Проблема — складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв'язання, вивчення, дослідження. Проблема — об'єкт (питання, недолік чи потреба чогось, завада, перепона від надлишку чи наявності чогось, процес) явище збуджувального характеру як стимул діяльності спонукального характеру — незадоволений попит чи нереалізовані потреби (нестача або відсутність, надлишок або наявність будь-чого), дефект, вада, чи загроза що змушує цілеспрямовано ліквідувати проблему шляхом уникнення взаємодії чи зміни стану об'єкту, себе чи свого ставлення до подій.
Проблема — ситуація, що потребує активних дій і є спонукальним чинником для цілеспрямованої діяльності людини (досліджень, проєктування та виконання), щоб ліквідувати наслідки чи запобігти їхнього виникнення.
Проблема — це слово, яке використовують люди, що не хочуть розв'язувати питання та брати на себе відповідальність за свої дії чи бездіяльність. Така проблема формулюється переважно в питальній формі та не передбачає розв'язання порушеного питання. Цей термін рідко застосовують в діловому спілкуванні. Переважно використовується термін «питання для розв'язку». Воно передбачає ухвалення рішення та відповідальності. Під час розв'язання питань часто відкриваються нові можливості. Запитуючи «чому?» і «для чого?», можна краще зрозуміти причиново-наслідкові зв'язки й побачити новий ракурс звичних речей.
Системологія в описі та першому етапі алгоритму системно-організаційноі діяльності — алгоритм СОД дає основне визначення проблеми, як наявність, надлишок, відсутність чи недолік чого небудь.
Алгоритм СОД потребує визначення властивості, характеристики, форму прояву явища чи об'єкта для параметризації наступного етапу. Для більшості керівників, особливо військових командирів, саме цей етап є визначальним для формулювання стратегічного завдання, що є наступним етапом алгоритму СОД — задачі.
Економіка або економічні науки (від дав.-гр. οἶκος, oíkos — дім та дав.-гр. νόμος — закон) — комплекс суспільних наукових дисциплін про господарство, а саме: виробництво, розподіл і споживання товарів та послуг.
Теоретичною основою економічних наук є економічна теорія. Економічна теорія приділяє значну увагу особливостям процесів обміну, розподілу, ефективного використання обмежених ресурсів.
Законодавство — система нормативно-правових актів, якими регулюються суспільні відносини в державі.
Конституція (лат. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний документ (закон), який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян.[1] Інші закони держави, як правило, спираються на конституцію.
Залежно від того, як об'єктивно виражена воля законодавця, розрізняються дві групи конституцій: писані й неписані. Писані конституції складені у вигляді юридичних документів, та в свою чергу поділяються на кодифіковані (єдиний акт у систематизованій формі) та некодифіковані (сукупність кількох документів).[2] Більшість держав світу, в тому числі Україна, має писані кодифіковані конституції. Прикладами некодифікованих конституцій є конституції Ізраїлю та Швеції. Неписані конституції становлять рідкісний виняток. До них умовно можна віднести конституції Великої Британії, Нової Зеландії та Канади, де крім писаних документів є й неписані (конституційні звичаї, судові прецеденти, традиції тощо).
