ГР 1 Усно взаємодіє
Завдання: Скласти усний діалог з другом(подругою) використовуючи дієслова дійсного та умовного способів, на тему : «Осінні канікули» (10-15 реплік) --(12 балів)
ГР 2 Працює з текстом
Читання мовчки (12 балів)
Варіант 1
Тестові завдання до тексту «Вовченя»
1. Що дідусь розповідав Василькові про вовків ?
а) що вовки – це санітари лісу ;
б) що вовків усі бояться і тому йдуть до лісу зі зброєю ;
в) що вовки – найсильніші звірі ;
г) що колись узимку вовки прорвали у хліві стріху.
2. Яка мета була у Василька ?
а) віддати вовченя до зоопарку ;
б) зробити з вовченяти ручного вовка ;
в) відпустити вовченя ;
г) призвичаїти його до дворових собак.
3. Як Василько грався з вовченям ?
а) учив вовченя танцювати ;
б) учив вовченя ходити на задніх лапах
в) бігав по двору, качався з ним по траві ;
г) перестрибував з вовченям через паркан.
4. Як Василько ставився до вовченяти ?
а) грався з вовченям, але не годував його ;
б) доглядав вовченя, годував його ;
в) був байдужим до вовченя ;
г) іноді забував поставити миску з їжею.
5. Як поводився Сірко, коли був вовченям ?
а) чекав Василька, ставав на задні лапи, намагався вилізти з діжки ;
б) шкірив зуби, кусався ;
в) випрохував їжу, скавучав ;
г) ворогував із дворовими собаками.
6. Як змінилася поведінка вовка через півроку ?
а) вовк почав багато їсти ;
б) вовк став накидатися на Василька ;
в) вовк став бігати до лісу ;
г) вовк ошкіряв зуби на собак і свиней.
ГР 3
Письмово взаємодіє
Написати переказ
ЛІХТАРНИК (12 балів)
ГР4
Досліджує мовлення (12 балів)
Завдання 1 (4 б.)
"Народ скаже, як зав'яже"
Виписати з прислів'їв та приказок дієслова, визначити спосіб.
Рада б зірка зійти - чорна хмара заступає.
Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.
Були б пиріжки, будуть і дружки.
Пішов би в гості, та ніхто не запрошує.
Чий би бугай не скакав, а теля буде наше.
Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала.
Говорив би до гори, так гора не чує.
Говори горі горохом об скелю.
Їв би кіт рибу,та у воду лізти боїться.
Що посієш, те й пожнеш.
За недобрим підеш, на біду набредеш.
Грамоті учіться, завжди згодиться.
Завдання 2 (4 б.)
Виписати дієслова із тексту та записати їх у три стовпчики: 1-дійсний спосіб; 2- умовний спосіб; 3-наказовий.
Захист навколишнього середовища - це загальнолюдська справа. Сьогодні небезпека для нашої планети зростає з кожним днем. Було б добре, щоб окремі люди й уряд діяли б разом. Необхідно, щоб уряд створив закони, які змусили б підприємства вживати заходи для зменшення забруднення. Було б непогано, коли б говорили людям про небезпеку зникнення рослин і тварин. У результаті більшість виконувала добровільну роботу щодо захисту зникаючих видів тварин і рослин.
Завдання 3 (4 б.)
Спишіть текст. Підкресліть дієслова дійсного способу, визначте, у формі якого часу вони записані.
Дієслово відзначається великою силою. Воно тримає на своїх раменах багато іменників. Та й не тільки їх. Через те його порівнюють з Гераклом - героєм давньогрецьких міфів, у якого була неймовірна фізична сила.
ГР 1 Усно взаємодіє
Завдання: Скласти усний діалог з другом(подругою) використовуючи дієслова дійсного та умовного способів, на тему : «Осінні канікули» (10-15 реплік) --(12 балів)
ГР 2 Працює з текстом
Читання мовчки
Варіант 2
Тестові завдання до тексту «Вовченя» (12 балів)
1. Що вирішив батько ?
а) відпустити вовка до лісу ;
б) брати вовка з собою на полювання ;
в) вбити вовка ;
г) почати його дресирувати.
2. Що сталося з вовком ?
а) батько відпустив його ;
б) вовк утік ;
в) Василько відвів вовка до лісу ;
г) сусіди відчепили ланцюг і впустили його.
3. По чому Василько впізнав вовка ?
а) вовк кульгав на задню лапу ;
б) у вовка були зелені очі ;
в) на лобі у вовка була біла пляма ;
г) у вовка був нашийник і шматок ланцюга.
4. Як поводився вовк під час зустрічі з Васильком ?
а) гарчав, шкірився ;
б) кидався, намагався вкусити ;
в) терся бо ноги, обнюхував кишені ;
г) став на задні лапи, заскавучав.
5. Що відчув Василько, прощаючись із Сірком ?
а) пишався тим, що він виростив вовка ;
б) був байдужим до вовка ;
в) боявся дорослого вовка ;
г) Василькові було невимовно жаль вовка.
6. Чому Василько не став вести вовка в село ?
а) у селі не було їжі для вовка ;
б) розумів, що там не буде спокою для вовка ;
в) у селі не було житла для вовка ;
г) до села далеко було йти.
ГР 3
Письмово взаємодіє
Написати переказ
ЛІХТАРНИК (12 балів)
ГР4
Досліджує мовлення (12 балів)
Завдання 1 (4 б.)
"Народ скаже, як зав'яже"
Виписати з прислів'їв та приказок дієслова, визначити спосіб.
Рада б зірка зійти - чорна хмара заступає.
Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.
Були б пиріжки, будуть і дружки.
Пішов би в гості, та ніхто не запрошує.
Чий би бугай не скакав, а теля буде наше.
Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала.
Говорив би до гори, так гора не чує.
Говори горі горохом об скелю.
Їв би кіт рибу,та у воду лізти боїться.
Що посієш, те й пожнеш.
За недобрим підеш, на біду набредеш.
Грамоті учіться, завжди згодиться.
Завдання 2 (4 б.)
Виписати дієслова із тексту та записати їх у три стовпчики: 1-дійсний спосіб; 2- умовний спосіб; 3-наказовий.
Захист навколишнього середовища - це загальнолюдська справа. Сьогодні небезпека для нашої планети зростає з кожним днем. Було б добре, щоб окремі люди й уряд діяли б разом. Необхідно, щоб уряд створив закони, які змусили б підприємства вживати заходи для зменшення забруднення. Було б непогано, коли б говорили людям про небезпеку зникнення рослин і тварин. У результаті більшість виконувала добровільну роботу щодо захисту зникаючих видів тварин і рослин.
Завдання 3 (4 б.)
Спишіть текст. Підкресліть дієслова дійсного способу, визначте, у формі якого часу вони записані.
Дієслово відзначається великою силою. Воно тримає на своїх раменах багато іменників. Та й не тільки їх. Через те його порівнюють з Гераклом - героєм давньогрецьких міфів, у якого була неймовірна фізична сила.
Вовченя
Смеркалось, коли до хати увійшов батько і сказав синові :
- Васильку ! Я тобі звіря приніс, - і випустив на долівку сіреньке щеня. Але побачивши, по обличчю хлопця пробігла тінь розчарування, батько додав :
- Та це ж вовченя…
- Вовченя ? – перепитав хлопчик.
А звірятко тим часом, підібравши під себе пухнастий хвостик, метнулось під ліжко.
Слово «вовк» для Василя звучало гордо.
Скільки він чув страшних оповідань про вовків. А тепер у нього в самого є вовк.
Дідусь чомусь часто розповідав про вовків. І про те, як за ним гналися два вовки, і про те, як вовки колись узимку прорвали у хліві стріху і порозривали овець.
- Ні, я з нього зроблю ручного вовка. – думав Василько. І, справді, вовченя швидко звикало до Василька, який доглядав і годував його.
Хлопець влаштував вовченя у хліві, намостивши в діжці соломи, і назвав його Сірком. Прокинувшись уранці чи прийшовши зі школи, Василько відразу біг до Сірка, який, здавалось, теж чекав його з неменшою радістю, ставав на задні лапи, намагався вилізти з діжки. І Василько, виносив його з хліва, бігав по двору, качався з ним по траві. Дворові собаки теж не ворогували з вовченям і ставилися до нього, мов до щеняти. Пізніше Василько прив’язував Сірка на ланцюжок, щоб не збіг.
За півроку Сірко зробився великим і міцним. Проте Василько став помічати, що собаки почали боятися вовка, триматись осторонь. Згодом Сірко уже ошкіряв зуби на свиней і собак. І часто серед ночі, коли на селі панувала тиша, розносилось тужливе затяжне вовче виття.
- Треба вовка вбити, - сказав якось батько, - а то ще лиха накоїть.
Сусіди теж підказували таку думку.
Але одного ранку Василько стривожений убіг у хату і крикнув :
- Тату, вовка нема !
Справді, мов передбачаючи небезпеку, він уночі одірвався і втік зі шматком ланцюга.
З тиждень хлопець сумував за вовком, але весняна робота потроху розвіяла цей смуток.
Час минав. Якось Василько повертався з пасовиська додому. Несподівано з-за кущів вибіг вовк. Затремтівши з переляку, Василько вихопив ніж, але в ту ж мить помітив на шиї вовка нашийник і шматок ланцюга.
- Сірко ! – крикнув, зрадівши Василь.
Вовк пізнав Василька і сміливіше підбіг до хлопця. Тернувшись по-давньому об ноги, він почав обнюхувати кишені.
«Певно, голодний», - подумав Василько і дав йому шматок коржа.
За кілька хвилин хлопець виходив з лісу, а поруч нього біг Сірко. Василько гладив його по спині, а він тулився до ніг, забігаючи то з одного боку, то з другого, ніби хотів затримати свого приятеля.
Але коли в долині блиснули вогники села, а потім почулося й гавкання собак, вовк зупинився й далі не пішов. Тоді хлопець взяв шматок ланцюга і спробував повести його. Проте вовк знову зупинився. Та Василько й сам знав, що дома для Сірка спокою не буде. У цей час Василькові зробилося невимовно боляче й шкода сірка. У хлопцеві ворухнулась давня приязнь до тварини, яку він так любив , вирощував, годував, бавився, але життя поклало між ними глибоку прірву.
Василько обійняв Сірка за шию, притулився до теплої морди вовка і трохи не плакав. Потім відчепив нашийника зі шматком ланцюга, ще раз обійняв слухняну тварину й пішов геть, раз-у-раз оглядаючись.
Зникаючи позаду в темряві, вовк стояв на місці, дивлячись Василькові вслід. І коли вже хлопець досить далеко відійшов, позаду почулось сумне затяжне виття, виття, в якому чути було важкий смуток і самотність.
( 530 слів ) ( За Д. Чубом. )
ЛІХТАРНИК
Серед зелених луків і дрімучих лісів текла річка. Повновода, глибока, але тиха й ласкава. Багато віків несла вона свої чисті води. Рікою плавали човни й навіть маленькі кораблики.
Жив на березі ріки старий ліхтарник. Увечері сідав він у човник, плив на середину ріки, засвічував ліхтар. До світанку блимав посеред ріки вогник, показував дорогу мандрівникам. Лагідно хлюпались об берег хвилі — тішилась ріка: люблять її люди, й вона людям потрібна.
Та ось людям знадобилося багато дощок на столи й стільці. Вирубали вони ліси по берегах ріки. Здалося також людям, що зелені луки — це непотрібні розкоші. Зорали луки, посіяли кукурудзу.
Виснажилися студені джерела, задихнулась від спраги ріка й померла. Кілька років на тому місці, де плавали човни й кораблики, весною дзюрчав струмок, а згодом і він засох.
Перетворилося русло ріки на город. Про річку нагадував тільки стовп, до якого ліхтарник за звичкою щовесни прикріплював ліхтар. Але над ним усе рідше збиралися хмари. Палючі вітри прилітали з пустелі й стукали в хати людей.
Як тільки на землю сідали сутінки, старий ліхтарник ішов на капустяне поле й засвічував на стовпі ліхтар.
Маленький Сергійко і питає:
— Дідусю, навіщо ви засвічуєте ліхтар? Ріки ж давно немає.
— Щоб люди краще бачили свою дурість.
В. Сухомлинський
