Зараз в ефірі:
онлайн-конференція:
«
Освіта проти насильства: методи профілактики та алгоритми реагування
»
Взяти участь Всі події

Екологічне виховання молодших школярів

Екологія

Для кого: Дорослі

08.02.2020

412

8

0

Опис документу:
Екологічне виховання — це складна систематична діяльність педагога, що спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Завдання екологічного виховання — сприяння накопиченню екологічних знань; виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства; формування вмінь і навичок діяльності людині в природі.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Екологічне виховання молодших школярів

Проблема екологічного виховання була предметом дослідження багатьох педагогів і є актуальною на сучасному етапі. Ряд дослідників прямо пов’язує її розв’язання з екологічним вихованням, відзначаючи, що вона і залишиться такою доти, доки у кожної людини не буде вироблено свідоме почуття відповідальності за збереження природи.

Успіх екологічного виховання значною мірою залежить від урахування ряду педагогічних вимог. Аналіз літератури дає змогу зробити висновок, що серед головних умов, які сприяють ефективному екологічному вихованню вчені-педагоги виділяють такі:

  • урахування вікових і психологічних особливостей сприймання і пізнання природи школярами;

  • посилення міжпредметних зв’язків;

  • реалізація краєзнавчого підходу;

  • тісний зв'язок з життям і працею;

  • взаємозв’язок навчальної і позакласної роботи;

  • використання прикладів позитивного ставлення до природи вчителя, дорослих і дітей;

  • формування знань про взаємозв’язок і взаємовідносини природних компонентів.

Особлива увага повинна приділятися екологічному вихованню учнів молодших класів, оскільки початкова школа – це фундамент подальшого навчання, формування особистості школяра. У більшості випадків закладені в дитячому віці основи моралі закріплюються на все життя.

Неоціненну спадщину щодо виховання молодших школярів через навколишнє середовище залишив нам видатний радянський педагог В.О.Сухомлинський.

Він неодноразово наголошував, що сама природа не виховує, виховує тільки активна дія в ній. „Мене вражало, - писав педагог, - що захоплення дітей красою перепліталося з байдужістю до долі прекрасного. Милування красою – це лише паросток доброго відчуття, яке треба розвивати, перетворювати на активне прагнення до діяльності.”

Уже в початкових класах діти мають зрозуміти, що людина — невід'ємна складова природи, що вона своєю діяльністю впливає на навколишнє середовище і вплив її може бути як позитивним,, так і негативним. Наприклад, на уроках можна продемонструвати, як унаслідок нерозумної діяльності людини змінилася кількість рослин, тварин, комах, птахів. Завдання вчителя: передбачити засоби поєднання емоційного ставлення до природи з пізнавальними завданнями щодо її значення та охорони. Екологічне виховання передбачає також вироблення навичок грамотної поведінки дітей у природі. Вони мають засвоїти, що під час прогулянок, екскурсій, походів не можна голосно розмовляти, рвати квіти, ламати гілки дерев і кущів, руйнувати пташині гнізда, мурашники, забруднювати навколишнє середовище.

Але самих знань з охорони навколишнього середовища, якщо вони не втілюються на практиці, недостатньо. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні та збагаченні природи рідного краю, тільки тоді у них формуються необхідні уміння і навички, розвивається відповідальне ставлення до навколишнього середовища.

Отже, екологічне виховання — це складна систематична діяльність педагога, що спрямована на розвиток в учнів екологічної культури. Завдання екологічного виховання — сприяння накопиченню екологічних знань; виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства; формування вмінь і навичок діяльності людині в природі.

Екологічне виховання учнів молодших класів на українських народних традиціях. Традиція – це явище, споконвічно властиве людині з моменту появ на світ. Традиція позначає передачу від покоління до покоління, форм поведінки, навичок, понять, усього, що утворює кістяк культури.

Виходячи з визначень народних традицій ми трактуємо українські народні традиції ставлення до природи, як досвід, звичаї, пов’язані з природою, а також норми поведінки у природі, які склалися історично і передавались від покоління до покоління через народні прикмети, фольклор, елементи обрядовості, свята, ігор.

Народний календар – це цілий космос традиційної культури, збірник прикмет, влучних вислові і нормативів поведінки. Календар об’єднував ритми людини, природи і суспільства в єдине ціле. Дотримання вимог народного календаря забезпечувало тісний зв'язок людини і природи. Нині цей зв'язок став драматичним і навіть трагічним як для природи, так і для самої людини, а тому традиційна народна культура, уособлена в народному календарі, є дуже цінною для відновлення рівноваги у системі природа – людина, вирішення завдань екологічного виховання.

Уже в першому класі, де учні знайомляться з порами року, їх характерними ознаками, слід показати, що навіть у назвах місяців відбиті спостереження народу за проростанням трави, появою квітів, листків на деревах; за періодами землеробської праці, за змінами у природі. На уроках читання я пропоную дітям прислухатися до природи.

Коли з першокласниками вивчаємо назви місяців, я пропоную дітям самим пояснити, чому саме так названо той чи інший місяць. Якщо пояснення вірне, учні задоволені, а якщо виникають труднощі, тоді прихожу дітям на допомогу (грудень – від грудок мерзлої землі зі снігом; січень – січе зиму наполовину, січе людину морозом; березень – від білої берези, яка в цей час плаче солодким соком; травень – земля вкривається травою і таке інше).

У другому класі, коли опрацьовуємо тему „Немає без кореня рослини, а нас, людей, без Батьківщини”, вважаю за необхідне показати нерозривний зв'язок, взаємозалежність між неживою та живою природою. У цьому допоможуть народні прикмети, але тут необхідно детально пояснювати їх суть. Наприклад, даємо завдання учням пояснити такі народні прикмети:

  • ластівки літають низько перед дощем;

  • сильна роса – на ясну погоду;

  • якщо бджоли не вилітають з вуликів – слід чекати дощу;

  • перед дощем квіти сильніше пахнуть тощо.

Це справді так. За умов підвищеної вологості рослини погано випаровують воду, яка накопичується в нектарниках; випаровуються лише пахучі речовини.

Чи правда це? Всі ці прикмети учні можуть легко перевірити.

З метою екологічного виховання учнів молодших класів у навчально-виховному процесі доцільно якомога ширше використовувати народні прислів’я та приказки, народні казки, народні пісні, які показують глибоке розуміння матері-природи нашим народом.

У прислів’ях схвалюються або засуджуються певні дії відносно природи. Вони містять рекомендації, повчання, застереження у тих чи інших діях. А тому прислів’я і приказки мають значний вплив на формування у дітей поглядів на природу, регулюють їхню поведінку у природному середовищі, допомагають визначати своє місце у ньому.

Як я працюю з прислів’ями? На першому етапі пояснюю значення з опорою на ілюстративний матеріал. Наприклад: „Посієш вчасно – збереш рясно” чи „Бур’ян знищуємо – урожай підвищуємо” – прямо вказують на необхідність певних дій у природі.

„Зруйнував гніздо пташине – не буде в тебе ні дітей, ні родини” – вказує на необхідність бережного ставлення до птахів.

„Доглядай землю плідну, як матір рідну” – на необхідність турботи про землю, яка нас годує.

На наступних уроках, коли діти мають певний багаж прислів’їв, пропоную дітям з’єднати частини прислів’їв і пояснити, чому саме так з’єднав.

Земля – наша мати

вода мати

Хліб – батько,

не матимеш пригоди

Горнися до природи

всіх годує

Не брудни криниці

посади троє

Зрубав одне дерево

бо схочеш водиці

Потім ускладнюю завдання: добери прислів’я, яке виражає головну думку тексту. Наприклад, у другому класі до віршів П.Тичини „Де не глянь - колоски” і Т.Коломієць „Хліб” підібрали прислів’я „Хліб на столі – щастя на землі”. Або навпаки, на підсумкових уроках запитую учнів: «Які оповідання чи вірші підходять до прислів’я?» Такі запитання заставляють дітей міркувати, аналізувати, робити певні висновки.

Досить ефективним засобом екологічного виховання учнів молодших класів є народні казки. Виховну силу народних казок високо оцінював К.Д.Ушинський. Він писав, що казки – це перші і прекрасні пориви народної педагогіки, і що ніхто не в змозі змагатися у цьому випадку з педагогічним генієм народу.

Казка захоплює молодших школярів яскравими поетичними образами, динамічними діями героїв, викликає у них позитивні емоції, закріплює світле, радісне сприйняття природи.

Народні казки виникли у результаті тривалих спостережень за життям і поведінкою різноманітних тварин. Багато з них прямо повчають дітей бережливо ставитись до живих істот. Наприклад, казка „Справедливий вуж” починається словами: „Вужа не треба ніколи займати й досаждати йому: не займай його, то й він тобі нічого…”

Або у другому класі, читаючи казку „Виноградар і змія” діти самі роблять висновки, як треба ставитись до живих істот, встановлюють причинно-наслідкові зв’язки. І як висновок добирають прислів’я „Коли щось робиш, думай про наслідки”.

Звичайно, народні казки краще використовувати у 1-2 класах. У 3-4 класах доцільно включати до навчального матеріалу інший вид прозових жанрів фольклору – легенди, в яких поряд з реальними компонентами з виховною метою використовуються домисел і вигадка, з неодмінною установкою на їх достовірність. Зокрема можна спиратися на легенди, які пояснюють виникнення місцевих рослин. Наприклад, легенди про звіробій, кульбабу, деревій та ін.

Працюючи багато років у початковій школі, я помітила, що діти дуже полюбляють загадки. Їх захоплює сам процес загадування і відгадування. Загадка примушує дітей думати, вчить приглядатися до всього оточуючого, помічати те, що не лежить на поверхні, проникати у суть речей, розвиває спостережливість, асоціативне мислення, фантазію. Вона несе дітям радість відкриття і пізнання світу.

У загадках для дітей є досить цінний пізнавальний матеріал про природу, про взаємозв’язки в ній, про походження різних предметів і явищ, про їх найважливіші властивості, і цим самим вони заохочують дитячу допитливість.

У народних загадках звеличується природа, звертається увага дітей на її красу та чарівність. Наприклад, у загадках весна „пробуджує поля”, „заквітчує гаї”, сонце „яснокриле”, ромашки - „сестрички із золотими очима та білими віями” і таке інше.

Часто у народних загадках прямо вказане на те, яку користь людині приносять тварини, рослини, птахи. Можна пригадати з дітьми такі загадки:

Вірно людям я служу,

Їм дерева стережу,

Дзьоб міцний і гострий маю,

Шкідників ним здобуваю. (Дятел)

В окремих загадках мова йде про залежність рослин від зовнішніх умов – зникають одні рослини і з’являються інші. Наприклад:

Я найперша зацвітаю

Синім цвітом серед гаю,

Відгадайте, що за квітка,

Бо мене не стане влітку. (Пролісок)

Після того, як діти відгадали, слід звернути їхню увагу на головні ознаки, за якими учні впізнали рослину: зацвітає рано навесні, влітку зникає, віночки квітів як у проліски дволистої, так і у проліски сибірської синього кольору. Потім учитель проводить бесіду з учнями: чому ці квіти зникають? Чому їх треба берегти? Як саме?

Пропонуючи народні загадки про пори року, слід зіставляти їх з ознаками кожної пори року згідно із спостереженнями учнів на екскурсіях.

Народні загадки природознавчого змісту можна включати до навчального матеріалу від першого до четвертого класу відповідно до їх змісту.

Екологічного ставлення до природи я намагаюсь формувати на багатьох своїх уроках, але особливо чітко просліджується це на уроках читання з тем:

  • 2 клас - „Буду я природі другом, милуюся, оберігаю, прикрашаю”;

  • 3 клас - „Цікава книга природи”;

  • 4 клас - „Сторінки з книги природи”.

Наприклад, у другому класі, перед тим, як опрацьовувати вірш Ліни Костенко „Синички на снігу” пропоную дітям промовити чистомовку і подумати, хто може її співати?

Ма-ма-ма – ось прийшла зима.

Оз-оз-оз – надворі мороз.

Ло-ло-ло – снігу намело.

Ше-ше-ше – їсти стало менше.

Да-да-да – ми лишаєм гнізда.

Єм-єм-єм – всі перелітаєм.

Єй-єй-єй – до житла людей.

    • Чия це пісенька? (птахів).

    • Хто більше знає слів – назв птахів, які починаються звуком [ с ] (соловей, сорока, сойка, сова, сокіл, снігур, страус, синиця).

  • Пропоную завдання для розчитування:

а) читання за стрілками;

б) читання деформованих слів:

убгол - (голуб)

ргусні - (снігур)

ронаво - (ворона)

сорако - (сорока)

агупап - (папуга)

льоржуве - (журавель)

нисичка - (синичка)

роцьбего - (горобець)

Які з птахів заблукали? Чому?

  • Проводжу бесіду за питаннями:

- Чому ці птахи не полетіли у вирій?

- Що утримує пташок тут, чому їх не лякає ні холод, ні голод?

- А як ви ставитесь до пташок?

- Як ви допомагаєте їм взимку?

Вірші Д.Павличка „Звернення”, С.Жупанина „Буду я природі другом”, С.Носаня „Ялинка”, О.Олеся „ Ялинка ” вчать учнів захоплюватися красою природи. На цих уроках я ставлю за мету виховувати спостережливість, любов до природи, привчати до мудрого використання багатств природи.

Перед читанням вірша С.Жупанина „Буду я природі другом”, задаю питання:

      • Як ви розумієте заголовок?

      • Продовжіть речення: „Бути природі другом, це означає…”

Після читання вірша пропоную завдання: дочитайте речення до кінця: „Буду я …”, „Не столочу…”, „Посію…„”, „Побажаю…”.

Опрацьовуючи вірш О.Олеся „Ялинка”, використала гру „Добавляночка” екологічного спрямування:

Щоб ялинок не …(рубати)

Треба штучні …(купувати)

Штучні красуні разом з …(нами)

Рік Новий можуть …(стрічати)

Радість людям …(дарувати)

Можна гілочку …(зірвати)

Та гарнесенько…(прибрати)

І тоді такі …(ялинки)

Будуть також …(веселики)

- До чого закликають ці вірші?

- Хто з героїв опрацьованих творів був природі другом?

- Зробіть для себе висновок на все життя:

Як матусю рідну бережіть природу,

Бережемо кожну квіточку й травинку,

Бо ми всі природи рідної частинки.

Все, що навколо тебе, слід берегти і любити.

У третьому класі ми знайомимось з віршами Ганни Черінь „Чи ми з природою єдині?” та Івана Драча ”В товаристві джмеля”.

Часто пропоную дітям роботу в групах.

  • Гра ”Слухайте і називайте багато слів”

Летить –(літак, птах, метелик, хмаринка, джміль…)

Росте – (квітка, дитина, тварина, кошеня…)

Берегти – (природу, книжку, таємницю…)

  • Вправа з техніки мовлення.

Людина – цар природи.

Людина – розумний господар природи.

Людина – частина живої природи.

- Які з висловлювань ви вважаєте правильними? Чому?

Оцінюючи вірш Г. Черінь „Чи ми з природою єдині”, пропоную завдання:

- Прослухайте вірш. До чого закликає автор?

- Прочитайте вірш мовчки. Яке лихо може спіткати природу, якщо людина зробить неправильний крок?

- Чи знаєте ви приклади, коли природі завдали шкоди через неправильні чи невмілі дії людини?

- Прочитайте виразно вірш, передаючи голосом спонукальну інтонацію.

Коли ми з учнями працювали над віршем Івана Драча ”В товаристві джмеля”, я запропонувала такі види роботи:

1. Слухання вірша. Перевірка первинного сприймання.

- Хто дійові особи вірша? Що трапилось з джмеликом?

2. Словникова робота

меле

беру

щире

здійма

кладу

осоння

стартує

светрик

щирозлаті

спросоння

полудень

підраненим

чорно-золотий

Пояснення незнайомих слів.

3. Повторне читання вірша. Аналіз змісту

4. Вправи на розвиток швидкості читання.

5 Робота у групах. Складання сенкану (це вірш на 5 рядків за певним планом) до слова джмелик, використовуючи слова вірша.

Наводжу приклад: І група

Джмелик

підранений, чорно-золотий

здійма, стартує, летить.

Джмелик приносить користь людям.

Трудівник.

ІІ група

Джміль

ніжний, щирозлотий,

стартує, гуде, мерзне.

Летить назустріч зимі, морозу.

Мандрівник.

Перед тим, як дати дітям завдання самостійно скласти сенкан, ми декілька разів складали такі вірші на уроках мови і читання.

Наприклад:

Природа

гарна, рідна,

прикрашає, годує, виховує.

Діти, бережіть рідну природу.

Життя

Цей сенкан ми складали на уроках української мови при вивченні теми „Спонукальні речення”.

На уроках української мови починаю формувати екологічне ставлення до природи з перших уроків. Коли ми починаємо вивчати нові букви і звуки, пропоную першокласникам такі завдання:

  1. Придумайте назви тварин, в яких зустрічається буква „ве” – вовк, ведмідь, корова, верблюд…

  2. Відгадайте загадку:

По траві повзла змія,

Від гадюки біг чимдуж,

А то виявився …(вуж)

3. Звуко-складовий аналіз слів-відгадок

вуж [-О-]

4. Розгляд малюнків гадюки і вужа

- Чим відрізняються? Чим схожі?

- Чим живляться?

- Як на вашу думку, це корисні чи шкідливі тварини?

- Чи доводилось вам зустрічати їх у лісі? Ваші дії.

5. Фізкультпауза. Виконання вправ під супровід вірша.

Гуси-лебеді летіли,

На лужок тихенько сіли,

Посиділи, поклювали,

Покрутились й дружно встали.

  1. При вивченні нової букви ми часто питаємо, на що, або на кого схожа певна буква:

Буква „бе” на білочку, бо хвостик догори.

Буква „ве” на дятла, бо хвостик донизу.

7. Пропоную ланцюжки слів:

Сорока, синичка, горобець, сойка.

Бджілка, лисичка, заєць, вовк.

Сонце, зірка, місяць, людина.

Знайдіть зайве слово, поясніть свою думку.

Екологічне виховання учнів початкових класів є важливою складовою навчально-виховного процесу. Головною метою педагога слід вважати виховання у дітей готовності до екологічної діяльності. Завдання екологічного виховання – сприяти накопиченню екологічних знань, виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства; формування вмінь і навичок діяльності людини в природі.

1

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.