«Голодомор 1932–1933: від сталінських репресій до збереження національної пам'яті»**

Передумови та селянський опір: Штучно організований голод став реакцією тоталітарного режиму на масовий опір селянства насильницькій колективізації та розкуркуленню^[4]. Тільки за 1930 рік в Україні відбулося понад 4 тисячі селянських повстань^[6][7].

Репресивні механізми винищення:

Драконівська постанова від 7 серпня 1932 року («Закон про п'ять колосків»), яка передбачала розстріл або 10 років таборів навіть за збір кількох залишених у полі колосків^[8];

Запровадження режиму «чорних дощок», вилучення всіх харчових запасів під виглядом натуральних штрафів та фізична блокада кордонів УСРР і Кубані^[11].

Інформаційна блокада та приховування злочину: Офіційне заперечення голоду радянським керівництвом, примусова вилучення та викривлення книг реєстрації актів цивільного стану (ЗАГС)^[16][17]. А також зусилля закордонних журналістів (Ґарет Джоунз, Малколм Маґґерідж) та релігійних діячів (митрополит Андрей Шептицький) щодо прориву інформаційної ізоляції^[18].

Наслідки та міжнародне визнання: Втрата мільйонів людських життів та нищення генетичного фонду нації^[21]; правове визнання Голодомору геноцидом за концепцією Рафаеля Лемкіна та постановами парламентів десятків країн світу^[1].

Традиція комеморації: Відзначення Дня пам'яті щочетвертої суботи листопада^[27], проведення загальнонаціональної хвилини мовчання та Всеукраїнської акції «Запали свічку» о 16:00, започаткованої істориком Джеймсом Мейсом