В умовах нинішньої сучасної української школи особливої уваги набувають педагогічні ідеї В.О. Сухомлинського, який у розвитку здібностей та інтересів учнів важливу роль відводив учителю: «Важко переоцінити роль особистості вчителя, його духовного обличчя в пробудженні і розвитку творчих здібностей, нахилів, талантів учня», - писав Василь Олександрович Сухомлинський.
Визначний педагог високо оцінював важку працю вчителя, вдумливого геолога, що повинен уміти розшукати скарби природи, «натрапити чи то на золоту жилку, чи на коштовний камінь, чи на вічний граніт».
Василь Олександрович писав, що саме від педагога залежить, чим стане серце дитини – «ніжною квіткою чи засушеною корою». Він наголошував, що робота вчителя – це творчість, а не буденне зштовхування знань в дітей. Дитина повинна вчитися не заради оцінки, а відчувати потяг до знань, порив до чогось нового, до творчості. Прагнення до творчості може запалити в дітях лише той вчитель, який сам працює творчо. Справжній вчитель не може жити без творчості. Тільки творчий вчитель може розвинути здібності, можливості у дітей. Василь Олександрович виділяє такі якості вчителя, які дозволяють виявити творчий потенціал учня:
спрямованість та формування творчої особистості учня;
педагогічний такт;
здатність до співчуття, співпереживання, вміння поставити себе на місце іншого;
вміння розвинути дитячу уяву;
аптистизм (вміння миттєво перетворюватися в нові образи);
вміння ставити цікаві парадоксальні запитання, створювати проблемні ситуації;
вміння збуджувати питання дітей;
наявність почуття гумору.
Необхідна риса педагога – оригінальність, безпосередність особистісного бачення світу, віра у вигадку, вміння дивитися на світ очима дитини. Зберегти в собі дитячу безпосередність – це щаслива умова для педагогічного мистецтва.
