Художня література була й лишається одним з важливих засобів
виховання особистості у дошкільному дитинстві. Маленькі діти люблять
слухати казки, читати книжки, запам’ятовувати вірші не менше, ніж гратися,
малювати, рухатися під музику. І це природно, оскільки художня література
– скарбниця культури, постачальник реальних знань та сильних вражень,
джерело ознайомлення з незвичним, чудесним, фантастичним, вигаданим.
Вона є хоча й не головним, проте важливим учителем, провідником по
життю, стара й сучасна, вітчизняна та зарубіжна, різна за жанрами,
ілюстрована, дитяча і доросла – вона вважливий складник дитячої
субкультури, її уособлення і натхненник. Із книги починається
самовиховання, індивідкальне, духовне життя. Єтакий виховний момент у
навчально-виховному процесі, коли наставник, який веде за руку свого
вихованця, знаходить можливість випустити його руку і сказати: «Ідт сам,
учися жити». Для того, щоб зважитися на такий крок, потрібна велика
педагогічна мудрість. Щоб духовно підготувати дитину до самостійного
життя, треба ввести її у світ книг.
