і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
Взяти участь

Громадянське виховання на уроках іноземної мови

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
1200 грн
360 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №FH815169
За публікацію цієї методичної розробки Садова Ганна Олександрівна отримав(ла) свідоцтво №FH815169
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Бібліотека
матеріалів
Отримати код

Анотація. Стаття присвячена елементам патріотичного виховання на уроках іноземних мов. Містить короткий огляд теоретичних та практичних питань з даної теми. Призначена для вчителів іноземних мов як джерело покращення та систематизації патріотично-виховної роботи на уроках.

Ключові слова: патріотизм, виховання, держава, Батьківщина, краєзнавство, культура, міжкультурна комунікація.

Abstract. The article is devoted to the elements of Patriotic education at the lessons of foreign languages. Provides a brief overview of the theoretical and practical issues on this topic. Designed for teachers of foreign languages as a source of improvement and systematization of Patriotic and educational work in the classroom.

Keywords: patriotism, education, government, homeland, local history, culture, intercultural communication.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями.

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.

Словникове визначення говорить, що “патріотизм – це якість особистості, що характеризує вищий ступінь її духовного розвитку й самосвідомості, що виражається в ціннісному ставленні до своєї Батьківщини, її історії, культури й готовності до самопожертви в ім'я інтересів Батьківщини”. Немає необхідності говорити про важливість формування в учнів любові до Батьківщини, інтересу до історії України, рідного слова, мови, літератури та культури. Величезну роль у патріотичному вихованні людини відіграє школа.

Школа повинна бути установою, що зароджує в молодому поколінні почуття державності, закладає паростки гордості за Батьківщину, за вчинки предків, готує громадян і патріотів. Останнім часом стала більш помітною втрата нашим суспільством традиційно української патріотичної свідомості. Саме тому ситуація вимагає цілісної, глибоко продуманої системи виховної роботи з учнями, так як не можна любити свою Батьківщину, не знаючи й не поважаючи її культурно-історичну спадщину.

Серед безлічі навчальних дисциплін іноземна мова посідає особливе місце в формуванні патріотизму школярів. Її своєрідність полягає в тому, що в ході вивчення учні здобувають не лише знання з основ науки, а вміння й навички користуватися чужою мовою як засобом спілкування, одержання нової корисної інформації. Викладання англійської мови в сучасній школі дає вчителю широкі можливості по вихованню громадянськості й патріотизму. Цьому сприяє комунікативна складова предмету, його спрямованість до вивчення побуту, звичаїв, традицій і, насамперед, мови іншого народу.

Розширення міжнародних зв'язків, створення умов для входження української освіти у світовий освітній простір робить іноземну мову реально затребуваною державою, суспільством, особистістю. У цей же час іноземна мова розглядається як засіб спілкування, взаєморозуміння й взаємодії людей, пізнання інших національних культур, розвитку особистості.

Вивчення іноземної мови на базовому рівні середньої загальної освіти спрямовано на досягнення наступних цілей:

розвиток іншомовної комунікативної компетенції (мовний, соціокультурний, компенсаторний, навчально-пізнавальний);

розвиток і виховання здатності й готовності до самостійного, безперервного вивчення іноземної мови, подальшої самоосвіти, використання іноземної мови в інших областях знань;

здатність до самооцінки;

формування якостей громадянина і патріота.

Питання про те, як дати учням ключі до розуміння світу, залишається основним питанням освіти.

Не торкаючись нагальних сучасних питань, класична освіта, включаючи вивчення іноземних мов, повинна сама по собі сприяти відкриттю того, що пов'язує нас з іншими людьми в їх кращих проявах.

В останнє десятиліття помітно підсилився інтерес до проблеми взаємодії культур в умовах сучасної України й світу в цілому. Проблема поділяється на два аспекти: пошук “свого” у чужій культурі і визначення труднощів розуміння у змісті іншої культури. Залежно від того, наскільки адекватно усвідомлюють люди цінності своєї культури й порівнюють їх з цінностями культур інших народів, визначається й благополуччя даного народу. У цьому зв'язку стає зрозумілим виникнення й розвиток культурологічного підходу.

Аналіз досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання даної проблеми.

Національне виховання на заняттях з іноземної мови визначається в Україні низкою державних законів “Про освіту”, “Про загальну середню освіту” [1,2], “Концепцією неперервного національного виховання”, “Концепцією виховання дітей та молоді з національної системи освіти”[3], державними стандартами освіти з навчальної дисципліни “Іноземна мова за професійним спрямуванням”. Ця проблема розкривається у виробничих функціях учителя іноземної мови і типових для цих функцій задачах діяльності, в яких звертається увага на виховання почуття патріотизму, національної гідності, віри в національну ідею, потреби і здатності до активної участі в розбудові Української держави, виховання розуміння важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користуватися нею як засобом спілкування, виховання культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі (виховна виробнича функція); проведення порівняння явищ іноземної мови, що вивчається, з рідною мовою, залучення до діалогу культур – іншомовної та рідної (освітня виробнича функція)[4]. Виробничі функції підпорядковані цілям навчання іноземної мови.

В історичному ракурсі підґрунтям національного виховання в Україні можуть служити праці Г. Сковороди, О.Духновича, К. Ушинського, В. Сухомлинського. К.Ушинський був першим, хто акцентував увагу на вивченні саме іноземної мови. Педагог вважав, що при вивченні іноземних мов повинно продовжуватися вивчення рідної мови і що вивчення іноземного не повинно ніколи починатися занадто рано і ніяк не раніше того, доки буде помітно, що рідна мова пустила глибокі корені в духовну природу дитини [12].

На сучасному етапі питання національного виховання (різні аспекти) досліджено українськими вченими: І. Бехом, Л.Биркун, С. Борисовою,

С. Ніколаєвою, І. Підласим, В.Плахотником, О.Савченко, Н.Скляренко,

О. Сухомлинською, Д.Тхоржевським [2]. Цілісний підхід до проблеми національного виховання у навчанні дисципліни “іноземна мова” викладено

у роботі Л.Білас, яка зосередила увагу на вихованні національної свідомості у процесі вивчення іноземної мови з точки зору міжпредметних зв’язків. Дослідниця вказала на недостатнє використання виховного потенціалу дисципліни “іноземна мова”, недостатнє науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу і на низький рівень національної свідомості сучасних старшокласників, усвідомлення себе як представника національного українського етносу, що зумовлено негативним впливом соціально-культурних тенденцій великого міста. Авторка звертає увагу на національний компонент у змісті навчальної дисципліни “іноземна мова”.

Оптимальними шляхами реалізації цілей національного виховання на уроках і заняттях з іноземної мови є: позакласна робота, підручники, навчальні посібники, методичні розробки уроків/занять з дисципліни, в яких гідне місце відведено національній культурі, традиціям, знанням історії, географії, економіки, реаліям, літератури, мистецтва тощо. Позитивними прикладами можна назвати навчальні посібники “Clickon. Ukraine” (В.Еванс, Л.Калініна, І.Самойлюкевич), “Britainand Ukraine: Across Cultures” (Л.Калініна, І.Самойлюкевич), „Hallo, Freunde!“ (С.Сотникова), навчально-методичні матеріали про відомих людей: вчених, конструкторів, музикантів, видатних письменників.

Цілі даної статті: розкрити шляхи формування у школярів вміння гідно представити себе як громадянина України, який успадкував багатий досвід народу, багату культурну спадщину, який має високий моральний і духовний потенціал та вміння порівнювати культурні явища України і країни, мова якої вивчається, що є основними вміннями, які слід формувати й розвивати у процесі вивчення іноземної мови в загальноосвітніх закладах України.

Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих наукових результатів.

Моє педагогічне кредо – нетрадиційний підхід до нестандартного уроку. Враховуючи вікові та психологічні особливості сучасних школярів я намагаюся нестандартними прийомами виконати ті загальноприйняті завдання патріотичного виховання на уроках іноземної мови: виховання почуття добра й поваги один до одного, позитивного ставлення до народу, який говорить іноземною мовою, його культури, зберігаючи повагу до свого народу, любов до Батьківщини й рідної мови та віри в майбутнє своєї країни.

Відповідно до визначеної проблеми основним у моїй роботі є лінгвокультурологічний напрямок, де головними є “особистість (людина з її мисленням) – мова – культура”.

Виходячи з глобальної мети оволодіння іноземною мовою, залучення до іншої культури та участі в діалозі культур, вивчення іноземної мови у порівнянні культур, одночасне звертання до мови й культури дозволяють у комплексі більш ефективно формувати культурологічні компетенції учителя, використовуючи його освітній, розвиваючий та виховний потенціал.

Для досягнення поставленої мети мною виділено наступні завдання:

Посилення ролі позакласної роботи з предмету у створенні позитивної мотивації для вивчення іноземної мови й формуванні професійної компетенції учнів.

Залучення кожного школяра до активної творчої діяльності відповідно до його вмінь та інтересів.

Розвиток комунікативних умінь учнів на базі мовних знань і навичок, соціокультурних знань, навичок та умінь.

Формування у дітей таких особистих якостей як відкритість, толерантність, комунікабельність.

Створення умов для творчої самореалізації й прагнення до самовдосконалення.

Моя педагогічна діяльність ґрунтується на ідеях:

полікультурного виховання, що є передумовою успішної адаптації випускників в умовах загальноєвропейського ринку та їхньої інтеграції у загальноєвропейський, культурний та освітній простір;

культурологічної освіти засобами іноземної мови;

особистісно-орієнтованого підходу;

комунікативного підходу.

Використовуючи сучасний діяльнісно-особистісно-комунікативний підхід у навчанні іноземної мови, керуюся засадами міжкультурної комунікації; взаємозумовленості навчання й виховання; цілісності та єдності процесу навчання; орієнтації на ціннісні відносини та цілісність.

У сучасній методиці під впливом ряду факторів як лінгвістичних, так і соціокультурних, поняття "навчання мовам" поступово витісняється новим поняттям – "навчання мові й культурі", у тому числі й культурі міжособистісного спілкування суб'єктів, що належать до різних культур, але цікавих один одному з погляду загальної ерудиції, життєвого досвіду, фонових знань.

Міжособистісне спілкування представників різних мов і культур може бути реалізовано, якщо комуніканти будуть цікаві один одному, якщо вони будуть спрямовані до однієї мети – взаєморозуміння, взаємозбагачення засобами міжкультурної комунікації.

У такому діалозі велике місце займає обмін інформацією про свою культуру, традиції, звичаї народу, до якого належить комунікант, про свою ’’малу’’ Батьківщину. Інакше кажучи, це той прошарок культури, що у спеціальній літературі називається країнознавством.

Буває парадоксально, але учні середньої школи вивчають, наприклад, символи Об`єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Німеччини, Австрії та Швейцарії але погано знають символіку своєї Батьківщини. Про яку ж гордість може йти мова?!

У нашій школі поряд з ознайомленням з реаліями англомовних та німецькомовних країн учні вивчають державні символи України засобами іноземної мови. Починається це вже в другому класі, коли вони вивчають кольори на уроках англійської мови і у 5 класі на уроках німецької. У своїй навчальній практиці широко використовуємо розроблені тексти й тренувальні вправи, спрямовані на вивчення символіки України, її території та звичаїв українців. Також працюємо над текстами, які поширюють знання з історії виникнення столиці України міста Києва та його визначних місць. Починаючи з 8-го класу учні із задоволенням читають тексти, присвячені Т.Г.Шевченку та іншим народним митцям, а у 9 класі знайомляться з природничим комплексом нашої країни, станом її екології. В 11 класі значна частина матеріалу присвячена політичній системі України.

Ми живемо і вчимося на Центральній Україні, яка багата на традиції. І хочеться, щоб учні знали історію рідного краю, вулиць, що носять імена героїв, про людей, що воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни або боролися за нашу суверенну та незалежну державу. В своїй роботі я намагаюся використовувати різноманітні форми й прийоми навчальної й позакласної роботи для формування у них толерантного ставлення до іншої культури й більш глибокого усвідомлення своєї рідної.

Без вивчення рідної культури й мови неможливе вивчення іноземної мови. Усвідомлення загальнолюдських цінностей – невід`ємна частина розвитку почуття національної самобутності. Вивчаючи разом з мовою життя інших країн, школярі порівнюють отриману інформацію з життям рідної країни. Завдяки такому порівнянню вони вчаться бачити успіхи своєї країни і її проблеми, поважати й цінувати традиції й звичаї свого народу. Почуття національної гідності зміцнюється, коли учні вільно можуть розповісти іноземним гостям про свою оселю, родину, країну, свій край, його історію, цікаві географічні маршрути, наукові досягнення, твори мистецтва, традиції й звичаї.

Практика показує, що знання про свою країну і ’’малу’’ Батьківщину використовуються у вивченні іноземної мови фрагментарно або несистематично. Мною помічена тенденція переваги країнознавчого матеріалу іноземної мови над тематикою про Україну.

Відповідно до нових Державних стандартів освіти, нових навчальних програм використання регіонального компоненту змісту уроків іноземної мови стає пріоритетним. Це змінює ставлення школярів до вивчення краєзнавчого матеріалу і спонукає вчителів іноземної мови до пошуків можливих шляхів інтеграції навчального процесу.

Робота з краєзнавчим матеріалом може бути частиною, етапом уроку, окремим уроком, позакласним заходом. Змістовний компонент добирається відповідно до вікових та індивідуальних особливостей, інтересів дітей.

Діалог культур розуміється не тільки як знайомство з культурою всіх англомовних країн, але і як розуміння особливостей життя, побуту й менталітету українців, духовної спадщини України, її внеску у світову культуру. Тому, навчаючи дітей користуватися іноземною мовою як інструментом спілкування, широко використовую матеріали, пов'язані з культурою та історією країни мови, що вивчається, та рідної мови. Формування особистості учнів, виховання почуття поваги до чужої культури часто проходить через читання текстів країнознавчого змісту, що містять нову чи проблемну інформацію, що відкривають “вікно” у світ іншої культури, що зачіпають почуття й емоції: прислів'я й приказки, римування, вірші, пісні, особистий лист ровесника з іншої країни, листівки, художню літературу.

Виховання патріотизму було й залишається одним з головних завдань учителів іноземної мови при роботі над такими темами, як "Моя школа", "Наша країна", "Відомі люди", "Традиції й звичаї", "Спорт", "Музика", "Театр", "Кіно", "Живопис", "Свята" та ін.

Формами навчання можуть бути уроки-екскурсії, рольові ігри, заочні подорожі по рідних місцях, урок-конференція, інтегрований урок. Часто буває, що учень впевнено називає визначні пам'ятки Лондона або Берліну, та має труднощі у визначенні цікавих місць свого рідного краю. Таким чином, використання регіонального компоненту у вивченні іноземної мові, безумовно, підвищує ефективність педагогічного процесу, однак потребує від учителя врахування вікових особливостей учнів, рівня їхньої мовної підготовки, сучасних творчих прийомів розвитку особистості школярів.

Мною ведеться систематична робота із збору інформації, спостереження, узагальнення, використання країнознавчого матеріалу на уроках німецької мови. Таким чином, у мене напрацьована педагогічна система патріотичного виховання, розрахована для учнів всіх вікових ланок навчання.

Сутність такої системи полягає в тому, що вона дає широкі можливості для розв’язання завдань сучасної освіти: соціалізації учнів і розвитку в них соціально значимих індивідуально-особистісних якостей, виявлення особистісного змісту німецькомовної освіти та освітніх потреб.

Вивчення краєзнавчого матеріалу здійснюється за наступним планом:

1 етап "Я і родина" (5-6 клас)

Завдання: розвиток комунікативної компетенції.

Зміст: початкові відомості про край, місто, місця, пов'язані з особистим досвідом учнів. Основною вимогою є комунікативна достатність і соціальне прийняття умов навчання предмету в початковій школі.

2 етап "Я і моє рідне місто" (6-7 клас)

Завдання: розширення ерудиції учнів, їх лінгвістичного та загального кругозору; формування вмінь усного та писемного мовлення, що забезпечують основні пізнавально-комунікативні потреби учнів.

Зміст: відомості про символи Кіровограда, історію та сучасність міста, визначні пам'ятки, спортивне та культурне життя міста.

3 етап "Я і мій край" (7-8 клас)

Завдання: мотивація учнів до навчання, формування пізнавальної активності, виховання потреби в практичному використанні мови в різних сферах діяльності.

Зміст: відомості про географічне положення краю, флору та фауну, участь області у Великій Вітчизняній війні, героїв Кіровоградщини.

4 етап "Екологія мого краю" (8 клас)

Завдання: сформувати в учнів здатність і потребу брати участь у безпосередньому діалозі, в удосконалюванні навичок з говоріння й поглибленні знань з краєзнавства.

Зміст: стан екології області та міста. Учні повинні опанувати вміннями логічно й складно висловлюватися стосовно проблем екології в області, місті, виступати з підготовленим усним повідомленням по заданій або самостійно обраній темі.

5 етап "Я і суспільство" (10-11 класи)

Завдання: удосконалювати вміння учнів користуватися різними прийомами збагачення словникового запасу, розширювати лінгвістичні знання, орієнтувати на профільну підготовку.

Зміст: соціальне життя області, міста; праця й участь у суспільному житті міста й області, освіта, промисловість. Самостійне використання німецької мови як засобу отримання учнями нової інформації, яка б по-своєму представляла відомі їм факти, розширювала їх інформованість, направляла в нові сфери їхнього застосування.

Висновок: Враховуючи вищезазначене, вважаю, що краєзнавчий матеріал повинен стати обов'язковою частиною при вивченні іноземної мови. Краєзнавство створює сприятливі умови для організації різних завдань творчого характеру, застосування в навчальній роботі різноманітних елементів пошуку й дослідження, широкого використання місцевих джерел.

Можна відзначити наступні позитивні результати:

розширюється й збагачується комунікативний досвід, кругозір учнів;

покращуються навички з говоріння, читання, розуміння та мовлення;

розширюються знання учнів в області культури, історії, географії;

учні залучаються до різноманітних форм дослідницької діяльності, розвивається їхня пізнавальна активність, творчий пошук;

формуються патріотичні та громадянські якості.

Список літератури:

Бабинская П. Практический курс методики преподавания иностранных языков / П. Бабинская – Минск : ТетраСистемс, 2003.

Білас Л.М. Виховання національної свідомості старшокласників у процесі вивчення іноземної мови./Автореф. дис.канд. пед. наук. – К., 2005. – 21с.

Polupan A. P., Polupan V. L., Makhova A. V. Ukraine: a culturalreader. –Kharkiv: Academy, 1997.– 248p. – (Units 32, 36).

Виробничі функції, типові задачі діяльності та вміння учителя іноземної мови (спеціаліста) /Колектив авторів під керівництвом С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1999. – 96с. “Бібліотечка журналу “Іноземні мови”, вип.4/99.

Державний стандарт базової і середньої освіти. [Електрон. ресурс] //Міністерство освіти і науки України[веб-сайт] - Режим доступу://www.mon.gov.ua

Інструктивно-методичні рекомендації Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України щодо вивчення у загальноосвітніх навчальних закладах предметів інваріантної складової навчального плану у 2012/2013 навчальному році від 01.06.2012.№ 1/9-426.: Іноземні мови.

Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підручник. /Колектив авторів під керівн. С.Ю.Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 2002. – 327 с.

Методика викладання іноземних мов у середніх навчальних закладах у структурно-логічних схемах і таблицях / Укладачі С.Ю.Ніколаєва, С.В.Гапонова: Навч. посібник. – К.: Ленвіт, 2004. – С.10.

Мильруд Р., Максимова И. Современные концептуальне принципы коммуникативного обучения иностранным языкам / Р. Мильруд, И.Максимова // ИЯШ. – 2000. – № 4. – С. 9-16, № 5. – С. 17-22.

Морська Л. Теорія та практика методики навчання англійської мови / Л. Морська. – Тернопіль : Астон, 2003.

Ніколаєва С. Концепція підготовки вчителя іноземної мови / С.Ніколаєва // ІМ. – 1995. – № 3-4. – С. 5-11.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
стаття
  • Додано
    28.02.2018
  • Розділ
    Англійська мова
  • Клас
    10 Клас, 11 Клас
  • Тип
    Стаття
  • Переглядів
    162
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    FH815169
  • Вподобань
    0
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Осінь – 2018»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти