У статті розглянуто проблему формування стійкості та життєстійкості молодших школярів як важливої складової сучасної початкової освіти. Обґрунтовано необхідність створення в освітньому середовищі умов, за яких дитина поступово набуває здатності долати труднощі, адаптуватися до змін, відновлюватися після невдач, зберігати емоційну рівновагу, звертатися по допомогу та знаходити конструктивні способи розв’язання проблем. Розкрито роль освітнього процесу у розвитку впевненості дитини у власних силах, саморегуляції, позитивного ставлення до себе, комунікативних умінь та здатності взаємодіяти з іншими. Представлено практичний досвід використання педагогічних ситуацій, ранкових зустрічей, рефлексивних вправ, казкотерапевтичних прийомів, творчих завдань, рухової активності, командної роботи та навчальних ситуацій із можливістю вибору. Особливу увагу приділено створенню психологічно безпечного освітнього середовища, у якому помилка розглядається як природна частина навчання, а звернення дитини по допомогу не сприймається як прояв слабкості. Розкрито значення педагогічної підтримки та партнерської взаємодії з батьками у формуванні життєстійкості. Доведено, що систематичне використання ресурсів освітнього процесу сприяє формуванню в молодших школярів здатності конструктивно реагувати на труднощі, адаптуватися до нових обставин, підтримувати власну мотивацію та поступово набувати досвіду подолання життєвих викликів.







