Методи виховання. Прийом виховання.
Методи виховання — шляхи і способи взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на досягнення виховних цілей.
Класифікація методів виховання – це їх групування за певними ознаками, почуття і волю учнів з метою формування у них поглядів і переконань. Структуровану за певною ознакою систему методів називають класифікацією.
Однією з найпоширеніших є класифікація В. О. Сластьоніна, згідно з якою методи виховання поділяються на такі групи:
1. методи формування свідомості особистості (бесіда, лекція, дискусія, переконання, навіювання, приклад) — в основі лежить слово педагога;
— Бесіда — метод виховання та отримання інформації про особистість за допомогою безпосереднього словесного спілкування.
— Лекція — розгорнутий, системний виклад у доступній формі певної соціально-політичної, моральної, естетичної проблеми.
— Дискусійні методи (диспут, дискусія) створюють умови для висловлення власних поглядів і переконань, зіставлення їх з позиціями опонентів, обстоювання своєї думки.
Диспут — вільний, жвавий обмін думками, колективне обговорення питань, що хвилюють його учасників.
Дискусія — метод групового обговорення проблеми з метою з ясування істини шляхом зіставлення різних думок.
— Переконання — метод виховного впливу, за допомогою якого вихователь звертається до свідомості, почуттів, життєвого досвіду дітей з метою формування свідомого ставлення до дійсності і норм поведінки.
2. методи організації діяльності, спілкування, формування позитивного досвіду суспільної поведінки (привчання, тренування, педагогічна вимога, громадська думка, виховуючі ситуації) — ґрунтуються на практичних діях вихованців.
3. методи стимулювання діяльності і поведінки (гра, змагання, заохочення, покарання гра) — спираються на емоційні аспекти засобів стимулювання та є стимулами, що сприяють ефективному використанню методів двох попередніх груп.
4. методи самовиховання (самопізнання, самоусвідомлення, саморегуляція).
В основу класифікації Ю. К. Бабанського покладено функції, які виконують методи виховання у формуванні особистості. Учений виділив такі групи методів:
методи формування свідомості (бесіда, лекція, диспут);
методи формування суспільної поведінки (метод прикладу, педагогічна вимога, громадська думка, вправляння, привчання, доручення);
методи стимулювання діяльності й поведінки (змагання, заохочення, покарання);
методи контролю й аналізу ефективності виховання (педагогічне спостереження, бесіда, опитування, анкетування, аналіз результатів діяльності).
Методи виховання поділяють на загальні (можна застосовувати до всіх напрямків виховання) та часткові (ті, які ефективні лише для одного чи кількох із напрямків). Можна класифікувати також за ступенем розповсюдженості: традиційні, стандартні, загальновідомі і нестандартні, нетрадиційні, авторські.
Прийом виховання - це частинка методу виховання, один з його елементів, необхідний для ефективного застосування методу в конкретній ситуації. Наприклад, бесіда з учнями будується як ціла система прийомів: прийом яскравого початку, прийом звертання до життєвого досвіду дітей, прийоми утримання і переключення уваги, прийом завершення розмови тощо.
Висновки: Про правильний вибір методу виховання свідчать характер діяльності та взаємин вихователів і вихованців, глибина і міцність духовних і професійних знань, навичок, умінь, норм і правил вихованої поведінки згідно з вимогами загальнолюдських, національних і професійних цінностей та етикету і також те, якою мірою він викликає пізнавальну, емоційну і практичну активність вихованців та формує у них мотивацію сумлінного виконання своїх професійних обов'язків і постійного самовдосконалення.
Отже, вихователі мають великий арсенал як загальних, так і специфічних методів виховання. Під час їх використання необхідно враховувати психолого-педагогічні закономірності процесу виховання, характер і зміст діяльності вихованців, сучасні організаційні, методологічні та методичні вимоги до навчально-виховного процесу, конкретні вимоги до підготовки відповідних фахівців, рівень підготовленості вихователів і вихованців та інші об'єктивні та суб'єктивні умови.
