Іван Євтихійович Хоменко (1919–1968) — український поет, фронтовик та член Спілки письменників України, відомий своєю громадянською лірикою та поемою про Голодомор 1932–1933 років.
Біографія
Народився 29 вересня 1919 року в селі Зелене, нині Петрівського району Кіровоградської області, в селянській родині. Ще під час навчання у середній школі виявив неабиякі здібності до поезії та акторської майстерності.
Здобувши освіту в Дніпропетровському театральному училищі, працював актором Криворізького драматичного театру. Одночасно навчався в педагогічному інституті.
Брав участь у Другій світовій війні, де й почав друкувати свої перші вірші у фронтових газетах у 1943 році. Після закінчення війни повністю присвятив себе літературній діяльності.
Іван Хоменко був жертвою сталінського терору. Помер 14 серпня 1968 року.
Творчість
Творчість Івана Хоменка пронизана глибокими мотивами любові до рідного краю, переживаннями за його трагічне минуле та надіями на краще майбутнє. Його поезія відзначається громадянською лірикою.
Ключові аспекти творчості:
Громадянська позиція: Його вірші часто виражали протест проти несправедливості та рабства, про що свідчить назва однієї зі статей про нього: «А я піду за волю проти рабства».
Тематика Голодомору: Він став автором поеми про Голодомор 1932–1933 років, що було надзвичайно сміливим кроком у радянські часи.
Визнання: Поет Василь Діденко, друг та учень Хоменка, казав про нього: «Іван Хоменко – такий поет, якого забувати не можна. Не забувайте його, друзі».
Його твори були покладені на музику українським композитором Валерієм Польовим
