Ідентичність – внутрішній, суб’єктивний стан особистості, у якому виражається усвідомлення нею себе як своєрідної стійкості особистості, як самототожності, переживання постійно наявного Я, його збереження. Зазначимо, що якраз переживання є досить важливою характеристикою особи стосовно її ідентичності. Оскільки ідентичність пов’язується з структурною цілісністю особистості, то її доцільно співвіднести з ідентифікацією. Відмітимо у цьому зв’язку, що остання настійливіше на даний час визначається як механізм і процес, що забезпечують формування ідентичності.
У концепції НУШ чітко вказано, що вона має плекати українську ідентичність, проте як саме ми маємо розуміти це поняття?
Визначення людиною власної сутності, власного «Я» через ідентифікацію себе з певною групою людей, яка сприймається своєю, рідною на основі таких критеріїв як краса, істина, добре, гуманізм, рівність, свобода називається ідентифікацією (коли наголошується на свідомісному процесі поєднання особистості з певним соціумом) та ідентичністю (коли йдеться про результат процесу).
Українською ідентичністю є усвідомлення людиною своєї сутності шляхом ідентифікації себе з українським етносом/народом.
Найпоширеніші колективні ідентичності:
родова (хлопчик, дівчинка);
територіальна (мешканець села, міста);
низка соціальних ідентичностей (першим у цьому ряду є усвідомлення родинної ідентичності (дочка, син, дитина таких-то батьків);
етнічна (українець);
релігійна (християнин, буддист);
соціально-професійна (вчитель, лікар, юрист);
класова/стратифікаційна (у індустріальному суспільстві – класова, у інформаційному – стратифікаційна).
На основі поступового розвитку етнічної ідентичності та включенні людини у державне життя формується національна ідентичність.
Концепція НУШ передбачає формування випускників-патріотів, і саме тема патріотизму безпосередньо пов’язана з українською ідентичністю.
