Методична розробка "Інноваційні методи навчання, як складова підготовки сучасного фахівця".

Опис документу:
В даній методичній розробці автор розкриває сутність поняття «інновації» в сучасній освіті, а також висвітлює проблеми та особливості використання інноваційних технологій в процесі підготовки сучасного, конкурентно-спроможного фахівця; знайомить з існуючими інноваційними методами викладання та виділяє прийоми активізації мотивації навчання у студентів, містить матеріали, що дозволяють визначити власний стиль викладання та рівень здатності до саморозвитку.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Розробник: Бабій О.В. – викладач хорового диригування

В даній методичній розробці автор розкриває сутність поняття «інновації» в сучасній освіті, а також висвітлює проблеми та особливості використання інноваційних технологій в процесі підготовки сучасного, конкурентно-спроможного фахівця; знайомить з існуючими інноваційними методами викладання та виділяє прийоми активізації мотивації навчання у студентів, містить матеріали, що дозволяють визначити власний стиль викладання та рівень здатності до саморозвитку.

Матеріал, поданий в розробці, призначений для викладачів та студентів педагогічного коледжу, може бути використаний у підготовці занять та уроків під час педагогічної практики у школі студентами ІV курсу, а також, у самоосвітній роботі студентів та викладачів для підвищення методичного рівня.

Рецензент: Бульбах Т.Є. – голова предметно -

циклової комісії хорового диригування та

постановки голосу

Зміст.

  1. Вступ……………………………………………………………………………….3

  2. Поняття «інновації» в сучасній педагогіці……………………………………...3

  3. Інноваційні методи навчання.

    1. Активні методи навчання………………………………………………...8

    2. Ілюстративно-демонстративний метод…………………………………9

    3. Метод гри………………………………………………………………...10

    4. Проблемне навчання………………………………………………….....11

    5. Найбільш розповсюджені інтерактивні методи

навчання……………..…………………………………………………………12

    1. Прийоми активації мотивації навчання………………………………...15

  1. Висновок…………………………………………………………………………..18

  2. Література ………………………………………………………………………..19

Додатки …..………………………………………………………………..............20

  1. Вступ.

ХХІ ст. – це період «глобальних інновацій».

ХХІ ст. – це період «глобальних інновацій». Сучасне життя змінюється дуже швидко. Напевно, одна з професій, фахівці якої мають змінюватись одночасно з нею – це професія викладача. Адже кожне покоління має справу з новими досягненнями, проблемами та турботами. І першими, хто вказує стежку в сучасному світі є викладачі. Освічена нація не може існувати без Образу Людини. А яким має бути образ того, хто формує цю людину? Який образ ідеального викладача, який вимушений працювати в умовах глобалізації, у національній державі, в умовах стрімкої технологічної, соціальної, культурної динаміки та в умовах конфлікту, що поглиблюється, між природою й суспільством? У законодавчих матеріалах Міністерства освіти і науки України зазначається, що ідеалом у вихованні і підготовці кадрів є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина з глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними чеснотами, родинними і патріотичними почуттями, яка є носієм кращих надбань національної і світової культури, спроможна на саморозвиток і постійне удосконалення.

Якісні зміни в освітніх процесах спрямовані на підготовку фахівців нової генерації, здатних постійно удосконалювати професійну мобільність за допомогою використання сучасних технологій навчання. Саме інновації виступають провідним фактором розвитку освіти, а їх впровадження – предметом систематичної і цілеспрямованої діяльності.

  1. Поняття «інновації» в сучасній педагогіці.

Однією з основних причин важкого становища світової системи освіти називають її інертність, нездатність швидко реагувати на умови розвитку соціуму. У свою чергу сучасні темпи останньої можна назвати «інформаційним вибухом».

Під інформаційним вибухом, що так чітко проявив інертність і консервативність існуючої системи освіти, можна розуміти різке збільшення об’єму й швидкості обертання інформації в сучасному суспільстві. Все це призвело до того, що частота оновлень технологій і виробництва стала вимірятися двома-трьома роками, з’явилась велика кількість нових спеціальностей, різко зросла складність і обсяги матеріалу, що призначений для засвоєння, стало проблемним традиційне видання навчальної літератури, що припускає компактний і зрозумілий виклад знань тощо.

Інтенсивне реформування освіти вимагає наполегливих пошуків трансформування освітнього процесу на гуманістичних засадах. Одним із виявів такого трансформування є інноваційні педагогічні технології, що передбачають якісно нові перетворення як педагогічного процесу в цілому, так і його складових, і сприяють істотному підвищенню його ефективності.

Поняттям «інновація» позначають нововведення, новизну, зміну, введення чогось нового. Стосовно педагогічного процесу інновація означає введення нового в цілі, зміст, форми і методики навчання та виховання, в організація спільної діяльності студента та викладача.

Зокрема педагогічні інновації розуміють:

  • як процес

  • як результат

  • як продукт

  • як фактор

  • як синонім творчості

  • як форми організації та види технологій

  • як ідеї і процеси, засоби, результати, взяті в єдності.

Реальні складові ще недавнього українського минулого, суспільні протиріччя сьогодення та приклад майбутніх гострих викликів і ризиків з досвіду європейських країн вимагають перетворень свідомості всіх учасників освітнього процесу. Це говорить про зміну звичних стереотипів педагогічної діяльності, введення таких технологій навчання, які б забезпечували кращий, прогресивніший, якісніший кінцевий результат – тобто інноваційних технологій. Реально інновація в освіті – є кінцевим результатом інноваційної педагогічної діяльності, удосконаленого технологічного освітнього процесу, що був застосований в практичній роботі і приніс успішні результати.

Педагогічна інноватика є новим явищем в сучасній педагогіці, яка існує з середини ХХ ст. і ще знаходиться в стадії розробки. Однак за цей час доведено, що знання і застосування інноваційних основ забезпечує більш високу якість освітньої діяльності будь-якої соціально-педагогічної системи, робить її більш конкурентоспроможною в умовах всебічної трансформації суспільства.

Носієм педагогічних нововведень є творчі енергійні викладачі, які фахово здатні та морально зацікавлені в проведенні інноваційних змін.

Інноваційними мають бути викладач і студент. Лише в їх взаємодії можна сформувати особистість як продукт інноваційної діяльності навчального закладу. Отже, викладач-інноватор – це носій таких нововведень та інновацій, які мають формувати саму суть фахівця ХХІ ст., у свою чергу інноватор-студент – це той індивідуум, який не просто засвоює інноваційний поступ викладача, а здатний його пропустити через себе, трансформувати в конкретні дії та уподобання (навички) своєї майбутньої фахової діяльності.

Найважливіша з якостей сучасного фахівця – вміння орієнтуватися в інформаційному просторі, шукати і знаходити необхідну інформацію, виділяти найголовніше, систематизувати, застосовувати нові знання на практиці.

Коли в Індії дитину віддавали музиканту на навчання, руки дитини і вчителя зав’язували білим рушником на знак покірності та повної віддачі себе вчителю. Зараз роль викладача, як єдиного носія інформації застаріла. У сучасних умовах головним завданням є допомога студентам зорієнтуватися в тому океані інформації, що їх оточує: правильно розставити акценти, звернути увагу на головне, прив’язати академічні знання до реальності, показати їх зв’язок з професійним життям і соціальним становленням студентів. Сучасний студент – це студент який вміє працювати зі знаннями. По-справжньому творчо працювати можна тільки тоді, коли власне процес праці приносить радість. Радість – домінанта будь-якої справи. Тому все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання. «Як учити так, щоб студенти не втрачали бажання вчитись? Як підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку студентів, забезпечити їм оволодіння навичками саморозвитку особистості?» Розвиток науки і техніки пропонує педагогам і студентам нові форми комунікації, нові типи розв’язання абстрактних та конкретних завдань, перетворюючи викладача з авторитарного транслятора готових ідей на натхненника інтелектуального і творчого потенціалу студента. Майбутнє за системою навчання, що вкладалася б у схему студент – технологія – викладач. Важливою умовою педагогічної майстерності є готовність викладача до постійного професійного зростання, самостійної навчально-пізнавальної діяльності. Актуальним в цьому напрямку є компетентнісна стратегія навчання: формування знань, умінь і цінностей особистості. Пріоритетними є вміння оперувати необхідними технологіями та знаннями, що задовольнять потреби сучасних завдань модернізації музичної освіти. Численні дослідження, проведені у світі, показали, що більшість успішних людей мають «проектний» тип мислення, а їх успіх у сучасному світі визначається також здатність організувати своє життя як проект. Упровадження інноваційних технологій сприятиме формуванню педагогічної майстерності, підвищенню якості навчального процесу за дотримання цілого ряду умов: відповідний морально-психологічний клімат; постійне вдосконалення матеріально-технічної бази і дидактичного забезпечення педагогічного процесу; багаторівневість і гнучкість у питаннях конструювання змісту, форм, методів і засобів навчання з урахуванням специфіки навчального закладу, професійних потреб й індивідуальних запитів педагогічних працівників; випереджальний характер навчання; посилення практичної спрямованості навчання.

Гуманізований випускник ХХІ ст., «українець майбутнього», фахівець своєї справи, хто він такий? – самодостатня, творча особистість, повноправний член світового співтовариства. Це не грамотій, про якого говорив Козьма Прутков: «спеціаліст подібний до флюсу – повнота його однобічна». Спеціаліст – це тріада, йому має бути притаманне гармонійне поєднання: працездатність, наполегливість, кваліфікація (вміння планувати, узгоджувати, приймати рішення, збагачувати і застосовувати свої знання). Відомий мислитель Г.Сковорода сказав: «Не вчи камінь котитися, просто прийми перешкоду – і він сам покотиться…» Мудрі слова, і сказані саме для нас, викладачів. У них криється основа великого мистецтва формування й розвитку особистості, особистості з природними задатками, яка не терпить насильства, яка прагне зрозуміти себе, випробувати в різних видах діяльності, розвинути власті обдарування, само вдосконалитися. Завдання ж викладача - створити умови, за яких природні здібності студента знайдуть шлях до зовнішнього вияву. Це і є вершина педагогічної майстерності. Ідеальний учитель – він же ідеальний учень, і він поважає в учні свого вчителя, оскільки хто б не зустрівся в житті, він може бути вчителем, хоча нам це так приємно не помічати.

Отже, найважливіша риса сучасного викладача музичного мистецтва – уміння і бажання вчитись, не зупинятись на досягнутому, завжди шукати в житті новизну. Адже людина, що цікавиться всім, що її оточує, не подаватиме «суху теорію», а зробить кожний урок цікавим і пізнавальним. І це, мабуть, єдине чим можна завоювати повагу та прихильність учнів і досягти головної мети своєї роботи – навчити. Тільки тоді викладач одержує право стати зразком, матрицею, котра передає «естафету знань, культури».

Одне з найважливіших завдань для мене, як викладача – розвивати мислення студентів, виховувати в них здатність до самоосвіти, до критичного сприйняття оточуючого світу. Я вважаю, що справжня революція, що відбувається сьогодні в освіті, полягає не лише у зміні змісту освіти, а насамперед у зміні свідомості самого вчителя, бо «жодна велика перемога неможлива, якщо їй не передує мала перемога над самим собою» (Л.Леонов). Переконана, що не слід просто навчати студентів, що робити, що знати, а навчати того, як учитись, як думати, навчати методів, які можна використати для того, щоб розв’язати будь-яке завдання, у тому числі і життєве.

У своїх викладацькій роботі я керуюсь такими принципами: не дивлюся на студента, а бачу його; не слухаю, а чую його; не знаю все про нього, а розумію його; намагаюсь висловлювати зауваження про рівень знань, особливості поведінки студента, а не про його особисті якості; намагаюсь більше говорити про свої спостереження. Тільки тоді студент зможе стати рівноправним учасником педагогічного процесу. Він буде вдосконалюватися, розвивати інтелектуальні та творчі здібності.

Традиційні форми та методи підготовки фахівців не відповідають сучасним вимогам ринку праці і не в змозі забезпечити випереджальний характер професійної освіти. Сучасний викладач для того, щоб відповідати вимогам часу, повинен використовувати новаторство, як збагачувальний елемент у навчально-виховному процесі. Вчителя-новатора характеризує: відкритість та новизна, критичне мислення і вміння об’єктивно оцінювати внутрішній шлях до самовдосконалення і визначати ефективність виховання інших відповідно до суспільних потреб.

Традиційні форми та методи підготовки фахівців не відповідають сучасним вимогам ринку праці і не в змозі забезпечити випереджальний характер професійної освіти, наприклад.

  1. Інноваційні методи навчання.

    1. Активні методи навчання.

Впровадження інноваційного підходу до набуття знань супроводжується застосуванням активних методів навчання. Під активним методом у педагогічній літературі розуміють групу методів навчання, завдяки яким у навчально-виховному процесі вияв активності студента перевищує активність викладача.

Традиційна дискусія і надмір інформації в добу швидкого розвитку техніки втрачає значення і витісняється на інший план більш результативними методами. Наведу декілька з них, зокрема – МЕТАПЛАН, тобто тиха дискусія або розмова-плакат. Полягає вона в тому, що під час обговорення (дискусії) спільними зусиллями створюють плакат, який стає графічним скороченням дискусії. Учасники записують свої думки щодо порушених питань на папері, заданої форми та кольору, у вигляді коротких речень. Різноманітні вислови групуються згідно з довільно прийнятими критеріями, і після впорядкування їх розміщують у таблиці. Цей метод можна використовувати як групах, так і в індивідуальній роботі. Використання метаплану не тільки підсилює активність студентів, а й формує серед учасників повагу до думки інших, відчуття співпраці, а також показує можливість розв’язання проблем завдяки так званій мудрості усіх разом узятих.

Метод, який спричиняє тух інтелектуальної та емоційної форми активності уможливлює навчальних процес за допомогою діяльності та досвіду, називається – ДРАМОЮ. Основою цього методу є активність у вигаданій ситуації, яку створюють учасники. Ця ситуація вимагає повної емоційної та інтелектуальної віддачі. Переживання та поринання у цю ситуацію повинно допомогти найглибшому та най особистісному осмисленню цієї проблеми. Фіктивний досвід перетворюється на реальний. Дякуючи драми студенти відкривають, а не дізнаються. Драму розглядають як педагогічну стратегію, яка полягає у тому, щоб створити ситуацію і позначити проблеми та спроби їх розв’язання через активне входження в роль.

Використання активних методів дає студентам шанс само реалізуватися, розвиває вміння ставити питання, розв’язувати важливі проблеми, а також презентувати оригінальні ідеї, які знайдуть застосування у житті. Дуже ширико використовується на заняттях хорового диригування та інших формах індивідуальних занять зі студентами.

    1. Ілюстративно-демонстративний метод.

Під час викладання різноманітних дисциплін, в тому числі і хорового диригування викладач повинен користуватися ілюстративно-демонстративним методом, який поєднує ілюстрування і демонстрування. Його суть у тому, що під час навчального процесу викладач ілюструє, наочно пояснює тему, і демонструє той чи інший навчальний матеріал (посібник). Ефективність ілюстративно-демонстративного методу полягає ще і в тому, наскільки вміло викладач поєднає теоретичний матеріал і демонстрацію наочних посібників, яких є велика кількість:

друковані:

  • Таблиці

  • Плакати

  • Альбоми

  • Картинки

  • Картки

для індивідуальної роботи

  • Роздаткові комплекти

  • Моделі-аплікації

  • Навчальні колекції;

екранно-звукові:

  • Звукозаписи

  • Відеофільми

  • Кодо - посібники

  • Навчальні презентації

Ефективність засвоєння навчального матеріалу при використанні даного методу зростає на 50-55%.

3.1. Метод гри.

Одним із основних методів активізації творчої діяльності в процесі навчання хорового диригування є ігровий метод з використанням дидактичних ігор. У процесі ігрового методу студенти відпрацьовують навички вміння приймати рішення за умови певних обмежень (часу, інформації,…), досвід творчої діяльності.

Гра – це простій і близький людині спосіб пізнання навколишньої дійсності, вона повинна бути природним і доступним шляхом до оволодіння тими, чи іншими знаннями, уміннями, навичками.

Дидактична гра – це спосіб взаємодії педагога і студента, зумовлений ігровою ситуацією, що веде до реалізації дидактичних завдань і цілей навчання. Мета дидактичних ігор – активізувати процес пізнання студентів, заглибитися у зміст дисципліни, що вивчається; розвинути навики колективної взаємодії, набути досвід творчої діяльності, а також визначити рівень підготовки майбутніх фахівців до професійної діяльності.

Ігрові форми занять належать до методи актового навчання, зокрема до ділових ігор. Нині ми маємо зрозуміти: пасивний одноманітний навчальний процес давно себе вичерпав. Перед спеціалістами в сучасних умовах, перед рівнем їхньої готовності до професійної діяльності постають суперечності, що вимагають утвердження якісно нових відносин у навчанні. Одним із способів вирішення даної суперечності є, зміна технології навчання шляхом включення у навчальний процес ігрових форм і методів. Проведені дослідження свідчать про наявність у розроблених методик значних можливостей щодо підвищення ефективності підготовки спеціалістів.

На заняттях з хорового диригування метод гри може використовуватись достатньо широко: вивчаючи теми програмних розділів, вирішуючи проблемні питання, перевіряючи виконання домашнього завдання, тощо. Цей метод відкриває викладачу широке поле для творчого підходу при викладанні .

    1. Проблемне навчання.

Проблемна ситуація створюється шляхом постановки пізнавальної проблеми викладачем, самим студентом, або виникає мимовільно в процесі викладання матеріалу викладачем і при самостійній роботі студента. Головний елемент – невідоме, нове, те, що повинно бути відкрито для правильного виконання завдання.

Перевага проблемного методу навчання полягає в тому, що студенти спонукають ся до активної розумової діяльності. Цей метод сприяє максимальному розвитку творчого мислення, привчає студентів вдумуватися в сутність явищ, відшукувати взаємозв’язок між ними, формулювати висновки, як теоретичні положення. Проблемне навчання вимагає від студентів визначених інтелектуальних вмінь, зусиль думки, змушує переборювати труднощі.

Знання добуті самостійно, шляхом подолання розумових труднощів, засвоюються свідомо, запам’ятовуються міцно.

Цінність впровадження інноваційних технологій навчання складається з того, що практично всі студенти мають можливість розуміти та формувати знання, свій досвід, громадську позицію. Під час застосування сучасних активних технологій навчання необхідно використовувати такі методи, які адекватні віку студентів, їх досвіду роботи з активними методами, надавати завдання та час для попередньої підготовки, враховувати здібності студентів, націлювати аудиторію. Впроваджуючи використання проблемного навчання при вивченні хорового диригування викладач максимально підвищує зацікавленість студента предметом та результати засвоєння знань набути у процесі навчання.

    1. Найбільш розповсюджені інтерактивні методи навчання.

Сьогодні в освіті відчутний пріоритет загальнолюдських цінностей. Згідно з особистісно-зорієнтованим підходом до організації навчального процесу в центрі його знаходиться той, хто вчиться. Формування особистості і її становлення відбувається у процесі навчання, коли дотримуються певних умов:

- створення позитивного настрою для навчання;

- відчуття рівного серед рівних;

- забезпечення позитивної атмосфери для досягнення спільних цілей;

- усвідомлення особистістю цінності власно зроблених умовиводів;

- можливість вільно висловити свою думку;

- викладач не є засобом «похвали та покарання», а є другом, порадником.

Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології, які відносять до інноваційних.

Сучасний викладач для того, щоб відповідати вимогам часу, повинен використовувати новаторство, як збагачувальний елемент у навчально-виховному процесі. Викладача-новатора характеризує:

  • відкритість та новизна;

  • критичне мислення і вміння об’єктивно оцінювати внутрішній шлях до самовдосконалення і визначати ефективність виховання інших відповідно до суспільних потреб.

У педагогіці розрізняють кілька моделей навчання:

1) пасивна - учень виступає в ролі <об'єкта> навчання (слухає й дивиться)

2) активна - учень виступає <суб'єктом> навчання (самостійна робота, творчі завдання)

3)інтерактивна - inter (взаємний), act (діяти). Процес навчання здійснюється в умовах постійної, активної взаємодії всіх учнів.

Інтерактивні технології навчання - це така організація процесу навчання, у якому студенту неможливо не приймати участь – в колективному, взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесу навчального пізнання.

Для успішної реалізації новаторських методів викладачу не обійтись без використання інтерактивних методів та технологій, найбільш розповсюджені серед них наступні (Додаток №1):

  • «Робота в парах» сприяє розвитку навичок спілкування, критичного мислення, вміння висловлюватися, переконувати й вести дискусію.

  • «Пошук інформації» зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану викладачем лекцію або матеріал попереднього заняття, домашнє завдання, а потім відповіді на запитання. Використовується для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал.

  • «Дерево рішень». Як варіант технології вирішення проблем можна використати “дерево рішень”, яке допомагає студентам проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень.

  • «Мікрофон» надає можливість кожному і кожній сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

  • «Мозковий штурм» оперативний метод вирішення проблеми на основі стимулювання творчої активності, при якому учасникам обговорення пропонують висловити якомога більше варіантів рішення, в тому числі фантастичних. Потім із загального числа ідей обирають найбільш вдалі, для використання на практиці.

  • Аналіз ситуації. На заняттях з хорового диригування зміст деяких понять студенти засвоюють, аналізуючи певні ситуації. Такі ситуації можуть аналізуватись студентами індивідуально, в парах, в групах або піддаватись в загальному колі. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. Технологія вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

  • Метод «Драми» (див. вище)

  • Прийом «Перевтілення» (розвиває творче мислення і уяву)

  • «Метод вправ» Що являють собою вправи як методи навчання та які є види вправ? Вправа — це метод навчання, який передбачає цілеспрямоване, багаторазове повторення студентами певних дій чи операцій з метою формування умінь і навичок. У дидактиці за характером навчальної роботи виділяють різні види вправ — письмові, графічні тощо. З погляду навчальної мети виокремлюють такі різновиди вправ:

підготовчі, пробні (попереджувальні, коментовані, пояснювальні);

тренувальні (за зразком, за інструкцією, за завданням без докладних вказівок);

творчі.

Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології інтерактивного навчання. Ось чому я надаю перевагу інтерактивним заняттям.

    1. Прийоми активізації мотивації навчання.

Формування мотивів навчання – це створення умов для появи внутрішніх спонукань до навчання, усвідомлення їх студентом і подальшим розвитком власної емоційної сфери. Стимулювати її розвиток можливо і необхідно системою психологічно продуманих прийомів:

Найменування прийому (методу)

Ситуація при якій даний

прийом (метод) є найбільш доцільним

Виховання багатогранної особистості.

Пошуки шляхів безперервного, послідовного підведення студентів до сприйняття та самостійного вирішення завдання і проблем.

Подання навчальної інформації в наочній формі.

Організація зорового сприйняття основних ознак об’єкта, що вивчається та принципи композиції.

Навчання проблемам професійної діяльності та творчості.

Необхідність формування творчої особистості.

Навчання логічному мисленню (аналіз, синтез, індукція, дедукція та ін.)

Потреба швидко знайти помилку в міркуванні та виправити її.

Навчання стратегії та тактиці творчої діяльності.

Вироблення навичок досвіду евристичного мисленні під час вирішення завдань і проблем.

Реалізація повного психолого-педагогічного циклу (сприйманні навчальної інформації, усвідомлення, осмислення, довготривале запам’ятовування,узагальнення та систематизація знань, формування навичок та умінь).

Необхідність формування творчої особистості майбутніх педагогів, розуміння студентами основних положень психологічної теорії навчання.

Створення проблемної ситуації, формування проблемної ситуації, висунення гіпотез, пошук наукової гіпотези.

Необхідність оволодіння функціонально-структурним принципом системного підходу, потреба навчити бачити і розуміти проблему.

Міркування уголос.

Необхідність навчити студентів правильно і логічно мислити, сконцентрувати увагу на головних положеннях матеріалу.

Навмисна помилка.

Потреба запобігти «механічного» запису навчальної інформації, перевірка роботи тих, хто навчається.

Пауза під час викладення навчальної інформації.

Перехід до найважливішого висновку, перевірка уваги студентів.

Створення ігрової ситуації.

Необхідність визначення гарантованих оцінок виграшу в умовах апріорної невизначеності та конфлікту.

Використання фрагментів асоціативних методів творчості.

Аналіз і синтез проблеми, переборення психологічної інерції, відмова від упереджених суджень.

Приклад з арсеналу власного досвіду наукової та практичної діяльності.

Зв’язок теорії з практикою, активізація пізнавальної діяльності студентів.

Формування ідеального кінцевого результату.

Необхідність цілеспрямованого розв’язування проблемної задачі або проблеми.

Розвиток емоційно-вольових аспектів творчості.

Формування творчої особистості тих, хто навчається.

Розвиток і удосконалення образного мислення студентів.

Необхідність навчати студентів проведенню «мисленного» експерименту з вибраним об’єктом.

Приклади з біографій та досвіду роботи творчих людей.

Потреба розвитку творчих здібностей студентів, а також діалектичної логіки і уяви.

Демонстрація прийомів розвитку інтуїції.

Формування творчої особистості майбутніх фахівців.

Наведені вище прийоми активізації мотивації навчання можуть використовуватись на будь-яких видах та типах навчальних занять з хорового диригування.

Чому саме інтерактивне навчання у школі?

Основною формою організації навчальної діяльності практично у всіх країнах світу є сьогодні класно-урочна система. Будучи прогресивною протягом чотирьох століть сьогодні, вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті і потребує вдосконалення. Критика класно-урочної системи найчастіше пов’язана з пасивністю учнів на заняттях та відсутністю інтересу до навчання, зниження якості знань, перевантаженням домашніми завданнями і з тим, що навчальні заняття шкідливо впливають на здоров’я.

Процес реформування освіти в Україні, який мав би усунути вади, насправді часто зводиться до спроб введення нового змісту в рамках старої системи. Адже проблеми радянської системи освіти, що була спрямована значною мірою на інформаційні цілі, автоматично переноситься на сучасний розвиток школи. Вносяться зміни в навчальні плани та програми, проте ці заходи істотно не впливають на якість навчання.

Такий підхід уже вичерпаний самою практикою розвитку освіти. Адже обсяг знань не може зростати до безкінечності. Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання “як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в навчальному процесі”. Як, залишаючись в рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості?

  1. Як визначити свій індивідуальний стиль навчання?

Зараз існує більше двадцяти методів, за якими визначають стиль навчання. Професори Сен і Ріта Данни з університету Сент-Джон (Нью-Йорк)

говорять, що загалом ваш навчальний стиль – це поєднання різних чинників, а

зокрема:

Як ви найлегше сприймаєте інформацію – візуально, на слух, через кінестетичні чи тактильні відчуття; як вам найлегше вчитися – коли читаєте, слухаєте, рухаєтеся чи торкаєтеся? Розвинуті відчуття смаку й нюху надзвичайно важливі не тільки для дегустатора вин і змішувача парфумів, але й для багатьох навчальних стилів.

Як ви впорядковуєте та обробляєте інформацію (яка півкуля мозку у вас домінує: права чи ліва)? Чи мислите ви аналітично, чи "глобально", тобто чи систематично обмірковуєте ситуацію, чи підходите до неї з приблизними розрахунками?

Які умови потрібні вам для засвоєння та зберігання інформації – емоційні, соціальні, фізичні тощо?

Як ви відтворюєте інформацію! Це може бути зовсім по-іншому, ніж коли ви засвоюєте чи запам'ятовуєте її.

  1. Висновок.

Освітні нововведення є продуктами інноваційної діяльності, які за мету мають позитивно змінити як систему освіти взагалі, так і компоненти зокрема, але для впровадження їх треба дотримуватись соціально-педагогічних, організаційно-педагогічних і психолого-педагогічних умов. Все це, в свою чергу вимагає нових підходів до підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів для освітніх закладів. Процес їх навчання та підвищення кваліфікації має бути зорієнтований на психолого-педагогічну підготовку випускників до роботи в нових соціально-економічних умовах. Педагогічний процес у закладах освіти має передбачати підготовку фахівця для того, щоб він постійно навчався, розвиваючи розумові здібності, професіоналізм і світогляд.

Традиційний процес навчання потребує суттєвої модернізації, а саме: студент повинен учитися самостійно, адже якість підготовки спеціалістів вищої школи визначається не тільки обсягом певних знань і навичок, а й здатність до самоосвіти і творчої діяльності. Такі умови зумовлені потребами сучасного ринку праці. Це у свою чергу стимулює інновації у навчальній сфері, які спрямовані на досягнення і виконання головної ідеї: студент постає активним учасником навчального процесу.

Література:

  1. Басоля А. Особистісно-зорієнтоване навчання: цілепокладання, рефлексія, оцінка // Українська мова і література в школі. – 2004. - № 7.

  2. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний

  3. Драйден Г., Джаннетт Вос. Революція в навчанні / Перекл. з англ.

  4. Журнал «Відкритий урок» №10’2008р

  5. Журнал «Відкритий урок» №4’2008р.

  6. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. Метод. посібник / Авт. укл.: О. Пометун, Л. Пироженко. – К.: АПН, 2002.

М. Олійник. – Львів: Літопис, 2005.–542 с.

  1. Матеріали освітніх сайтів мережі Internet.

  2. Матеріали офіційного сайту Міністерства освіти України.

  3. Навчально-методичний журнал «Освіта технікуми, коледжі» №3(24)’2009

  4. Навчально-методичний збірник «Інноваційні технології навчання у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації», «Інтанс»2008р.

  5. Науково-методичний журнал «Мистецтво та освіта» №1/01

  6. Науково-методичний збірник «Проблеми освіти» №44, 2007.

  7. Падалка О. С. та інші. Педагогічні технології. – К.: Укр. енциклопедія, 1995.

посібник. – К.: Академвидав, 2004.– 352 с. (Альма-матер).

  1. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. Наук.-метод. посібник / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К.: А.С.К., 2006.

  2. Творчо-дослідницькі та інтерактивні технології навчання на уроках української словесності. Метод. посібник / Д. Семчук. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2007.

Додаток №1.

Дисципліни диригентсько-хорового циклу

Рекомендовані інтерактивні методи та прийоми

Хорове диригування.

Робота в парах

Мета: сприяння розвитку навичок спілкування, критичного мислення, вміння висловлюватися, переконувати й вести дискусію.

Алгоритм діяльності:

1. Учням пропонується конкретне завдання.

2. Об’єднання учнів у пари (добровільно).

3. Обговорення завдання у парі (вказується час для обговорення).

4. Представлення результатів.

Складання резюме”

Мета: вдосконалення та розвиток творчого мислення, вміння робити узагальнення, співпраця у парі.

Алгоритм діяльності:

1. Студент самостійно (2-3-ма реченнями) викладає зміст запропонованого викладачем завдання.

2. Студент та викладач обмінюються думками з приводу написаного й удосконалюють його (інший варіант: складають спільне резюме).

3. Озвучення виконаного.

Кубування”

Мета: розвивати аналітико-синтетичне мислення, вдосконалювати вміння чітко і конкретно висловлювати власну думку щодо поставленого питання.

Цю методику можна застосовувати як у групах, так індивідуально. Завдання написані на сторонах куба.

Алгоритм діяльності:

1. Назвіть, опишіть...

2. Засоціюйте...

3. Порівняйте...

4. Висловіть своє враження...

5. Аргументи “за і проти”.

6. Застосуйте...

Активне слухання”

Мета: вдосконалення вироблення певних компетентностей, вміння слухати співрозмовника, дотримуючись певних правил.

Алгоритм діяльності:

1. Слухач сідає, лише нахилившись уперед, обличчям до оповідача; очима встановлює контакт з ним; на обличчі доброзичлива усмішка; користується жестами (кивни головою), заохочує вигуками (“так!”, “невже!”, “цікаво”), ставить уточнюючі запитання.

2. Заборонено давати оцінку та поради тому, хто говорить, переривати його, висловлювати власну думку, змінювати тему розмови.

Запитання рефлексії:

Що було легше: розповідати чи слухати?

Як ви почувалися?

Які думки виникали у вас?

Навіщо ми це робили?

Аналіз ситуації. На заняттях з хорового диригування зміст деяких понять учні засвоюють, аналізуючи певні ситуації. Такі ситуації можуть аналізуватись учнями індивідуально, в парах, в групах або піддаватись в загальному колі. Такий аналіз потребує певного підходу, алгоритму. Технологія вчить учнів ставити запитання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

«Пошук інформації» зазвичай тієї, що доповнює раніше прочитану вчителем лекцію або матеріал попереднього заняття, домашнє завдання, а потім відповіді на запитання. Використовується для того, щоб оживити сухий, іноді нецікавий матеріал.

«Метод вправ» Що являють собою вправи як методи навчання та які є види вправ? Вправа — це метод навчання, який передбачає цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій чи операцій з метою формування умінь і навичок.

«Метод драми» - переживання набутого досвіду наче власного.

Хоровий клас та практика роботи з хором.

Робота в парах

Мета: сприяння розвитку навичок спілкування, критичного мислення, вміння висловлюватися, переконувати й вести дискусію.

Алгоритм діяльності:

1. Учням пропонується конкретне завдання.

2. Об’єднання учнів у пари (добровільно).

3. Обговорення завдання у парі (вказується час для обговорення).

4. Представлення результатів.

«Дерево рішень». Як варіант технології вирішення проблем можна використати “дерево рішень”, яке допомагає студентам проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень.

«Метод вправ» Що являють собою вправи як методи навчання та які є види вправ? Вправа — це метод навчання, який передбачає цілеспрямоване, багаторазове повторення учнями певних дій чи операцій з метою формування умінь і навичок.

Додаток №2.

Структура інтерактивного заняття.

Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадянської активності в громадянському суспільстві і демократичній правовій державі на заняттях з будь-якого предмета навчальної програми. Це вимагає активізації навчальних можливостей студента замість переказування абстрактної “готової” інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду. Заняття також повинні надати студентам основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навички і зразки поведінки.

Заняття мають захоплювати студентів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати самостійному мислення та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість студентів у великій мірі залежить від умінь і стилю роботи конкретного викладача.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури занять. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:

а) мотивація;

б) оголошення представлення теми та очікування навчальних результатів;

в) надання необхідної інформації;

г) інтерактивна вправа – центральна частина заняття;

д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Розглянемо кожен з цих елементів ґрунтовніше, аналізуючи його методику відтворення в рамках занять з хорового диригування.

Мотивація. Мета цього етапу – сфокусувати увагу студента на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що зараз почнеться інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший викладач і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему можна реально вважати засвоєною, якщо вона (тема) стала основою для розвитку в особистості суб’єкта пізнання власних новоутворень. Отже, суб’єкт навчання може бути максимально налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість. Усвідомлювати, що і навіщо він зараз робитиме.

Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує студента до її сприймання, налаштовує на розв’язання певних проблем.

Цей елемент уроку має займати не більше 5% часу заняття.

Оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів.

Мета – забезпечити розуміння змісту діяльності, тобто того, чого студент повинен досягти на занятті і чого від нього чекає вчитель. Отже, студент теж повинен розуміти, для чого прийшов на заняття, до чого йому треба прагнути і як будуть перевірятись його досягнення. Еталоном є ситуація, коли після заняття студент не тільки знає, розуміє, чого він досяг, а й чого він хотів би, мав би досягти на наступному уроці з предмету (хорового диригування), чого він взагалі хоче від вивчення даного предмету для свого життя і майбутнього фаху.

Надання необхідної інформації

Мета цього елементу, етапу уроку – дати студентам достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути вивчення методичного матеріалу, виконання домашнього завдання, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або наочності. Для економії часу на занятті і для досягнення максимального ефекту заняття можна подавати інформацію для попереднього домашнього вивчення. Ця частина заняття займає близько 10-15% часу.

Інтерактивна вправа – центральна частина заняття.

Її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів заняття. Інтерактивна частина заняття має займати близько 50-60% часу.

Підбиття підсумків заняття

Викладачу варто задуматись над тим, що підбиття підсумків – це дуже важливий етап інтерактивного заняття. Саме тоді пояснюється зміст зробленого; підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, і встановлюють зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, знадобиться студентам у майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:

- прояснити зміст опрацьованого;

- порівняти реальні результати з очікуваними;

- проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

- зробити висновки;

- закріпити чи відкоригувати засвоєння;

- намітити нові теми для обміркування;

- установити зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;

- скласти план подальших днів.

Під підсумками заняття мається на увазі процес, зворотний інструктажу. Іншим терміном для цього стану є “рефлексія” – здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із діями та вчинками інших людей. Мета рефлексії: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності – її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримати результати.

Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії в навчанні, є різноманітність її форм, і відповідність індивідуальним особливостям студентів. Рефлексія не повинна бути лише вербальною – це можуть бути малюнки, схеми, графіки.

Рефлексія тісно пов’язана з іншою важливою для заняття дією – постановкою мети. Формулювання студентом мети свого навчання передбачає її досягнення і наступу усвідомлення способів досягнення поставленої мети. В цьому випадку рефлексія не лише підсумок, а й старт для нової освітньої діяльності і її нової мети.

Стадії підсумкового стану уроку:

1) установлення факторів (що відбулося?);

2) аналіз причин (чому це відбулося?);

3) планування дій (що нам робити далі?).

Додаток №3

Методика вивчення здатності майбутнього викладача до саморозвитку.

Існують різноманітні методики вивчення здатності викладача до саморозвитку. Одну з таких методик, що ґрунтується на анкетуванні.

Анкета 1. Бар'єри педагогічної діяльності

Дайте відповідь на запитання, виставивши такі бали:

5 – якщо дане твердження повністю відповідає дійсності;

4 – скоріше відповідає, ніж ні;

3 – і так, і ні;

2– скоріше не відповідає;

1– не відповідає.

Питання анкети

1. Я прагну вивчити себе.

2. Я залишаю час для розвитку.

3. Перепони, які виникають, стимулюють мою активність.

4. Я шукаю зворотний зв'язок, оскільки це допомагає мені пізнати та оцінити себе.

5. Я рефлексую свою діяльність, виділяючи на це спеціальний час.

6. Я аналізую свої почуття і досвід.

7. Я багато читаю.

8. Я дискутую з питань, які мене цікавлять.

9. Я вірю у свої можливості.

10. Я прагну бути більш відкритим.

11. Я усвідомлюю вплив, який здійснює на мене оточення.

12. Я керую своїм професійним розвитком й отримую позитивні

результати.

13. Я маю задоволення від освоєння нового.

14. Зростаюча відповідальність не лякає мене.

15. Я позитивно поставився б до свого професійного підвищення.

Підрахуйте загальну суму балів:

75–55 – активний розвиток;

54–36 – немає стійкої системи саморозвитку, орієнтація на розвиток значно залежить від умов;

35–15 – зупинка розвитку.

Анкета 2. Самоаналіз стимулів і перешкод

Оцініть за п'ятибальною системою фактори, які стимулюють або

перешкоджають Вашому навчанню і розвитку:

5 – так (перешкоджають або стимулюють);

4 – скоріше так, ніж ні;

3 – і так, і ні;

2 – скоріше ні;

1–ні.

Стимулюючі фактори

1. Методична робота.

2. Навчання на курсах підвищення кваліфікації.

3. Приклад і вплив колег.

4. Приклад і вплив керівників.

5. Організація праці в навчальному закладі.

6. Увага до цих проблем керівництва.

7. Довіра.

8. Новизна діяльності, умови праці та можливість експериментування.

9. Заняття самоосвітою.

10. Інтерес до роботи.

11. Зростаюча відповідальність.

12. Можливість одержання визнання в колективі.

Перешкоджаючі фактори

1. Власна інерція.

2. Розчарування від невдач.

3. Відсутність підтримки й допомоги керівництва в цьому питанні.

4. Ворожнеча людей (заздрість, ревнощі), які негативно сприймають Ваші

переміни і прагнення до нового.

5. Неадекватний зворотний зв'язок із колегами та керівниками

(відсутність об'єктивної інформації про себе).

6. Стан здоров'я.

7. Нестача часу.

8. Обмежені ресурси, скрутні життєві обставини.

30

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»