і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Щотижня отримуйте приємні подарунки.
Взяти участь

Есе "Дитяча словотворчість - феномен мовного становлення"

Передплата на журнал
Бібліотека
матеріалів

Вступ

Сьогодні все більшу увагу лінгвістів привертає феномен виникнення в мові нових слів. Адже дослідження цього явища важливе для повної характеристики як словникового складу, так і словотвірної системи мови. Побутує думка про те, що в індивідуальних відхиленнях мовлення закладені витоки мовних змін. Мова творить мовлення і водночас сама твориться в мовленні.

Однією із продуктивних сфер творення нових слів є дитяче мовлення, яке вважається одним із важливих елементів різнопланової мовної системи, адже дослідження цього явища розширює наші уявлення про виникнення й розвиток людської мови, її функції та особливості. Тому дитяча лексика вже протягом багатьох років є предметом вивчення не лише педагогіки, а й психології, соціології, лінгвістики та інших галузей гуманітарних наук.

Словотворення — активний процес неусвідомленого створення нових слів і граматичних форм на основі чуття рідної мови. Це своєрідна «мовленнєва лабораторія» оволодіння дитиною рідною мовою [3].

Створення дитиною нових слів - це творчий процес, сутність якого становить пошук образної мотивованості в новоутвореннях. Вважається, що в основі оволодіння мовою лежить імітативний принцип: дитина чує слова, виділяє за аналогією граматичні конструкції і помічає, до яких ситуацій вони ставляться, причому чує і повторює не просто, а "до місця", і таким чином вчиться говорити[2].

Пропоноване есе спрямоване на досягнення цілей:

  1. Пояснення дивовижної здатність дитини створювати нові слова та обгрунтування унікальності поняття словотворчості

  2. Проведення паралелей між словотворчістю та стереотипним засвоюванням дитиною мовних шаблонів.

Словотворення дитини – дитячі інновації

Дитячі словотворення ще називають «інноваціями». Дитячі інновації — це самостійно створені дитиною мовні одиниці або модифіковані одиниці дорослої мови. Отже, це будь-який мовний факт, що зафіксований у мовленні дитини і відсутній у загальному вжитку. Варто зазначити, що у мовленні дітей трапляються різні типи інновацій: словотворчі, морфологічні, лексико-семантичні, синтаксичні.

Серед видів дитячих інновацій найпоширенішими є: конструювання нових слів («дитячі неологізми»); дитяча етимологія слів; розширення або звуження значення слів.

Активність засвоєння мови дитиною виявляється в дитячих неологізмах. Але в дітей здібність створювати нові слова виявляється лише на певному етапі розвитку. Вони проходять стадію переходу від правильної форми до неправильної, а через деякий час знову до правильної. Перехід до неправильної форми слів і є створенням інновації, що свідчить про засвоєння дитиною певного фрагмента словотвірного чи словозмінного механізму мови. Саме цей момент відхилення від норми є найціннішим, коли, як писав Якобсон «…у ребенка нет ни разнобоя, ни господства случая... Он, несомненно, попадает мимо цели, но он последователен в своих промахах.» [5;105].

Однією із основних причин творення дітьми нових слів є розрізнення мисленнєвого (понятійного, логічного) змісту й змісту власне мовного. Засвоєння рідної мови розуміють як поступове оволодіння узуальними (загальноприйнятими в суспільстві) способами кодування смислів.

В основі мовних значень (граматичних, лексичних і словотвірних) лежить мисленнєвий зміст, який проходить мовне оброблення залежно від специфіки мови. Мовні та мисленнєві змісти є значною мірою самостійними сутностями, незважаючи на їхній тісний взаємозв’язок. Адже мисленнєвий зміст може бути відтворений і немовними засобами. Відомо, що невербальними засобами передачі смислів користуються й дорослі, проте в комунікативній діяльності дитини раннього віку ці немовні засоби (жести, вокалізація) трапляються набагато частіше.

Новотвори створюються за законами тієї мови, носієм якої є дитина. Як будівельний матеріал вона використовує елементи, які вже існують у мові.

Дитина творить слова за допомогою таких способів:

  1. змінює звучання слова під впливом іншого слова, яке має з ним певну звукову схожість (йошник «соняшник», колочко «молоко», яйка, яйа «яйця», тевелізор «телевізор», сунька «сумка», табурея «батарея», цайник «чайник», цай «чай», цисто «чисто», тулочка «курочка», нужал «журнал»);

  2. видозмінює нормативні слова із мовлення дорослих: їці «їсти», масьо «масло»;

  3. дає назву предмету випадково: нюра «м’ясо», вчорашнє «черешні», сібик «хліб», тря «машина», цьомба-пацьомба «капці»;

  4. намагається надати слову внутрішньої форми (це явище відоме під назвою «народна етимологія»): тьопті - від топтати, буц - від буцати, купі - від купатися;

  5. утворює редуплікації: папа «хліб» - результат редуплікації вигуку па, який у дітей не має конкретного значення, але якому приписали значення «їсти», пипа, питя «вода» - редуплікативне утворення (характерне для слів дитячої мови) від основи пи- «пити»;

  6. надає нормативним словам зменшувально-пестливу форму: базя «вівця, ягня» - здрібніла форма від іменника баран, кося «коник, конячка» -зменшувальна форма до слова кінь, муній «малий» - афективне утворення, яке виникло в дитячій мові на основі прикметника малий, подуся «подушка», розя «різка», лозя, лизя «ложка», медя «мед», мися «миска», муся «муха», нося «ніс», нозя «нога», паля «палиця»;

  7. співвідносить певні дії з вигуками: бусі, бусь, буць, бубусі, бушки - вигук на позначення падіння або зіткнення двох предметів, буц - вигук на позначення дії «лягати в ліжко», куця «собака», куці-куці - вигук, яким підкликають цуценят, тьоті «черевики», тьоп - вигук для передачі удару, хлопання, стуку, падіння, татя «курка» - складова частина вигуку, яким кличуть курей.

  8. називає артефакти за зовнішніми характеристиками (бабайко, гава «вигадана істота, якої бояться діти») або ж за процесами, які вони виконують (гудильник «будильник» - від гудіти, бібібка «машина» - від сигналу машини, кап-кап «вода» - від капати, катобус «автобус» - від катати, чика «ніж» - від різати) [6;32-33].

Отже, дитячі формотвірні інновації становлять частину українського загальнонародного словника й порівняно з відповідними нормативними формами характеризуються більшою мірою семантичної мотивованості.

Стереотипне засвоєння дитиною мовних шаблонів

Словотворчість, як і засвоєння звичайних слів рідної мови, має в своїй основі наслідування тим мовним стереотипам, які дають дітям оточуючі люди. Жодне "нове" дитяче слово не можна вважати абсолютно оригінальним - у словнику дитини обов'язково є зразок, за яким це слово і побудовано.
Таким чином, засвоєння мовних шаблонів є основою. Використання префікссів, суфіксів, закінчень в нових словах дітей завжди відповідає законам мови та граматично завжди правильно - тільки поєднання несподівані. Вважаю, що таким чином і проявляється
тонке відчуття мови у дітей.

Однак, саме це тонке відчуття мови відрізняє хід формування дитячого мовлення, воно не виявляється тільки в словотворчості. Більш того, якщо розглядати дитячу словотворчість не як окреме явище, а у зв'язку із загальним розвитком мови дитини, то можна зробити висновок про те, що в основі його лежать не особливі творчі сили дитини, а, навпаки, яскраво виражений стереотип роботи його мозку. Головний механізм тут - вироблення мовних шаблонів (шаблони найбільш затверджених дієслівних форм, відмінювання іменників, зміни імен прикметників за ступенями порівняння та ін.) і широке використання цих шаблонів. Зразок для «створення» нового слова може бути даний зараз, а може бути засвоєний раніше, але він завжди є.

Коли діти досягають приблизно п'ятирічного віку, їх словотворчість починає згасати. Все рідше і рідше можна почути чуєте «нові» слова. Чому це відбувається? Вичерпуються творчі здібності дитини? Думаю, що ні. Просто до п'яти років маля вже міцно засвоїло ті мовні звороти, які використовують дорослі, тепер воно тонко виділило різні граматичні форми і стало вільно орієнтуватися в тому, яку з них і коли потрібно застосувати. Але ж невже на цьому словотворчість дитини зупиняється? Ні, просто цей процес набуває нового відтінку у значенні, переходить на новий етап, адже дитина дорослішає

Висновки

Сьогодні не викликає сумніву той факт, що дитинство в людському суспільстві являє собою не тільки фізіологічне, психолого-педагогічне, але й досить складне соціокультурне явище, що має історичне походження і власну природу.

Словотворчість на певному етапі розвитку дитячої мови являє собою закономірне явище і висловлює недостатнє оволодіння різноманітністю граматичних форм рідної мови; в основі його лежать ті ж принципи роботи мозку, що і в основі прямого засвоєння того словесного матеріалу, який ми свідомо даємо нашим дітям.

Розвиток словника дитини тісно пов'язаний, з одного боку, з розвитком мислення та інших психічних процесів, а з іншого боку, з розвитком усіх компонентів мовлення: фонетико-фонематичного і граматичного ладу мовлення[1]. В словнику дитини рано з'являються слова конкретного значення, пізніше - слова узагальнюючого характеру. Розвиток лексики в онтогенезі обумовлено розвитком уявлень дитини про навколишню дійсність[4]. Безперечно, важливим фактором розвитку мови, в тому числі і збагачення словника, виступає мовна діяльність дорослих і їх спілкування з дитиною. Діти приходять до розуміння мови різними шляхами, і словотворчість одна з стратегій такого засвоєння.

Список використаної літератури

1. Бенера В. Є., Маліновська Н. В. Теорія та методика розвитку рідної мови дітей. Навчально-методичний посібник за кредитно-модульною системою організації начального процесу для студентів напряму підготовки 6.010101 «Дошкільна освіта». – К.: «Видавничий Дім «Слово», 2010. – С. 236-254.

2. Богуш А. М., Гавриш Н. В. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови: Підручник /[ За ред. А. М. Богуш]. – К.: Вища шк., 2007. – 542 с.

3.Етимологічний словник української мови: в 7-ми томах / НАНУ; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Уклад.: Р. В. Болдирєв, В. Т. Коломієць, А. П. Критенко; Редкол. О. С. Мельничук та ін. - Київ: Наукова думка. - (Словники України).

4.Царенко, О. Мовленнєвий розвиток дитини і його вікові особливості [Текст] / О. Царенко // Дитячий садок. – 2012. – №19.

5. Якобсон Р. Вклад Энтони в лингвистику//Якобсон Р. Язык и бессознательное. - М., 1996.

6. Занько Г.П. Неузуальна словотворчість українськомовної дитини [Електронний ресурс]: : збірник наукових праць. Серія: Філологічна. Вип. 31 / Нац. ун-т "Острозька академія" ; [укл.: В. В. Максимчук, З. В. Столяр]. - Острог

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    24.02.2018
  • Розділ
    Педагогіка
  • Клас
    Дошкільнята, 2 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    6812
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    1
  • Номер материала
    CF423283
Збірник методичних матеріалів проекту «Всеосвіта» I видання

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти