У статті досліджується склад та структура зайнятого населення як ключового елемента трудового потенціалу держави. Проаналізовано законодавче визначення поняття «зайнятість» та критерії віднесення осіб до категорій зайнятих. Детально розглянуто класифікацію за формами власності, характером діяльності (наймані працівники, самозайняті, роботодавці) та тривалістю робочого часу. Окрему увагу приділено специфічним категоріям, таким як особи, що проходять військову службу, студенти денної форми навчання та особи, які забезпечують себе роботою самостійно. Висвітлено трансформацію структури зайнятості в умовах цифровізації економіки та воєнного стану.



