Навіщо потрібне формувальне оцінювання? Основна причина - зниження навчальної мотивації, діти не хочуть навчатися
Формувальне оцінювання - це не оцінка, це механізм зібрання інформації, з допомогою якої вчитель відслідковує, корегує навчальний процес з метою поліпшення навчальних досягнень учня.
Формувальне оцінювання передбачає відстеження особистісного розвитку учнів та хід набуття ними навчального досвіду і компетентностей.
У процесі організації контрольно-оцінювальної діяльності необхідно враховувати спостереження за навчальним поступом учнів.
У своїй практиці оцінювання навчального поступу розпочинаю з перших днів навчання дитини у школі і триває постійно. Невід’ємною частиною процесу оцінювання є формування здатності учнів самостійно оцінювати власний поступ.
Під час оцінювання мої дії: підтримую навчальний поступ учнів; формую в дитини впевненість у собі, наголошую на її сильних сторонах, а не на помилках, діагностую досягнення на кожному з етапів навчання; вчасно виявляю проблеми й запобігаю їх нашаруванню; підтримую бажання навчатися та прагнути максимально можливих результатів; запобігаю побоюванням помилитися.
Оцінюючи дітину ніколи не протиставляю одне одному. Порівнюю роботи (відповіді, дії тощо) з тим, як працювала дитина раніше. Акцентую увагу лише на позитивній динаміці досягнень учнів. Про складнощі у навчанні говорю з учнем індивідуально, аби не створювати ситуацію колективної зневаги до дитини.
Водночас вчу дітей взаємооцінюванню, при цьому формую уміння коректно висловлювати думку про результат роботи однокласника, давати поради щодо його покращення. Це активізує навчальну роботу, сприяє розвитку критичного мислення, формуванню адекватного ставлення до зауважень, рекомендацій, зміцнює товариськість та відчуття значимості кожного в колективі.
Спільно з учнями розробляємо й обговорюємо навчальні цілі уроку.
Вона в нас вимірна, через оцінювання вимірюємо на якому рівні вона досягнута. Стараємось створювати ефективний зворотній зв’язку, який має бути зрозумілим і чітким, доброзичливим та своєчасним
У процесі навчання першокласників важливе значення має становлення елементів рефлексії, спрямованих на спостереження своїх дій та дій однокласників, осмислення своїх суджень, дій, учинків з огляду на їх відповідність меті діяльності, оскільки початкові навички рефлексії як особистісного новоутворення у повному обсязі мають сформуватися тільки наприкінці молодшого шкільного віку.
Слід зазначити, що здатність до персональної (автономної) рефлексії у дітей 6-7 років є достатньо обмеженою, але можливості для її розвитку актуалізуються під час роботи в групі. Тому практикую роботу в групах та парах. Це дає змогу дітям розкриватися і не боятися висловлювати свої думки. Таким чином закладаються основи для самоспостереження і спостереження, які виводяться на рефлексивний рівень у майбутньому. Спонукають до рефлексії запитання: «Що нового дізнався на уроці?», «Що привернуло твою увагу?», «Що нового у спілкуванні?», «Що тебе найбільше схвилювало (що нового в емоціях)?».
При цьому треба уникати запитань «Що сподобалось?», «Що не сподобалось?» без попередньої операціоналізації цього узагальнення.
Таким чином, у шестирічному віці рефлексія не може бути автономною, для її розвитку потрібно використовувати форми і процедури групової рефлексії, розподілені між дорослим, групою і дитиною. Доступ до рефлексії (точніше, можливості її розвитку на етапі 1 класу) забезпечують такі чинники як група, учитель, що спрямовують дітей в напрямку порівняння будь-яких дій, досягнень групи аж до можливості порівняння їх зі своїми. Такі порівняння не повинні закріплюватися вчителем в лінійній логіці "добро - зло", оскільки фактично двомірні оцінки є забороненими, тому перспективою порівнянь є оцінки з різних позицій, з різних основ (як мінімум з трьох). У такий же спосіб оцінки відбуваються через позиціонування. Під час навчання у 1 класі дитину орієнтують у другому рівні цілісності рефлексії на рівні феноменологізацій: пам'ятаю, згадую, забув, хвилююсь тощо.
Під час навчання у 1 класі школярі потребують оцінки не стільки результату, скільки процесу навчання. Кожен учень має власний стиль і темп навчання. Тому усвідомлюючи все сказане, оцінюю учня не занижую їхньої самооцінки, що неминуче позначається на навчальній мотивації й успішності.
Під час організації навчання взагалі і оцінювання в 1 класі зокрема, створюю для учнів ситуацію успіху. Навіть невеличке досягнення надихає дітей. При цьому знаходжу можливість запропонувати таку ситуацію, даю таке завдання, щоб навіть найслабший учень міг вирізнитися з кращого боку; дуже важливо похвалою відмітити навіть ледь помітне просування уперед: «Добре! Твоя буква А зараз набагато краща».
Діти дуже чутливі до оцінювання їх дорослими. Молодші школярі мають характерну особливість сприймати оцінку за виконання якогось завдання як оцінювання себе, а тому негативну оцінку вони розуміють як вияв негативного ставлення до себе з боку вчителя.
Враховуючи цю вікову особливість, а також важливу роль початкової школи як «стартового майданчика» для того, щоб задати правильну «траєкторію польоту» не тільки у навчальній діяльності, а й в особистісному розвитку, використовую формувальне оцінювання, яке на етапі 1 класу має включати обов’язкових два компоненти:
1) доброзичливе ставлення до учня як до особистості;
2) позитивне ставлення до зусиль учня, спрямованих на розв'язання задачі (навіть якщо ці зусилля не дали позитивного результату).
Маючи досвід робот зробила висновок, що у роботі з молодшими школярами виправдовує себе система, за якою вони одержують тільки позитивну оцінку. Це дає можливість підтримати слабких учнів, запропонувавши їм легше завдання, тобто оцінюються зусилля кожного, враховуючи індивідуальні здібності.
Інші компоненти формувального оцінювання такі як: конкретний аналіз допущених учнем помилок і труднощів, що постали перед ним та конкретні вказівки про те, як покращити досягнутий результат не є предметом розгляду у 1 класі, але стають актуальними на подальших навчальних етапах у початковій школі.
Завершальне (підсумкове) оцінювання за рік здійснюється з урахуванням динаміки зростання рівня навчальних досягнень учнів.
