До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
5
міс.
1
9
дн.
0
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Методична розробка "Активатизація пізнавальної діяльності учнів засобами дослідницької роботи на уроках історії"

Опис документу:
мета даної роботи – довести, що дослідницька робота старшокласників на уроках історії є однією з основних умов розвитку творчої пізнавальної активності учнів і стає потужнім фактором та дієвим засобом реалізації концепції безперервної освіти молоді.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

АКТИВІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

УЧНІВ ЗАСОБАМИ ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

ЗМІСТ

Вступ _______________________________________________________________________ 2

Розділ І. Дослідницька робота як умова розвитку творчих здібностей учнів ____________ 4

Розділ ІІ. Засоби навчальних досліджень на уроках історії ___________________________ 5

2.1. Проблемне навчання історії ______________________________________________ 5

2.2. Лабораторно-практичні роботи на уроках історії ____________________________ 6

2.3. Підготовка та захист учнівських історичних проектів ________________________ 8

Висновки ____________________________________________________________________ 10

Список використаної літератури

Творча здатність – це здатність дивуватись і пізнавати, вміння знаходити рішення в нестандартних ситуаціях, це спрямованість на відкриття нового і здатність глибокого усвідомлення свого досвіду.

Фром

Вступ

Місце кожної держави у світі, рівень життя її громадян дедалі менше залежить від запасів корисних копалин, сьогодні його визначають рівень людського розвитку та інтелектуалізації нації.

Історія як предмет є унікальною, бо впливає на формування системи мислення, надає можливість людині вільно пересуватися в історичному просторі, озброює її знаннями історичного досвіду, що в результаті дозволяє правильно оцінювати сучасні політичні і соціальні процеси.

Сучасне суспільство висуває високі вимоги до випускників шкіл. Творча, розвинута особистість, здатна до рішення нестандартних завдань може знайти себе в професійній діяльності, принести максимальну користь суспільству. В умовах загальноосвітньої школи формуванню такої особистості сприяє дослідницька діяльність учнів.

Формування і розвиток учня розглядається як пріоритетний напрямок у діяльності сучасних шкіл.

Здатність самостійно працювати – якість, яка необхідна майбутній дорослій людині. І якщо недостатність формальних знань школярів поповнити відносно нескладно, то розвиток самостійності мислення потребує великих зусиль. На мій погляд, гарним інструментом для цього є навчально-дослідницька робота учнів на уроках історії.

Серйозним конкурентом традиційним формам навчання стають конкурси шкільних дослідницьких робіт з історії. Саме тому на перший план в інноваційному навчанні виступає вироблення в учнів навичок наукового сприйняття історії на уроках як основи підготовки дітей до дослідницької роботи в позаурочний час та в майбутній студентській діяльності.

Мета даної роботи – показати, що дослідницька робота на уроках історії є однією з основних умов розвитку творчої пізнавальної активності учнів, а оволодіння засобами досліджень допоможуть задовольнити допитливість учнів і спонукають шукати шляхи практичного застосування в житті.

Питання організації учнівських досліджень на уроках історії є одночасно новим і не новим.

Різні підходи до цього питання пропонували і російські, радянські, і зарубіжні вчені та педагоги. Погоджуючись у цілому, що дослідницький метод передбачає відповідний спосіб організації пошукової творчої діяльності учнів та обов’язкове розв’язання нових для них проблем, науковці пропонують різноманітні способи, форми і технології пошуково-дослідницької діяльності школярів згідно з основними завданнями, які ставилися перед освітою в певний історичний період. Сучасні українські дидактики з початку 90х рр.. ХХ ст. почали поновлювати інтерес до учнівських досліджень передусім як шляху виконання завдань історичної освіти в нинішніх умовах (формування критичного мислення, навичок оцінювання суспільних явищ і процесів, життєвих, соціолізуючих, комунікативних, інтелектуально-інформаційних навичок). Вони відзначають, що сьогодні вивчення історії супроводжується перевантаженням школярів великою кількістю фактичного матеріалу, тому зростає роль умінь добувати, опрацьовувати інформацію, одержану з різних джерел, з метою набуття учнями досвіду творчої діяльності.

Всі ці дослідження стверджують, що провідними методами в школі повинні стати такі, які не дозволили б учням байдуже ставитися до незрозумілої їм ситуації, які викликали б зацікавлення, спонукали б до аналізу, виділення відомих і невідомих даних, висування в процесі розв’язання проблеми припущень, гіпотез та перевірки правильності їх.

До таких методів, що вимагають не засвоєння готового, а наукового пізнання, належить дослідницький метод.

Отже, мета даної роботи – довести, що дослідницька робота старшокласників на уроках історії є однією з основних умов розвитку творчої пізнавальної активності учнів.

Розділ І. Дослідницька робота як умова розвитку творчих здібностей учнів

Щоб дитина сформувалась як самодостатня освічена особистість, необхідно розвивати та вдосконалювати її дослідницькі здібності.

У зв’язку з цим актуальною стає підготовка учнів, вироблення у них умінь і навичок дослідницького пошуку, що є системоутворюючим чинником навчального змісту предмета історії. Це надзвичайно важливо, оскільки найміцніші знання здобуваються самостійно, у ході власних творчих досліджень, що сприяє саморозвитку особистості учня. Сучасна якісна шкільна освіта неможлива без дослідницької роботи учнів. Проте широке застосування навчально-дослідницької роботи з історії в школі ускладнюється відсутністю розробленої методики.

Відповідно метою роботи є виявлення і підтримка схильних до занять дослідницькою діяльністю учнів, розвиток їхніх інтелектуальних, творчих здібностей, орієнтація школярів на розширення й поглиблення власних знань учнів, набуття учнями умінь і навичок самостійної роботи.

Сьогодні вивчення історії супроводжується перевантаженням школярів великою кількістю фактичного матеріалу. Майже скрізь у відмінники зараховують тих, хто, лише те й робить, що запам’ятовує дати, імена, баталії та інше. Але справжніми рушіями суспільного прогресу стають не ті, хто завчив формули на все життя або навчився відповідати на запитання у наших підручниках. Їх скоріше відрізняє уміння ставити перед собою проблеми. І судять про них у значній мірі по важливості проблем, за які вони беруться. В сучасній школі зростає роль умінь добувати, опрацьовувати інформацію, одержану з різних джерел, з метою набуття учнями досвіду творчої діяльності та відповідних можливих компетентностей.

Тому завдання учителя:

  • формулювання цікавої для учнів теми дослідження;

  • добір різножанрових документальних матеріалів;

  • розроблення системи заходів поступового залучення учнів до наукового пізнання минулого.

Навчально-виховний процес повинен: бути імітацією того середовища, в якому перебувають учні; містити в собі конкретні цілі, завдання і проблеми громадської і трудової діяльності людини; забезпечити формування здібностей, розв’язувати практичні завдання, змінювати і покращувати той предметний світ, у якому діти живуть зараз і будуть жити в майбутньому. Вибираючи форми організації навчально-дослідницької діяльності учнів, педагог має брати до уваги наступні чинники, що впливають на вибір:

  • оновлення змісту історичної освіти;

  • перехід на 12-річний термін навчання;

  • переведення старшої школи на профільне навчання;

  • вивчення шкільних історичних курсів за кількома підручниками в кожному класі.

Важливою умовою вибору шляхів дослідницької роботи учнів на уроках історії є врахування вікових особливостей школярів. Поетапність роботи над історичними документами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває історичне і критичне мислення. Організації учнівських досліджень на уроках історії повинні сприяти і підручники. Але головна роль в організації учнівських досліджень залишається за вчителем, а точніше в організації співпраці вчителя та учнів. При дослідницькому методі учень на доступному йому рівні потрапляє в ситуацію, що вимагає не засвоєння готового знання, а наукового пізнання. Найбільш доступними формами навчальних досліджень, які використовуються в нашій школі є: розв’язання проблемних завдань, лабораторно-практичні роботи, триваліше дослідження з історії школи, вулиці, міста, де живе учень, створення історичних учнівських проектів. В усіх випадках суть методу одна – організація засвоєння досвіду творчої діяльності і завдяки цьому творче застосування і засвоєння знань.

Розділ ІІ. Засоби навчальних досліджень на уроках історії

2.1. Проблемне навчання історії

Найбільш надійний і перевірений часом спосіб розвитку умінь і навичок у процесі здобуття знань – це система проблемного навчання.

Використання проблемних завдань у пошуково-дослідницькій діяльності учнів перетворює вивчення історії на процес дослідження.

Методика проблемного навчання передбачає інтенсивну розумову роботу учнів шляхом організації проблемного вивчення змісту шкільної історичної освіти, запровадження системи проблемних запитань, задач і завдань, озброєння їх прийомами пізнавальної, творчої діяльності. Головне завдання вчителя не в тому, щоб передавати готові знання, накопичені людством, а в тому, щоб навчити школярів учитися, сформувати позитивну мотивацію учіння, різнобічні пізнавальні інтереси, здатність до свідомого і самостійного засвоєння знань і вмінь в умовах проблемної ситуації.

Слід зауважити, що проблемні запитання, задачі та завдання повинні відповідати змісту і цілям навчання; бути складними, нести в собі протиріччя; розглядати широке коло дрібних питань; пропонувати різні точки зору та оцінки; створювати труднощі, необхідні для функціонування проблемної ситуації. Дослідники вказують і на такі критерії відбору навчальних проблем, як відповідність потребам і інтересам даної групи дітей, їх віковим особливостям; участь дітей у доборі проблем, виробленні плану дій і способів вирішення; варіативність способів вирішення проблеми; повторюваність, типовість проблеми для достатньо широкого кола подій та явищ; серйозність проблеми; наявність необхідного теоретичного матеріалу.

З метою підтвердження вищезазначеного, порівняємо запитання репродуктивне і проблемне, складені до однієї теми.

Репродуктивне поставлене запитання: Коли відбулася Лютнева буржуазно-демократична революція в Росії?

Проблемно поставлене запитання: У своїх спогадах М.В.Родзянко зазначав: «У ніч на 17 грудня 1916 року відбулася подія, яку справедливо потрібно вважати початком другої революції в Росії, вбивство Г. Распутіна.» Які справжні причини Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року в Росії?

Наведемо приклад постановки проблемного запитання і проблемної задачі до однієї й тієї самої теми.

Проблемне запитання: Чому проблема колективізації в СРСР стала в кінці 20-хрр. не тільки головним економічним, а й політичним завданням?

Проблемна задача: Відомо, що особливо жорстоко радянська влада боролася проти заможних селян «куркулів». За офіційною статистикою їх у державі налічувалося не більше 4 %. Розкуркулено ж було 15 % селянських господарств. Проти кого ж тоді боролася радянська влада і чому?

Демократизація суспільно-політичного життя, плюралізм думок, оновлення цілей, завдань, змісту історичної освіти дають широкі можливості для використання різних способів створення системи проблемних ситуацій, адже стихійне, невпорядковане використання проблемних завдань у навчанні історії є важливим, але недостатнім чинником для досягнення кожним учнем більш високого і доступного йому рівня творчого мислення.

За характером проблеми, на розв'язання якої спрямоване завдання, вони бувають на: визначення причинно-наслідкових зв'язків, усвідомлення процесу історичного розвитку, визначення загальних і часткових закономірностей історичного розвитку, виявлення зв'язків між фактами, подіями, явищами і епохами, виявлення тенденції розвитку історичного явища або їх сукупності, визначення прогресивності історичного явища, визначення структури об'єкта і взаємовідносин між його елементами, співвідношення явища, факту з епохою, визначення етапів і періодів розвитку історичного явища, визначення типовості поодинокого та масового явищ, виявлення і усвідомлення специфіки суспільного явища, визначення відмінностей змісту подібних явищ у різні часи, виявлення нових фактів та явищ, оцінку характеру і значення явищ, отримання уроків історії з фактів минулого.

При створенні проблемних ситуацій, у своїй практиці використовую такі методичні прийоми:

  • підведення учнів до суперечливості з пропозицією самим знайти спосіб розв’язання (- У чому полягали суперечності утворення КСХС, пізніше Югославії і які, на вашу думку, шляхи їх вирішення?);

  • викликання різних точок зору на одне питання (Ю. Пілсудський – „великий поляк ХХ століття чи диктатор?”);

  • спонукання учнів робити порівняння, узагальнення, висновки (Що спільного й у чому відмінності між політикою більшовиків у Росії в 1917-1920 рр. і політикою угорського соціалістичного уряду?);

  • висування конкретних запитань на узагальнення, доведення, логіку міркувань (Як ви вважаєте, чи мав рацію російський філософ М.Бердяєв у своєму твердженні: „Революції завжди бувають невдалими; вдалих революцій не буває і бути не може. Вони завжди породжують не те, на що спрямовувалися, завжди переходять у свою протилежність”?).

Проблемна ситуація стає джерелом мотиваційної активності, яка спрямовує мислення учнів на інтенсивний пошук розв’язання проблемного завдання.

Розв’язання проблемних завдань на уроці історії є найвищим етапом організації роботи з учнями, адже проблемне навчання спирається не тільки на пізнання історичних фактів, подій, а й на розкриття причинно-наслідкових зв’язків між ними.

Засвоєння теми буде глибшим, якщо учні не тільки запам’ятають певні події, а й зрозуміють їх закономірності та наслідки; усвідомлять залежність одних подій від інших і зуміють пояснити цю залежність та закономірність.

Проблемні уроки мають спільні риси:

  • для обговорення обирається важлива проблема, значима для учнів, у розгляді якої вони зацікавлені;

  • як правило, проблема, що розглядається, не має раз і назавжди визначеного розв’язання, тому під час обговорення учні висловлюють власні думки щодо питання, а це, в свою чергу, підштовхує їх до самостійності;

  • на уроці створюється атмосфера співробітництва учителя і учнів;

  • проблемність завдання – певний стимулятор активності учнів, який змушує їх постійно замислюватися над матеріалом, з яким вони працюють, дивитися на факти під різними, часто несподіваними, кутами зору.

Емоційне піднесення й почуття розкутості, причетності до розв’язання проблеми стають сприятливим фоном для засвоєння знань, формування умінь і навичок, розкриття здібностей учнів.

2.2. Лабораторно-практичні роботи на уроках історії

Використовуючи поняття «лабораторно-практичні роботи» стосовно історії, ми, звичайно, не механічно переносимо метод навчання природничих предметів у цю галузь. Особливість історії як навчального предмета, безперечно, позначається на змісті, структурі й організації занять.

Своєрідність лабораторно-практичних робіт з історії полягає в тому, що на відміну від природничих предметів тут не використовуються прилади, різноманітне обладнання. Об'єктом дослідження в таких роботах виступає історичне джерело.

Істотними ознаками лабораторно-практичних робіт з історії є висока міра самостійності учнів у процесі виконання їх; менший, ніж звичайно, контроль з боку вчителя, який тільки коригує готові висновки під час усної відповіді й при потребі надає учням загальної консультації; відсутність чіткого розмежування використовуваних елементів лабораторних і практичних занята.

Досвід показує, що лабораторно-практичні роботи своїм змістом, структурою та характером пізнавальної діяльності учнів, а також стосунками між їхніми учасниками дають ряд стимулів до підвищення пізнавальної активності (це - новизна змісту, актуалізація знань, опанування ще невідомих засобів діяльності, проблемність елементів дослідження, практичний характер роботи, «педагогічний оптимізм», змагальність, заохочення схвальними відгуками вчителя тощо. Отже, використання цього виду самостійних робіт у навчанні гуманітарних предметів має сприяти піднесенню пізнавальної активності школярів, навіть якщо їх проводити лише час від часу.

Водночас виконання лабораторно-практичних робіт з історії пов'язане з тим, що учні мусять докладати чимало вольових зусиль, до чого вони не призвичаєні. Емоційний тонус таких робіт невеликий. Аналіз виконання учнями лабораторно-практичних робіт дає підставу для висновку, що в організації такого виду занять найчастіше трапляються такі помилки:

  • одноманітність мети; невідповідальність змісту роботи досвідові учнів; незмінність засобів навчання; слабка організація самостійної діяльності, зокрема одноманітність форм організації; брак диференціації; змістовий бар'єр.

Зміст роботи - один із найважливіших чинників, що впливають на пізна­вальну активність учнів. Та, на жаль, його мало розробляє методика викладання гуманітарних предметів, що змушує вчителя робити це самому. При цьому незначні огріхи в доборі матеріалу іноді спричинюють зниження пізнавальної активності учнів.

Одним з основних критеріїв розроблення змісту лабораторно-практичної роботи є його науковість, доступність, оптимальність, новизна.

З матеріалу вибирають такий, який дає змогу використати нові прийоми дослідження, засоби викладання або здобуття інформації. Перевагу віддають джерелам з внутрішніми суперечностями в змісті, що стимулює пізнавальну активність учнів.

Організація лабораторно-практичних робіт починається з планування.

Вчитель визначає теми, за якими буде їх проводити.

Наступний етап підготовки до лабораторно-практичного заняття - визначення його мети.

Виконання учнями дослідницької роботи передбачає здобуття знань у вигляді певного фактичного матеріалу; засвоєння основних понять, законів або теорій; формування специфічних, притаманних тільки цьому предметові й тільки цьому виду діяльності вмінь і навичок, що своєю чергою становлять навчальну мету роботи.

З іншого боку, лабораторно-практичні заняття покликані розвивати мислення учнів, формувати пізнавальну потребу, забезпечувати переростання її в інтерес, у пізнавальну активність аж до досягнення пізнавальної самостійності, сприяти розвиткові волі й наполегливості в навчанні; удосконалювати емоційну сферу особистості; виробляти загальнонавчальні вміння й навички.

Оскільки ми розглядаємо методику організації лабораторно-практичних робіт з погляду піднесення пізнавальної активності, мета заняття має включати розвиток реальних творчих можливостей учнів, що спирається на весь попередній досвід пізнавальної активності. Розвиток творчих можливостей передбачає навчити учнів:

  1. самостійно переносити засвоєні знання в нову ситуацію;

  2. бачити проблеми у звичних умовах;

  3. бачити нові функції знайомого предмета;

  4. бачити структуру об'єкта;

  5. бачити альтернативи способу розв'язання та самого розв'язку;

  6. комбінувати нові способи з уже відомих.

Принципово важливо, що під час виконання лабораторно-практичних робіт у школярів формуються уявлення про загальнолюдські цінності, етичні норми, виховуються моральні якості, відбувається становлення активної життєвої позиції. Усе це визначає виховну мету лабораторно-практичних робіт.

Саме така робота вчителя уможливлює здобуття учнями справжньої історичної освіти. Лабораторно-практичні роботи сприяють підвищенню пізнавальної активності. При цьому вплив їх чим сильніший, тим ширші й стійкіші зв'язки в комплексі пропонованих учням робіт. Тому організація лабораторно-практичних занять має здійснюватися з урахуванням доконечної потреби розвитку пізнавальної активності учнів. А цього досягають: наданням заняттям оптимальної структури, постійним оновленням і урізноманітненням змісту й засобів діяльності, форм організації її, забезпеченням самостійності й збільшенням частки творчої роботи учнів, створенням високого емоційного тонусу.

2.3. Підготовка та захист учнівських історичних проектів

У системі вітчизняної освіти належне місце посіло розвивальне навчання, що стало основним напрямом розвитку світової педагогіки. У зв'язку з цим змінюються й цілі освіти: соціальне замовлення сучасного суспільства безпосередньо залежить від інтелектуального розвитку людини. Одним зі шляхів досягнення поставленої мети є впровадження у навчальний процес методу проектів, який передбачає навчання через відкриття, розв'язання проблемних ситуацій.

Актуальність технології проектів у наші дні зумовлюється передусім не­обхідністю розуміти сутність та призначення отриманих знань, своєї робо­ти, самостійно ставити професійні цілі та завдання, обмірковувати способи їх здійснення та робити багато іншого, що входить у зміст проекту.

Сьогодні технологію проектів усе частіше розглядають як систему навчання, за якої учні можуть набувати знання та уміння в процесі планування та виконання практичних завдань, які поступово ускладнюються, — проектів.

Технологія проектування розглядається сьогодні як технологія, мета якої — орієнтація учня на актуалізацію знань, та набуття нових (іноді й шляхом самоосвіти) .

У своїй педагогічній практиці при вивченні курсу історії та інших суспільних дисциплін ми найчастіше використовуємо такі види проектів, як інформаційні, дослідницькі, творчі.

Під час розробки проекту дуже важливо зберігати поетапність у роботі: вироблення ідеї, визначення теми, мети, формування творчих груп, які бу­дуть займатися дослідженням одного із аспектів цієї проблеми.

Візьмемо до уваги урок із всесвітньої історії в 11 -му класі за темою «Наслідки Другої світової війни».

Для того щоб глибоко дослідити цю тему, необхідно добре вивчити матеріал та документи, які б підтверджували хід тих чи інших подій. Для опра­цювання матеріалу клас можна поділити на невеликі групи, кожна з яких буде досліджувати більш конкретну проблему у контексті головної.

Таким чином, ми можемо створити 5 груп, які будуть досліджувати такі питання:

  1. Зміна геополітичного становища країн безпосередніх учасниць війни.

  2. Соціально-економічне становище США, Великобританії, Франції, Італії та Німеччини після закінчення війни.

  3. Соціально-економічне становище СРСР та країн Східної Європи після закінчення війни.

  4. Посилення комуністичних рухів у країнах Східної Європи.

  5. Зміна ціннісних орієнтацій людей в умовах війни. Створення міжнародних організацій для врегулювання міжнародних відносин та остаточного припинення агресії.

Протягом місяця проводиться дослідження проблеми: робота в архівах (вивчення документів та спогадів ветеранів, постанови Третього рейху, договори між країнами антигітлерівської коаліції, дані про людські втрати, втрати в економіці та інше), бібліотеках (робота з літературою).

У ході роботи над проектом учитель збирає учнів і проводить «круглі столи», де й відбувається обговорення вже отриманого матеріалу та фактів, робляться критичні зауваження, вислуховуються інші точки зору, а голов­не усі учні знають, яку саме проблему досліджує та чи інша група. І

Поряд з іншими групами створюється також група соціологів, які мають опитати частину населення з питань:

  1. Що Ви особисто знаєте про Другу світову війну?

  2. Якими були наслідки цієї війни?

  3. Чи вплинули наслідки Другої світової та Великої Вітчизняної війни на становище України у післявоєнний період?

Останнім етапом проектує підбиття підсумків дослідження, конструювання публічного захисту колективного проекту. На завершальному етапі дослідження учні самостійно обирають форму захисту проекту. Це може бути симпозіум, конференція, «круглий стіл», по­пулярні телевізійні передачі «Табу», «Подвійний доказ», «Дебати» та багато інших.

Саме тому завершальним етапом підготовки проекту, за пропозицією самих учнів, є публічний захист у формі конференції. Ця ділова гра передбачає ролі для учасників захисту проекту: вчені-історики; політологи; журналісти; ветерани Великої Вітчизняної війни; остарбайтери; соціологи. Завдання педагога полягає в тому, щоб у процесі виконання проектів реалізовувався логічний ланцюжок: виникав інтерес до проблеми, учень мав вибір, прагнув до успіху, самостійно вирішуючи завдання, умів адек­ватно оцінювати свою діяльність і здійснювати самоаналіз. Під час захисту проекту кожна група учнів має виявити свою власну точку зору щодо дослідженої проблеми, аргументувати її та довести. Використавши всі аргументи «за» і «проти», учні доходять висновку.

Створення проекту це надзвичайно складний, і водночас цікавий процес. Щоб реалізувати його, ми використовуємо не лише проектну технологію, а й моделюючі інформації, технологію кооперованого навчання та інші.

Висновок

Україна увійшла в ХХІ століття як держава, що переживає фундаментальні перетворення в усіх галузях суспільного життя. Докорінно змінилося уявлення української спільноти щодо ролі кожного її члена у цих процесах. Постало питання про формування особистості в нових історичних умовах буття.

Сучасна шкільна освіта, повернувшись обличчям до учня, прагне, в першу чергу, побудови особистісного світу знань, бо саме він приведе молоду людину у майбутньому до творчої самореалізації в суспільстві. Слід зазначити, що знання в такому контексті не є простим засвоєнням інформації, а виступає засобом для набуття необхідної компетентності, містком для продовження навчання та поштовхом до самоосвіти. Молодь має одержувати задоволення від того, що вона робить, і розуміти, з якою метою і що саме вивчає. А зацікавити дітей, спонукати їх до активної пізнавальної діяльності повинен вчитель. Сократ колись давно сказав: «Служіння в тому, щоб допомогти учням народити думку, розпалити любов до знань…»

Ознайомившись з різноманітною літературою як вітчизняних так і зарубіжних педагогів, використовуючи певний свій досвід, дійшла до висновку, що провідними методами в школі повинні стати такі, які не дозволяли б учням байдуже ставитися до незрозумілої їм ситуації, які викликали б зацікавлення, спонукали б до аналізу, виділення невідомих даних, висування в процесі розв’язання проблеми припущень, гіпотез та перевірки правильності їх.

Саме до таких належать дослідницький метод. Історичні знання формуються передусім завдяки інформації, які надають історичні документи. Тому висунуті завдання в умовах реформування історичної освіти неможливо виконати без розробки сучасних методичних засобів використання історичних джерел під час навчально-дослідницької роботи учнів. На заваді успішному досягненню цієї мети стоять такі проблеми: на шляху реформування знаходяться не тільки шкільна історична освіта, а й українська історична наука; не закінчено процес оновлення й опановування дослідниками недоступної раніше джерельної бази; нова джерельна база залучається до процесу навчання доволі повільно та без урахування інноваційних методичних технологій; педагогічні спостереження свідчать, що у практиці загальноосвітньої школи загострюються протиріччя між творчою природою пізнавальної діяльності учнів і репродуктивним характером процесу навчання.

Динаміка інтересу учнів до дослідницької роботи буде змінюватися в позитивний бік лише за умови особистісного сприйняття мети цієї роботи учнями. Не менш важливою умовою формування дослідницьких інтересів є організація навчання на принципах новизни навчального матеріалу, його відповідності сучасним науковим дослідженням і практичній значимості, високій активності тих учнів, яких навчаємо.

Дослідницька діяльність дозволяє розвивати здатність аналізувати й узагальнювати факти, приймати рішення, сприяє індивідуалізації навчання, забезпечує творче співробітництво вчителя й учня, забезпечує вплив особистості вчителя на формування особистості школяра.

Науково-дослідницька робота в школі дає учням великі можливості для успішної реалізації в майбутньому. Адже все, чого досягає людина в житті, є безпосереднім результатом її думок, вона здатна піднятися, отримати перемогу й досягти успіху, тільки возвеличивши свої думки.

Таким чином, дослідницька робота на уроках історії сприяє активізації пізнавальної діяльності учнів і стає потужнім фактором та дієвим засобом реалізації концепції безперервної освіти молоді.

Список використаної літератури

  1. Бабанский Ю.К. Как активизировать процесс обучения. – М., 1978.

  2. Балаян Г.В. Метод проектов на уроке истории//Школьные технологии – 1007 - № 1.

  3. Баханов К.О. Дослідницька робота учнів на уроках історії. – Х.: Вид. Група „Основа”, 2004.

  4. Баханов К.О. Інноваційні системи, технології та моделі навчання історії в школі. – Запоріжжя: Просвіта, 2000 р.

  5. Баханов К.О. Лабораторно-практичні роботи у викладанні історії України. – К.: Генеза, 1966.

  6. Баханов К.О. Навчання історії за проектною системою// ІВШУ – 2000.

  7. Задорожна Л. Почути живу історію. (Форми і методи розвитку дослідницьких навичок у старшокласників під час опанування історичних джерел)// Історія в школах України. – 2005. - № 10.

  8. Киршнер А.А. Формирование познавательных возможностей учащихся в процессе обучения истории. – М., 1982.

  9. Левітас Ф.Л., Салата О.О. Методики викладання історії: Посібник учителя. – Х.: Вид. Група „Основа”, 2006.

  10. Лернер И.Я. Проблемное обучение. – М.: Знание, 1974.

  11. Лернер І.Я. Розвиток мислення учнів у процесі навчання історії. – К., 1992.

  12. Майборода В.К., Майборода С.В. Національна школа України: історія, розвиток, уроки// Рідна школа. – 1991. - № 5.

  13. Мухина И.А. Педагогические мастерские: постановка проблемы// Вып. 1., - С. – Пб., 1995.

  14. Мухина И.А. Педагогическое историческое образование в Украине. Пути развития и проблемы. – Луганськ, 1995.

  15. Сухомлинський В.А. Об умственном воспитании. – К., 1983.

  16. Тараненко Ю.В. Концепція української національної школи і проблеми викладання історії України.// Радянська школа. – 1991. - № 3.

  • 10.08.2019
  • Історія України
  • 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас
  • Інші методичні матеріали
  • 157
  • 0
  • 7
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Стратегії профілактики та вчасного реагування на прояви суїцидальної поведінки неповнолітніх»
Мельничук Вікторія Олексіївна
36 годин
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.