КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ З РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ І КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЄВОГО СПІЛКУВАННЯ «ТАКИЙ РІЗНИЙ ПОСУД»
Заняття розробила вихователька Кондратюк Юлія Станіславівна
Мета:
-Уточнити і розширити уявлення дітей про посуд та його призначення;
-Продовжувати вчити називати частини посуду, матеріали, з яких він зроблений;
-Вчити складати розповідь за серією сюжетних картинок;
-Розвивати зв’язне мовлення, увагу, мислення;
-Вправляти в використанні зменшувально-пестливих форм.
Обладнання: ноутбук, «Чарівна скринька», іграшковий мікрофон, пов’язка на очі, серія сюжетних картинок до казки М. П. Солтис-Смирнової «Оленка і посуд».
Хід заняття:
Організаційна частина – привітання: «Доброго ранку, доброго дня! Зичу здоров’я і щастя вам я!
Основна частина.
Вихователька: «Малята, ми сьгодні поговоримо про те, що вам добре відомо. Але про що саме – ви здогадайтеся самі.
Вихователька виставляє «Чарівну скриньку». Діти по черзі підходять до «Чарівної скриньки», вихователька красивою пов’язкою зав’язує кожному з них очі, вони відкривають скриньку і беруть один предмет. З зав’язаними очами вони обмацують предмет з усіх боків, роблять висновок, що це, і називають предмет всім дітям. А також відповідають, чому вони так вирішили.
Вихователька: «Молодці, діти, ви всі правильно назвали свої предмети, правільно розповіли про них. Подивіться на стіл: всі предмети, які ви дістали, стоять в рядочок. Як ми назвемо їх одним словом? Правильно, це посуд. А для чого він нам потрібний? (відповіді дітей). Правильно, дуже добре!
Діти, посуд буває різним.
Буває посуд святковий, і тоді він зроблений з таких матеріалів, що блищать, переливаються, мають святкові кольори. В святковому посуді є багато різних приладів, тарілочок, ложечок, виделочок, ножичків. З ними стіл виглядає урочисто, святково.
Буває посуд, з якого ми їмо кожного дня, він теж красивий, може мати візерунки або малюнки, ми беремо його до столу постійно. Звичайно, ми не можемо кожного дня накривати стіл з багатьма видами посуду, бо ми всі поспішаємо, тому в звичайні, буденні дні у нас на столі не так багато посуду.
Буває посуд народний, це такий, який робили прості люди з давніх часів, і він зроблений з простих матеріалів, які були доступні для бідних людей бескоштовно. Але всі люблять красу, і простий народний посуд також прикрашений дуже красивими малюнками, візерунками. Ці малюнки робили люди, які самі навчилися мистецтву малювання. Та і посуд робили теж майстри, які прагнули дізнатися всіх секретів майстерності, дуже багато працювали і в решті решт вже могли робити красивий, зручний, дуже потрібний посуд.
Посуд, з якого ми їмо, і в якому подаємо страви на стіл, називається «столовий». Це тому, що його подають до столу. Пригадайте, який посуд звичайно стоїть на нашому столі (тарілки, чашки, блюдечка, виделки, ложки, ножі тощо).
Буває посуд кухонний, здогадайтеся, чому він так називається? Правильно , бо цей посуд використовують на кухні, коли готують страви. Такий посуд до столу не подають, ним користуються тільки на кухні. Назвіть мені, в якому посуді не їдять, а готують їжу» (каструлі, сковорідки, листи для духовок).
Вихователька виставляє посуд: тарілку, каструлю, миску).
«А зараз я пропоную вам подивитися і сказати, з чого зроблені ці предмети посуду» (каструля – з металу, тарілка – з порцеляни, миска – з кераміки).
Вихователька демонструє картинки, діти називають, проводиться обговорення.
Вихователька: «Так, малята, ви правильно мені сказали, з яких матеріалів зроблені ці предмети посуду. А як ми скажемо, який це стакан, якщо він зроблений зі скла? (скляний). Так, а якщо каструля зроблена з металу, вона яка? (металева). Ну а якщо глечик зроблений з кераміки, то він який? (керамічний)».
Вихователька виставляє зіпсований посуд: чайник без носика, чашку без ручки, стакан без дна.
Вихователька: «Ох, діти, подивіться, що сьогодні зранку наробив мій котик: ми пили чай, він грався, швидко бігав, застрибнув на стіл і зачепив хвостом ці предмети посуду. Ось тепер мій посуд залишився без своїх потрібних частинок. Скажіть мені, чого не вистачає моєму чайнику? (носика). А без чого залишилася моя чашка? (без ручки). А у стакана чого тепер немає? (дна). Як нам пожаліти мій посуд, як назвати його лагідно? (чайничек, чашечка, стаканчик). Так, ми пожаліли їх, бо вони хворіють. Та нічого, ми їх склеїмо і вони будуть, як новенькі!»
Фізкультхвилинка «Чайник кипить».
Вихователька: «Малята, давайте покажемо, як буде почуватися наш чайник, коли він одужає!»
Діти встають, проводиться фізкультхвилинка:
До мене усі! Я гарячий на дотик! (одну руку ставлять на пояс, як ручка чайника, іншу вигинають, як носик чайника.
Я маю кругленький, товстенький животик! (надувають животики)
Я чай кип’ячу, тупочу і кричу: (тупотять обома ногами)
Гей, люди! Я чаєм вас всіх пригощу! (тою рукою, яка імітує носик, роблять призивні рухи).
Вихователька: «Добре відпочили! А нуж-бо, скажіть, чи вмієте ви відгадувати загадки? (так!) Тож послухайте, які загадки лежать на дні нашої Чарівної скриньки.
Новий посуд,
А весь в дірках. (друшляк)
2. Вся верхівка в дрібних дірках
Гікото гірка в тарілках. (перечниця)
3. Серед ложок я – полковник
І звуть мене... (ополоник)
4. В ньому й кашу варять,
І картоплю смажать
З нього їдять і п’ють,
І б’ють, і бережуть. (посуд)
Вихователька: «Та ви ж все знаєте! Я дуже задоволена! А зараз я буду мовчати, я не буду показувати вам посуд, покажу тільки його тіні. А ви здогадайтеся, від яких вони предметів посуду.»
Вихователька демонструє картинки тіней предметів посуду, діти відгадують.
Читання казки «Оленка і посуд».
«У однієї маленької дівчинки був власний посуд. Оленка мала свої тарілочки, ложечки з виделочками, а ще кружечки. Весь посуд був різнокольорови: тарілочки жовтенькі, виделочки помаранчеві, ложечки рожеві, чашечки були блакитними. Та було дещо у всіх однакове – гарненький їжачок, що прикрашав дно тарілок, бік кружечок, і ручки ложок з виделками.
Дівчинка дуже любила їсти зі свого посуду.
Кожного разу мама просила донечку зібрати і помити посуд після себе. Матуся бігла на роботу вранці і в обідню пору, а Оленка залишалася сама. Та, коли дівчинка клала посуд у мийку, вона раптом згадувала про недомальваний малюнок, конструктор, з якого треба скласти колиску для лялечки, недочитану книжку. Вона швиденько споліскувала свої тарілочки і кружечки, не забувала, звичайно, про виделки і ложки. Але на посуді все одно були залишки їжі.
Ввечері Оленка їла з батьками з загального посуду, тому мама і не помічала, що з кожним днем дончин посуд ставав все бруднішим, а їжачок на ньому перестав посміхатися.
Так минуло ще декілька днів. Одного разу, коли дівчинка після обіду повинна була знову помити свій посуд, але поспішала вивчити правила нової гри, одна її жовта тарілочка з сумним їжачком просто вкотилася з рук маленької господині і зникла за дверима. За нею почали стрибати і інші тарілки, а потім ложки і виделки. Чашка з недопитим компотом раптом теж стрибнула і розлила яскраво-червону рідину. Оленка кілька хвилин просто стояла і дивилась, як посуд втікає. Вона почала наздоганяти все кухонне начиння. Незабаром в її руках зібралась ціла купа посуду. Та першу тарілку наздогнати було дуже важко.
Дівчинка вже втомилася і почала благати гарненьку жовту тарілочку:
- Будь ласка, зупинись, я вже не можу за тобою бігти! Чого ти втікаєш?
Та тарілочка мовчала, хоч сповільнила рух.
- Я щось не так зробила? Наче і не била посуд. Що діється? – здивовано запитувала далі Оленка.
Втікачка зупинилась, і маленька господарка її швидко наздогнала. З дна на неї дивився сердитий їжачок.
Подивись на мене, - сказав він дівчинці, - я вже не бачу своїх лапок та чудового кошичка з малинкою та ожинкою. Їх ховають залишки макаронів та картоплі. А над головою в мене рибна кісточка присохла.
Дівчинка уважно розглядала тарілку. Вона і сама вже помітила пляму від підливи і рештки котлет.
Пробач, я раніше була така неуважна. Та я змінюсь. Благаю, залишись.
Тобі доведеться добре помити увесь свій посуд, – сказав їжачок.
Домовились. Зараз цим і займуся, - відповіла Оленка.
Ти ж хотіла пограти новою грою.
Вона не втече. Я потім нею пограюсь.
Дівчинка взяла останню тарілку і віднесла все до умивальника. Там вона намочила свій посуд, а через кілька хвилин, коли рештки їжі почали відставати, гарно і уважно помила його.
Кожен їжачок був вимитий і витертий. Всі вони були такі чисті, що аж блищали.
Оленка склала все у тумбу.
А ввечері, після їжі, вперше в житті запропонувала мамі помити посуд.
І не залишила там жодного сліду від вечері».
М. П. Солтис-Смирнова
Гра «Ток-шоу»
Вихователька: «Надіюсь, вам сподобалася розповідь. Тоді пограємо так: Я візьму до рук мікрофон і стану кореспондентом. Кому я протягну мікрофон, той і буде відповідати на запитання кореспондента.
- Як звали дівчинку?
- Що у неї було?
- Про що просила мама?
- Як вчиняла Оленка?
- Що потім трапилося?
- З ким була розмова у Оленки?
- Що пояснив Оленці їжачок?
- Як стала вчиняти дівчинка?
Переказ тексту за серією опорних картинок (початок розповіді, середина, кінець розповіді).
Заключна частина – рефлексія. Вихователька пропонує дітям пригадати, про що вони розмовляли на занятті.
