Є речі, які людина пам'ятає все життя. Мамин голос, колискова, почута в дитинстві, знайома мелодія, слова народної пісні, яку співали вдома, вірш, що колись торкнувся душі. Саме з таких, на перший погляд, невеликих вражень часто починається любов до рідного краю. Дитина ще не може пояснити, що означає бути патріотом, але вже відчуває особливу близькість до мови, пісні, родинних звичаїв і людей, серед яких зростає.
У сучасних умовах українська культура стала не лише надбанням минулого, а й важливою частиною нашої стійкості, самоусвідомлення та єдності. Тому знайомство дітей із національною спадщиною має бути живим, емоційним і доступним. Особливу роль у цьому процесі відіграють українська пісня, поезія та усна народна творчість. Вони передають історичний досвід народу, його почуття, мрії, уявлення про добро і справедливість, ставлення до рідної землі.
Для дітей із порушеннями зору ці види мистецтва мають особливе значення. Художнє слово, інтонація, ритм, мелодія, звучання рідної мови відкривають широкі можливості для пізнання навколишнього світу. Водночас важливо, щоб робота з літературними та музичними творами не обмежувалася слуханням готових записів. Дитина повинна мати змогу співати, декламувати, обговорювати почуте, відтворювати образи, створювати власні тексти й відчувати себе повноцінним учасником культурного життя.
