Методична розробка уроку "Каркасні будівлі з рамно-зв’язковою конструктивною схемою"

Опис документу:
Методична розробка уроку "Каркасні будівлі з рамно-зв’язковою конструктивною схемою", розроблена для здобувачів освіти, груп молодштх спеціалістів Будівництво та цивільна інженерія, з дисципліни будівельні конструкції.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема: Каркасні будівлі з рамно-зв’язковою конструктивною схемою

Такі будівлі складаються з системи плоских багатоярусних рам із жорсткими вузлами в місцях стикування ригелів з колонами в одному напрямі (переважно поперечному). В перпендикулярному напрямі жорсткість і стійкість рам забезпечують вертикальними сталевими зв’язками або монолітними стінками, які установлюють всередині кожного температурного блока по кожному повздовжньому ряду колон. У тих випадках, коли цієї жорсткості недостатньо, установлюють додаткові повздовжні ригелі (розпірки), які спирають на сталеві столики приварені до закладних деталей колон у рівні залізобетонних консолей. Така схема задовольняє експлуатаційні вимоги багатоповерхових виробничих будівель в багатьох галузях промисловості та дозволяє використовувати індустріальні залізобетонні та металеві конструкції з уніфікованими вузлами з’єднання колон і ригелів.

Для уніфікації габаритних схем багатоповерхових виробничих будівель розроблені типові конструкції та вузли на основі типової серії 1.430-12 „Конструкции многоэтажних производственных зданий с сетками колон 6x6м и 9x6м под нагрузки 25 и 15 кН/м2”, як доповнення до серії ИИ20/70.

Уніфікований каркас будівель цієї серії дозволяє проектувати промислові будівлі: висотою 2...5 поверхів; з однаковими прогонами на всіх поверхах або із збільшеними розмірами прогонів у верхніх поверхах; верхні поверхи дозволяється обладнувати підвісними кран-балками або мостовими кранами вантажопідйомністю не більше 10 т. Використовуючи типові уніфіковані конструкції, сітку колон нижніх поверхів приймають 6x6, 9x6 і 12x6 м, а верхнього поверху – 18x6, 18x12, 24x6 і 24x12 м. Висоти поверхів можуть складати: нижніх – 3,6, 4,8, 6,0 і 7,2 м; верхнього – 6,0, 7,2, 8,4, 9,6 і 10,8 м.

Фундаменти під колони мають конструктивне рішення, аналогічне з фундаментами одноповерхових каркасних промислових будівель. Колони замонолічують в стаканах фундаментів, верх яких розміщують на відмітці -0,150 м. Заглиблення колон у стаканах приймають в діапазоні 600...1000 мм, залежно від навантажень на них. Цокольні стінові панелі спирають на фундаментні балки, які укладають на бетонні стовпчики фундаментів.

Колони уніфікованого каркаса поділяють на крайні та середні, вони мають консолі для спирання ригелів. Для спрощення монтажу їх виготовляють дво- і триповерховими, а для верхніх поверхів – одноповерховими. Переріз колон єдиний – 400x400 мм; для нижніх поверхів 400x600 мм. Довжина колон відповідає висоті поверху, яку узгоджують із габаритною схемою будівлі. Монтажні стики колон розміщуються на висоті 600...1000 мм вище плит перекриття. Установлюють колони на центруючі прокладки і з’єднують між собою накладками, які приварюють до оголовків колон із кутиків і пластин. Зазор між торцями колон заробляють розчином, після чого стик бетонують по сталевій сітці.

Ригелі перекриттів мають два типи поперечних перерізів: з поличками та без них. Висота і ширина всіх ригелів однакова і дорівняє, відповідно, 800 і 300 мм; для прогонів 9 і 12 м ригелі виготовляють з попередньо напруженою арматурою. Довжину ригеля приймають з урахуванням розмірів прогону, перерізів колон, типу з’єднання з колонами і зазорів між ригелем і колонами. З’єднують ригелі з колонами консольно і безконсольно. У першому випадку їх спирають на залізобетонні консолі колон і з’єднують з ними зварюванням закладних деталей та арматурних випусків і замонолічуванням стиків. При безконсольному стикуванні ригелів з колонами до залізобетонних колон приварюють опорні металеві монтажні столики, на які спирають ригелі із шпонками на торцях. Далі здійснюють ванне зварювання арматурних випусків ригелів і колон, а стик бетонують.

Плити перекриттів ребристі, двох типів: типу 1 – плити, які спирають на полички ригелів; типу 2 – плити, які спирають на верхні площини ригелів. Другий тип перекриттів використовують при великих зосереджених навантаженнях від крупногабаритного провисаючого обладнання. Залізобетонні плити довжиною 5550 мм мають два номінальні розміри по ширині – 1500 і 750 мм. Плити шириною 750 мм призначені для укладки біля повздовжніх стін. Ці плити, а також плити шириною 1500 мм, які укладають симетрично відносно осей середніх колон, виконують функцію розпірок між колонами.

Усі плити перекриттів кріплять до ригелів і між собою зварюванням закладних сталевих деталей і заливають бетоном, внаслідок чого забезпечується необхідна жорсткість перекриттів для сприйняття горизонтальних зусиль.

Покриття проектують в двох варіантах: для будівель без збільшеного прогону верхнього поверху – із ригелів і плит, прийнятих для перекриттів; для будівель із збільшеним прогоном верхнього поверху – із кроквяних балок або ферм і плит покриттів, прийнятих для одноповерхових промислових будівель.

Сходові клітки проектують із уніфікованих залізобетонних конструкцій серії ИИ27-1 „Лестницы с кирпичными стенами. Марши, площадки, балки”, як незалежні споруди, які не передають навантаження на основний каркас будівлі. Ширина збірних залізобетонних сходових маршів 1350 мм, а висота всіх поверхів кратна 1,2 м. Внутрішні розміри сходової клітки 4,8x2,8 м, а стіни з цегли товщиною 380 мм спирають на стрічкові фундаменти із збірних стінових фундаментних блоків.

Рамно-зв’язкові сталеві каркаси. Колони проектують двотаврового або коробчастого перерізу із двох зварених швелерів, двотаврів або кутиків. Довжину колон найчастіше приймають рівній висоті двох ярусів каркаса, тобто в межах 8...15 м. Стики колон розміщують вище вузлів кріплення ригелів до колон і проварюють через фрезеровані торці. При монтажі колони з’єднують між собою болтами.

Конструкції металевих перекриттів, які входять до складу металевих каркасів, найчастіше мають в одному напрямі жорстке, а в другому напрямі шарнірне з’єднання з колонами. Монтажні вузли стикування балок металевих перекриттів виконують на болтах нормальної точності, на фланцях або на монтажній зварці. До складу цих вузлів часто входять монтажні столики, які сприймають вертикальні навантаження від балок на колони. З’єднання головних балок з другорядними найчастіше приймають шарнірним. Металеві перекриття, крім основного призначення по сприйняттю вертикальних навантажень, утворюють горизонтальні жорсткі диски, які забезпечують геометричну незмінність системи і беруть участь в передачі горизонтальних зусиль на колони каркаса.

Жорстке з’єднання ригелів з колонами найчастіше забезпечують зварюванням з використанням горизонтальних і вертикальних накладок. При монтажі рамного каркаса крупними блоками, які збирають і зварюють внизу в горизонтальному положенні, з’єднання ригеля з колоною здійснюють приваркою з фрезерованими торцями без накладок.

Фундаменти під сталеві колони влаштовують монолітними стовпчастого типу без стаканів. їх розміри приймають такими, як і у залізобетонних колон. Верхній обріз фундаментів розміщують на відмітці -0,700 м або -1,000 м, що дозволяє заглибити бази сталевих колон з траверсами нижче рівня підлоги з подальшим замонолічуванням. Для сталевих колон без траверс позначку верху підколонника приймають -0,300 м. Бази колон суцільного перерізу з опорними сталевими плитами розміщують на рівні -0,150 м. Усі бази кріплять до металевої плити фундаментів анкерними болтами і електрозваркою.

2

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»