Нові концептуальні засади сучасного суспільного розвитку на основі визнання різноманіття людської спільноти та забезпечення рівноправності людей визначають шляхи реформування національної системи освіти. На зміну державній центристській освітній системі, де головна мета визначалася як формування особистості за усталеними взірцями й підпорядкування власних інтересів державним із жорсткою регламентацією освітнього процесу, має прийти «дитиноцентризм» — система освіти, в якій домінують інтереси дитини, задоволення її освітніх потреб. Цей принцип визначає цілі й концепцію інклюзивної освіти, освітньої системи, що реалізує одну з головних демократичних ідей — рівність прав людей на здобуття освіти. [5].
В умовах інклюзивної освіти діти з ООП, які навчаються спільно зі звичайними дітьми, прогнозуються індивідуальні освітні цілі, що відповідають їхнім особливим освітнім потребам і можливостям; проектуються необхідні умови і підтримка; вибудовується командна стратегія супроводу дитини. Учасниками психолого-педагогічної команди обов’язково є і батьки дитини з ООП. Зусилля вчителів будуть ефективними за умови, коли вони мають підтримку з боку батьків. У інклюзивну освітньому процесі зростає значимість співпраці педагогів, фахівців і батьків з метою узгодження цілей і завдань, що вирішуються ними, пріоритетів в процесі розвитку дитини, а в подальшому - планування узгоджених дій і методик в роботі з ним [2].
Батьки, отримавши широкі можливості вибору освітньої простору, форми отримання освіти дитиною, визначення освітнього маршруту і програми навчання, отримають і велику відповідальність. Наскільки успішно дитина зможе навчатися в закладах освіти, залежить, в тому числі, і від рівня педагогічної компетентності батьків; від їх активності, від встановлення конструктивної взаємодії, співпраці між батьками і фахівцями освітніх закладів [1].
Співпраця визначає такий тип взаємодії, який спрямований на отримання результату, в максимально можливій мірі задовольняє потреби всіх учасників. Сьогодні найбільш актуальна модель співпраці з батьками може бути виражена у вигляді тріади «розуміння - підтримка-спільні дії ».
Говорячи про готовність педагогів до навчання в умовах інклюзивної освіти можна виділити такі складові професійної готовності: а) інформаційна обізнаність; б) володіння педагогічними технологіями; в) знання основ психології і корекційної педагогіки; г) знання індивідуальних відмінностей дітей; д) застосування варіативності у процесі навчання; е) знання індивідуальних особливостей дітей з особливими освітніми потребами.
В умовах інклюзивної освіти батьки, педагоги та фахівці ІРЦ мають стати співавторами в побудові перспектив і реалізації освітнього маршруту дитини.
Психологія батьків, які виховують дітей із комплексними порушеннями розвитку, порівняно з батьками дітей без відхилень у розвитку оцінюють свою дитину гірше, особливо за вольовими параметрами. Ставлення до дитини як до нездатної та несамостійної негативно впливає на виховання та позначається на образі «Я» дитини, а також має свої особливості і породжує завдання як для педагогів, так і для фахівців психолого - педагогічного супроводу. Народження дитини з порушеннями в розвитку або інвалідністю часто стає причиною дезадаптації всієї сім'ї, викликає серйозні емоційні переживання, порушує гармонію життя сім'ї. Прийнявши діагноз дитини, впоравшись з дисфункціональними симптомами, батьки здатні розглянути процес розвитку і освіти дитини спокійніше, більш конструктивно підійти до взаємодії з педагогами щодо освіти дитини.Таким чином, батьки дітей з ООП потребують допомоги та підтримки, в тому числі психотерапевтичної, спрямованої на зниження у них рівня психоемоційного напруження, запуску конструктивних змін, формування в якості ведучої установки: «Необхідно досягти якомога більшого там, де це можливо»[3].
Підтримка батьків дітей з ООП також пов'язана з їх навчанням і освітою з метою формування знань про особливості дитини, обумовлених наявними порушеннями, формуванням умінь використовувати знання для побудови взаємодії з дитиною, формуванням батьківської компетентності. Навчання батьків можливо за трьома напрямками:
- навчання батьків як вихователя;
- навчання батьків як вчителя своєї дитини;
- навчання батьків як союзника, партнера.
Окремий напрямок підтримки батьків дітей з ООП передбачає собою допомогу в зміні типу батьківського ставлення до дитини, корекцію стилю дитячо-батьківських відносин[4].
Отже, можемо дати декілька порад батькам дітей з особливими потребами
Дитина із особливими потребами потребує постійної батьківської підтримки.
Усвідомте, що виховання та навчання дитини з особливими потребами– це довготривалий, складний процес, що потребує Вашого уміння, терпіння, знання.
Не відгороджуйте дитину від обов'язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
Для підняття самооцінки, віри дитини в свої можливості – хваліть її за успіхи і досягнення, навіть самі незначні.
Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
Частіше звертайтеся за порадами до педагогів та психологів.
Пам'ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до самостійного життя. Говоріть з нею про майбутнє.
