Сьогодні відбувся
Кабінет психолога:
«
Плітки. Конфлікти
»
Взяти участь Всі події

Конспект "Під українським небокраєм книгу люблять і читають"

Самоосвіта

Для кого: 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, Дорослі

22.03.2020

667

1

0

Опис документу:
1. Виставка « Найдавніші рукописні книги Київської Русі» ( 1-11 клас) 2. Інтелектуальна гра «На літературному ринзі» ( 7-8 класи) 1. Бібліотечний урок « Подорож в країну Фольклористика» ( 3-4 клас) 2. Ознайомлення з історією рідного краю «Криничка» (1-11 клас)
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тиждень дитячої та юнацької книги!

"Під українським небокраєм книгу люблять і читають"

Затверджую ________(Кирилюк С.П.)

День перший «Інформаційний»

  1. Оголошення про проведення в школі «Тижня дитячої та юнацької книги»

  2. Вернісаж «Вислови про книгу і бібліотеку» (1-11 клас)

  3. В гості до бібліотеки (1-11 клас)

День другий «Інтелектуальний»

  1. Виставка « Найдавніші рукописні книги Київської Русі» ( 1-11 клас)

  2. Інтелектуальна гра «На літературному ринзі» ( 7-8 класи)

День третій «Пошуковий»

  1. Бібліотечний урок « Подорож в країну Фольклористика» ( 3-4 клас)

  2. Ознайомлення з історією рідного краю «Криничка» (1-11 клас)

День четвертий «Казковий»

  1. Перегляд відео-казок( 1-2 класи)

  2. Конкурс малюнків «Мій улюблений казковий герой» (1-4 класи)

  3. Гра « Світ казок» (5-6 клас)

День п’ятий «Святковий»

  1. Виставка книжок проекту «Співпраця заради успіху» ( 1-11 класи)

  2. Підведення підсумків, нагородження кращих читачів бібліотеки.

Вернісаж

Виставка

« Найдавніші рукописні книги Київської Русі»

В гості до Бібліотеки

ЯК ПРАЦЮВАТИ З КНИГОЮ

1. Для ознайомлення в загальних рисах зі змістом книги необхідно:

а) прочитати титульну сторінку - прізвище автора, заголовок, рік

видання;

б) прочитати анотацію (коротку інформацію про цю книгу),

вміщену на зворотному боці титульної сторінки;

в) уважно ознайомитися зі змістом, вміщеним або в кінці книги, або після титульної сторінки;

г) прочитати передмову або вступ.

2. Під час читання звернути увагу на:

а) назви окремих розділів, частин, параграфів і т. ін.;

б) вдумливо ставитись до слів і словосполучень, виділених різними шрифтами (розрядкою, курсивом, пів жирним та ін.);

в) з'ясувати значення незрозумілих слів за допомогою словників та енциклопедій;

г) звернути увагу на посилання (позначаються зірочкою або цифрою) і зразу ж уважно прочитати пояснення (внизу сторінки).

3. Для засвоєння змісту прочитаного необхідно:

а) поділити прочитаний матеріал на частини, виділити в них найголовніше;

б) скласти план (простий, складний), тематичні виписки, тези або конспект.

Турнір «На літературному ринзі»

7-8 клас

Мета: викликати інтерес до скарбниці української та зарубіжної літератури, розвивати пізнавальні інтереси, логічне мислення, спонукати до читання художньої літератури та самовдосконалення.

Оформлення: плакати з висловами: “Книга – дзеркало життя”, “Книга – ключ до знань”, “Книги – морська глибина: хто в них пірне аж до дна, той хоч і труда мав досить, дивнії перли виносить” (Іван Франко); виставка енциклопедичних та інших літературних видань.

Музичне оформлення: інструментальна музика.

Реквізит: сигнальні картки, аркуші паперу, ручки (за кількістю учасників), табло для підрахунку балів.

Технічні засоби: магнітофон, акустична система та мікрофони (за потреби).

Хід турніру

На фоні мелодії звучить вірш

Любіть книгу!

У книги люди, наче бджоли в соти

Знесли духовний, чародійний мед.

Сліпцеві очі ним протри, і вмить

Побачить сонце й голубі висоти,

Відчує мислі найстрімкіший лет,

Збагне людські страждання і турботи,

Поможе іншим темряву збороти,

Рвучи з очей пов’язки чорних літ!

Благословенна та ясна година,

Коли буквар до рук бере дитина,

Коли читає “Кобзаря” юнак,

Коли Франка “Огромнії сонети”

Підносять дух, коли говорять Гете,

Шекспір, Міцкевич, Лермонтов, Бальзак.

Дмитро Павличко

Звучать позивні, що сповіщають про початок гри

Вступ.

Ведучий: Добрий день усім присутнім в залі! Радо вас вітаємо і запрошуємо стати учасниками й глядачами літературного рингу. Хоча рингом називають майданчик для боротьби, сьогодні ми спробуємо більше пізнати один одного, зробити спроби пригадати деталі того, що колись читали чи бачили, здогадатися і правильно зробити висновок, аніж боротися у буквальному розумінні цього слова. Насправді першість на ринзі буде віддана Пам’яті, Кмітливості, Швидкості, Логіці. А галузь знань – література: українська, зарубіжна, а також – народна творчість.

Запрошуємо гравців зайняти місця за ігровими столами.

Грають дві-чотири команди

Звучить музика, ведучий знайомить усіх присутніх зі складом команд, члени яких займають місця за ігровими столами

Ведучий: А зараз нагадаємо правила та умови гри. Гра проводиться в три тури. Коротко – про зміст кожного:

І тур: ”Автори, твори, герої, персонажі”. Завдання: команди відповідають на запитання ведучого. Хто швидше зорієнтується і підніме сигнальну картку, той має право відповідати. За правильну відповідь нараховується один бал. Команда має право лише на одну відповідь. Час для обговорення відповіді на запитання – 20 секунд. У першому турі гра продовжується до того часу, доки не будуть вичерпані всі заплановані для гри запитання, всього їх – 15. Якщо команди одночасно піднімуть сигнальні картки, то капітани команд записують в ігрових картках відповіді і передають помічнику ведучого.

ІІ тур: “Впізнай мене”. Завдання командам: по черзі ставити одна одній запитання (описові портрети літературних героїв з відомих творів – 3-5 питань), підготовлені заздалегідь. За кожну правильну відповідь зараховується два бали. За умови відсутності варіанта відповіді у команди, яка її повинна дати, відповідає команда, яка готувала запитання.

ІІІ тур: “Хто автор? Який твір?”. Завдання командам: назвати автора і назву твору за уривком з тексту. Кожна правильна відповідь оцінюється в три бали.

Результати гри оголошуватимуться після кожного туру.

Переможцем буде визнано команду, яка матиме більшу кількість балів.

Ведучий: Чи всі зрозуміли правила гри?

Ведучий: Гравці готові? Болільники готові? Оголошуємо початок І туру.

Зміст запитань І туру ”Автори, твори, герої, персонажі”

  1. Назва якої повісті І. Я. Франка складається з назви міста і дієслова, що означає емоційний стан людини? (“Борислав сміється”)

  2. Який вислів з роману “Майстер і Маргарита” М. А. Булгакова став крилатим? (“Рукописи не горять”)

  3. Назвіть поему Т. Г. Шевченка, присвячену М. Щепкіну. (“Неофіти”)

  4. Який твір великого російського поета має назву міста, в якому народився Іван Петрович Котляревський? (Поема О. С. Пушкіна “Полтава”)

  5. У якій повісті Марка Вовчка головний герой – історична особа? (“Кармелюк” – ватажок селянського повстання на Поділлі у 1813-1835 роках)

  6. У яких творах Іван Семенович Нечуй-Левицький описав місця понад річками Россю та Роставицею? (У повістях “Микола Джеря”, “Кайдашева сім’я”)

  7. Назва твору А. Головка, що складається лише з імені головного героя. (“Пилипко”)

  8. Казка Г. Х. Андерсена, в назві якої згадується метал. (“Олов’яний солдатик”)

  9. У назві якого твору О. Дюма зустрічається цифра “три”? (“Три мушкетери”)

  10. Назвіть твір художньої літератури та його автора, до назви якого входив би такий розділовий знак як дефіс? (Наприклад: “Гуси-лебеді летять” М. Стельмаха)

  11. У назвах яких творів Лесі Українки є слово “казка”? (“Давня казка”, “Осіння казка”, “Казка про Велета”)

  12. Під яким псевдонімом друкував свої твори Шолом Нохумович Рабинович? (Шолом Алейхем)

  13. Автор серії романів про Шкіряну Панчоху. (Фенімор Купер)

  14. Його прізвище у перекладі з японської означає «смачний фрукт». (Мацуо Басьо – банан)

  15. Хто з героїв відомої повісті Марка Твена, сам того не знаючи, відкрив такий закон: і кожен хлопець, і кожна доросла людина завжди прагнутимуть і домагатимуться того, чого важко досягти (Том Сойєр)

Зміст запитань ІІ туру “Впізнай мене”

  1. Дівчина була невелика на зріст, але рівна як струна, гнучка як тополя, гарна як червона калина, довгобраза, повновида, з тонким носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі брови, густі-прегусті як шовк”. (Меланка з “Кайдашевої сім’ї” І. Нечуя-Левицького)

  2. “…Був парубок моторний і хлопець хоч куди козак, удавсь на всеє зле проворний, завзятіший од всіх бурлак”. (Еней – земний герой “Енеїди” Івана Петровича Котляревського)

  3. “…Був дотепним, життєрадісним парубком, а ставши хазяїном, сварився з братом за кожну дрібницю…” (Лаврін Кайдаш)

  4. ...Скільки років я хазяїнові вірно служив, годив, добро йому робив, а тепер на старості літ він мені шматка хліба жаліє і з двору прогнав...”. Кого ж прогнав господар? (Собаку Сірка з української народної казки “Сірко”)

  5. ...Був чоловіком гордим, упертим, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові…” (Карпо Кайдаш)

  6. “…Був дуже богомільний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечірню, говів двічі на рік, горнувся до духовенства, любив молитися і постити”. (Омелько Кайдаш)

  7. ...Як вийде на Дніпро мочити шкури, то не одну несе, а дванадцять разом. Як набрякнуть ті шкури водою у Дніпрі, то я візьму та й учеплюся за них – чи витягне? А йому байдуже: як потягне, то й мене з ними трохи на берег не витягне. Ось того чоловіка тільки мені й страшно...”. Хто ж кого боїться? (Змій – Кирила Кожум’яки з української народної казки “Кирило Кожум’яка)

  8. ...Тридцять літ він на печі лежав, не міг ходити, нічого не міг робити...”. А три дідусі змінили його життя. І став він здоровим і сильним богатирем. Назвіть його. (Ілля Муромець з української народної казки про Іллю Муромця та Солов’я-розбійника)

  9. Він переміг відьму. Відвідував театри, їздив кататися до королівського саду. До нього на побачення приїжджала принцеса верхи на собаці. Назвіть цього героя. (Солдат з казки Г.К. Андерсена «Кресало»)

  10. Герой цього твору так начитався романів, що його життя перетворилося на суцільні пригоди: «…Його уява переповнилася різними химерами, розлуками та муками і всякими такими штуками». («Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» Мігеля де Сервантеса Сааведра)

  11. «Сьогодні в школі я навчуся читати, завтра – писати, а післязавтра – рахувати. А потім, вивчившись, я зароблю багато грошей і на перший заробіток куплю батькові вовняну гарну куртку». Чиї ж мрії так і не збулися? (Піннокіо з повісті-казки Карло Коллоді «Пригоди Піннокіо»)

  12. Він – за його ж словами – чоловік у розквіті сил, найкращий у світі моторист, найхворіша у світі людина, найжахливіший привид для крадіїв… Назвіть його (Карлсон з «Повісті про Карлсона, що живе на даху» Астрід Ліндгрен)

  13. Він володіє таємницею рецепту чудового снодійного засобу, уміє керувати снами людини за допомогою предмета, який люди використовують для захисту від сонця або дощу. (Оле-Лукойє з однойменної казки Г.К. Андерсена)

  14. «Денне світло затіняє, а вночі як сонце сяє, – місяць у косі блищить, на чолі – зоря горить. А сама вона як пава, походжає величаво…». Назвіть її, твір та його автора. («Царівна-лебідь» з казки О.С. Пушкіна «Казка про царя Салтана»)

  15. Впізнайте цього нещасного чоловіка: «…Тільки гнати його з очей звеліла, тут підбігли пани та бояри, старого у шию заштовхали, а на дверях сторожа надбігла та сокирами ледь не зарубали…». (Дід з казки О.Пушкіна «Казка про рибака та рибку»)

Зміст запитань ІІІ туру “Хто автор? Який твір?”

  1. Назвіть головного героя казки «Фарбований лис» та її автора. (Іван Франко, лис Микита)

  2. Назвіть роман і його автора (українського письменника), в якому деякі розділи мають заголовками такі прислів’я: “Сон у руку”, “Наука не йде до бука”, “Козак – не без щастя, дівка не без долі”. (Панас Мирний – “Хіба ревуть воли як ясла повні?”)

  3. У якому літературному творі парубкові доводилось розгадувати таку загадку: сивого барана продати не продати, випити, закусити, солі купити та ще й цілого барана додому пригнати? (В українській народній казці “Мудра дівчина”)

  4. Визначте назву вірша та його автора, який заявляє: “…Я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, буду жити – геть, думи сумні!” (Леся Українка, “Contra spem spero”)

  5. У якій українській народній казці рибу в лісі збирали, бублики з груші трусили, а зайця з верші витягали? (В українській народній казці “Язиката Хвеська”)

  6. Був ледачим, а став працьовитим, був хортом, соколом, конем, карасем, перснем, пшоном, а став парубком гарним, та таким, що царівна в нього одразу закохалася, як побачила... У якому творі відбувалися такі дивовижні переміни? (Українська народна казка “Ох”)

  7. Їх прізвище співзвучне з назвою явища природи, а в назві казки – знак зимової погоди. (Брати Грімм, «Пані Метелиця»)

  8. Назвіть автора вірша, назву якого ви дізнаєтесь, якщо доберете антоніми до слів «брехливе багатство». (Роберт Бернс «Чесна бідність»)

  9. Це казка про людей, які ввели в оману короля, кабінет міністрів, жителів усього міста. Проте вони не врахували того, що «вустами дитини промовляє істина», і були викриті. Назвіть твір та його автора. («Нове вбрання короля» Г.К. Андерсена)

  10. Пригадайте автора та назву твору за метафоричними висловами: «Мова – це джерело непорозуміння», «Лиш серце добре бачить», «У кожної людини свої зорі», «Ти назавжди береш на себе відповідальність за тих, кого приручив». (Антуан де Сент Екзюпері «Маленький принц»)

  11. Назвою цього оповідання є тварина, яка може змінювати свій колір. Пригадайте назву та автора цього твору. («Хамелеон» Антона Чехова)

  12. Мораль така: «У сильного безсилий винен завсігди». Назвіть твір та його автора. («Вовк та ягня» Івана Крилова)

  13. У цьому літературному творі їх – дванадцятеро: троє старих, троє літніх, троє молодих, троє зовсім юних. Назвіть твір та його автора. («Дванадцять місяців» Самуїла Маршака)

  14. Герой цього роману через надмірну любов до моря мав «щастя» прожити на острові 28 років, 2 місяці та 19 днів. Пригадайте ім’я героя, назвіть автора твору. (Робінзон, «Пригоди Робінзона Крузо» Даніеля Дефо)

  15. В якому пригодницькому романі 15-річному підліткові добровільно підкорялися дорослі? («П’ятнадцятирічний капітан» Жуля Верна)

Підсумки гри

Вікторина «Народознавче лото»

7-8 клас

Мета: поглибити знання про народні звичаї, свята, розвивати пізнавальні здібності, увагу, пам’ять, виховувати шанобливе ставлення до традицій свого народу.

Оформлення: плакат «Народознавче лото», виставка літератури про історію, культуру, традиції та звичаї українського народу.

Ігрові аксесуари: настільна друкована гра «Лото», фішки.

Обладнання: столи, стільці, стелаж для виставки.

Хід гри

Ведучий 1: Відомий знавець традиційно-культурної спадщини Олекса Воропай писав: «Звичаї народу – це ті прикмети, за якими розпізнають народ не тільки в сучасному, а й у його історичному минулому… Звичаї, а також мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю…». Упродовж багатьох століть український народ безупинно творив своє, тільки йому властиве духовне середовище, наповнюючи його своєрідними обрядами, ритуалами. Отож, сьогодні пропонуємо вам дізнатися більше про народні звичаї, традиції та свята свого народу. Прочитати багато нового ви зможете і з представленої на виставці літератури (знайомство зі змістом видань).

Знайомство учасників з правилами та умовами гри

Ведучий 2. Кожна команда складається з 3 (5) учасників. Кожна команда отримує ігрову картку (додаток) з однаковою кількістю написаних на ній чисел.

Правила гри

  1. Питання зачитується один раз.

  2. Приймається тільки один варіант відповіді.

Умови гри

  1. Ведучий називає числа, зображені на діжечках, які він дістає з торбинки.

  2. Якщо на картці є назване число, капітан команди каже: «стоп».

  3. Команді задається запитання, яке в загальному переліку стоїть під номером, що відповідає названому числу.

  4. Якщо команда протягом визначеного часу (до 10 секунд) дає правильну відповідь, вона отримує фішку і закриває це число.

  5. Якщо у кількох команд на картці є одне і те ж саме число, то відповіді вони пишуть одночасно на аркушах паперу.

  6. Перемагає команда, на картці якої будуть закриті всі числа (або їх більшість).

Орієнтовний перелік запитань

    1. Саме на це зимове свято чоловіки за старовинним звичаєм обов’язково варили пиво. Назвіть це свято. (Миколи, 19 грудня)

    2. Як називалися сходини, на які із задоволенням збиралися дівчата та хлопці, щоб більше пізнати одне одного і, як наслідок, одружитися. (Вечорниці)

    3. Як називаються жартівливі народні оповідання, що розповідалися на вечорницях. (Небилиці)

    4. Як називається свято першого дня Нового року за старим стилем? (Свято Василя, 14 січня)

    5. На яке свято, як кажуть у народі, вода хвилюється у ріках та стає цілющою? (Водохреща, 19 січня)

    6. На яке весняне свято зима йде туди, де було літо, а літо – де була зима? (На Стрітення)

    7. Як у народі називають останній тиждень перед Великим постом. (Масляна)

    8. Як називався перший день Масляної, коли господиня готувала холодець із свинячих ніжок? (Ніжкові заговіни)

    9. Яке різдвяне свято назване на честь «безтолкової» дівчини, яка «б’є посуд, миє піч водою, лавки підмазує глиною». (Маланки, 13 січня)

    10. За народними прикметами у цей день сорока кладе на своє гніздо сорок прутиків, прилітають з вирію сорок жайворонків, господині печуть сорок кренделів з медом у формі пташок. Назвіть це свято. (Сорок Святих)

    11. Назва весняного свята, яке складається із чоловічого імені та антоніма до слова «холодний». (Теплий Олекса)

    12. Який птах на свято Сорок Святих є іменинницею? (Сорока)

    13. Так назвали пташку, спів якої можна почути ранньою весною, і кашу, корисну для здоров’я. (Вівсянка)

    14. У цей день «птиця не в’є гніздо», «зозуля не несе яєць». Назвіть це свято. (Благовіщення)

    15. Назвіть весняні обрядодії, що включали пісні, хороводи, рухи, міміку. (Веснянки)

    16. На цій крашанці орнамент видряпано голкою або металевим стержнем. А як вона називається? (Дряпанка)

    17. Яке яйце вибирала господиня для розписування писанки? (Запліднене)

    18. Якій домашній тварині на свято Андрія дівчата кидають вареники, щоб дізнатися свою подальшу долю? (Собаці)

    19. Яку страву готують господині на свято Меланії? (Вареники)

    20. Як називалися весняні розваги дівчат і хлопців просто неба? («Вулиця»)

    21. Покровителя цього свята шанували, насамперед, як захисника свійських тварин, у цей день відбувався масовий вигін худоби на пасовиська за різноманітними обрядами. Назвіть це свято. (Юрія, 6 травня)

    22. Назвіть головні атрибути свята Івана Купала. (Купало і Марена)

    23. На це свято у церкві святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці. Про яке свято йде мова? (Спаса, 19 серпня)

    24. Віруючі люди в цей день не беруть у руки ножа, не рубають сокирою, не пиляють пилкою, не варять борщ, і це є єдиний день, протягом цілого року, коли гріх їсти борщ? (Головосіка, 11 вересня)

    25. Назва цього літнього свята складається з двох чоловічих імен, символізувало воно початок жнив. Назвіть це свято. (Петра і Павла, 12 липня)

    26. Після якого свята не можна купатися в річці, «бо, якщо не потягне на дно утопленик, то неодмінно на спині виростуть вербові гілки»? (Іллі, 2 серпня)

    27. Якого язичницького бога замінив святий Ілля Громовержець? (Перуна)

    28. Яка пора року, за давніми звичаями, була найбагатшою на весілля? (Осінь)

    29. Як називають солодку здобу із тіста, спечену у печі на «сухар» із діркою посередині. (Калета)

    30. За народним повір’ям цей плазун був своєрідним покровителем обійстя, його талісманом, що приносить багатство і щастя. Назвіть його. (Вуж)

    31. Без яких символів «нема України»? (Без верби і калини)

    32. Назвіть трав’янисту рослину, яку використовували для примочок, додавали у салати, прикладали до рани, щоб швидше заживали. (Подорожник)

    33. Цей елемент одягу захищав, стягував м’язи живота під час тяжкої фізичної праці, на ньому тримали дрібні речі повсякденного вжитку. Він був своєрідним талісманом та прикрасою. Назвіть його. (Пояс)

    34. Яку воду використовували як оберіг від нечистої сили, для зовнішнього та внутрішнього очищення, здорового самопочуття, багатирської сили? (Святу)

    35. Як називають молоде невелике деревце чи велику гілку, які прикрашалися квітами, калиною, пучками житнього колосся, кольоровими стрічками, і ставили у коровай. (Гільце)

    36. Як називають житній чи пшеничний сніп із першого зажинку? (Дідух)

    37. Як правило, господині пекли домашній хліб. А в чому його замішували? (У діжі)

    38. Яка птиця, за народним повір’ям, могла віщувати кількість років життя? (Зозуля)

    39. Одна з найпопулярніших українських страв. Існувало три види цієї страви: щавлевий або весняний, пісний і червоний. (Борщ)

    40. Найцінніша страва, яка стала «візиткою» українців у світі. (Сало)

    41. Як називають ритуальну поминальну страву, що є різновидом куті? (Коливо, канун)

    42. Який овоч символізував відмову дівчини на сватанні? (Гарбуз)

    43. Назвіть перші знаряддя праці для збирання хліба. (Серп і коса)

    44. Про яке свято в народі кажуть: «Перша – жито засіває, друга – дощем поливає, а третя – снігом покриває»? (Пречиста)

    45. Як називали дівчат або молодих жінок, які втопилися під час купання? (Русалки)

    46. Назвіть ляльковий театр, з яким ставили вистави в день Різдва Христового по хатах грамотні міщани, дяки, школярі та церковні співаки. (Вертеп)

    47. Назвіть обрядовий весільний хліб, який символізував гідність, достаток, красу молодих на весіллі. (Коровай)

    48. Як називають комплекс обрядових дій, спрямованих на прилучення дитини до сім’ї, общини і християнської віри? (Хрестини)

    49. Театралізований обряд-гра з масками, що проводився під час колядування і мав свій усталений сценарій, пісенний і музичний репертуар. (Коза)

    50. Яка трав’яниста рослина в ніч на Івана Купала, за народними повір’ями, на коротку мить випускає свій цвіт? (Папороть)

    51. За народними повір’ями цей свійський птах віщує наближення дня, відганяє від хати нечисту силу і злих духів. (Півень)

    52. У якому старовинному закладі продавали горілку, їжу та пропонували відпочинок подорожнім? (У корчмі)

    53. Так називають щорічне громадське свято, день вшанування святого, на честь якого названо місцеву церкву, або день її освячення. (Храм)

    54. Назвіть чотири пости на рік, під час яких церква заповідала поститися. (Великий піст, Петрівський, Спаський, Пилипівський)

    55. Що ставили на гребені даху після зведення будинку (хати)? (Хрест, колоски збіжжя та букет квітів – «Квітку»)

    56. Назвіть найдраматичніший весільний обряд, що символізував перехід молодої до заміжнього стану. (Покривання)

    57. Після якого обряду дівчина і хлопець не мали права відмовлятися від шлюбу? (Після заручини)

    58. Які атрибути отримували дівчина і хлопець на ознаку того, що вони засватані? (Барвінкову квітку та червону стрічку)

    59. Який обрядовий акт влаштовувався напередодні весілля як символ прощання з вільним життям та відокремлення від жонатої молоді. (Дівич-вечір)

    60. Який харчовий продукт вважали охоронцем від чар? (Сіль)

    61. Як називали другий день весілля, коли гостей пригощають у домі молодого, а молодій роблять різні випробування, щоб виявити, яка вона господиня? (Перезва)

    62. Особа, яка на заручинах від імені молодого просить у батьків молодої згоди на шлюб. (Староста)

    63. З боку молодого на весілля запрошували маленьких дівчаток. А як їх називали? (Світилки)

    64. Як називали третій день весілля, коли гості крали у сусідів продукти, птицю, іноді гроші і справляли веселу забаву. (Циганщина)

    65. Майно, гроші, які давали батьки молодій у нову сім’ю. (Посаг)

    66. Спеціально наймані жінки, які голосили за померлих. (Плакальниці)

    67. Останнє незжате збіжжя на полі, яке прикрашали стрічками та квітами. (Борода)

    68. Як називали обрядові новорічні віршики або пісеньки з побажаннями щастя, здоров'я, доброго врожаю. (Вінчівки)

    69. Яке жіноче вбрання для голови символізувало зміну статусу дівчини після весілля? (Хустка)

    70. З яким весільним хлібом молоді запрошували на весілля? (З шишки)

    71. Що колупала дівчинка в хаті, коли приходили свати? (Піч)

    72. Найсвятіше, найпочесніше місце в хаті, на якому були розміщені домашні предмети найвищої культурної цінності. (Покуть)

    73. Що саме напередодні весілля юнак повинен пошити майбутній тещі? (Чоботи)

    74. Найрозповсюдженіший у музичному побуті України інструмент, який мав вигляд дерев’яної трубки з п’ятьма-шістьма отворами для пальців. (Сопілка)

    75. На якому народному інструменті грають музики, вдаряючи по струнах спеціальними дерев’яними паличками? (Цимбали)

    76. Як називають найпоширеніший народний ударний інструмент, обтягнутий з одного боку шкірою. (Бубон)

    77. Без якого українського народного інструменту не обходилося жодне свято, весілля, вечорниці? (Без скрипки)

    78. Який музичний інструмент, що здавна був супутником гуцулів, слугував своєрідним сигналом? (Трембіта)

    79. Назвіть струнний смичковий музичний інструмент, в якому роль смичка виконує колесо. (Ліра)

    80. Який музичний інструмент козак називав «вірною дружиною»? (Кобзу)

    81. Давній струнний щипковий інструмент, який, за свідченням автора «Слова о полку Ігоревім», побутував у Київській Русі. (Гуслі)

    82. Дуда, кобза, баран, міх – все це назви одного й того самого народного інструменту, що відомий народам світу. Назвіть найбільш розповсюджену його назву. (Волинка)

    83. Як називається традиційне взуття, плетене з кори дерев? (Личаки)

    84. Вона слугувала натільним та верхнім одягом і шилася з полотна чи сукна. Назвіть її. (Сорочка)

    85. Як називали вид деревообробного промислу, пов'язаного з виготовленням бочок, діжок, барил, цебер? (Бондарство)

    86. Назвіть пічне начиння, яким витягували горшки з печі. (Рогач)

    87. За народними повір’ями вони могли знімати головну біль, загубити їх вважалося нещастям. (Сережки)

    88. Назва християнсько свята Трійці, що відзначається на 50-й день після Паски. (Зелені Свята)

    89. Як називали першого відвідувача хати на Різдво, Новий рік, Введення? (Полазник)

    90. Яке свято українці святкують після закінчення жнив. (Обжинки)

Підведення підсумків гри

Ведучий: Вітаємо переможців. Сподіваємося, що спільними зусиллями ми повернемо сучасному поколінню його історичні цінності, національні звичаї, традиції, обряди, все те, чим жив і пишався український народ.

Література

  1. Лозко Г.С. Українське народознавство. – К.: Зодіак-ЕКО, 1995. – 368 с.

  2. Словник символів культури України / За заг. ред. В.П. Коцура, О.І. Потапенка, М.К. Дмитренка. – К.: Міленіум, 2002. – 260 с.

  3. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник / А.П. Пономорьов, Л.Ф. Артюх, Т.В. Косміна та ін. К.: Либідь, 1993. – 256 с.

  4. Яременко Н.В. Нетрадиційні підходи до проведення вікторин: Методичні рекомендації та матеріали. – 2-е вид., доп. і перероб. – Біла Церква: КОІПОПК, 2002. – С. 32-35.

Бібліотечний урок

«Подорож в країну Фольклористика»

3-4 клас

            Мета: виховувати у дітей любов до читання, познайомити їх з літературою найбільш характерною для молодшого шкільного віку. 

            Обладнання: книжкові виставки „У світі казки”, „Пісенна Україна”, „Народ скаже, як зав'яже”.

Хід уроку.

І.Організаційний момент.

            Бібліотекар. З дитячих літ книжка допоможе вам зрозуміти світ, що вас оточує. Вона відкриває нам небачені обрії, допоможе зрозуміти історію народу, розкриє таємниці природи, життя. Книга  допоможе вам у навчанні, збагатить знаннями, зміцнить волю, пробудить мрію. Книжок у бібліотеці багато. Розкриєш одну з них - опинишся в далекій казковій країні, розказує нам про незвичайні пригоди і подорожі, про чудеса, про навколишній світ.

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

            Бібліотекар. Фольклор – народна творчість у широкому розумінні; література (байки, перекази, легенди, казки, прислів'я, приказки), музика.

            Фольклористика – галузь знань, що вивчає фольклор. Ми з вами сьогодні подорожуємо по „Фольклористиці”:

1.     Зупинка "Казкоград”. 

            Казка – розповідний твір про вигадані, часто фантастичні події.

            Гра «Чарівні речі» (Гравцям показують чарівні речі і вони відгадують, з якої казки ці речі.)  (Лампа, підкова, ядро, сокира, горіх, риба, чобіток, квітка, возик, гроші).

            Гра «Упізнай казку» (Ведучий читає уривок, а діти відгадують, з якої він казки.)

1. „Проїв дірку в бичка, з середини все виїв, туди горобців напустив і соломою заткнув, а бичка під тином поставив і палкою підпер.” ("Лисичка – сестричка і Вовк - панібрат”)

2. "Що мали казати мишенята? Нічого. Стали вони тут вилазити з-за столу, а Півник їх і не тримає. Хто ж таких ліньтюхів пиріжками пригощатиме? " ("Півник та двоє мишенят”)

3. "Вовк зразу ж до боку, хотів солому віддерти. Драв – драв, та зубами й зав`яз, що ніяк уже й не видере…” ("Солом`яний бичок”)

4. "От піч і каже: Дівонько – голубонько, на тобі оці пиріжки за те, що ти мене прибрала. Спасибі тобі! Дічина подякувала і, тільки-но під`їхала, а пиріжки так і посунули в возик” ("Дідова дочка і бабина”)

5. "- Скажіть мені, дідусю, з чого це у вас рана на грудях? А це, - каже,- така в мене рана, що від неї мені скоро смерть буде. Тільки мені день і зостався жити…” ("Названий батько”)

6«Девочка оглянулась и побежала в чащу подснежники искать. А их было видимо – невидимо! Под кустами и под камнями, на кочках и под кочками - куда не поглядишь. Набрала она полную корзину, полный передник – и скорее опять на поляну.» («12 месяцев»)

7. «Тут портной рассердился, взял тряпку, да как ударит тряпкой по мухам - семь сразу убил. -Вот какой я сильный и храбрый.» («Храбрый портной»)

8. "Герда пропягнула маленькій розбійниці обидві руки в великих рукавицях і попрощалась з нею. Північний олень почав бігти дуже швидко по пеньках іпо горбочках, болотами і луками.” ("Снігова королева”)

2. Зупинка "Прислів’єград”.

            Прислів'я – влучний образний вислів, часто ритмічний за будовою, яркий у стислій формі узагальнює інші явища життя.

            Конкурс „Хто більше?” (Діти називають прислів’я та приказки на задані теми). (Тварини, явища природи).

3. Зупинка "Піснєград”.

Пісня – віршований строфічний твір із повторами , призначений для співу.

            Музичне попурі. Заспіваємо разом з… (Бібліотекар називає імена казкових героїв, а діти згадують їх пісні і разом співають).

4. Зупинка "Загадкоград”.

            Загадка – стислий алегоричний опис подій, предметів, явищ, що їх треба впізнати, відгадати.

Відгадування загадок різної тематики.

1.      По білому полю чорним маком сіяно. ( книга )

2.      Найласкавіший хижак. (кіт)

3.      Що можна побачити з заплющеними очима? (Сон)

4.      Одяг для картоплі. (Мундир)

5.      Без ніг, а біжить, без крил, а летить. (Голос)

6.      Висить сито не руками зроблене. (Павутина.)

7.      Що належить тільки тобі, а застосовується частіше іншими? (Імя)

8.      У кого є такий самий хвіст як у гусака? (У гуски)

9.      Де живе казковий птах? (У казці)

10.   Що буде з лелекою, коли йому виповниться 2 роки? (піде 3-й)

11.  Колоду треба розпиляти на 6 частин. Скільки треба зробити розпилів? (3)

12.  Скільки яєць може увійти в однолітрову банку? (Жодного, вони не вміють ходити)

ІІІ. Підсумок уроку. Запитання для учнів:

1. Що таке фольклор?

2. Які жанри фольклору ви сьогодні узнали?

3. Назвіть та охарактеризуйте їх.

ІV. Домашнє завдання.  Намалювати ілюстрації до улюблених казок.

Краса і біль Волині

З попелу забуття містечко Софіївка

На початку війни на Волині проживало понад сто тисяч євреїв. Жили вони переважно у містечках та селищах. Були і такі містечка , в яких переважну кількість населення складали євреї. Такі містечка називалися штетеле. Таким штетеле була Софіївка. Селище міського типу мало таку адресу: воєводство Волинське, повіт Луцьк, гмина Сильне, пошта Софіївка. Територія протяжністю 4,5 км від півдня с.Домашів до польської колонії «Марянівка», яку ще називали – гута. Проживало 4,5-4,7 тисяч чоловік, було 580-600 дворів. Кожен двір мав в особистому користуванні два морги землі (морг дорівнював 0,9га).

В селищі було 6 магазинів , в основному промтоварів, до яких завжди приїжджали закуплюватись жителі навколишніх сіл: Городище, Клубочин , Сильне , Журавичі ,Миків, Домашів, жителі польських колоній.

На час війни кількість жителів зросла удвічі за рахунок припливу спів племінників, які втекли від гітлерівців із Польщі.

До Софіївки належали : Гута, Марянівка, Погулянка, такі собі невеликі колонії-поселення з різним населенням. Тут жили вперемішку євреї, поляки, українці. Основними заняттями у містечку Софіївка були різноманітні ремесла. Працював сколозавод , два млини, це по виробництву клею для дерева, смолярня, де випалювали дерев’яне вугілля, невеликий молокозавод, де виробляли вершкове масло та сир. Була пекарня, хліб возили на продаж у села. Працювала аптека і пошта. Газети довозили з м.Ківерці підводою , а потім відправляли в гмину с.Сильне на той час заможніші селяни виписували газету «Новини».

В селищі працював платний лікар, який лікував не тільки євреїв ,але й селян з навколишніх сіл. Частина населення займалася переробкою шкір ВРХ і коней,працювала майстерня по виробництву підошв для взуття. Господарі вирощували картоплю, овочі, тримали худобу, коні, птицю, свиней не тримали. В Софіївці була корчма, власником якої був поляк Гжибовський.

Будинки євреїв були невеликими але обштукатурені з обох сторін . Дане населення було дуже трудолюбиве, були і будівельники, столярі, пічники, кравці. Єврейські господарі наймали ще робітників з навколишніх сіл за оплату золотом, тканиною, взуттям. В основному це були українці,частково поляки.

В селищі було побудовано 500м. шосейної дороги. Євреї були глибоко віруючими людьми, тут було біля 10 синагог. Святкували і молилися тільки у суботу. Віра не була єдиною, тому існувало багато синагог. Була ще школа єврейська, мовою навчання була тільки польська. На єврейській і польській мові були уроки релігії і тільки для дітей поляків та євреїв. У школі було 7 класів. По закінченню школи учні мали право вступу до вузів. Дітей було багато , бо ще навчалися українці, дисципліна сувора. В школі вивчалися такі предмети : польська мова і література, математика , історія, географія, малювання, співи. Вчителів було 10-12. Зверталися до них «пане учителю». Екзамени були після 7-го класу по основних предметах, канікули тривали з 20 червня до 1 вересня . Учні вчилися 5 днів, крім суботи та неділі.

Коли розпочалася друга світова війна, то з приходом фашистів почалося масове знущання над євреями. Фашисти використовували чоловіків для розчищення доріг, де було залишено техніку наших військ.

Наприкінці 1941 року всіх людей селища зігнали , огородили колючою проволкою так зване «гето». В червні 1942 р. почалося масове знищення населення. В урочищі «бочка» було викопано три ями довжиною по 50 м. Частину людей розстріляли , а іншу частину вивезли з «гето» на примусові роботи у Німеччину . Возили спеціальними машинами по 30-40 чоловік на кожній машині було по 4 гестапівці та вівчарка.

У серпні 1942 р відбувся другий так званий етап розстрілу, в вересні - третій, людей розстріляли в самому селищі на роздоріжжі Миків – Домашів. Останній етап припадає на грудень 1942р. Саме селище було спалено в березні 1943р. пожежа тривала майже сім днів. Були й такі ,які врятувалися , переховуючись у лісах чи у добрих господарів з навколишніх сіл, за що щедро платили золотом. Понад 30 юнаків на чолі з Гришою Розенблатом втекли і утворили в лісі партизанську групу, яка згодом влилася у з’єднання Ковпака.

Фашисти не лише розстріляли усіх мешканців Софіївки , а й повністю знесли цей великий населений пункт , пограбували майно, розібрали хати, забрали худобу.

Сьогодні там поле – велике і безмежне. На місці розстрілу євреїв у 1990р. нащадки поставили два пам’ятники із лабрадориту. Збереглося частково кладовище, деякі пам’ятники . Сюди часто приїжджають родичі чи просто земляки, щоб пом’янути невинно убитих, низько вклонитися. До цього часу на полі знаходяться різні речі, побутові предмети, а мисливці за скарбами шукають сховане євреями золото.

Записано зі слів жительки с. Клубочин Шнит Марії Кирилівни 05.09.1931р.н.

Того часу я мала 11 років. Що було таке містечко Софіївка чула від батьків . Вони часто їздили скуплюватися , бо сімя була чималенька. Мама казала, що там багато кравців , які шили чоловічий і жіночий одяг . Старші мене дівчата хвалилися, як заробили гарне полотно чи злоту, за роботу у пані : гляділи дітей, пололи город, прибирали обістя. Чоловіки ходили допомагати, бо було багато підприємств, єврейські господарі тримали багато худоби, мали багато землі. Мій чоловік, коли закінчив 1-4 клас в с. Клубочин , захотів вчитися далі, то батьки його віддали у школу містечка Софіївка. Жив він на квартирі у єврейки. Навчання було безкоштовним, тільки на початку навчального року кожен учень платив 1 злоту, так зване « вписове до школи» . Закінчив він школу ще до тої страшної біди. Автоматні черги доносилися до нашого села. Дим від пожару довго коптів над лісом. Батьки казали, що євреї, які врятувались, просились на нічліг у селі за щедру винагороду . Дехто впускав, а дехто боявся. Страшні були часи , болючі спогади, і пам'ять , яка не дає спокою душі ще й досі.

Записала Смірнова А.О

15.05.2012р.

Записано зі слів жителя с.Сильне Козака Івана Степановича 10.07.1925р.н

Пригадуючи поселення євреїв на Софіївці, слід сказати ,що й досі невідомо, коли вони стали заселятися на наших землях. Саме містечко певно було старим про що говорили будинки євреїв. Наш сусід по хаті возив молоко кіньми на молочарню у Софіївку. За це він отримував платню злотами. Я пам’ятаю , що батько хотів мене віддати до школи при майстерні з пошиття чобіт. Пам’ятаю я добре і польський костьол , який красувався а всю околицю. Службу служив ксьондз. Сюди на службу з’їдалися з усіх навколишніх сіл. Неподалік костьолу було кладовище.

Добре я пам’ятаю центральну вулицю містечка, яка була викладена каменями. Все знищили безпощадні вороги. Це ж подумайте, яке було б містечко там.

Софіївка

(Ходить Зельман – народна пісня)

  1. Впечонилися вже змії ці,

Сяя цегла – як жива!...

Косим трави на Софіївці –

Вище пояса трава.

  1. Вже давно тут не стрілялося,

Як в останню ту війну,

Вже давно тут не вмиралося,

Як колись – у ніч страшну.

  1. Не сидять давно жирівки тут

Біля глиняних обійсть.

І «Шолом» вже не почує їх

Випадково зайшлий гість.

  1. В купах цегли дрізд посвистує,

Кінь – в траву густу забрів,

І завмер,мов перечитує

Звізд сіонських мудреців.

Мирон Нестерчук

Список використаної літератури:

  • Пущук І . Трагедія укр.. – польського протистояння на Волині 1938 -1944років ВАТ «Волинська обл.. друкарня», 2008 –с. 238-239, с.72, с.148, с. 214.

  • Радіон С. Із Пожовклих листків – Австралія 1998.- с.80-86.

  • Євницький З. Українсько-польські відносини на Ківерцівщині – Ківерці, 2007.- с. 24-26.

  • Нестерчук М. Силно – Стрий : Щедрик, 2002,-с.4

  • Наконечник В. Холокост на Волині – Луцьк. 2003.–

с.26-27

- Давидова Т. Пам'ять людська незабуде : краєзнавчий довідник.- Луцьк : Надстиря , 2006.- с. 43-44.

Перегляд відео казок

Конкурс малюнків

«Мій улюблений казковий герой»

Гра «Світ казок»

Для учнів 5-6 класів

Мета: сприяти розвитку пізнавальних інтересів та розширенню кругозору, спонукати до самоосвіти та самовдосконалення.

Реквізит: ілюстрації до українських та національних казок народів світу.

Технічні засоби: комп’ютерна техніка, мультимедійний проектор.

Команди займають місця за ігровими столами. Ведучий вітає і представляє всіх присутніх, оголошує тему гри

Орієнтовний зміст запитань

Ведучий. Завдання: впізнати українську казку за малюнком. Правильна відповідь оцінюється одним балом.

Учні впізнають казки за ілюстраціями (ілюстрації можуть проектуватися на екран)

Ілюстрації до казок:

  1. «Чарівне горнятко».

  2. «Пан Коцький».

  3. «Яйце-райце».

  4. «Кобиляча голова».

  5. «Летючий корабель».

  6. «Котигорошко».

  7. «Ох!».

  8. «Колосок».

  9. «Коза-дереза».

  10. «Лисичка та журавель».

Ведучий. Наступний етап гри – вікторина “Казки Європи”. Правильна відповідь оцінюється двома балами.

  1. Герой якої літературної казки літав на орлі? (Лікар Айболить)

  2. Герой якої казки літав над дахами на своєму друзі, який вважав себе найкращим у світі чоловіком? (Малюк літав на Карлсоні у казці Астрид Ліндгрен)

  3. Ягідка, яка стала графинею у казці італійського дитячого письменника Джанні Родарі. (Вишенька)

  4. Як звали героїню казки, яка подорожувала країною Чудес? (Аліса)

  5. Згадайте синій аксесуар казкового вбивці? (Борода)

  6. Риба, яку дуже любила Мальвіна? (Короп)

  7. В якій казці братів Грімм було дзеркало, яке говорило? (“Білосніжка”)

  8. У яких казкових героїв садочок був трохи більший за квітковий горщик? (У Кая і Герди)

  9. Як звали найстарішого казкового царя? (Цар Горох)

  10. Що сталося з Піннокіо після того, як він почав брехати? (Виріс довгий ніс)

  11. Як звали героїню казки Андерсена, яка зшила своїм братам сорочки з кропиви? (Еліза)

  12. Назвіть героїв казкового світу, для яких метелики виконують функцію коней? (Для ельфів)

  13. Як звали ватажка вовчої зграї в книзі Кіплінга “Мауглі”? (Акела)

Ведучий. Наступне завдання: вам пропонується закінчити назву літературної казки. Правильна відповідь оцінюється трьома балами.

    • Фелікс Солтен, “Бембі. Життя у... “ (у лісах)

    • Павло Бажов, “Голуба...” (змійка)

    • Олександр Грін, “Пурпурові...” (вітрила)

    • Олександр Волков, “Чарівник смарагдового ...” (міста)

    • Аллан Мілн, “Вінні-Пух і ...” (всі-всі-всі)

    • Ганс Кристіан Андерсен, “Квіти маленької...” (Іди)

Ведучий. А тепер за назвою казки відгадайте країну, звідки вона прийшла до нас. Правильна відповідь оцінюється трьома балами.
    1. Сіра Сова, “Саджо та її брати” (Канада)

    2. Джоель Чендлер Херріс, “Казки дядечки Римуса” (США)

    3. Снігуронька” (Росія)

    4. Таро – силач” (Японія)

    5. Рамаяна” (Індія)

    6. Чому кенгуру стрибає?” (Австралія)

Ведучий. Завдання для кмітливих ерудитів. Правильна відповідь оцінюється п’ятьма балами.

  1. У книзі Джонатана Свіфта “Гуллівер у країні ліліпутів” було дві держави. Жителів однієї з них називали тупими, а другої – гострими. Чому? (Тому що одні були впевнені, що яйця треба розбивати з гострого кінця, а інші – з тупого)

  2. Кого вибрали, щоб замінити ляльку наступника престолу у творі Ю.Олеши “Три товстуни”? (Танцюристку Суок)

  3. Як називалось місто, в якому жив Незнайка з казки Миколи Носова? (Квіткове місто)

  4. Що дісталося синам у спадщину від батька у казці Шарля Перро “Кіт у чоботях”? (Старшому – млин, середньому – осел, молодшому – кіт)

Ведучий. А зараз – логічні запитання. Правильна відповідь оцінюється десятьма балами.

  1. Від чого померла мачуха в казці О.С. Пушкіна “Казка про мертву царівну і сім богатирів”? (Від суму: “Тут тоска её взяла…”)

  2. Вони – маленькі казкові герої, які з першим сонячним промінням перетворюються на каміння, якщо, звісно, не встигнуть сховатися. Хто вони? (Маленькі гноми)

  3. Потрібно аргументовано відповісти, яке слово і чому є зайвим у цьому ряді слів: “Колобок”, “Кресало”, “Ріпка”, “Котигорошко”? (“Кресало” – автор Г.Х.Андерсена. Всі інші – народні казки)

  4. Ця істота за допомогою сільського коваля зробила собі хірургічну операцію, що подіяло на вокальні можливості і сприяло здійсненню чорної справи. Назвіть цю істоту? (Вовк з казки “Вовк і семеро козенят”)

  5. Спробуйте закінчити логічний ряд: перший тюфяк, другий тюфяк,… дванадцятий тюфяк, перша пухова перина, друга пухова перина,…, дванадцята пухова перина,…. Що далі? (Горошина. Казка Г. Х. Андерсена “Принцеса на горошині”)

  6. Снігуронька, яка покохала Мізгиря, була донькою Мороза. Назвіть ім’я її матері? (Весна)

  7. Яку назву мала вулиця, якою прогулювався К. Чуковський, коли писав свою відому казку про доктора Айболита? На її честь він назвав одного із своїх героїв. (Бармолеєвська)

  8. У цій казковій державі досить високий рівень життя. У ній збирають хутро, золото, коштовне каміння, а військова охорона складається лише з одного взводу морської піхоти. Назвіть ім’я і титул її правителя? (Князь Гвідон)

  9. Він убив цілу сім'ю – його, її і велику кількість їх народжених, але ще недосформованих дітей. Таким чином убивця захистив сім’ю свого друга, якого мав захищати від ворогів, живучи в його будинку. Він заслужив любов і повагу читачів. Хто він, цей симпатичний вбивця? (“Рікі-Тікі-Таві”. Мангуст з твору Р. Кіплінга)

  10. Річка, море, кухня, будинок…Яке було військове звання безіменного героя цього сюжету? Підказка: він у кінці казки згорів у вогні. (Стійкий олов’яний солдатик)

  11. На думку сучасних дослідників творчості казкаря Ш. Перро, прототипами героїв цієї казки стали: син Геліуса Фаетон, який отримав наказ не звертати з дороги, Кронос – який їв своїх дітей, Зевс – його переможець. Яку казку вони так розшифрували? (Червона Шапочка)

Оголошення результатів гри

Лис Володимир Савович

життя і творчість


Народився 26 жовтня 1950 року на хуторі поблизу села Згорани на Волині. 1977 року закінчив факультет журналістикиЛьвівського державного університету імені Івана Франка. Служив у війську, працював журналістом у районних газетахВолині, Хмельниччини, Херсонщини, Рівненщини, у волинській молодіжці, завідував літературною частиною Рівненськогомузично-драматичного театру. Нині редактор відділу державного будівництва незалежної громадсько-політичної газети«Волинь».
У літературі дебютував як драматург, п'ять його п'єс було поставлено в різних театрах України, на українському радіо. Як прозаїк заявив про себе 1985 року. Член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Заступник голови облдержадміністрації Олександр Курилюк у 2012 долучався до участі в національному проекті «Україна читає дітям» - чиновник цитував у дитячій бібліотеці витяги з роману "Століття Якова" волинського письменника Володимира Лиса. Роман здобув перемогу у національному конкурсі «Коронація слова» у статусі «Найкращий роман десятиліття».
«Ця історія проста і задушевна, вона зрозуміла для читачів будь-якого віку: в ній такі поняття як кохання, совість, доброта, співучасть, зрада, кара. Окрім того твір містить надзвичайно виразний місцевий колорит. У двох сотнях сторінок – сто років української історії та сто років життя окремої людини з непростою долею. У якій – трагедії і щастя, надія і зневіра, любов і ненависть, війна і мир», розповів Олександр Курилюк. Він зачитав окремі уривки роману, завершивши такою простою для слуху та розуміння цитатою: «Серед страшної кривавиці стоїть він, простий, тико й того, що трохи грамотний поліщук Яків Мех, по-вуличному Цвіркун. Стоїть альбо рухається то в їден бік, то в другий. Його переставляють, мов пішака на якійсь дошці незбагненної гри чи, гірше того – задмухують, як мураху, що от-от можуть роздушити. Він сам рушає посеред тої смертельної крутаниці, намагаючись вижити і втекти. Втекти й вижити».
Автор романів «Айстри на зрубі», «І прибуде суддя», «Камінь посеред саду», «Маска», «Острів Сильвестра», «Продавець долі», «Романа», «Графиня», «Століття Якова». Побачили світ книги «Володимир Лис про Сократа, Данила Галицького, Фернандо Магеллана, Ісаака Ньютона, Шарлотту, Емілі, Енн Бронте», «Господар нашого двору» (п'єса), «Таємна кухня погоди» (книга народного синоптика).
Нагородження
Перша Премія на республіканському конкурсі творів про молодь (за повість «Там, за порогом»)
• Лауреат Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» (2000, 2001, 2003 роки)
• Людина року Волинського краю у номінації «Професіонал року» (2004)
• Лауреат Першої Премії І-го Всеукраїнського конкурсу оригінальної радіоп'єси «Відродимо забутий жанр» (2007 року) за п'єсу «Полювання на брата»
• Лауреат літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського (2007)
• Володар Гран-прі Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» за роман «Острів Сильвестра» (2008)
• Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (2009)
• Володар Гранд-коронації Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» за роман «Століття Якова» (2010)
• Визнано «Митцем року» на «Людина року Волинського краю – 2010».
• У 2012 році увійшов у ТОП-100 впливових людей Волині під номером 46.

Володимир Лис: «Століття Якова».

Анонс

19 березня 2015 року, в четвер,  о 16 год. відбудеться творча зустріч з письменником Володимиром Лисом – володарем гран-прі конкурсу «Коронація слова» за роман «Століття Якова»

16.00, актова зала 1-го навчального корпусу НУ «Львівська політехніка», вул. Карпінського 2/4.

Століття Якова — роман українського письменника Володимира Лиса, опублікований 2010.

Роман – своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п’ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СССР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття.

У сюжетному плані дія роману відбувається мовби в трьох площинах — протягом останнього столітнього року поліського селянина Якова з села Загорєни, за п’ять років до того, коли він рятує наркоманку Оленку, яка забрела в його село, і впродовж майже цілого двадцятого століття. Дитяче кохання, викрадення коханої, що стала чужою нареченою, служба у Війську Польському, кохання до польської шляхтянки, війна з німцями, полон і знову війна, велика і особиста трагічна українсько-польська різанина, драматичні повоєнні події. Селянин усе столітнє життя мешкає у своїй старій хаті на Волині, чекає листа від нещодавно порятованої ним Оленки і приїзду на столітній ювілей сина Артема.

З мовознавчої точки зору книга цікава вживанням справжнього західнополіського діалекту, який досі активно вживають у тих краях

Відгуки від редакції про роман Володимира Лиса «Століття Якова»

Роман Володимира Лиса «Століття Якова» належить до тих творів, які не губляться в літературному калейдоскопі.. Своє прочитання роману пропонує Ярослав Поліщук. Його міркуваннями завершуємо рецензійне «коло» (див. також Дві рецензії на бестселер Володимира Лиса).

Розмову про твір Володимира Лиса варто продовжити з кількох приводів. По-перше, цей роман було визнано найкращим твором десятиліття у версії конкурсних творів «Коронації слова», тобто його випадало би оцінити як один з похвальних результатів відомого «солодкого» конкурсу. На жаль, ми надто любимо говорити про недоліки й мало уваги надаємо здобуткам, хай навіть скромним. По-друге, запропонована в романі В. Лиса версія новітньої української історії загалом вписується у знаковий процес повернення сучасної української літератури до її патріотичних обов’язків, які, здавалося б, втратили чинність із проголошенням незалежності України як держави в 1991-му році. По-третє, маємо привід завважити характерну для останніх літ тенденцію відновлення в нашій прозі реалістичної традиції, що реалізується, з одного боку, через звернення до класичного стилю письма, до функціонально-конкретного стилю, а по-друге, через відмову від постмодерних «дзеньків-бреньків», розволіклих описів-рефлексій та майже барокового самохизування у слові.

Концептуальним і засадничим чинником роману Володимира Лиса є образ часу, що відлунює зокрема і в назві твору. Двозначність цієї назви, до речі, є вдалим прийомом, який втягує читача у смислову гру. Сподіваний епос століття виявляється насправді чимось зовсім інакшим – він переходить у вимір приватної історії, що лише умовно підпорядковується загальним критеріям. Це саме той ефект, якого досягає добра белетристика, котра легітимізує й утверджує право на суб’єктивність та індивідуальність персонажа, а також на непередбачуваність кожної людської долі.

Як же виглядає у творі історичний наратив? Його внутрішня й зовнішня напруга забезпечена вже тим, що автор монтує композицію роману з різнопланових сцен. Нагадаю, що в основі роману колажний принцип життєпису: поліський селянин Яків Мех (по-вуличному Цвіркун), готуючись до свого сторічного ювілею, згадує найважливіші події свого життя. Сучасні епізоди чергуються зі спогадами героя, котрі переносять його то в давнє, то в недавнє минуле, аби врешті знову повернути в сьогодення. Опорним часом самореалізації персонажа є період 30–40-х років ХХ століття, причому цілком невипадково: це період соціальної ініціації Якова – кохання, одруження, розростання родини, але також надзвичайних випробувань характеру. Однак це також доба найдраматичніших суспільних катаклізмів сторіччя, і Якову доводиться сповна зазнати страхітливих бур і втрат тієї доби. Гідним завершенням символічної хронометрії епохи має стати столітній ювілей Якова.

Володимир Лис повною мірою скористався зі свого права до ревізії історичного знання. На відміну від підручникової, що грішить неповнотою, фраґментарністю, а то й замовчаними сторінками чи фактами, він творить приватну історію, ставлячи в її центрі свого героя. Життя Якова не тільки накладається на цілу новітню епоху, воно висвітлює цю епоху несподівано й творчо, а не загальниково й шаблонно. При цьому письменник акцентує не на історичних подіях чи фактах (вони виразно переведені на другий план), а на їх відлунні в долі простих людей.

Не дивно відтак, що автор більше схильний до зображення постійного, ніж змінного й випадкового. Так сприймають світ його селяни: вони живуть цінностями родини й праці, не вельми анґажуючись в актуальні процеси чи зміни влади. Із цього погляду В. Лис і пов’язує в один вузол конкретне й загальне: колорит часу, який в іншому випадку правив би за основний об’єкт письменника-історика, тут поступається перед понадчасовими цінностями, себто морально-етичними заповідями, звичаєвою мораллю, що визначає долі персонажів, як це було й сто, і триста років тому на селі, у традиційному суспільстві. Мотивація поведінки героїв роману «Століття Якова» визначається традиційними категоріями. Це любов, життя і смерть, вірність, честь.

Погляд письменника на історію загалом відповідає духові нашої переломної доби, котра культивує руйнування однозначного образу минувшини, а також забезпечує просування «малих наративів» та плюральності історичної правди. Історія Якова, що збігається зі сторічним періодом його малої й великої вітчизни, із цього погляду щира й правдива. Принаймні тією мірою, якою ця історія підсумовує досвід життя героя, його родини. Меншою мірою вона репрезентує історію оточення, за яке слугує село Загоряни, що у волинсько-поліській глибинці. Ще меншою – всієї країни чи народу. З огляду на це варто звернути увагу на непоказний патріотизм Якова: він позбавлений пафосу чи котурнів, проте спокійний і розважливий.

Саме цей малий масштаб, приватний вимір історії, зображений у романі «Століття Якова», робить образ минулого і конкретно-зримим, і переконливим водночас. Саме він утілює історію у трактуванні Володимира Лиса в живу плоть. Проте також – зокрема, у випадку Якова – надає їй привілею органічної шляхетності, що протистоїть брутальному тискові абстрактних обставин на конкретну людину-індивіда. Не можна не визнати вдалим задумотворчий прийом роману В. Лиса – вибір локусу й фокусу, крізь який спостерігається світ. Авторська настанова – не оповідати історію масштабно, суцільним потоком, а концентруватися на деталі, висвітлювати її в одному промені – вузько, проте яскраво. Тому романний час має не лінійний характер, як у традиційній селянській прозі, а ритмічний, навіть аритмічний, коли умовно розподіляти його в текстовому просторі твору.

Технологія виживання, котра виявляється єдино ефективною та рятує Якова від загибелі, не виглядає чимось героїчним. Більше того, пристосування персонажа до обставин часом нагадує вегетування рослини. Тут маємо справу з постійністю й тривкістю Якова, з терпінням, яке гартує, проте не ламає його. Звідси слушність авторових алюзій стражденної долі: чи тоді, коли натякається на апостола Якова, чи тоді, коли виникає асоціація з самим Ісусом Христом, як-от у яскравій прикінцевій сцені несення хреста (аналогія хресного шляху).

Апогеєм протистояння героя й епохи не випадково стає Друга світова війна. Варто зазначити, що в її інтерпретації Володимир Лис виразно опонує радянським історіографам та донині чинним стереотипам війни, що визначають масову свідомість наших співгромадян. Адже і часові рамки війни, і її смислове наповнення та ідеологічні акценти, поставлені в романі «Століття Якова», явно суперечать хрестоматійно відомій версії. Для Якова і його земляків ця страхітлива подія почалася не 1941-го, а таки 1939-го року, коли їх було мобілізовано в польське військо. А завершилася не з переможними салютами над Кремлем 1945 року, бо ще кілька літ в Україні тривала кривава боротьба з тоталітарною сталінською владою. Щоправда, від цього війна не перестала бути «вітчизняною» для персонажів твору, так само, як і для їхніх реальних прототипів із Волині, Галичини чи Буковини. Просто смисл поняття батьківщини тут виявляється радикально відмінним від того, який нав’язувала свого часу пропаганда, вбиваючи в голови стереотип «єдиної радянської Вітчизни». Коли ж сьогодні наші письменники, як-от Володимир Лис, або близька до нього в подібному пафосі реінтерпретації історії Марія Матіос, пропонують художню версію війни, оперту на замовчаній свого часу правді про неї, то це закономірно викликає спротив тих, хто звик до шаблонів і стереотипів. На жаль, у нашому суспільстві таких чимало. Гостра полеміка про роман В. Шкляра «Чорний ворон», хоча в ньому йдеться про іншу війну, однак так само стереотипізовану й забріхану в масовому уявленні, – яскраве тому підтвердження.

Що б там не казати, палімпсестне перечитування історії, коли в ній виокремлюються та насвітлюються аспекти, які досі лишалися затіненими, слушно вважається ознакою доброї історичної прози. У романі «Століття Якова» рельєфно окреслена приватна оцінка основних доленосних подій ХХ століття, що значною мірою відрізняється від загальноприйнятої. На відміну від програмного, ідеологічно заанґажованого погляду попередників, Володимир Лис створює образ Другої світової як некерованої стихії, виверження всесвітнього зла, тотальної катастрофи, що загалом відповідає світовідчуттю звичайної людини на війні, скромного статиста макабричного воєнного театру. Таке розуміння проблеми письменник логічно переносить на свого героя: «Велика війна гримотить над світом. Повзе через кордони, моря і річки, гори й ліси, і ніяка сила – ні Божа, ні людська – не годна її спинити. Серед страшної кривавиці стоїть він, простий, тико й того, що трохи грамотний поліщук Яків Мех, по-вуличному Цвіркун. Стоїть альбо рухається то в їден бік, то в другий. Його переставляють, мов пішака на якій дошці незбагненної гри чи, гірше того, – здмухують, як мураху, що от-от можуть роздушити. Він сам рушає посеред тої смертельної крутаниці, намагаючись вижити і втекти. Втекти й вижити» (с. 140–141).

Доля Якова Меха, що її так колоритно зобразив Володимир Лис через найяскравіші епізоди одного життя, прикметна як феномен «маленького українця» – сірої, пересічної людини, котра, однак, має свої секрети виживання. З позицій селянської ментальності герой таки осягнув мету, себто зумів «переграти» владу, лишитися в живих, а головне – продовжити свій рід. Саме таку оцінку пропонує письменник, ведучи читача драматичними меандрами життєвої дороги персонажа до його сторічного ювілею, що має засвідчити визнання приватної позиції Якова як легітимної чи, можливо, оптимальної за обставин, у яких йому довелося жити. У чому перемога Якова Меха? Він забезпечив спадкоємність і тривкість роду, а через це традицію українства, в селянській його відміні. У страхітливому герці герой втрачає дружину й двох дітей. Проте він усе ж виховує доньку й сина, чим уможливлює подальшу історію роду Мехів – всупереч рокованій судьбі, що розчавила багатьох таких самих, як він. А вже внуки та правнуки героя покинуть село й стануть повноцінними інтеліґентами, сучасниками, які вже не дбатимуть про елементарне виживання, а утверджуватимуть себе в умовах власної незалежної держави. Проте така перспектива, виразно натякає читачеві автор, стала можливою завдяки витривалості столітнього Якова Меха.

В образі історичної епохи, яку охоплено в романі «Століття Якова», важливими є логічні причинно-наслідкові ланцюжки поміж минулим і сучасністю. Автор, варто наголосити, не трактує їх надто прямолінійно, проте залишає читачеві право на домисел і розмисел. При цьому істотною суперечністю, яку спостерігає письменник, є невиразність і недоокресленість національного характеру українців як окремого народу. Факт, що впродовж ХХ століття українці продовжують бути об’єктом і матеріалом історії. Ким, властиво, є Яків Мех? Його постійне маневрування й бажання понад усе вижити притлумлює в героєві національну ідентичність. Він лояльний щодо будь-якої влади: охоче служить у польському війську, як остарбайтер працює на нацистську Німеччину, пізніше змушений стати гарматним м’ясом радянської армії. Чудом виживши у війні, підтримує вояків УПА, аби вже через кілька літ на публічному процесі «засуджувати» їх.

Не менш цікаві у світлі національного чинника й інші персонажі. Одруження Якова з польською шляхтянкою Зосею, попри романтичний пафос великого кохання, є промовистим жестом національної асиміляції героя. Правда, історія ця відгонить надуманістю, на відміну від інших колізій твору. За версією В. Лиса, Зося не тільки зреклася свого шляхетства та стала пересічною селянкою, а й вивчила українську, виховуючи своїх дітей у місцевих волинських традиціях. Красиво, звісно, хоча не вельми переконливо. Інший персонаж, син Артем, котрий є чоловічою надією роду Мехів, так само легко асимілюється, коли виїздить до Росії й виховує своїх дітей в іншій культурі. Що вже й казати про контроверсійну постать дівчини-«приблуди», котра символічно проектується на роль найпізнішої дитини Якова Меха: спочатку вона російськомовна Альона, а потім поступово перетворюється під благотворним впливом діда-рятівника в сумирну Оленку, дарма що перегодом знову тікає до міста й «розчиняється» в ньому.

Одне слово, напрошується висновок про нестійку, ситуативну національну ідентичність, що визначає поведінку героїв роману «Століття Якова». Вона нагадує ту невизначену якість, що, за влучною оцінкою Євгена Маланюка, «тремтить протоплазмою без ядра». Хоча, ніде правди діти, саме така настанова допомагає персонажам В. Лиса вижити, уникнути неминучих конфліктів доби, її невротично складних дилем. Чи, принаймні, пом’якшити удари долі.

Непрямим доказом того, що процес становлення національної ідентичності триває й донині, є той факт, що автор у межах романного сюжету не наважився «усмертити» свого героя. Отже, майже столітній Яків ще не до кінця виконав своє призначення. Відійти він зможе лише тоді, коли лишить земні справи в інших певних руках. Наприкінці твору з’являється добра новина:  повертається додому давно сподіваний син Артем, аби доживати віку в рідному селі та господарювати в батьківській хаті. Зрозуміла річ, тут письменник виразно апелює до топосу блудного сина й натякає на вчинок нащадка як покаянний жест. Утім, надії Якова таки покладаються на інших його дітей і внуків, зокрема названих, як-от врятована наркоманка Оленка або недогріта батьківською увагою лікарка Вікторія, яка доглядає за хворим столітнім дідом.

У фокусі ХХ століття Володимир Лис зображує традиційний трикутник: українці – поляки – росіяни. Позиція наших земляків, змушених існувати в бездержавних умовах, явно вразлива, а то й уломна. Українці – автохтони, терплячі й пасивні. Вони здатні повстати в обороні своєї правди, та тільки в екстремальних умовах – під тиском обставин, відповідаючи на репресії й тотальне винищення, як це сталося в повоєнній боротьбі УПА. Але більшою мірою надаються до нівеляції та асиміляції. У цьому водночас і ущербність героїв, і їхня феноменальність. Тому оцінюємо їх зі змішаним почуттям, адже перше неможливо відділити від другого. Окрім головного персонажа, таку характеристику можемо поширити на Уляну, Артема, Оленку, Ольку, Гандзю. Мабуть, найпереконливіша психологічна мотивація цього роздвоєння відбилася в постаті Парасочки, котра дитиною стала мимовільним свідком убивства матері й сестер. Дівчина мучиться комплексом помсти, та не може вийти з зачарованого кола долі, через що хворіє, впадає у відчай і рано помирає.

До речі, сюжетні відгалуження окремих персонажів вдало вмонтовані в «століття Якова» й надають головному героєві повноти, драматизму й пластичності. Це передусім історії його сільських коханих – Уляни та Гандзі, а також дітей, шлюбних, позашлюбних чи названих. Правда, багатоголосся персонажів у романі видається непропорційним до обсягу тексту, воно надто строкате, що аж губляться численні імена та прізвища. Вже й несила запам’ятати всіх третьорядних персонажів, та й сам автор, наприкінці роману збираючи всі сюжетні вузлики докупи, не справив вичерпного реєстру Яковового родоводу. Може, варто було, як Оксана Забужко в «Музеї покинутих секретів», додати до книжки родове дерево Мехів? Однак тоді довелося б морочитися з іншим: куди вмістити позашлюбних нащадків?

До любовних пригод головного героя можемо відчувати легку іронію. Попри те, з огляду на провідну ідею твору Якова випадає таки «реабілітувати». Адже на тлі фатальних подій свого часу герой – байдуже, свідомо чи інтуїтивно – дбав про збереження роду. Тому й вийшов переможцем із нелюдського поєдинку зі своєю епохою, тому й дожив до ста літ.

Роман Володимира Лиса виразно виділяється з загального потоку сучасної української літератури. Це твір, у якому майже немає літературності й ходульності. Автор забезпечив його жвавим сюжетом, гострими перипетіями й ненадуманими життєвими пригодами героїв. Тим самим дав добрий приклад перевтілення, адже герої твору зазвичай не виглядають ні автобіографічними, ні екзотичними. Це добре репрезентує мовна сторона роману. Успішним прийомом слід визнати ефект діалектного мовлення Якова та інших героїв, що розділяє об’єктивну нарацію, і суб’єктивну оповідь-сповідь. Подібним чином колоризують роман іншомовні вкраплення – польської або російської. Усі ці елементи складаються на густу, фактурну, розважливу прозу, якої поки що дуже бракує сучасному письменству. Воно – в гонитві за епатуванням публіки та яскравим експериментуванням із мовою – втратило відчуття стилевої традиції й норми, а матеріальну конкретику прозового письма замінило враженням ефемерності й постмодерної гри зі смислами. Роман В. Лиса з повним правом заслуговує на популярність. Проте не варто обмежувати цей респект лише рамцями масової літератури, адже книжка видалася вдалим поєднанням популярних засобів, на яких автор будує художній образ світу, з ознаками доброго смаку, що убезпечує письменника від нудних і розволіклих рефлексій та самоповторів.

Принципова проблема, яку актуалізує автор роману, постає перед кожним з нас у відповідальні життєві моменти. Це проблема причетності. Якою мірою ми присутні в минущості об’єктивної дійсності? Якою мірою спроможні пізнати  смак часу? Яку роль відведено нам у процесі зміни світоглядів, ідеологій, суспільних настроїв і епох, зрештою?

Оскільки завжди (хочемо того чи ні) перебуваємо в динамічних часових координатах, у русі, то й відповідь на ці питання залежить щоразу від нашої змінної позиції. Кожен повідомляє своєму часові щось істотне, принаймні в окремі миті свого існування. Однак неминуче зазнаємо й зворотного впливу. Це тиск часу, котрий зумовлює нашу поведінку й спонукає реалізувати себе саме так, а не інакше, в конкретних життєвих обставинах. У ХХ столітті, як свідчить історія Лисового героя, єдино правильним методом було «втекти й вижити». Яку ж тактику має обрати українська людина у столітті ХХІ-му? Це засадниче питання провокує романний наратив Володимира Лиса.

Джерело: <a href="http://litakcent.com/2011/05/06/stolittja-prychetnosti/">ЛітАкцент</a>

Нагородження

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Нещодавно завантажили