ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ У НАВЧАННІ ІНОЗЕМНИМ МОВАМ

Опис документу:
Звернення до проблеми вивчення мови і культури одночасно не випадково, тому що це дозволяє вдало сполучити елементи країнознавства з мовними явищами, що виступають не тільки як засіб комунікації, але і як засіб ознайомлення тих, кого навчають, із новою для них дійсністю.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Бодик О.П.,

канд. філол. наук, доцент

ЛІНГВОКРАЇНОЗНАВЧИЙ АСПЕКТ У НАВЧАННІ ІНОЗЕМНИМ МОВАМ

Звернення до проблеми вивчення мови і культури одночасно не випадково, тому що це дозволяє вдало сполучити елементи країнознавства з мовними явищами, що виступають не тільки як засіб комунікації, але і як засіб ознайомлення тих, кого навчають, із новою для них дійсністю. Такий підхід до навчання іноземній мові багато в чому забезпечує не тільки більш ефективне вирішення практичних, загальноосвітніх, розвиваючих і виховних завдань, але і містить величезні можливості для виклику і подальшої підтримки мотивації навчання.

Знайомство з культурою країни, мова якої вивчається, було одним з головних завдань ще з часів античності. У викладанні живих мов із кінця XIX століття на перше місце поряд з усним мовленням висувається ознайомлення з реаліями країни, мова якої вивчається. Особливо це було характерно для німецької лінгводидактичної школи.

У нашій країні різноманітні відомості про ту або іншу державу, що викладаються у процесі навчання мові (або у зв’язку з вивченням мови), прийнято називати країнознавством, у Німеччині - культурознавством, в американських навчальних закладах існують курси “мови і території”, у французькій методичній школі існує поняття “мова і цивілізація”.

Освіта засобами іноземної мови передбачає знання про культуру, історію, реалії і традиції країни, мова якої вивчається (лінгвокраїнознавство, країнознавство), включення тих, хто навчається, у діалог культур, знайомство з досягненнями національних культур у розвитку загальнолюдської культури, усвідомлення ролі рідної мови і культури у дзеркалі культури іншого народу.

Існують два підходи до навчання культурі у процесі навчання іноземній мові: суспільствознавчий і філологічний. Перший підхід ґрунтується на дисципліні, традиційно пов’язаній з вивченням будь-якої іноземної мови. Країнознавство розуміється як комплексна навчальна дисципліна, яка включає в себе різноманітні відомості про країну, мова якої вивчається. На відміну від фундаментальних наук, на яких воно базується, країнознавство містить у собі різноманітні відомості фрагментарного характеру і визначається як “дисципліна в системі географічних наук, яка займається комплексним вивченням материків, країн, важливих районів” [1, c. 546].

Термін “лінгвокраїнознавство” підкреслює, що цей напрямок, з одного боку, сполучає у собі навчання мові, а з іншого боку - дає певні відомості про країну, мова якої вивчається. Оскільки основним об’єктом є не країна, а фонові знання носіїв мови, в узагальненому вигляді їхня культура [2, c.10], то було б точніше говорити про “культурознавство”. Проте термін “лінгвокраїнознавство” вже міцно увійшов у практику викладання іноземних мов. Проте треба чітко уявляти різницю між традиційним країнознавством і лінгвокраїнознавством. Якщо країнознавство є суспільствознавчою дисципліною, якою мовою воно не викладалося б, то лінгвокраїнознавство є філологічною дисципліною, яка викладається, у значній мірі, не окремо як предмет, а на заняттях з практики мови у процесі роботи над семантикою мовних одиниць.

При філологічному підході можлива постановка двох різних завдань:

1. Отримання культурознавчої інформації з мовних одиниць. У цьому випадку на перший план як основне завдання вивчення висувається культура. Даний метод до деяких пір домінував у методиці викладання російської мови як іноземної.

2. Навчання сприйняттю чи піднесення мовної одиниці на тлі образу, аналогічного тому, що присутні у свідомості носія мови і культури (образ, сформований на базі національно-кодифікованих асоціацій, виключаючи індивідуальні, особистісні). Образ, на якому будується семантика слова чи фразеологізму, створюється у того, хто вивчає іноземну мову, послідовно у процесі роботи над значенням мовної/мовленнєвої одиниці і виникає у всій повноті. При такому підході до роботи над семантикою, над національно-культурним компонентом значення на перший план вивчення висувається не культура, а мова, і лінгвокраїнознавча компетенція покликана забезпечити комунікативну компетенцію, яка передбачає оперування аналогічними образами у свідомості того, хто говорить і слухає так, як це відбувається при спілкуванні між собою носіїв тієї самої мови й однієї і тієї ж культури.

Головна мета лінгвокраїнознавства - забезпечення комунікативної компетенції в актах міжкультурної комунікації, насамперед через адекватне сприйняття мовлення співрозмовника й оригінальних текстів, розрахованих на носіїв мови. Лінгвокраїнознавство забезпечує вирішення цілого ряду проблем, зокрема головної філологічної проблеми - адекватного розуміння тексту, тому воно виступає як лінгвістична основа не тільки лінгводидактики, але і перекладу. Адже для того, щоб перекладати, треба цілком зрозуміти іншомовний текст із усіма нюансами значення, включаючи підтекст, алюзії, натяки, а вже потім з урахуванням адресата підбирати відповідні еквіваленти в мові перекладу [4, c. 23].

При ознайомленні вивчаючих іноземну мову із країнознавчим матеріалом використовуються такі форми пред’явлення лінгвокраїнознавчої інформації: коментарі про якесь явище іншомовної культури; картини, слайди, кіно- і відеофільми; роздатковий матеріал; прийом колажування; тематичні бесіди, диспути. Правильний вибір форми ознайомлення з лінгвокраїнознавчою інформацією сприяє підвищенню мотивації оволодіння іноземною мовою та ефективності навчально-мовленнєвої діяльності.

Лінгвокраїнознавство ставить своїм завданням вивчення мовних одиниць, які найбільш яскраво відображають національні особливості культури народу - носія мови і середовища його існування.

Необхідність спеціального відбору і вивчення мовних одиниць, у котрих найбільш яскраво виявляється своірідність національної культури і котрі неможливо зрозуміти так, як їх розуміє носій мови, відчувається в усіх випадках спілкування з іноземцями, при читанні художньої літератури, публіцистики, преси, при перегляді кіно- і відеофільмів, при прослуховуванні пісень та ін.

До числа лексичних одиниць, які володіють яскраво вираженою національно-культурною семантикою, входять назви реалій (позначення предметів і явищ, характерних для однієї культури і відсутніх в іншій), коннотативна лексика (слова, що збігаються за основним значенням, але різняться за культурно-історичними асоціаціями) і фонова лексика (та, яка визначає предмети і явища, які мають аналоги в зіставлюваній культурі, але різняться певними національними особливостями функціонування, форми, призначення предметів, тощо). Для лінгвокраїнознавства значний інтерес становлять також фразеологізми, у яких відбивається національна своєрідність історії, культури, традиційного способу життя народу - носія мови [3, c. 78].

Відбір одиниць із яскраво вираженою національно-культурною семантикою є завданням тих розділів лексикології і фразеології, які виступають як лінгвістична основа лінгвокраїнознавства і можуть бути названі країнознавчо орієнтованою лінгвістикою.

Список літератури.

  1. Большая Советская Энциклопедия. – Т. 24. – Кн. 1. – М., 1976.

  2. Верещагина Е.М., Костомарова В.Г. Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. – М., 1983.

  3. Мальцева Д.Г. Страноведение через фразеологизмы. Пособие по немецкому языку. – М., 1991.

  4. Томахин Г.Д. Лингвострановедение: что это такое? // Иностранные языки в школе. – 1996. - №6. – С. 22 – 27.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розвиток і саморозвиток професійної креативності вчителя »
Ілляхова Марина Володимирівна
36 годин
590 грн
590 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.