Цей матеріал презентації пояснює, як у XVII–XVIII століттях масивні перуки перетворилися з практичного засобу маскування вад на ключовий символ аристократичного статусу. Популярність таких аксесуарів була зумовлена не лише естетикою, а й кризою тогочасної медицини, через яку поширені хвороби та токсичні ліки спричиняли масове облисіння. Французькі та англійські монархи, намагаючись приховати власну втрату волосся, впровадили моду на пишні «алонжі», які згодом почала наслідувати вся європейська знать. Крім маскування фізичних недоліків, перуки допомагали дворянам боротися з тогочасними гігієнічними проблемами, зокрема вошами, оскільки власну голову можна було голити наголо. Виготовлення цих виробів потребувало дорогої сировини та спеціального догляду, що робило їх доступними лише для найбагатших верств населення. Проте з початком революційних змін наприкінці XVIII століття цей елемент іміджу втратив актуальність, оскільки став асоціюватися з ворожим політичним ладом.


