Практично до другої половини ХХ століття у філософсько-педагогічній думці особистісні якості громадянина обумовлювались насамперед ідеалами суспільства. Пріоритет суспільних цінностей не ставився під сумнів, а справжньою метою громадянської поведінки розумілась готовність принести в жертву особисті інтереси на користь суспільства. Значення громадянина полягало в його користі для держави.