Мені мало любові,
мені тоскно без поглядів добрих,
Без обіймів прощальних,
без іскрин у зустрічних очах,
Без сміливості, честі
і без дій задля когось хоробрих,
Без надійних опор
і найкращого друга плеча.
Мені мало поваги
серед натовпу люду швидкого,
Що в пустій метушні
не встигає торкатись життя,
Мені мало в звертаннях
культури і такту простого
І відвертого вголос
за образи людей каяття.
Мені мало любові
до тварин, що від голоду гинуть,
До птахів, що намарно
шукають під снігом зернин,
Мені мало пісень,
що відлунням над ріками линуть,
І великих, співочих,
по-справжньому дружних родин.
Мені мало всього,
що життя розмальовує змістом,
Робить теплі оази
в душі, де дзеркалять льоди,
Але добре, що є
це стареньке і затишне місто
І спокійні світанки,
що приходять, на щастя, сюди.
