(До історії добаєтьця розмальовка «Совеня»)
Історія совеня у лісі
Одного разу випало Совеня із гнізда та й шкандибає. Далеко забилось, не може знайти рідного гнізда. Побачили птахи малого, некрасивого, з великою голівкою, вухатого, банькатого, жовторотого. Побачили та й питають, дивуючись:
— Хто ти такий, де ти взявся?
— Я Совеня,— відповідає маля.— Я випало з гнізда, не вмію ще літати і вдень дуже погано бачу. Я шукаю маму.
— Хто ж твоя мама? — питає Соловей.
— Моя мама Сова,— гордо відповідає Совеня.
— Яка ж вона? — питає Дятел.
— Моя мама найгарніша.
— Розкажи, яка ж вона,— питає Дрізд.
— У неї голова, вуха й очі такі, як у мене,— відповідає з гордістю Совеня.
— Ха-ха-ха! — зареготали Соловей, Дятел і Дрізд.— Та ти ж потвора. Виходить, і мати твоя така сама потвора.
— Неправда! — закричало Совеня.— Мама в мене найгарніша.
Почула його крик Сова, прилетіла потихеньку, взяла Совеня за крильце й повела до рідного гнізда. Совеня уважно подивилося на свою маму: вона була найгарніша.
Ось така пригода трапилась одного разу у лісі.
