Історія створення
Роман Пані Боварі написаний Гюстав Флобер у 1851–1856 роках. Поштовхом до створення твору стала реальна судова хроніка про дружину провінційного лікаря, яка зрадила чоловікові й наклала на себе руки. Флобер прагнув створити об’єктивний, максимально «безособовий» роман, де автор не моралізує, а точно фіксує життя і психологію персонажів.
У 1856 році роман публікувався частинами в журналі, а вже після виходу окремою книгою у 1857 році Флобера звинуватили в «аморальності» та «образі суспільної моралі». Судовий процес завершився виправданням письменника, а роман здобув широку популярність і закріпив за Флобером репутацію новатора реалістичної прози.
Проблематика роману
Центральною є проблема зіткнення мрії з реальністю. Емма Боварі, вихована на сентиментальних і романтичних книгах, прагне пристрасного, яскравого життя, але стикається з буденністю провінційного існування.
Важливою є проблема ілюзій і самообману: героїня намагається втекти від реальності через коханців, розкіш, борги, але кожна спроба лише поглиблює внутрішню порожнечу.
Роман порушує проблему провінційної обмеженості та духовної порожнечі суспільства, де панують лицемірство, користь і байдужість.
Окреме місце займає критика романтизму як світогляду, що формує нереалістичні очікування і руйнує людину.
Також розкрито проблему становища жінки в буржуазному суспільстві, її залежності, відсутності самореалізації та вибору.
«Пані Боварі» — це роман про трагедію особистості, яка не змогла поєднати внутрішні прагнення з реальним життям, і водночас гостра соціально-психологічна критика епохи.
