Колір в природі та живописі.

Опис документу:
Щоб стати художником, треба розвивати природні здібності і придбати практичні навички. Знання законів кольорів позбавить художника початківця від зайвих блукань, полегшить йому шлях до колористичних гармоній в природі та мистецтві.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Колір в природі та живописі

Щоб стати художником, треба розвивати природні здібності і придбати практичні навички. Знання законів кольорів позбавить художника початківця від зайвих блукань, полегшить йому шлях до колористичних гармоній в природі та мистецтві.

Щоб написати сонячний пейзаж треба знати як змінюються колористичні відносини при інтенсивному освітленні.

Сонце, електрична лампа, полум’я багаття, свічка – джерело власного світла. А Місяць, небо, Земля і все на Землі(крім предметів, що світяться) джерела відбитого світла, яке вони, в свою чергу, розповсюджують на сусідні об’єкти.

Отже, предмети, на які падає сонячне світло, частину кольорових променів поглинають, а частину відбивають. Відбиті промені дають відчуття кольору предмета. Наприклад сніг відбиває майже всі промені, а чорна кіптява – майже всі поглинає. Трава відбиває зелені промені, лимон – жовті і так далі.

Якби наше сонце охололо до температури полум’я багаття, то веселка майже залишилась би без фіолетових, синіх та блакитних кольорів. Ми повинні пам’ятати про це, працюючи при електричному освітленні, в спектрі якого переважають червоні, оранжеві та жовті промені. Апельсин залишиться таким самим оранжевим при електричному освітленні, а синя скатертина потьмяніє і почорніє.

А в спектрі Місяця більш інтенсивні зелені та голубі промені. Тому в місячну ніч, крім білих, найбільш помітні світло-зелені та світло-голубі предмети, а червоні здаються сірими або чорними, бо в світлі Місяця червоні промені дуже слабкі. Левітан, Куїнджі, Крамськой та інші художники враховували це при зображенні місячної ночі.

Спільне освітлення, характерне для того чи іншого часу дня, зближує предмети по тону, кидає на них схожі відблиски. В той самий час об’єкти, які відбивають падаюче світло, видозмінюють – особливо в затінку – забарвлення сусідніх. Виникають нові кольорові сполучення, посилюється враження об’єму.

Подивимось на яблуко, що висить на дереві, освітлене сонцем. Відблиск – найяскравіше місце, колір яблука на освітленій частині – білувато-жовтий: небо надає верхній тіньовій частині голубуватий відтінок, а листя, відбиваючі світло, роблять його зеленим знизу.

Зірвемо яблуко, занесем його в кімнату і покладемо на червону скатертину. На яблукі з’являється голубий відблиск від вікна, низ яблука, особливо в тіні, стане оранжевим, в верхній частині помітимо сріблястий наліт, відблиск від стелі. В кімнаті освітлена сторона яблука буде більш насичена кольором, ніж тіньова.

Покладемо яблуко на підвіконня. В сутінках ввімкнемо електричну лампу. Частина яблука з боку вікна стане холодною синє-зеленою, а протилежна частина – теплою жовтою.

Зображуючи той чи інший предмет, ми в будь якому випадку повинні думати про колір основного джерела світла і сусідніх об’єктів; кожен рефлекс, кожен відтінок має своє пояснення. При цьому, звісно, власне забарвлення предмета ніколи не зміниться до не впізнавання. Які б відтінки не надавало довкілля натурі, ми завжди відчуваємо її справжній колір.

Подивимося як впливає повітря на колір предметів. Коли ми поблизу лісу, то дуже гарно розрізняємо колір листя, стовбурів дерев. Чим далі ми відійдемо, тим більше все зливається в загальну масу, набуває голубуватого відтінку. Справа в тому, що повітря затримує і розсіює частину фіолетових, синіх, голубих променів, а інші пропускає без перешкоди. На відстані темні предмети набувають синіх, голубих, фіолетових відтінків, а білі – жовтих, оранжевих, рожевих. Чим далі вони знаходяться від нас, тим більше змінюється їх власний колір, стає менш насиченим.

В природі ми спостерігаємо гармонійне сполучення кольорів, тому що всі предмети знаходяться в спільному світловому і повітряному середовищі, тому вони взаємно фарбуються відбитим світлом.

Наш зір має низку цікавих властивостей, з які треба брати до уваги. Якщо, працюючі над пейзажом, ми виставляємо папір чи полотно на сонце, то пізніше, розділяючи його при кімнатному освітленні, побачимо, що фарби темні, манера суха, світлотіні дуже різкі. Під час роботи наш зір, роздратований яскравим світлом, притупився і кольори стали погано сприйматися. Щоб цього уникнути, треба розташовуватися в тіні, або користуватися парасолькою. Коли вирішуєте питання композиційного центру(як правило, це найбільш освітлене місце), пам’ятайте про переваги розсіяного освітлення.

Багато пейзажів старих майстрів були умовно поділені на три плани: передній – коричневий, середній – зелений, дальній – голубий. Це робилося для підсилення враження глибини простору. Але в природі зустрічаються неочікувані кольорові сполучення при незвичайних світлових умовах, в яких можна розібратися тільки ретельно вивчаючі їх.

Кольори ми можемо отримувати змішуючи основні три(червоний, синій і жовтий) механічно або оптично. Результати механічного і оптичного змішування не завжди збігаються. Не слід дуже захоплюватись оптичним або просторовим змішуванням як це робили французькі художники-пуантелісти, але знати його закони повинен кожен живописець.

Роздивимось явище послідовного контрасту. Переводячи погляд з яскраво червоного на білий, ми побачимо смарагдовий, а синій стане голубим.

Коли два додаткових коліра знаходяться поруч, то вони стають більш яскравими. Це так званий одночасний контраст. Він, як і послідовний, дуже важливий. Коли в Парижі Ежен Делакруа розписував полу темний купол бібліотеки Люксембурзького палацу, то він сміливо наніс різкі зелені штрихи на оголене рожеве тіло. На відстані, завдяки оптичному змішуванню, колір цих штрихів «потонувший» в додатковому рожевому, народив новий відтінок – свіжий й прозорий. Без знання законів просторового змішення й контрастів Делакруа не зміг би добитися такого чудового ефекту.

Необхідно також враховувати крайовий контраст: рівномірно пофарбована поверхня здається з краю(якщо біля темнішої поверхні) світлішою або темнішою(біля світлішої поруч).

Отже, користуючись кольоровими контрастами, ми можемо підсилювати чи послаблювати насиченість кольорів, зробити їх більш світлими чи темними, теплішими чи холоднішими, наблизити чи віддалити від глядача. Спираючись на свої знання і досвід, юний художник може відкривати ті сторони нашого життя і довкілля, які далеко не всі помічають.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
2
міс.
2
8
дн.
2
3
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!