Провідною діяльністю дітей дошкільного віку є гра. Одним з видів ігор - дидактична гра. Своєрідність цієї гри полягає у тому, що вона дає можливість педагогу здійснювати навчання, вправляння та розвиток розумових здібностей, формування цінних рис особистості і взаємин дітей у доступній і привабливій для них ігровій формі.
Незалежно від виду, дидактична гра має певну структуру, що відрізняє її від інших видів ігор і вправ.
Гра, що використовується з метою навчання, повинна мати перш за все навчальне, дидактичне завдання. Граючись діти вирішують це завдання в цікавій формі, яка досягається певними ігровими діями.
Обов'язковим компонентом гри є її правила, завдяки яким педагог у ході гри керує поведінкою дітей, навчально-виховним процесом. Таким чином, обов'язковими структурними елементами дидактичної гри є навчальне і виховне завдання, ігрові дії і правила.
Дидактичне завдання визначається метою навчання і виховання дітей у відповідності з програмою виховання і навчання в дитячому садку, де для кожної вікової групи визначено об'єм знань, умінь і навичок, якими повинні оволодіти діти.
У кожній дидактичній грі є своє навчальне завдання, що відрізняє одну гру від іншої.
У кожній конкретній грі потрібно бачити основне завдання - завдання навчання і виховання дітей у відповідності з діючою програмою.
Основна функція ігрових правил - організувати дії, поведінку дітей. Правила можуть забороняти, дозволяти, робити гру цікавою, напруженою.
Дотримання правил у грі вимагає від дітей певних зусиль волі, вміння спілкуватися з ровесниками, долати негативні емоції, що виявляються через невдалий результат. Важливо, визначаючи правила гри, ставити дітей у такі умови, при яких вони отримували б радість від виконання завдання.
Для того, щоб гра була більш цікавою, у неї включені ігрові дії. Необхідно підкреслити, що в правилах відображається і моральний аспект гри. Як часто ми спостерігаємо прояви бурхливих радощів гравців під час виграшу і щирого переживання у випадку невдачі.
Виконання правил дидактичної гри спрямовується і контролюється ігровими діями. Розвиток ігрових дій залежить від задуму вихователя. Іноді і діти, готуючись до гри, вносять свої пропозиції.
Ігрові дії можуть бути дуже різноманітними, відповідно до віку дітей. У іграх малих дітей ігрові дії полягають у розкладанні картинок, у наслідувальних рухах. Ігрові дії старших дітей більш складніші, бо вони вимагають взаємодії одних дітей з іншими, послідовності, черговості. Це можуть бути й інтелектуальні дії: порівняння, зіставлення, описування і т. д.
Отже, гра стає дидактичною, якщо є основні компоненти: дидактичне завдання, правила, ігрові дії. Відсутність будь-якого з названих компонентів призводить до того, що гра розвалюється і перетворюється або в дидактичну вправу або в звичайну бесіду з використанням дидактичного матеріалу (іграшок, картинок, реальних предметів), що дуже часто зустрічається в практиці роботи дошкільних закладів.
Ігри, материнські наспіви, потішки, маленькі казочки мають у собі доступні форми навчання, вони близькі дітям за змістом, ігровими діями, образами.
Передаючись з покоління в покоління, змінюючись і виникаючи знову, народні ігри задовольняли різноманітні дитячі інтереси: ігрові, пізнавальні, соціальні.
Дидактичні ігри викликають до дії усі розумові процеси і здібності у їх єдності, і серед них першочерговими є сенсорні процеси, але не самі по собі, а у зв'язку з мовою, найбільш наочним провідником якої є слово. Тому сенсорне виховання дитини нерозривне з лінгвістичним.
Починаючи з середнього дошкільного віку, у дітей значно покращується вимова. Вони рідше допускають пропуски і заміну звуків, здатні зберігати складову структуру навіть у багатоскладових словах; укріпився і став більш рухомим їх артикуляційний апарат, більш розвинутим стало слухове сприймання, фонематичний слух. Це створює сприятливі умови для закріплення правильної вимови усіх звуків, для чистої і виразної вимови слів, виправлення існуючих недоліків вимови.
На шостому році життя у дітей різко зростає інтерес до слів, що звучать. Вони уже не тільки вслуховуються у слова, але і прагнуть встановити, з яких звуків вони складаються, легко підбирають слова, близькі за звучанням. При спеціальному навчанні дитина може впізнавати знайомий звук у слові, виділяти його із слова, підбирати слова з добре відомими їй звуками.
У залежності від змісту і ситуації висловлювання дитина може керувати своїм голосовим апаратом: вимовляти слова голосно і тихо, швидко і повільно.
Із шестирічними дітьми вихователь подовжує почату в молодших групах роботу з розвитку слухового сприймання, вдосконалення фонематичного слуху. Використовуючи дидактичні ігри і вправи, педагог продовжує вчити дітей уважно слухати мову навколишніх, підбирати слова, схожі за звучанням (ложка - кішка, мишка і т. д.), виділяти з ряду слів тільки ті, в яких є заданий звук, впізнавати знайомий звук у назвах іграшок, предметів або підбирати іграшки і предмети, у назвах яких є цей звук і т. д., тобто вихователь звертає увагу дітей на те, що слова складаються із звуків, що один і той же звук може знаходитися («жити») у різних словах.
Уся робота, спрямована на розвиток фонетичної сторони мовлення, планується і проводиться на заняттях із виховання звукової культури мови. Деякі ігри і вправи (наприклад на закріплення правильної вимови звуків, що діти недостатньо засвоїли) вихователем можуть бути проведені поза заняттями в часи ігор та прогулянок.
Важливе значення для розвитку мови дошкільників мають словесні дидактичні ігри. Усі дидактичні ігри сприяють вирішенню одного з головних завдань розумового виховання, а саме, розвитку мовлення дітей: поповнюється і активізується словник, формується правильна вимова, розвивається зв'язне мовлення, уміння правильно висловлювати свої думки. У цих іграх дитина повинна вирішувати самостійно різноманітні розумові завдання, описувати предмети, відгадувати за описом, за ознаками схожості і розбіжності, групувати предмети за різними властивостями, самому придумувати розповіді.
Мовні ігри допомагають ефективно розвивати фонематичний слух, закріплювати правильну вимову, виховувати плавність мовлення, тренувати мовне дихання та м'язи органів мовлення. Під час ігор уточнюються і закріплюються поняття та уявлення дітей, розвивається їх творча уява, мислення, мова. Дитина в подальшому швидше і легше сприймає новий матеріал, опановує новими знаннями і навичками.
ДОБІРКА ІГОР….
Ігри, спрямовані на розвиток зв'язного мовлення, формування вмінь комунікативної діяльності
День народження
Діти обирають іменинника. Кожен жестами, рухами та мімікою показує, що дарує імениннику, а іменинник намагається відгадати.
Гра починається зі слів: «Я дарую...»
Показуха
Діти діляться на команди. Кожна команда задумує слово і, використовуючи невербальні засоби, представляє це слово іншій команді, яка має його відгадати.
Вікно
Гравці стають одне навпроти одного. Вихователь каже: «Уявіть собі, І що вас відділяє вікно з дуже товстим склом. Спроби кричати марні — партнер вас не почує. Але йому необхідно розповісти дуже важливу новину. Спробуйте передати партнеру зміст розмови, не промовляючи жодного слова». Після цього на вушко говорить дітям завдання — новину яку необхідно передати.
Ланцюжок
Перша дитина називає об'єкт, друга - його властивості, третя - новий об'єкт з такими самими властивостями, четверта - іншу властивість нового об'єкта і так далі. Наприклад: морква - морква солодка - солодким буває цукор - цукор білий - білим буває сніг.
Складаємо рекламу
Запропонувати дітям скласти рекламу будь-яких казкових речей або продуктів чи предметів. Зробити малюнок і продумати словесний захист своєї творчої роботи.
Картина
Усі сідають кружка. Один тримає у руках чистий аркуш паперу і намагається уявити намальовану картину. Він починає детально її описувати. Потім передає аркуш з уявною картиною іншому, той продовжує уявний опис.
