Інтегроване розвивально-пізнавальне заняття.
Домінуючі складові: 1. художня література. 2. рідна природа.
Програмовий зміст:
Учити розуміти та запам'ятовувати зміст віршованого твору, відтворювати його за допомогою картинок-схем.
Розвивати пам'ять, уяву, уміння передавати різний настрій (весело-сумно); закріплювати вміння говорити з різною силою голосу (пошепки-нормально). Удосконалювати вміння розпізнавати тварин за частинами тіла.
Виховувати інтерес до віршованих творів, викликати позитивні емоції.
Попередня робота:
Бесіда за змістом вірша С. Павловича «Зайчик».
Колективне малювання, з допомогою вихователя, малюнків-схем по змісту вірша.
Робота над незнайомим словом-калошки.
Хід заняття:
Вихователь: — Добрий день, малята! Мені потрібна ваша допомога. Допоможіть мені, будь ласка, пригадати, хто це до нас нещодавно приходив із «казкової країни» з довгими вушками і коротким хвостиком?
Діти: — Зайчик!
Вихователь: — Щось я не впевнена. А ну покажіть, який він був?
(діти показують)
— От зараз бачу, що то дійсно був зайчик. І він співав нам пісеньку?
Діти: — Віршик розказував!
Вихователь: — А може казочку?
Діти: — Ні, віршик.
Вихователь: — А ви хотіли б його ще раз почути? Мені здається, що я нібито його запам'ятала. Спробую розказати:
На землі сніжок лежить,
Зайчик по снігу біжить.
Мерзнуть вушка,
Мерзнуть лапки
Без калошок і без шапки.
Ой!
Вихователь: — Цей вірш розповідав вам зайчик?
Діти: — Так!
Вихователь: — А ви не забули, що ми для нього робили?
Діти: — Малювали малюнки.
Вихователь: — Так, вірно, і пообіцяли йому їх показати. А де ж це наші малюнки? Ой, лишенько, та я ж їх повісила разом з іншими, що ми малювали раніше.
(показує на дошку із малюнками)
— Діти, допоможіть, будь ласка, вибрати малюнки для зайчика.
(діти вибирають малюнки до вірша «Зайчик»)
Вихователь: — Молодці, діти. Але щоб показати ці малюнки зайчику, нам потрібно потрапити до «казкової країни» та відшукати там зайчика. А щоб не зім'яти малюнки, давайте покладемо їх в рюкзачок і визначимо лічилкою, хто його буде нести.
(викликає дитину за бажанням)
— А на чому ми поїдемо? Подивіться, що в мене є.
(вказує на емблеми із зображенням ракети, хмаринки, мотоцикла, літаючої тарілки, сніжинки...)
— Виберіть те, на чому ви хотіли б подорожувати.
(самостійний вибір дітей)
— А щоб поїхати, потрібно закрити очі і уявити, як ми їдемо.
(звучить музика, забирається ширма, за якою «казкова країна»)
Вихователь: — Ой, діти, подивіться, куди ми потрапили? Це, мабуть, і є «казкова країна»? Але як же нам тут знайти зайчика? Куди йти?
(знаходять сліди тварин)
— Ну що ж, подивимось, куди вони нас приведуть?
(підходять до горбочка, із-за якого виглядає половинка мордочки вовка)
— Хто це тут сховався?
Діти: — Вовк.
Вихователь: — Та ні, це мабуть ведмідь?
Діти: — Вовк.
Вихователь: — Вовк? А мені здається, це дикий кабан?
Діти: — Вовк.
Вихователь: — Ну давайте подивимось. Хто сміливий? Іди, Діма, подивись.
(дитина виносить іграшку-вовка, вихователь озвучує вовка)
— Добрий день, малята! (голосно)
Вихователь: — Ой, вовчику, а чому ти так кричиш?
Вовк: — А я не вмію по-іншому.
Вихователь: — Діти, давайте покажемо вовку, як можна говорити.
— Скажіть, діти, тихо: на землі сніжок лежить,
голосно: зайчик по снігу біжить.
сумно: мерзнуть вушка, мерзнуть лапки
весело: без калошок і без шапки. Ой!
Вовк: — Дякую, діти, я все зрозумів.
Вихователь: — А нам слід поспішати далі.
(сліди приводять до ялинки, із-за якої виглядає хвіст лисиці)
Вихователь: — Чий це хвіст?
Діти: — Лисиці.
(вихователь дістає іграшку-лисичку та озвучує)
— Добрий день, мої солоденькі, мої гарненькі, розумнички ви мої. А куди це ви йдете?
Діти: — Шукаємо зайчика.
(фізкультхвилинка)
Лисичка: — А скажіть, мої хороші, чи вмієте ви ходити тихенько, як я? (діти показують)
— А заглядати під деревця?
— А стрибати на обох ніжках?
— А підмітати доріжки?
— А танцювати гарненько?
— А підростати швиденько?
Молодці. Це ви вмієте. А от слова відгадувати, мабуть, не вмієте.
Діти: — Вміємо.
Лисиця: — Тоді сідайте на мою галявину і відгадайте:
На землі сніжок ле......,
Зайчик по снігу бі...... .
Мерзнуть ву......, мерзнуть лап......
Без ка......, і без шап...... .
Ой!
Лисиця: — Які ж ви молодці. Піду розкажу про вас своїм лисенятам. До побачення.
Вихователь: — А ми йдемо далі.
(приходять до хатинки з морквинкою)
— А хто це тут живе?
Діти: — Зайчик.
Вихователь: — А як ви здогадалися?
Діти: — Тому, що морквинка намальована.
Вихователь: — Давайте постукаємо і перевіримо.
(стукають, вихователь дістає з будиночку зайчика, вітаються)
— Діти, а покажіть зайчику, що ми йому принесли.
(показують малюнки)
Зайчик: — Ой, як гарно. Та це ж малюнки до мого вірша. А в мене і книжечка для них є.
(шукає і дістає листочки)
— Ой, лишенько! Це вітер її дивився і розірвав. Що ж робити?
Вихователь: — Давайте, діти, зайчику допоможемо.
(складають книжку, зайчик дякує)
Вихователь: — А зараз, зайчику, ти нам розкажи свій віршик, а ми підберемо до нього малюнки.
(діти, за змістом вірша підбирають малюнки і вкладають їх в книжечку з карманчиками)
Зайчик: — От молодці! То може ви і віршик можете розповісти?
(викликає дітей за бажанням)
— Молодці, діти! На згадку я дарую вам цю книжечку і свій портрет.
(дякують зайчику за подарунок)
Вихователь: — А нам слід повертатися додому.
(прощаються із зайчиком, одягають емблеми, закривають очі та повертаються)
Вихователь: — Ну, що сподобалась вам подорож? А давайте ми покажемо книжечку та розкажемо вірш дітям іншої групи.
