Формування мотивації навчальної діяльності молодших школярів

Опис документу:
Мотивація навчальної діяльності - один із засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності активного засвоєння змісту освіти, яка залежить від рівня сформованості мотивації, учіння школярів. Оскільки особистісно - зорієнтоване навчання спирається на положення, що тільки особистісно - значущі поняття засвоюються учнем, проблема формування мотивації учіння дуже актуальна.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Міністерство освіти України і науки

Хмельницьке обласне управління освіти і науки

Відділ освіти Старосинявської

районної державної адміністрації

Освіта Хмельниччини на шляху реформування

Формування мотивації

навчальної діяльності молодших

школярів

Укладач

Гречковська

Лариса Петрівна

Практичний психолог

Старосинявського НВК

« Загальноосвітня школа І-ІІІ

ступенів, гімназія»

Стара Синява

2008

Рецензенти:

Гринчук С.В.- завідувач методичним кабінетом відділу освіти Старосинявської районної державної адміністрації

Чемерис Ю.С.- методист районного відділу освіти Старосинявської районної державної адміністрації

Схвалено на засіданні методичної ради відділу освіти Старосинявської районної державної адміністрації( протокол № 3 від 28.02.2008 року

Зміст

1.Вступ

2.Розвиток мотиваційної сфери молодшого школяра.

3.Формування мотивації навчання молодших школярів.

4.Характеристика методик вивчення мотивації навчальної діяльності молодшого школяра.

5.Додатки.

Вступ

Мотивація навчальної діяльності - один із засобів спонукання учнів до продуктивної пізнавальної діяльності активного засвоєння змісту освіти, яка залежить від рівня сформованості мотивації, учіння школярів. Оскільки особистісно - зорієнтоване навчання спирається на положення, що тільки особистісно - значущі поняття засвоюються учнем, проблема формування мотивації учіння дуже актуальна.

Мотиваційна сфера багаторівнева та полімотивована. Мотивація навчання складається в основному з двох найбільш значущих груп мотивів — пізнавального інтересу та соціальних мотивів. Домінування якогось із мотивів має неабиякий вплив на ефективність навчальної діяльності школярів.

Для організації ефективної роботи з розвитку мотивації важливо уявляти загальні тенденції вікового розвитку школяра: знати з якими мотивами приходить дитина до школи, яка мотивація може і повинна в неї скластися в початковій школі.

Хоча мотивація пов'язана з віковими особливостями дитини, все ж не вік як стадія дозрівання визначає мотиви, а характер діяльності та система взаємодії з іншими дітьми у цьому віці.

Саме навчальна діяльність займає практично всі роки становлення і формування дитини як особистості, починаючи з дитячого садка і закінчуючи навчанням у середніх і вищих навчальних закладах.

Одним з основних періодів навчальної діяльності є навчання в початковій школі, де формується розвиток мотивації навчання, як найважливішого елементу мотивації саморозвитку наряду з розвитком інтелекту, емоційної сфери, стійкості до стресів, впевненості в собі, самостійності.

Соціально - педагогічна взаємодія з дитиною неможлива без врахування особливостей її мотивації. За об'єктивно однаковими діями школярів можуть стояти зовсім різні причини і спонукальні джерела цих дій, їх мотивація може бути зовсім різна.

В молодшому шкільному віці у дітей закладається основа мотиваційної сфери, яка є джерелом активності суб'єкта.

Саме першокласники, в переважній більшості, зацікавлено і сумлінно ставляться до навчального матеріалу. Мотиви їх старанного ставлення породжуються самою навчальною діяльністю.

Стійкість мотивів навчальної діяльності молодших школярів залежить від того, як ця діяльність організовується, як учитель уміє збуджувати і підтримувати інтерес своїх вихованців до здобування знань, як уміє формувати їх певні мотиви. Устигне переборення труднощів, з якими зустрічаються учні в процесі навчальної діяльності, є невід'ємною внутрішньою умовою зміцнення її мотивації. Але нагромадження великої кількості невдач викликає зниження інтересу до учіння. Якщо мотиви, породження саме навчальною діяльністю слабкі, то соціальні мотиви, пов'язані, наприклад, з прагненням школяра заслужити похвалу дорослих, отримати гарну оцінку тощо, виявляються не дійовими. Отже, ставлення до навчальної діяльності, значною мірою залежить від того, які мотиви сформовані в учня.

Сформованість певних мотивів, утворення одних та знецінення інших мотивів у деякій мірі залежить від учителя. Здатність впливати на мотиваційну сферу дітей визначається тим, які завдання ставить він перед учнями, як допомагає їх виконати. Яке місце залишається для доступної учням активності і самостійності, як узгоджуються методом керування мотивацією дітей вчителем і батьками.

Процес формування мотиваційної сфери школяра - це тісна співпраця учителя, учня та батьків. Саме цей взаємозв'язок забезпечить успішне формування навчальної мотивації школярів.

Розвиток мотиваційної сфери

молодшого школяра.

Мотив - це сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, які викликають активність суб'єкта і визначають її спрямованість.

Мотивація — це система психологічних факторів, що зумовлюють поведінку та діяльність людини. С. Занюк виділяє динамічний та структурний (змістовий) аспекти мотивації. Продуктивність діяльності, її процес і результат визначаються спрямованістю мотивів, їх змістом, силою, активністю, напруженістю мотивів відповідного змісту. Структурний аспект мотивації — це прояви різнобічних потреб людини. До змістового аспекту мотивації входять такі компоненти як: зміст мотивації, зв'язок між мотивами, ієрархія мотивів, потреби, які лежать в основі мотивів і зумовлюють поведінку.Динамічний аспект мотивації визначається такими характеристиками як сила, стійкість, міра збудження мотивів, здатність переключатися з одних мотивів на інші.

Мотиви залежать від:

- характеру участі у діяльності ( усвідомлені, реально діючі мотиви );

- часу зумовлення діяльності (тривала - коротка мотивація);

- соціальної значущості (соціальні — вузько особистісні);

- включеності у діяльність тощо [9, с. 153].

С.Занюк, посилаючись на класифікацію мотивів Л.І.Божович, в залежності від зв'язку мотиву зі змістом або процесом діяльності, класифікує їх так:

1. Внутрішні мотиви, пов'язані з процесом і змістом діяльності;

2. Зовнішні мотиви:

- широкі соціальні (обов'язок, відповідальність, самовираження

та самовдосконалення);

- вузько особистісні (прагнення отримати схвалення з боку інших людей, набути високий соціальний статус);

- мотиви уникнення неприємностей, котрі можуть виникати у випадку незадоволення вимог, очікувань або потреб інших людей [9, с.138].

Згідно поглядів психологів, діяльність спонукається такою групою мотивів:

а) задоволення від самого процесу діяльності;

б) прямий результат діяльності;

в) винагорода за діяльність;

г) уникнення покарань, котрі загрожували б у разі відхилення від діяльності чи несумлінного виконання її.

Найбільш широким є поняття «мотиваційної сфери», у зміст якого Л.С.Виготський включив ефективну вольову сферу особистості, переживання задоволення потреби. У загально - психологічному контексті мотивація об'єднує в собі рушійні сили поведінки [4, с.82].

Леонтьєв теж розглядав мотиваційну сферу в рамках психологічної теорії діяльності. Центральним моментом даної теорії є те, що мотив, який спонукає нас до досягнення цілі, пов'язаний із задоволенням певних потреб. Але з часом ціль може перетворитися в потребу. Наприклад, батьки часто для того, щоб стимулювати інтерес дитини до читання книги, обіцяють купити яку-небудь іграшку, якщо вона прочитає книгу. В процесі читання книга може стати однією з її основних потреб [14, с.82].

Цей приклад пояснює механізм розвитку мотиваційної сфери за рахунок розширення кількості потреб. Їх кількість збільшується в

процесі діяльності людини, під час її контакту з навколишнім середовищем.

В сучасній психології формування мотиваційної сфери людини в процесі онтогенезу вивчається на основі формування інтересів людини, як основних причин, стимулюючих його до розвитку і діяльності.

Початок шкільного періоду характеризується появою нових інтересів у дитини - інтересу до навчання, до школи. Дитину в цей час цікавить сам процес навчання, можливість нової діяльності, якою вона буде займатися, нові правила шильного життя, нові обов'язки, нові друзі, вчителі. Першокласникові цікаво виконувати всі види роботи в школі: він із задоволенням читає, пише, рахує, виконує доручення. Але через деякий час інтерес до школи диференціюється. Спочатку виділяються предмети, які найбільше подобаються дитині, а саме ті, які її цікавлять, або які вона розуміє, або які легко виконує. Крім цього, оволодіння грамотою дає можливість ознайомитися з різною літературою. Дитина по іншому починає сприймати світ. Казки, в яких описано нереальні події, відходять на другий план, з'являється інтерес до книжок про ровесників, пригоди, подорожі тощо[3, с.356].

Учбова діяльність завжди відбувається під впливом певних спонукань учня: мотивів, прагнень, потягів. Все це і є мотиваційною сферою діяльності учнів.

Мотив діяльності виступає як предметний зміст потреб і суб'єктивно відображається у формі переживань: бажань, хотінь, прагнень. Його регулююча функція виявляється у спрямованості психічних процесів учня, у підтримуванні певного рівня функціональної" напруженості психічних процесів протягом певного часу. Істотна риса мотивації полягає в тому, що вона завжди включає різні спонуки, завдяки чому діяльність стає полі-мотивованою. В основі учбової діяльності лежать різні спонукання, пов'язані не тільки з навчанням, а й з широкою соціальною мотивацією, з мотивами соціального престижу тощо[8, с.23].

Спонукання перебувають в ієрархічній залежності, так що мотивація як психічна регуляція учбової діяльності має багаторівневу структуру, причому поряд із свідомими рівнями регуляції вона включає і несвідомі спонукання. Учні далеко не завжди усвідомлюють справжні мотиви, що спонукають їх до учбової діяльності. Багато учнів вважають, що вчаться виключно заради набуття міцних знань і досягнення широких соціальних цілей. Насправді ж у системі їхніх мотивів чималу роль відіграють зовнішні для учбової діяльності мотиви, скажімо, бажання дістати певну винагороду, мотиви соціального престижу тощо.

Відомо, що одна й та ж сама поведінка може спонукатися різними мотивами і тим самим входити до різних діяльностей. Так, якщо в системі мотивів учня повністю відсутні учбово-пізнавальні мотиви, спрямовані на досягнення цілей учбової діяльності, наприклад, він виконує завдання вчителя тільки з метою уникнення кари, або заради досягнення утилітарних цілей, то й дії його в своїй системі не становлять учбової діяльності.

Формування повноцінних мотивів - важливий фактор успішного формування учбової діяльності. Серед різноманітних впливів на ці мотиви можна виділити два основні. Перший з них - це роз'яснення суспільного змісту успішного оволодіння учбовою діяльністю. Другий — ефективна організація учбової діяльності, застосування розвиваючих методів навчання. Цей вплив має свої переваги, адже успішну учбова діяльність сама по собі є джерелом позитивного ставлення школяра до процесу учіння[11, с.345].

Незаперечний факт, що ефективність навчання й виховання

школярів залежить від їх власної активності. Якщо учень, наприклад, не виявляє інтелектуальної активності, то результативність його навчальної діяльності, як правило, не досить висока і, навпаки, високі показники в навчанні - це результат активності учня. Ступінь активності школяра є наслідком сильної, або слабкої мотивації навчання. Можна сказати, що мотиви учіння - це активізуюча сила, одна з основних психологічних умов навчальної діяльності.

Отже, Алексєєва М.І. доводить, що мотив - це одне з найстійкіших понять, за допомогою якого розкривається природа людських дій, її сутність. Він виступає важливим компонентом психологічної структури будь-якої діяльності, її рушійною силою [1, с.3-4].

З цим твердженням погоджуються і вітчизняні психологи Реан А.А. та Коломенський Я.П. Вони звертаються до класичного закону Йоркса, Дотсона, за яким: чим вища сила мотивації, тим вищий результат діяльності. Але все це діє до певного моменту. Вони звернули увагу на те, що якщо, досягнувши певної сходинки, сила мотивації продовжує збільшуватися, то ефективність діяльності починає падати.

Та мотив може характеризуватися не тільки кількісно ( по принципу «сильний-слабкий»), а й якісно. В цьому плані виділяють мотиви зовнішні і внутрішні. Мова йде про відношення мотиву до змісту діяльності [20, с.224].

Цю позицію підтримує і Дубровіна Т.В. Вона стверджує, що труднощі, які виникають у дитини в школі, можуть бути спричинені несформованою внутрішньою позицією школяра. На основі своїх досліджень, вона прийшла до висновку, що навчальна діяльність пройде успішно, якщо вона стимулюється і мотивами самої діяльності, і мотивами, викликаними позицією школяра [ 19, с.82-83].

Основною проблемою мотиваційної сфери молодшого школяра, на думку Матюхіної М.В. є те, що мотиваційна сфера дуже динамічна у порівнянні з пізнавальною чи інтелектуальною. Зміни у мотивації проходять дуже швидко і тому цей рух несе у собі певну загрозу. Якщо нею не керувати, може виникнути регрес мотивації, зниження її рівня, мотиви можуть втратити свою дієвість [І 5, с.210].

Складність вивчення мотивації, а тим більше її формування у школярів пояснюється Матюхіною М.В. [17, с.95], Марковою А.К. [18, с.64] тим, що дитина стимулюється до навчання комплексом мотивів, які не тільки доповнюють один одного, а й можуть протистояти один одному. Тому потрібно розглядати навчальну діяльність як удосконалення не лише операційного, а також мотиваційного аспекту навчання, включаючи рівні сформованості окремих сторін мотивації в число показників ефективності успішності дітей.

Виходячи із сучасних психологічних уявлень про мотивацію (В.І.Ковальов, Е.С.Кузьмін, Б.Ф.Ломов, К.К.Платонов та ін.),можна сказати, що це сукупність стійких мотивів, що мають певну ієрархію ї виражають направленість особистості. Навчальні мотиви є пізнавальні та соціальні. Якщо у школяра під час навчання переважає направленість на зміст навчального предмету, то можна говорити про наявність пізнавальних мотивів. Якщо ж є направленість на іншу особистість в процесі навчання, то мова йде про соціальні мотиви.

Мотиви у своєму становленні можуть проходити такі етапи: актуалізацію звичних мотивів, побудову на основі цих мотивів нових цілей, позитивне підкріплення мотиву при реалізації цих цілей, поява на цій основі нових мотивів.

Можна також розподілити мотиви на ті, що пов'язані з характером навчальної діяльності - змістовні (усвідомленість, самостійність, дієвість...) та на ті, що пов'язані з психофізіологічними особливостями дитини - динамічні (стійкість, сила прояву, здатність переключатися з одного мотиву на інший ...).

Мотиви можуть усвідомлюватися і не усвідомлюватися. Звісно, в певний момент діяльності, вони, як правило, не усвідомлюються. Але, навіть у тому випадку, коли вони не усвідомлюються, вони відображаються в певній емоції, тобто учень може не усвідомлювати мотив, який його спонукає до дії, але хотіти або не хотіти щось робити, переживати в процесі діяльності. Ось це бажання або не бажання дітей є, за Леонтьєвим, показником позитивної або негативної мотивації [12, с.220].

Як правило, мотивація навчання спонукається не одним мотивом, а цілою системою різних мотивів, які переплітаються, доповнюють один одного. Не всі мотиви мають однаковий вплив на учбову діяльність. Також є головні мотиви, а є другорядні.

Визначну роль мотивації навчання підкреслює і Л.І.Божович, виділяючи дві групи мотивів навчання: широкі соціальні мотиви навчання, або мотиви, пов'язані «з потребами дитини у спілкуванні з іншими людьми, в їх оцінці і схваленні, з бажанням учня зайняти певне місце в системі доступних йому суспільних відносин»; мотиви, пов'язані безпосередньо з навчальною діяльністю, або «пізнавальні інтереси дітей, потреба в Інтелектуальній активності і оволодіння новими уміннями, навичками, знаннями» [15, с.14].Повноцінна навчальна мотивація повинна включати і пізнавальні мотиви, і широкі соціальні мотиви, але індивідуальність кожної дитини проявляється в домінуванні якогось із цих мотивів, що впливає на навчальну діяльність.

Формування мотивації навчання

молодших школярів.

Провідною діяльністю для всіх школярів є уміння, але специфіка кожного віку визначається тим, освоєння яких сторін дійсності відбувається у дитини під час уміння, що і визначає провідну діяльність кожного шкільного віку. Отож , молодші школярі освоюють так звану предметну діяльність, тобто знання, закладені в навчальних предметах. Дитина цього віку завдяки умінню освоює ту предметну дійсність, що виходить за межі її особистого досвіду. Цей вік характеризується як вік входження в навчальну діяльність та оволодіння її структурними компонентами. Провідною діяльністю учнів цього віку є власна навчальна діяльність, що потребує від дитини оволодіння всіма її компонентами (навчальне завдання, навчальні дії, дії самоконтролю та самооцінки). Не слід вважати, що якомусь вікові можуть бути неминуче, фатально притаманні якісь певні мотиви, тому варто виходити з того, що не вік сам по собі, а тип учіння (види діяльності дитини і характер взаємодії в ній з іншою людиною) у цьому віці визначають мотивацію. Отже, передбачається наступність провідної діяльності і мотивації до неї, а забезпечення цього і є педагогічним завданням.

Внутрішня мотивація в молодших школярів нестійка, інтерес виявляється переважно до результату. Більшість із учнів не , схильні докладати вольових зусиль для подолання труднощів у навчанні. Саме структура навчальної діяльності, адекватна цілям навчати, є чинникові формування в учнів не тільки системи операцій і знань, а й навчальних, пізнавальних інтересів, бажання вчитися, допитливості, любові до книги, прагнення до самоосвіти.

Отже, велике значення має організація навчальної діяльності молодших школярів, що розкриває цю структуру, оскільки в ній приховані великі мотиваційні можливості. Таким чином, найбільш значущою для ефективності навчальної діяльності є мотивація, зумовлена інтелектуальною ініціативою, пізнавальними інтересами, її необхідно намагатися розвивати в усіх молодших школярів. А для цього треба так організувати роботу, щоб зацікавити всіх дітей, створивши умови виховання позитивних рис характеру, бажання та вміння вчитися.

Існує думка про те, що навчання буде малоефективним, якщо воно орієнтоване на вже розвинуті форми психічної діяльності дитини - на сприйняття, пам'ять та форми наочно-образного мислення, властиві попередньому періоду розвитку. Навчання, побудоване таким чином, закріплює вже пройдені етапи психічного розвитку. Воно плететься у хвості розвитку і тому не просуває його вперед. Отже, необхідно так організувати дидактичний процес, щоб навчання йшло в зоні найближчого розвитку молодшого школяра. Такою зоною розвитку мислення є перехід від наочно-образного до словесно-логічного мислення. Для розвитку словесно-логічного мислення, на думку багатьох учених, необхідне вже в молодшому шкільному віці засвоєння системи наукових понять, закладених у теоретичному матеріалі, а умовою успішної реалізації його є те, що у молодших школярів інтенсивно розвивається друга сигнальна система, пов'язана з абстрактним мисленням і мовою.

Практика підтверджує, що надмірно спрощений, примітивний навчальний матеріал нецікавий для учнів, що й призводить до втрати мотивації його засвоєння. Матеріал, що вивчається, має сприяти роботі думки, пошуку оптимальних шляхів вирішення навчального завдання, для чого необхідно застосовувати спеціальні методи і прийоми педагогічного впливу.

Суттєвою особливістю мотивації навчальної діяльності молодших школярів є нездатність довго утримувати енергію сформованого наміру. Для того, щоб енергія не зникла, потрібно максимально скоротити час між формуванням певного наміру та його виконанням. Крім того, перед дитиною доцільно ставити ближні та невеликі цілі, замість віддалених та масштабних. Помічено, що у випадках, коли дитина не хоче виконувати певне завдання, поділ його на частини з невеликими конкретними цілями, спонукає її не тільки розпочати роботу, але й довести до логічного кінця.

Для того, щоб сформувати повноцінну мотивацію учіння, необхідно забезпечити деякі умови, а саме : наповнити зміст особистісно - орієнтованим цікавим матеріалом; підтримувати гуманні стосунки з усіма учнями; поважати особистість дитини; задовольняти потребу в спілкуванні з учителем і однокласниками; збагачувати мислення інтелектуальними почуттями; формувати допитливість, адекватну самооцінку власних можливостей; підтримувати прагнення до саморозвитку і самовдосконалення; використовувати різні способи педагогічної підтримки; виховувати відповідальне ставлення до навчальної роботи, почуття обов'язку.

У молодшого школяра спонукання вчитися часто імпульсивні, їх визначають зовнішні стимули. Загальний шлях формування мотивації навчання полягає в тому, щоб сприяти їхньому перетворенню в зрілу мотиваційну сферу зі стійкою структурою, тобто з домінуванням і перевагою окремих мотивів, вибірковістю. Це створює індивідуальність особистості.

Для формування мотивації навчання в школярів доцільно застосовувати такі види впливів: актуалізацію раніше сформованих у дитини позитивних мотиваційних установок (їх потрібно не зруйнувати, а зміцнити і підтримати); створення умов для появи нових мотиваційних установок (нових мотивів, цілей) і появи в них нових якостей (стійкості, усвідомленості, дієвості тощо); корекції мотиваційних установок, що перешкоджають досягненню успіху в навчальній діяльності, зміни внутрішнього ставлення дитини як до наявного рівня своїх можливостей, так і до перспективи їхнього розвитку.

Психолого - педагогічною наукою доведено, що молодший шкільний вік має великі резерви формування мотиваційної сфери, які необхідно використовувати, щоб уникнути «мотиваційного вакууму». У цьому віці головний зміст мотивації полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися: молодший шкільний вік - це початок становлення мотивації учіння, від якого багато в чому залежить доля дитини протягом усього шкільного часу.

Цілі і завдання по корекції мотивації навчання учнів можна сформулювати наступним чином.

Психолог:

ціль - створити умови для становлення в учня позитивної мотивації навчання, що забезпечуватиме глибину і якість знань;

завдання - зв'язати формовані навчальні дії з особистісно-значимими для учня видами діяльності.

Батьки:

ціль — підвищити успішність дитини (шляхом зацікавленості навчанням своєї дитини, наданням допомоги у навчанні);

завдання — підтримувати кожен, нехай навіть невеликий, успіх дитини у навчанні й спілкуванні з іншими людьми.

Учень:

ціль — досягти успіху в навчанні і спілкуванні як способу реалізації особистісно-значимих для нього видів діяльності;

завдання - опанувати навчальними діями» безпосередньо, або опосередковано пов'язаними з особистісно - значимою для нього діяльністю.

Наведені вище цілі і завдання по корекції мотивації навчання учнів мають загальний характер і повинні бути конкретизовані в кожному окремому випадку, залежно до індивідуальних і вікових особливостей кожної дитини.

Експеримент по формуванню навчальної діяльності молодших школярів складався з таких частин:

перший етап — дослідження мотивації навчання за обраними методиками (проводився в обох групах тривалістю по 2 тижні в кожній);

психокорекція в експериментальній групі;

другий етап — дослідження мотивації навчання за тими ж методиками в такій самій послідовності.

І етап експерименту по дослідженню мотивації навчання першокласників було проведено з використанням п'яти методик (по 2 дні на кожну методику) в двох групах - експериментальній та контрольній (кожну групу поділено на 2 підгрупи по 15 учнів в кожній). Методики, застосовані для дослідження, дали змогу розглянути різні чинники, які впливають на мотивацію навчання учнів першого класу, а саме: мотиваційну готовність дітей до навчання; наявність домінуючого мотиву навчальної діяльності; рівень шкільної мотивації й адаптації; соціальні мотиви, що безпосередньо пов'язані з навчанням; тривожність, яка може мати вплив на навчальну діяльність.

Після закінчення І етапу дослідження, в одній із груп

(експериментальній) проведено психокорекцію з метою підвищення рівня сформованості мотивації навчання.

Корекційна робота проводилась з допомогою ігрових методик за принципом: підпорядкування мотивації навчання мотивації ігрової діяльності на підставі співпідпорядкування мотивів. Адже, новий вид діяльності (навчальної) не надбудовується механічно на попередню (ігрову), а з'являється як наслідок цілеспрямованого формування. Діяльність школяра була організована таким чином, щоб у ній виникали та розвивалися ті психічні функції, які необхідні для навчальної діяльності, існував логічний перехід від гри до навчання.

Перевага саме ігрових методик над іншими полягає в тому, що у грі діти беруть участь за власним бажанням (але поступово до гри залучаються всі учні), протягом проведення гри підтримується позитивний емоційний стан (гра - це те, що діти вміють та прагнуть робити), зростає зацікавленість діяльністю тощо.

Застосування ігрових методик є важливою психологічною умовою підвищення ефективності формування та розвитку мотиваційної сфери молодших школярів.

Отже, корекційна робота з першокласниками будувалася на навчально-ігровій діяльності (окремі компоненти навчальної діяльності включалися в ігрову, утворюючи єдине ціле).

Перша методика, яка проводилася в експериментальній групі — це психогімнастика. Дана методика направлена на зміцнення різних аспектів психіки дитини, розвитку її мислення та емоційно-вольової сфери, нейтралізувати емоційно-негативні переживання, сприяють руховій активності дітей. Курс психогімнастики складався з 14 занять. Кожне заняття містило по чотири фази: навчання елементів техніки виразних рухів (І ф.) ; використання виразних рухів у вихованні емоцій та вищих почуттів (II ф. та НІ ф.); формування навичок саморозслаблення (III ф.).

Друга методика – розвивально - корекційна програма яка складалася з 16 комплексних занять. Кожне заняття містило ігри, тренувальні вправи, завдання, етюди, казки, моменти з повсякденного життя. Мета та завдання даної програми:

- допомогти дітям зробити перші кроки на шляху до самопізнання і - саморозуміння, самооцінювання, саморегуляції;

- навчити дітей уміння налагодження контактів з однолітками та дорослими;

- навчити розпізнавати психічні стани, розвивати в собі такі якості, як співпереживання, співчуття;

- зміцнити моральні орієнтири дитини;

- розвивати емоційно-рольову сферу, пізнавальні процеси;

- підвищити рівень психологічної готовності до навчання;

- формувати позитивну навчальну мотивацію;

- сприяти кращій адаптації першокласника.

Третя методика була запропонована для використання вчителю 1-го класу, на базі якого була створена експериментальна група.

Дана методика - це розвивальні ігри та вправи, покликані «навчатись граючись». Це система дидактичних ігор, особливістю яких є те, що перед дітьми ставились навчальні завдання в ігровій формі. Виконуючи їх, учні гралися, не підозрюючи, що засвоюють певні знання, навички дій з предметами, вчаться культурі спілкування один з одним. Також, такі ігри мають пізнавальний, виховний та організовуючий зміст, спонукають до практичної діяльності, дотримання норм поведінки.

Четверта методика була направлена на роботу з батьками у вигляді анкетування, бесід тощо.

ІІ етап експерименту проведено після закінчення корекційно-розвиваючої роботи в експериментальної групі. Дослідження проводились в обох групах з використанням тих самих методик і в тому самому порядку, що і на І етапі. Це дало змогу спів­ставити результати двох етапів та зробити відповідні висновки.

Характеристика методик вивчення мотивації

навчальної діяльності молодшого школяра.

Проблема розвитку мотиваційної сфери молодшого школяра завжди актуальна. Адже будь-яка діяльність дитини не може відбуватися без певного мотиву, що стимулює її активність. Особливо це стосується навчальної діяльності, оскільки молодший шкільний вік є тим періодом життя, коли розвиваються всі психічні функції виникають особистісні новоутворення та довільність поведінки, закладаються основи системних знань. Ті мотиви, які сформуються у цей час, залишаються сталими протягом усього шкільного життя.

Діагностика мотиваційної сфери молодшого школяра дає можливість визначити внутрішню позицію учня, виявити систему мотивів, які спонукають до пізнавальної активності, а також вплив даних мотивів на процес навчання дитини.

Під час діагностування можуть активізуватися різні сторони особистості дитини. Це залежить від внутрішнього стану досліджуваного, від зовнішніх факторів під час дослідження. Отже необхідно врахувати всі чинники, які мають вплив на процес діагностування. Також потрібно дотримуватися усіх вимог щодо проведення кожної методики.

Для того, щоб вивчити проблему мотивації навчальної діяльності більш глибоко, ми використали не одну, а декілька методик, а саме;

1. Тест «Дослідження мотиваційної готовності» О.Л. Венгера;

2. Тест «Дослідження мотивації навчання.» М.Л. Гінзбурга;

3. Анкета «Дослідження рівня шкільної мотивації й адаптації»

Н.Г. Лусканової;

4. Анкета «Визначення соціальних мотивів» М.В. Матюхіної;

5. Тест « Дослідження тривожності.» Р. Темпл, М. Дорки.

На основі цих методик, та за допомогою лінійного кореляційного аналізу ми намагались дослідити такі проблеми:

- яким чином сформованість чи не сформованість певного мотиву впливають на рівень навчальної діяльності;

- чи кореляційно залежні показники між домінуючим мотивом та рівнем шкільної мотивації молодшого школяра;

- чи впливає соціальний мотив на формування мотиву навчання;

- чи кореляційно залежні ігровий мотив та мотив навчання;

- чи взаємопов'язані рівень мотивації та мотив оцінки;

- чи кореляційно залежні показники рівня тривожності з рівнем шкільної адаптації та домінуючим мотивом навчання.

Дослідження проводились протягом двох тижнів, оскільки відразу продіагностувати дитину по кількох методиках одразу є недоцільним: дитина швидко втомлюється, відволікається на сторонні подразники. Кожного учня було діагностовано окремо по кожній методиці, з інтервалом у день.

Методика

Тест « Мотиваційна готовність» О.Л. Венгера.

Дана методика направлена на виявлення мотиваційної готовності дитини до шкільного навчання. У першому класі зустрічаються діти, які граються на уроках, на перервах, а виконання навчальних занять стає для них справжнім лихом. Це діти, у віковому розвитку яких ще не закінчився період дошкілля, коли вся внутрішня енергія спрямована на гру та спілкування. Це так звані психологічно неготові до навчання діти, у яких слабка навчальна мотивація.

Цей тест ми використали для визначення особливостей навчально-пізнавальної мотивації молодших школярів. Рівень навчально-пізнавальної мотивації в певній мірі впливає на інтенсивність навчальної діяльності учнів. Низька інтенсивність навчальної діяльності проявляється в незацікавленості процесом навчання та його результатами, небажанні працювати в класі, постійному відволіканні уваги. Успішність не є смислом перебування в школі. Головне - спілкування з дітьми, можливість реалізувати себе в діяльності, не пов'язаній з навчальними зусиллями. Діагностування за даним тестом також дозволить виявити рівень «внутрішньої позиції» школяра. Цей термін розуміється, як нове ставлення дитини до навколишнього середовища, що виникає на основі пізнавальної потреби та потреби у спілкуванні з однолітками та дорослими на новому рівні.

«Внутрішня позиція» вказує також на ступінь готовності дитини до шкільного навчання та міру її соціальної зрілості. Тому що,

знаходиться на цьому етапі, орієнтована лише на зовнішню формальну сторону шкільного життя. За своєю суттю ця позиція залишається ще «дошкільною», тільки перенесеною на шкільний грунт (дитина хоче йти до школи, але при цьому прагне зберегти дошкільний спосіб життя). На другому етапі розвитку «внутрішньої позиції» школяра з'являється орієнтація на змістовні моменти шкільної дійсності. Однак і на цьому етапі дитина виділяє в першу чергу соціальні, а не власне навчальні аспекти цієї дійсності. Цілком сформована «внутрішня позиція» школяра характеризується сполученням орієнтації на соціальні і власне навчальні аспекти шкільного життя. Цей рівень досягається в середині молодшого шкільного віку.

Отже, важливе значення діагностики полягає в тому, що вона дає змогу дослідити рівень мотиваційної готовності першокласників до навчання.

Інструкція. Дитині читають запитання тесту О.Л.Венгера [Додаток А]. Час на відповідь не обмежується. Кожна відповідь записується, як і всі додаткові зауваження дітей. Перед зачитуванням запитань дитині дається наступна інструкція: « Послухай мене уважно. Я тобі зараз буду задавати запитання, а ти маєш дати відповідь таку, яка тобі подобається більше.»

Відповідь учня може мати, або «шкільну спрямованість»-навчальномотивовану, або «дошкільну спрямованість». Всі запитання за своїм призначенням можна розподілити так:

- 1 і 5 — визначення орієнтації на нове, на шкільний зміст занять ( 1- відмова від школи, позбавленої навчального змісту; 5- змістовне уявлення про підготовку до школи);

- 2, 3, 4, 8 — визначення орієнтації на нові шкільні норми організації діяльності (2- перевага навчального змісту приступаючи до систематичних занять, вона повинна бути готовою не тільки до засвоєння знань, але й до істотної перебудови всього способу життя, що неминуче пов'язано зі зміною її місця в системі суспільних відносин - прийняттям положення школяра. Соціальна позиція і реалізуюча її діяльність розвиваються остільки, оскільки вони приймаються суб'єктом, тобто входять до складу його власних потреб і прагнень - утворюють його внутрішню позицію. Спосіб життя людини як людини, яка займається в громадському місці суспільно значущою оцінюваною справою, усвідомлюється дитиною як адекватний для нього шлях до дорослості — він відповідає мотиву, що сформувався в грі, «стати дорослим і реально здійснювати його функції». З того моменту, як у свідомості дитини уявлення про школу набули рис шуканого способу життя, можна говорити про те, що її внутрішня позиція одержала новий зміст — стала «внутрішньою позицією» школяра. І це значить, що дитина психологічно перейшла в новий віковий період свого розвитку — молодший шкільний вік. «Внутрішню позицію» школяра в широкому розумінні можна визначити як систему потреб і прагнень дитини, пов'язаних зі школою, коли причетність до неї переживається дитиною як її власна потреба ( хочу до школи ). Реальна позиція школяра - завжди по суті своїй позиція учня (бути школярем - значить вчитися). Тому «внутрішня позиція» школяра може бути показником готовності дитини до соціальної позиції школяра остільки, оскільки вона є внутрішньою позицією учня, тобто системою потреб і прагнень, спрямованих на здійснення навчання.

Становлення «внутрішньої позиції» молодших школярів складається з декількох етапів. Перший етап характеризується наявністю позитивного ставлення до школи при відсутності на змістовні моменти шкільно-навчальної дійсності. 3- перевага оцінки з-поміж інших видів заохочення; 4- перевага школи, у якій дотримання правил шкільної дисципліни є обов'язковим; 8- перевага колективних класних занять);

- 6 - визначення авторитету вчителя ( незгода на заміну вчителя батьками);

- 7 і 9 - визначення загального ставлення до школи і навчання(7 — позитивне ставлення до вступу до школи та перебування в школі, відмова від перенесення навчання; 9 — наявність шкільно - значущої орієнтації в ситуації відвідування школи, почуття необхідності навчання).

Оцінювання. За кожну навчальномотивовану відповідь дається І бал. Інша мотивація — 0 балів.

Рівень сформованості «внутрішньої позиції» школяра можна визначити за кількістю набраних балів.

7-9 балів — достатній рівень: шкільно-навчальна орієнтація дитини і позитивне ставлення до школи досить сформовані;

4-6 балів — початковий рівень: інтерес дитини переважно до зовнішньої атрибутики шкільного життя;

1-3 бали - низький рівень: дитина не виявляє інтересу до школи.

Методика 2

Тест « Дослідження мотивації навчання»

М.Р.Гїнзбурга.

Дана методика використана нами для визначення домінуючого мотиву навчальної діяльності першокласників. Мотиваційна сфера школярів є багаторівневою полімотивованою структурою. Процесом навчання дитини, залежно від ситуації, керують різні мотиви: соціальні, навчальні, позиційні, оціночні, зовнішні, ігрові.

Сформованість певних мотивів залежить від адекватного уявлення дитини про функції школяра, яке він отримує від батьків та знайомих ще до школи. Учні далеко не завжди усвідомлюють справжні мотиви, що спонукають їх до навчання. Так, багато дітей вважають, що вчаться заради набуття міцних знань, насправді чималу для них роль відіграють зовнішні для учбової діяльності мотиви (наприклад, соціальний престиж). Для підвищення ефективності навчальної діяльності учнів, необхідно знати, які мотиви домінують в мотиваційній сфері молодших школярів.

Для дітей 6-ти річного віку характерна наявність ігрового мотиву, так як даному віку притаманна сюжетно-рольова гра, та гра за правилами; саме в грі народжуються передвісники навчальної діяльності, якщо в цій діяльності є логічний перехід від гри до навчання та цілеспрямоване формування навчального мотиву. Домінування ігрового мотиву може свідчити також про наявність такого рівня розвитку психічних процесів, який поза грою недосяжний дитиною. В такому випадку, якщо навчання будується на грі та спілкуванні, то це допомагає дитині задовольнити свою потребу в грі не за рахунок навчання.

В деяких учнів в якості провідного мотиву виступає оцінка. Якщо дитина постійно спрямована тільки на одержання якомога кращої оцінки, не задумується про її справедливість та об'єктивність, не виявляє інших мотивів (соціальних, пізнавальних), то це може негативно вплинути на навчання. Оцінка виступає в якості оцінки за сумління, а не за якість виконаної роботи. Старанність школяра, пов'язана з мотивом оцінки, має слабкий зв'язок з пізнавальним інтересом. Це може відбуватися у випадку, коли не задовольняються цілком пізнавальні потреби учнів (наприклад, надається перевага тренуванню вмінь над інтелектуальним вправам).

Мотивація оцінки та ігрова мотивація можуть знаходитися на одному рівні в тому випадку, коли отримання оцінки схоже на гру-змагання за правилами, де оцінка присуджується за певну якість виконання завдання.

Наявність у дитини високого пізнавального інтересу, бажання відвідувати школу є проявом домінування навчального мотиву. Якщо психологічний дискомфорт, викликаний новими соціально-значущими впливами (в школі вчать не лише цікавого; необхідно виконувати все, що вимагають і коли вимагають, а не те чого хочеться і коли хочеться; а також фізичне навантаження), переживається дитиною не дуже гостро, то це свідчить про високий рівень розвитку психофізіологічних структур, які в поєднанні з мотивацією утворюють готовність дитини до шкільного навчання.

Соціальний мотив в даній методиці виступає як усвідомлення необхідності навчання. І хоча у дітей, в даний віковий період, діють лише ситуативні чинники та частково сформовані і необов'язково усвідомлювані мотиви, але все ж можна говорити про наявність соціального мотиву в системі мотивації навчальної діяльності першокласників.

Позиційний мотив - один з найбільш ймовірних мотивів для молодшого школяра, адже, вступ до школи діти сприймають як необхідний крок до справжньої дорослості. Престижність цього мотиву полягає в підвищенні свого соціального статусу, і, якщо він не зводиться лише до бажання називатися школярем, або просто бути «як усі», то з часом, за сприятливих умов навчального процесу, позиційний мотив відвідування школи може перерости в бажання вчитися, викликати пізнавальний інтерес до оточуючої дійсності, налаштованість на відповідну суспільну діяльність.

Різний рівень психічного розвитку першокласників свідчить про різну степінь готовності дітей до шкільного навчання.

Готовність дитини до навчання передбачає і її мотиваційну зрілість. Важливим чинником навчальної мотивації є ставлення учня до школи. У разі негативного відношення до шкільного навчання, або нерозуміння необхідності відвідування школи, має місце зовнішній мотив (примусове відвідування навчального закладу).

Важливість проведення даної діагностики полягає у визначенні домінуючих мотивів навчання учнів, що дасть можливість з більшою ефективністю спланувати корекційну роботу по підвищенню рівня навчальної мотивації.

В основу методики закладений принцип "персоніфікації" мотивів.

Дослідження проводилось строго індивідуально.

Інструкція. Дитині пропонується невелика розповідь, в якій кожен із мотивів сприймається як особистісна позиція одного з персонажів розповіді

[Додаток Б].

Перед зачитуванням тексту, доводиться до відома учня така інструкція: «Зараз я прочитаю тобі оповідання, де хлопчики (дівчатка) розмовляють про школу. Слухай уважно. А потім будеш відповідати на запитання.» (якщо обстеження проводиться з дівчинкою, то в розповіді фігурують дівчатка). Зачитується перший абзац розповіді, і на стіл перед дитиною викладається картка зі схематичним рисунком 1, що служить зовнішньою опорою для запам'ятовування [Додаток В]. І так далі відбувається із шістьма абзацами та шістьма картинками.

Кожен рисунок розташований на окремій картці розміром 10\10 см. На зворотній стороні картки зазначений номер абзацу з вказівкою відповідного мотиву: №1- зовнішній; №2- навчальний; №3- ігровий; №4-позиційний; №5- соціальний; №6- мотив оцінки. Після прочитання оповідання, дитині ставиться три запитання:

- Хто, по-твоєму, з них правий? Чому?

- З ким із них ти хотів би разом гратися? Чому?

- З ким із них ти хотів би разом вчитися? Чому? Учень послідовно робить три вибори.

Відповіді заносяться у таблицю.

Обробка й інтерпретація результатів.

В залежності від відповідей дитини визначається найбільш

характерний для навчання мотив.

Для оцінки даних використано наступні параметри:

- зовнішній мотив — 0 балів;

- ігровий мотив1 бал

- мотив оцінки — 2 бали;

- позиційний мотив — 3 бали;

- соціальний мотив — 4 бали;

- навчальний мотив - 5 балів.

Домінуючим вважається мотив у випадку 2 з 3, 3 з 3 виборів. 3 з 3 виборів вказує на певну сформованість мотиву. Про не сформованість мотивації навчання свідчить відсутність переваг, тобто різні вибори у всіх ситуаціях.

Якщо домінуючим виявився «зовнішній мотив», то це означає, що дитина підкоряється вимогам дорослих ( всі ходять до школи і я повинен ходити).

Якщо - « ігровий мотив», то це - неадекватне перенесення в нову, навчальну сферу. Дитина усвідомлює школу, як місце де можна погратися з друзями.

Якщо — «мотив оцінки», то це — дитина вчиться не заради знань, а прагне, щоб її оцінили, похвалили.

Якщо - «позиційний мотив», то це — дитина намагається зайняти нове положення у суспільстві, у відносинах з оточуючими. Йому подобається позиція школяра. Якщо - «соціальний мотив», то це — дитина сприймає процес навчання як суспільно значимий та необхідний. Якщо - «навчальний мотив», то це - дитина прагне навчатись, дізнаватись про щось нове, виявляє самостійність, допитливість, має потребу в оволодінні уміннями, навичками, знаннями. Мотиви молодших школярів дуже мінливі та ситуативні.

Методика 3

Анкета «Дослідження рівня шкільної мотивації й адаптації»

Н.ГЛусканової.

Між мотивацією навчання та адаптацією першокласника до навчання існує тісний зв'язок. Необхідність використання даної методики полягає у виявленні адаптованості дитини до школи. Адже, вона активує повноцінне формування в учнів учбово-пізнавального інтересу, здатного мотивувати стале позитивне ставлення до процесу засвоєння знань.

Початок навчання дитини у школі - складний та відповідальний етап у її житті. Змінюється соціальна позиція, змінюється життя дитини: усе підпорядковується навчанню, школі. Пристосування (адаптація) дитини до школи відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним напруженням усіх систем організму.

Першокласники по-різному реагують на необхідність шкільного навчання. Від особливостей індивідуального розвитку дитини залежить її готовність до навчальної діяльності. Одні учні поводяться цілком адекватно вимогам школи, інші - не приймають цих вимог. Більшість дітей охоче йде до школи і швидко включається, в навчальну діяльність. Але є діти, які до моменту уступу до школи не досягли необхідного рівня шкільної готовності. Такі учні потребують індивідуального підходу в процесі навчання в умовах класного колективу.

Якщо у дитини відсутня психологічна готовність до шкільного навчання, то можна говорити про її мотиваційну незрілість у плані навчання, а також про перевагу інших, найчастіше, ігрових, або зовнішніх «примушують батьки», «всі діти в цьому віці ідуть до школи») мотивів. Перевага мотивів обов'язку, престижу над пізнавальним інтересом до змісту навчальних предметів, мас негативний вплив на результати навчання учнів, та призводить до шкільного невстигання.

Розвитку передумов успішного шкільного навчання може сприяти забезпечення плавного входження дітей у системне навчання, задоволення потреб у грі та спілкуванні.

Дана методика покликана виявити дітей з низьким рівнем адаптації до школи та дезадаптованих дітей.

Методика компактна, проста у використанні. Вона складається з 10 запитань, які вимагають коротких та однозначних відповідей. Форма проведення — індивідуальна. Час проведення — 10-15 хвилин.

Інструкція. Перед зачитуванням запитань анкети [ Додаток Г] дитині пропонується таке пояснення: « Зараз я тобі поставлю кілька запитань про те, як ти себе почуваєш в школі, що подобається, а що - ні. На кожне запитання ти можеш відповісти: «так» (+) або «ні» (-). В анкеті немає «правильних» і «неправильних» відповідей. Відповідай так, як ти себе почуваєш».

У заздалегідь підготовлений бланк з номерами запитань та прізвищем учня заносяться відповіді. Після кожного запитання необхідно нагадувати можливі варіанти відповіді.

Обробка результатів.

Відповідь «гак» на запитання № І, 2, 3, 7,9, 10 оцінюється в 3 бали, відповідь «ні» - у 0 балів.

Відповідь «так» на запитання № 4, 5, 6, 8 оцінюється в 0 балів, відповідь «ні» - у 3 бали.

Інтерпретація результатів.

27, 30 балів - високий рівень шкільної адаптації;

21, 24 бала - середній рівень шкільної адаптації;

15, 18 балів - зовнішня мотивація;

9, 12 балів - низький рівень шкільної адаптації;

З, 6 балів - шкільна дезадаптація.

Високий рівень - це діти, які відносно швидко вливаються в колектив, адаптуються в школі. Вони спокійні, добросовісно і без особливої напруги виконують усі вимоги вчителя. Успішно оволодівають усіма розділами шкільної програми, висока навчальна мотивація. У таких дітей відсутнє погіршення самопочуття, зниження самооцінки, різкі перепади настрою.

Середній рівень - це діти, у яких практично не має проблем у спілкуванні з учителем, з однокласниками. Діти засвоюють новий матеріал без труднощів, але високу активність у навчанні вони не виявляють. І хоча їм подобається засвоєння нових умінь та навичок, але вони не люблять виконувати додаткові завдання. Пізнавальна мотивація досить висока, але нетривала. Учні із задоволенням ходять до школи.

Зовнішня мотивація - діти з такою мотивацією мають позитивне ставлення до школи, але вона їх приваблює позашкільними сторонами (прагнення отримати статус учня, відчути себе дорослим ). У такому випадку дитина не являється готовою до труднощів учіння, швидко розчаровується в шкільних уроках. А це негативно позначається на навчальних досягненнях учня. Соціальний мотив має перевагу над пізнавальним.

Низький рівень - діти не можуть прийняти ситуацію навчання, спілкування з учителем, однокласниками. Під час уроку постійно відволікаються: граються, з'ясовують стосунки з товаришами, не реагують на зауваження вчителя або реагують образою, слізьми. Як правило, ці діти відчувають труднощі і в засвоєнні навчальної програми. Рівень навчальної мотивації поступово знижується.

Шкільна дезадаптація — у таких дітей присутні порушення в поведінці та навчанні. Такі учні не вміють довільно регулювати свою поведінку, увагу, адекватно сприймати вимоги. Вони соматично ослаблені, часто хворіють, швидко втомлюються. Такі діти, як правило, недооцінюють свої можливості, відступають перед труднощами. У них недостатній інтелектуальний та психомоторний розвиток. Навчальна мотивація дуже низька, або відсутня зовсім.

Методика 4

Анкета « Визначення соціальних мотивів»

М.В. Матюхіної

Дана методика використана нами для визначення соціальних мотивів молодших школярів у системі навчальної мотивації. Методика відноситься до групи з готовим переліком мотивів, допомагає дитині усвідомити свої мотиви, ніби санкціонує будь-які відповіді дитини, дає можливість виявляти найменш усвідомлювані мотиви.

Мотиваційна сфера молодшого школяра включає в себе широкий спектр соціальних мотивів. В ролі мотивів можуть бути потреби й інтереси, потяги й емоції, установки й ідеали. Всі ці мотиви є проявом потреби дітей у визнанні і схваленні, у спілкуванні. Саме ці потреби і мотиви роблять дитину чутливою до оцінок педагогів і батьків, викликають бажання відвідувати школу та навчатися.

До соціальних мотивів можна віднести такі мотиви: відповідальності, самовизначення, благополуччя, престижу, уникнення неприємностей.

Обстеження учнів за даною методикою проводиться строго індивідуально, за серіями. В першій серії з 15 суджень учень повинен відібрати ті, які для нього найбільш важливі (їх повинно бути 7). В другій серії дитина поставлена перед необхідністю більш строгого добору (з 7 суджень вибрати 3), що вимагає більш глибокого усвідомлення свого ставлення до навчання. Судження відбираються за вказівками дитини [ Додаток Д ].

Інструкція. Перед тим, як почати обстеження, учневі дасться пояснення: « Я читатиму тобі судження про навчання. Вибери, будь ласка, з усіх них сім таких, які для тебе важливі». Після виконання завдання: « А тепер я читатиму вибрані тобою судження, а ти уважно слухай І вибери з них тільки три - такі, які дуже важливі саме для тебе».

Обробка результатів та їх інтерпретація.

Мотиви, використовувані в цій методиці, можуть бути об'єднані в наступні групи:

1) широкі соціальні:

мотиви боргу і відповідальності ( судження 1-3) — 4 бали;

мотиви самовизначення і самовдосконалення (судження 4-6)-3 б

2) мотивація благополуччя: вузькоособистісні мотиви і мотиви благополуччя (судження 7-8) - 2 бала;

3) позиційні мотиви, або престижні ( судження 9-12)- 1 бал;

4) мотиви уникання неприємностей (судження 13-15) - 0 балів.

При обробці результатів враховуються тільки випадки збігу виборів дитиною суджень у 1 і 2 серіях. Якщо ж такого збігу немає, вибори вважаються випадковими і не враховуються. В такому випадку можна вважати, що у дитини ще не склалася стійка мотивація, а має місце тільки ситуативна. Керуючись одержаними даними, можна визначити загальні тенденції становлення мотиваційної сфери молодших школярів.

Перераховані вище мотиви, в основному, охоплюють соціальні мотиви навчання молодших школярів. При інтерпретації даних необхідно пам'ятати, що будь-яка діяльність полімотивована, тобто конкретна поведінка стимулюється не одним окремим мотивом, а неодмінно цілим «набором» мотивів, одні з яких є провідними, а інші — другорядними. Остаточний висновок про структуру мотивів того чи іншого учня можна робити тільки на підставі зіставлення результатів застосованої методики з даними спостереження за дитиною, за проявом її реально діючих мотивів у природних умовах навчального процесу. Так, особливої уваги вимагають діти, у яких виявлено домінування мотивів уникання неприємностей. Цей факт свідчить про наявність серйозних особистісних проблем, напругу, підвищену тривожність. Домінування мотивів престижних чи благополуччя також вказує напрямок психолого-педагогічної роботи, наприклад, щодо розвитку широких соціальних мотивів, без яких неможлива оптимальна структура мотивації навчання.

У першокласників, як правило, найбільше число вказівок припадає на мотив благополуччя і мотиву уникання неприємностей. Для них не є мотивом той, що спонукає прагнення зайняти гідне місце серед товаришів, їхня думка, осуд тощо. Положення серед товаришів ще не стало для дитини спонуканням до навчальної діяльності.

У найбільш значущій групі широких соціальних мотивів-досить значне місце займають борг перед учителем, прагнення виконувати його вимоги.

Значне місце в мотивації молодшого школяра займають вузькоособистісні мотиви. У першокласників вони знаходяться на другому місці після широких соціальних мотивів. Серед цієї групи мотивів перше місце займає мотив «хочу одержувати гарні оцінки».

Мотивація уникання неприємностей не займає провідного місця в мотивації молодшого школяра. Серед цієї групи мотивів більше за всі вибори отримує мотив «не хочу одержувати погані оцінки». Значно менше хвилює осуд учителя й товаришів.

Широкі соціальні мотиви в молодшому шкільному віці мають неабияке значення. Дошкільне виховання створює у дитини певну соціальну установку, коли вона розуміє, що повинна вчитися добре, закінчити школу, розуміє, що знання потрібні їй для майбутнього; вона хоче бути культурною й розвинутою, прагне виконувати вимоги вчителів і батьків. Така соціальна установка дуже важлива для успішного початку навчання. Однак, не всі мотиви є реально діючими для дитини в цей період життя, адже багато із зазначених мотивів можуть бути реалізовані тільки в майбутньому. Це створює певні труднощі і знижує спонукальну силу широких соціальних мотивів.

Додаток А

Тест «Мотиваційна готовність»

1. Якщо б поряд з твоїм будинком було дві школи - одна з уроками мови, математики, читання, співів, малювання і фізкультури, а інша - тільки з уроками співів, малювання й фізкультури, - в якій з них ти хотів би вчитися?

2. Якщо було б тільки дві школи - одна з уроками і перервами, а інша - тільки з перервами і жодних уроків. В котрій із них ти хотів би вчитися?

3. Якби було тільки дві школи - в одній ставили б за хороші відповіді тільки 11 і 12 балів, а в другій давали б солодощі та іграшки. В якій із них ти хотів би вчитися?

4. Якби було дві школи — в одній уставати можна тільки з дозволу вчительки і піднімати руку тільки тоді, коли ти хочеш, щось спитати, а в другій на уроці можна робити все, що тобі заманеться. В котрій із них ти хотів би навчатися?

5. Якби було дві школи - в одній задавали б домашні завдання, а в іншій - ні. В котрій із цих шкіл ти хотів би навчатися?

6. Якби у вас у класі захворіла вчителька й директор запропонував би вам вибрати, хто її може підмінити - інша вчителька або твоя мама? Кого б ти вибрав?

7. Якби мама сказала: «Ти у мене ще маленький, тобі важко вставати рано і робити уроки. Залишайся вдома, а до школи підеш у наступному році». Погодився б ти з цією пропозицією?

8. Якби мама сказала: «Я домовилась з учителькою, що вона буде ходити до нас додому і вчити тебе. Тепер тобі не доведеться ходити до школи.» Чи погодився б ти з такою пропозицією?

9. Якби сусідський хлопчик запитав тебе, що тобі найбільше подобається в школі, що б ти відповів?

Додаток Б

Тест «Навчальна мотивація»

Хлопчики (дівчатка) розмовляли про школу.

Перший хлопчик (дівчинка) сказав: « Я ходжу в школу тому, що мене змушує мама. Якби не мама, я б у школу не ходив». Картка №1: жіноча фігура, яка схилилася вперед з вказівним жестом, що вказує на школу; перед нею фігура дитини з портфелем у руках (зовнішній мотив).

Другий хлопчик (дівчинка) сказав: « Я ходжу в школу тому, що мені подобається робити уроки. Навіть якби школи не було, я все одно вчився би». Картка №2: фігура дитини, що сидить за партою (навчальний мотив).

Третій хлопчик (дівчинка) сказав: «Я ходжу в школу тому, що там

весело і багато дітей, з якими можна погратися».

Картка №3 : фігурки двох дітей, що грають у м'яч (ігровий мотив).

Четвертий хлопчик (дівчинка) сказав: «Я ходжу в школу тому, що хочу бути великим. Коли я в школі, я почуваюся дорослим, а до школи я був маленький».

Картка №4: дві фігурки, зображені спиною один до одного: у тієї, що вище, у руках портфель, у тієї, що нижче, іграшковий автомобіль (позиційний мотив).

П'ятий хлопчик (дівчинка) сказав : «Я ходжу в школу тому, що потрібно вчитися. Без навчання ніякої справи не зробиш, а вивчишся - можеш стати, ким захочеш».

Картка №5 : фігурка з портфелем у руках рухається в бік будинку школи (соціальний мотив).

Шостий хлопчик (дівчинка) сказав : «Я ходжу в школу тому, що одержую там хороші оцінки».

Картка № 6 : фігурка дитини, що тримає в руках розкритий зошит (мотив оцінки ).

Додаток Г

Анкета «Шкільна мотивація й адаптація»

1. Тобі подобається в школі чи не дуже?

2. Вранці, коли ти прокидаєшся, ти завжди з радістю йдеш у школу чи тобі хочеться залишитися вдома?

3. Якби вчитель сказав, що завтра в школу не обов'язково приходити всім учням, ти б пішов у школу чи залишився б вдома?

4. Тобі подобається, коли у вас немає якого-небудь уроку?

5. Ти хотів би, щоб не задавали домашніх завдань?

6. Ти хотів би, щоб у школі залишилася одна перерва?

7. Ти часто розповідаєш про школу батькам?

8. Ти б хотів, щоб у тебе був менш суворий учитель?

9. У тебе в класі багато друзів?

10.Тобі подобаються твої однокласники?

Додаток Д

Анкета «Соціальні мотиви»

1. Розумію, що учень повинен добре вчитися.

2. Прагну швидко і точно виконувати вимоги вчителя.

3. Розумію свою відповідальність за навчання перед класом.

4. Хочу закінчити школу і навчатися далі.

5. Розумію, що знання мені потрібні для майбутнього.

6. Хочу бути культурною і розвинутою людиною.

7. Хочу одержувати гарні оцінки.

8. Хочу одержувати схвалення вчителя і батьків.

9. Хочу бути кращим учнем у класі.

10.Хочу, щоб мої відповіді на уроках були завжди кращі за інші.

11 .Хочу зайняти гідне місце серед товаришів.

12.Хочу, щоб учителі завжди ставили мене за приклад.

13.Хочу, щоб товариші по класу не засуджували мене за погане

навчання.

14.Хочу, щоб не сварили вчителі і батьки.

15.Не хочу одержувати погані оцінки.

Використана література:

1.Асеев В.Г.Мотивация поведения и формирование личности. М.,1976.ст.3-4

2.Божович Л.И.Проблемы фоомирования личности:Ибранныу психологические труды.М.1995.

3.Вікова психологія. Під редакцією Костюка Г.С.-К:1976.ст.192-234

4.Выготский Л.С.Собр. соч,: В 6 т.- М.,1981-1984

5.Васильев И.А.Мотивация и контроль за действиями.- М.,1991

6.Войтонис Н.Ю.Проблема «мотивов »поведения и ее изучение .// Психология . М.;Л.,1929. Вып.2. Т.2 ст.35-38

7.Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека.- М.,1991.

8.ГончаренкоП.А.Психологія навчання. К:1981,ст.56-62

9.Занюк С.С. Психологія мотивацій та емоцій. – Луцьк , 1997.

10.Ковалев А.Г. Мотивы поведения и деятельности . М.,1988. ст.23

11.Костюк Г. С. Психология. Учебник для педагогических вузов. М.: Просвещение , 1978 , ст.138-153

12.Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность.-М.1975

13.Москвичев С.Г.Проблеми мотивации в психологических исследованиях.- К.,1975

14.Ньюттен Ж. Мотивация// Экспериментальная психология . М.,1975. Вып.5 ст.220

15.Обуховский К. Психология влечений человека. М., 1971,ст.10-12

16.Петражицкий Л.И. О мотивах человеческих поступков , в особенности об этических мотивах в их разновидностях .Спб. ,1904. ст.67-68

17.Психологія / За ред. Ю.Л.Трофімова . К.:Либідь, 2001 . ст.14

18.Психологія навчання. Під редакцією Баєва Б.Ф.- К.: Радянська школа 1987 , ст. 41-52.

19. Психодіагностика /Л. Терлецька,- К.: шкільний світ , 2002 .- ст.95

20.Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога М.-2001 , ст.64

21.Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии .М., 1946 .ст.82-83

22.Узнадзе Д.Н. Психологические проблемы мотивации поведения человека . М.,1969. ст.224

23.Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность: в 2 т.М., 1986. ст. 67-78

24.Хрестоматия по психологии /Сост. В.В. Мироненко ; Под ред. А.В. Петровского .– М.: Просвещение , 1987.-387-390

25.Шкільна психодіагностика Л.Терлецька – К . Редакція загально педагогічних газет - 2003 , ст..27-31.

26. Якобсон П.М. Психологические проблемы мотивации поведения человека .

М., 1969.ст.56-57

Нотатки

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Розроблення і використання цифрового освітнього контенту в освітньому процесі Нової української школи »
Ілляхова Марина Володимирівна
30 годин
590 грн