Державна програма «Освіта»(Україна 21 століття» ) визначила формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного та морального здоров’я як пріоритетні напрямки розвитку людини. Це означає досягнення якісно нового рівня змісту освіти, що відповідає сучасним і перспективним потребам особи та суспільства.
Аналіз стану здоров’я студентів та традиційної системи освіти окреслює взаємопов’язані негативні тенденції, що істотно впливають на ефективність навчально –виховного процесу:
-значне зниження зацікавленості та активності населення в навчальній діяльності;
-сповільнення фізичного та психічного розвитку значної частини студентів;
-стрімке погіршення здоров’я студентської молоді, що становить реальну загрозу виродження і вмирання народу України.
Серед об’єктивних і суб’єктивних причин різкого зниження рівня здоров’я – глибока соціально-економічна криза, глобальні екологічні проблеми, слабка матеріально-технічна база та недосконала структура системи охорони здоров’я нашої країни.
Педагогів, батьків і громадськість не може не турбувати стрімке поширення серед студентської молоді наркоманії, токсикоманії, алкоголізму, венеричних захворювань, випадків суїциду, вагітності неповнолітніх, загроза СНІДУ.
Для того, щоб бути здоровим, необхідно докладати особисті зусилля, що з віком збільшується. Для того, щоб мати здоров’я, необхідно чотири умови: фізичне навантаження, обмеження в харчуванні, загартування, час і вміння відпочивати.
Величина зусиль зумовлена стимулами. Достатньо 1-1,5 год., фізичного навантаження на день. Необхідно помірно харчуватися, дотримуючи вагу, що рекомендована формулою (зріст (у см) мінус 100). І нарешті – вміння
розслаблятися…Адже це – ціла наука. На сьогодні молодь детренована: серце у них не розвинуте, адже у вільний час легше обрати те, що зручніше: лежати та їсти.
Людина розумна, але ледача. За приємність багато та смачної їсти, надмірно відпочивати, вона розплачується хворобами. А від них слід рятуватися не ліками, а активністю.
В організмі, зокрема клітинах протікають два типи процесів. Перший – тренування. У разі великого навантаження синтез обганяє розпад, клітини максимально синтезують білок, його маса збільшується. Приклад – це тренування спортсмена: чим більше навантаження, тим більше зростають м’язова маса та сила. Другий – детренованість. Розпад обганяє синтез, сумарна маса білка зменшується.
В усі історичні етапи медицина розвивалася за двома напрямками: перший – відновлення порушеного здоров’я за допомогою ліків; другий – досягнення тієї самої мети шляхом мобілізації захисних сил організму.
Наприклад, серце – це м’язовий орган, що виконує механічну роботу. Є хвилинний об’єм серця: кількість крові в літрах, що воно викидає за одну хвилину. У спокої воно дає 4 л / хв, за найенергійнішої фізичної роботи – 20 л / хв. Звідси « коефіцієнт резерву « дорівнює 20 / 4 = 5. Детреноване серце, що в стані спокою дає 4 л / хв і максимальну потужність 6 л / хв. Якщо людина з таким серцем змущена виконувати роботу, що потребує 20 л / хв, то за кілька хвилин тканини опиняються в умовах кисневого голодування – м’язи заберуть із крові майже весь кисень.
Єдиним способом тренувати серце та легені є фізичні навантаження. Під час м’язової роботи регулятори збільшують інтенсивність дихання та серцевої діяльності.
Дихання регулюється просто: збільшується скорочення дихальних м’язів - міжреберних і діафрагми, а від цього зростають глибина та частота дихання. Важливо, щоб дихальні м’язи були тренованими.
Для розвитку дихальних м’язів та діафрагми можна рекомендувати використання парадоксальної дихальної гімнастики А. Стрельнікової, дихальні вправи за системами « Сат-Нам», « Бхастріка-Пранаяма», « вдихи життя» за системою П. К. Іванова, діафрагмальне дихання.
Регулювання серцево-судинної системи досить складне. Серце регулює себе саме. Кров притікає до серця завдяки енергії розтягнення аорти та великих її гілок під час сістоли. Щоб спрацював механізм тренування, серце слід навантажувати.
Одним із проявів його навантаження є частота скорочень – частота пульсу. Це важливий показник навантаження, але не величини хвилинного викиду. Якщо сила детренованого серця мала, то за рахунок однієї частоти великого серцевого викиду отримати неможливо.
Величина викиду за одне скорочення у тренованої людини сягає 150-200 мл, а у детренованої 40-60.
Треноване серце в спокої дає великий ударний об’єм, тому йому достатньо рідких скорочень, щоб забезпечити невеликі потреби в кисні. Рівень тренованості серця можна оцінити за частотою пульсу в стані повного фізичного спокою. Серце можна тренувати як силою скорочень, так і їх частотою.
Судини тренують разом із серцем. Насамперед це стосується еластичних артерій: чим більше вони розтягуються під час скорочень, тим енергійніше відбувається обмін речовин у їх стінках і тим менше умов для відкладання в них холестерину та солі. Добре тренований міокард супроводжується збільшенням калібру судин. Тому збільшуючи їх діаметр, ми проводимо профілактику інфаркту.
Заняття фізичною культурою можуть мати різну мету. Як займатися фізичною культурою? Які засоби доречніше використовувати? Починайте з найпростішого: спортивні та рухливі ігри, естафети. Наприклад, біг – це « король» тренувань, під час якого задієно багато м’язів, дихання не затиснене, вільне. Дихати необхідно носом. Таке дихання тренує діафрагму, привчає центр дихання до надлишку вуглекислоти.
Жодна хронічна хвороба, крім захворювань серця, не є забороною. Для занять фізичною культурою. Необхідне лише дотримувати обережність і поступовість.
Пам’ятаймо: фізкультура – головне лікування. Якщо хвороба – це життя в умовах нестійкого режиму порушених функцій, то лікування – це відновлення нормальних відносин, функцій, клітинної біохімії та навіть поведінки. Спокій завжди шкідливий.
Фізичне навантаження корисне завжди. Рух – це життя, здоров’я, бадьорість духу й тіла.
