Їжачок і осінь.
В осінньому саду серед листочків які обірвав вітерець, жила собі сім’я казкових їжачків. Казковими вони були тому, що полюбляли читати і розповідати казки. А мама – їжачиха навіть сама уміла складати гарні і цікаві казки.
Маленький їжачок Хитрунчик був дуже допитливим,йому постійно хотілося вивчати щось нове. Та батьки боялися його відпускати, бо він був дуже маленьким.
Одного теплого осіннього ранку маленький їжачок Хитрунчик прокинувся дуже раненько. Подивившись, що мама і тато ще солодко сплять, маленький їжачок вирішив погуляти на одинці. Хитрячок солодко потягнувся в своєму ліжечку, і його носик вдихнув солодкий запах пригод.
Під деревом в саду зашелестіло осіннє листя. Аж раптом з під нього з’явився чийсь носик, а потім багато колючок. Це маленький їжачок виліз із своєї нірки.
Перед ним відкривався небачений раніше світ. Зовсім нещодавно цей сад виглядав зовсім по іншому. Коли Хитрячок був тут з мамою, листочки на деревах були яскраво зеленими. А фрукти тільки починали рости. А зараз все змінилося. Допитливому їжачку було дуже цікаво. Мама йому розповідала про осінь. Це було захопливо. Її розповідь була неймовірно цікавою. А тут… Тут все з розповіді ожило і стало неймовірно красивим.
Маленький їжачок дуже хотів дослідити цей сад, але пам’ятав, що мама і тато не дозволяли відходити далеко від дому. Їжачок Хитрунчик задумався… Що може трапитися? І замріяний їжачок вирушив у казкову подорож.
З кожним кроком перед їжачком Хитрунчиком відкривався новий світ. Листочки на деревах переливалися різними кольорами: жовті, помаранчеві, червоні навіть коричневі.Та якщо придивитися уважно то можна знайти і зелені листочки. Плоди на деревах здавалися дуже великими та соковитими. Краса неймовірна. Тепленький вітерець колихав гілочки ілисточки кружляли у таночку та повільно падали до низу.
Килим із листочків ставав все більшим і яскравішим. Аж раптом маленький їжачок зрозумів, що він загубився. Різнокольорові листочки засипали вхід у нірку, а знайомого дерева зовсім не було видно. Їжачк засумував і почав плакати.
А тим часом мама і тато вже шукали маленького їжачка – втікача. Килим із листочків їм дуже заважав. Вони дивилися біля кожного дерева, біля кожного кущика, заглядали за кожен пеньочок ігілочку. Але Хитрячка ніде не було. Аж раптом почувся плач… Батьки швидко побігли туди. Це був їх маленький їжачок. Він був дуже наляканий.
« Знайшли! Знайшли!» - вигукнула щаслива мама. Вона стисла в обіймах свою дитину і поцілувала. Щаслива сім’відправилася додому.
Вдома всі смакували теплий чай, та ділилися враженнями від пригоди яка трапилася з їжачком Хтрячком. А маленький їжачок більше ніколи без дозволу дорослих не відходив далеко. І отриманий досвід засвоїв на відмінно.
