без виступаючих капітелей, у межах товщини монолітної залізобетонної плити влаштовують скриту капітель розвинуту в плані обойму із зварених сталевих профілей, „комір”, - до якої по контуру приварюють арматуру плити.

Збірні безригельні каркаси або каркаси із збірними залізобетонними безбалочними перекриттями. Такі каркаси використовують для будівель з великими навантаженнями на перекриття (5...30 кн/м2), якщо за технологічними вимогами необхідні гладкі стелі з підвищеними вимогами до чистоти та вентиляції приміщень, для розміщення виробництв харчової промисловості. Багатоповерхові будівлі із збірними залізобетонними безбалочними перекриттями використовують для холодильників, м’ясокомбінатів, молокозаводів, рибопереробних підприємств, в яких необхідно забезпечити поліпшену провітрюваність приміщень, а це забезпечується відсутністю виступаючих балок, які утворюють ділянки, що погано вентилюються.

Для уніфікації габаритних схем багатоповерхових будівель з безбалочними перекриттями розроблені типові конструкції та вузли на основі типової серії 1.420.1-14 „Конструкции многоэтажных зданий с безбалочными перекрытиями с сеткой колон 6x6м под нагрузки 5, 10, 15, 20, 25, 30 МПа”. Будівлі такого типу проектують висотою 3-х, 4-х і 5-ти поверхів, з підвалом або без нього, з кількістю прогонів не менше трьох. Висоти всіх поверхів можуть бути 4,8 або 6 м, а висота підвалу – 3,6 м.

Прив’язка всіх колон до координатних осей – центральна. Прив’язка зовнішніх повздовжніх стін до координатних осей каркаса прийнята 1550 і 600 мм, а поперечних - тільки 1550 мм.

Габаритні розміри конструктивних елементів відповідають умовам заводського виготовлення на серійному обладнанні. Колони квадратного перерізу розмірами 400x400, 500x500, 600x600 мм жорстко заробляють в фундаменти стаканного типу. Капітелі використовують двох типорозмірів в плані: основну, 2980x2980 мм -укладають по середнім рядам колон і напівкапітелей, 2980x2090 мм – укладають по крайнім рядам колон. У капітелях додаткових марок влаштовують отвори для пропускання інженерних комунікацій, вирізи для фахверкових колон, сходових кліток, шахт.

Міжколонні плити товщиною 160 мм приймають двох типорозмірів у плані: основну 3280x2980 мм – укладають по середнім рядам колон і скорочену 3280x2090 мм – по крайнім повздовжнім рядам колон. Прогонна плита товщиною 160 мм має розміри в плані 2980x2980 мм.

Конструкції безбалочних перекриттів призначені для будівель з неагресивним середовищем, але їх можна використовувати в слабо- та середньоагресивному середовищі при виконанні відповідних вимог до складу і щільності бетону та захисту арматури і закладних деталей від корозії.

Як стінове огородження використовують: збірні залізобетонні панелі в самонесучому або навісному варіанті; самонесучі стіни із цегляної кладки з ефективним утеплювачем.

Сходові клітки в таких будівлях виготовляють, як самостійні об’єми з несучими цегляними стінами, які спираються на стрічкові фундаменти із збірних стінових фундаментних блоків: прибудовою до торця будівлі одного шестиметрового прогону і монолітним перекриттям; виключенням однієї колони та кількох плит безбалочного перекриття з виступом зовнішньої стіни сходової клітки. Розміщують сходові клітки біля зовнішніх стін для забезпечення природного освітлення кожної площадки через вікно. Поряд із сходовою кліткою проектують приміщення для ліфта вантажопідйомністю не менше 1000 кг.

Конструкції сходів вирішують у збірному варіанті із залізобетонних поверхових і міжповерхових площадок, які спирають на поперечні стіни сходової клітки, і залізобетонних ребристих або плитних нахилених сходових маршів, які спирають на поверхові та міжповерхові площадки.

Збірні безбалочні каркаси складаються з колон висотою в один поверх, залізобетонних капітелей (надколонних плит), міжколонних і прогонових (середніх) плит. Кожна колона має консоль, на якій закріплюють капітель пірамідальної форми – для спирання на неї міжколонних плит. Одночасно ця капітель є обоймою для замонолічування стику суміжних поверхів. Міжколонні плити своїми виступами спирають на заглиблені пази в капітельних плитах. Потім арматурні випуски цих плит приварюють до закладних деталей капітельних плит і бетонують. Такі з’єднання вважаються жорсткими, а міжколонні та капітельні плити разом з колонами працюють як багатопрогонні нерозрізні балки. Середню (прогонну) плиту з’єднують зваркою арматурних випусків до закладних деталей міжколонних плит, тому такі з’єднання вважаються шарнірними.

Каркас багатоповерхових будівель із збірними безбалочними перекриттями розраховують як просторовий, з жорсткими вузлами рам у повздовжньому та поперечному напрямах. Несучими елементами рам вважаються колони з капітелями та міжколонні плити. Розрахунок безбалочних перекриттів виконують за методом замінюваних рам або методом скінчених елементів. При розрахунках за методом замінюваних рам перекриття розділяють на перехресні системи умовних ригелів, ширина яких дорівняє відстані між площинами, що проходять посередині між кроком колон в обох напрямах. При цьому моменти на згин в умовному ригелі, який отримують із розрахунку замінюваної рами, розподіляють по ширині ригеля між надколонною та міжколонною полосами і пропорцією, що враховує нерівномірний розподіл зусиль по ширині умовного ригеля, який спирається на опори колон. Розрахунок умовного ригеля здійснюють на дію моментів на згин і поперечних сил, а по краю перекриття – на додаткову дію крутних моментів. Крім того, здійснюють розрахунок вузлового стикування умовного ригеля з колонами на продавлювання від дії зосереджених нормальних сил і моментів. При цьому частина моментів на згин сприймається за рахунок опору нерівномірного зрізу плити біля колони, а частина – за рахунок опору на згин ділянки плити, розміщеної біля колони.

Збірно-монолітні перекриття. Найбільш поширені збірно-монолітні диски перекриттів балочного типу складаються з монолітних або збірно-монолітних ригелів (міжколонних плит), які спирають на колони, і збірних плит настилу, які спирають на чверті ригелів. Одну із збірних плит виставляють по центральній осі колон і вона виконує роль розпірки між колонами каркаса. Об’єднання плит і ригелів в єдиний диск досягається за рахунок омонолічування арматурних каркасів, які установлюють в між плитних швах і пропускають через ригелі. Для забезпечення більшої просторової жорсткості зварюють випуски арматури збірних плит і арматурної сітки, яку укладають на міжколонні плити. Після бетонування збірно-монолітне перекриття має необхідну жорсткість і здатне сприймати всі види вертикальних і горизонтальних зусиль.

4

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»