Булінг як актуальна соціально-педагогічна проблема. Чому діти стають булерами?

Опис документу:
У статті проаналізовано соціально-педагогічну, психологічну проблему сучасності булінг. Розкрито сутнісні ознаки, основні причини, форми прояву цього явища, визначено основні риси боулінгу, проаналізовано основні механізми його розвитку, описано рольову структуру булінгу та висвітлено наслідки для всіх учасників цього явища (для жертв булінгу, булерів, спостерігачів).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Каблюк Віта Віталіївна

Практичний психолог Iкатегорія)

Старосільської ЗОШ I-IIIст.

Нижньосироватської сільської ради

Сумського району Сумської області

Булінг як актуальна соціально-педагогічна проблема.

Чому діти стають булерами?

Насилля у школі – проблема, про яку довгий час було не прийнято говорити. Одним із аспектів проблеми насилля є жорстоке поводження з дітьми та нехтування їхніми інтересами, та, як наслідок, насилля в стосунках між дітьми.

Булінг (builying, від англ.buily – хуліган, забіяка, грубіян, насильник) визначається як пригноблення, дискримінація, цькування. Булінг – це соціальне явище, характерне переважно для організованих дитячих колективів, у першу чергу, школі.

Суть булінгу вбачають все таки не в самій агресії або злості кривдника, а в презирстві, зневазі сильному почутті відрази до покірливого, того, хто ніби не заслуговує на повагу. Це дозволяє кривдникам шкодити без почуття провини, співчуття чи емпатії. Кривдник надає собі привілеї домінантності, контролю, права виключення та ізоляції жертв.

Перші системати чнідослідження проблеми боулінгу були проведені у сканди навських країнах. Д. Олвеусом, А. Пікасо,Е.Роландом, П.І, Хайнеманом. Згодом інтерес виник у США (Р. Каталано, Л. Хоукінс, Т. Харачой), у Великобританії (В.Т. Ортон, Д.А. Лейн, Е. Мунте ,Д.П. Таттум,) [1, с.160]. Дану проблему також досліджували російські вчені: І.С. Бердишев, М.Г.Нечаєва,І.С.Кон, М.Л.Бутовська, Е.Л. Луценко, К.Е. Ткачук та інші.

Незважаючи на поки слабкий розгляд питання булінга в українській психологічній науці, інтерес до цієї проблеми активно зростає. Актуальність теми зумовлена тим, що піднята в статті проблема майже не вивчена в нашій країні і з теоретичних позицій, і з позиції практики. Явище булінгу надзвичайно поширене в сучасній школі, але цю проблему з тих чи інших причин замовчують,не афішують випадки знущань, її не прийнято обговорювати. З одного боку,педагогічний колектив, дбає про власну репутацію, ігнорує її, а з іншого батьки, які або вважають ситуацію цькування хорошою школою життя, або, хвилюючись за власних дітей , переводять їх до іншого навчального закладу . За таких умов проблему не усувають , а навпаки, вона набуває більших обсягів і жорстокості.

У статті проаналізовано соціально-педагогічну, психологічну проблему сучасності булінг. Розкрито сутнісні ознаки, основні причини, форми прояву цього явища, визначено основні риси боулінгу, проаналізовано основні механізми його розвитку, описано рольову структуру булінгу та висвітлено наслідки для всіх учасників цього явища (для жертв булінгу, булерів, спостерігачів).

Мета статті – актуалізувати проблему булінгу та висвітлити особливості даного явища в дитячому колективі.

Згідно з даними ВООЗ, отриманими внаслідок моніторингового дослідження, в Україні регулярного насилля в школах зазнають близько 17 % дівчат і 16 % хлопців 11–15-річного віку. Самі регулярно ображають інших 16 % українських школярів та 12 % школярок [9].Представлені дані підтверджують результати іншого опитування, яке провів Інтернет-сайтKidsPoll (1200 дітей). Згідно з ним, жертвами булінгу було 48 % опитаних, із них 15 % дітей неодноразово зазнавали насилля; 42 % респондентів зазначили, що самі займалися булінгом, 20 % –постійно[1].

Отже, представлені статистичні дані засвідчують, що булінг – явище глобальне та масове. Зазначимо, що школа - заклад, у якому діти перебувають більшу частину дня, тут вони отримують знання, досвід, вчаться спілкуватися, розвиваються, тут проходить процес становлення особистості, соціалізації. Ураховуючи зазначене вище, важливим завданням сучасної загальноосвітньої школи є визнання існування проблеми булінгу та створення відповідного середовища в освітній установі для профілактики та боротьби з негативними соціально-педагогічними наслідками цього явища.

Аналіз наукових робіт дає можливість визначити основні риси булінгу: систематичність; нерівність фізичних, психологічних і соціальних можливостей, які лежать в основі стосунків між жертвоюй агресором, тобто агресор займає вище становище, ніж його жертва; взаємостосунки переслідувачай жертви; емоційне приниження, образа почуттів людини, що призводить до виключення її з групи.

Отже, підґрунтям булінгу є статус, влада, конкуренція, лідерство. Це соціальна поведінка, що проявляється у відносно стійких групах і здатна залучати інших. Булінг охоплює нерівність сили та влади, що приводить жертву в стан, у якому вона не здатна ефективно захищатися від негативних дій. Це і є відмінною рисою булінгу від простого конфлікту. В конфлікті учасники рівні, а в булінзі жертва завжди виявляється слабшою, їй важче себе захистити, проти неї може виступати група. Ще одна характерна риса боулінгу – він передбачає свідому поведінку, спрямовану на те, щоб завдати шкоди та страждання іншій людині.

Серед причин булінгу в колективі вчені виділяють наступні: боротьба за лідерство; зіткнення різних субкультур, цінностей, поглядів і невміння толерантно ставитися до них; агресивність і віктимність; наявність у дитини психічних і фізичних вад; заздрість; відсутність предметного дозвілля тощо [6].

Як соціально-психологічне явище булінг впливає на всіх учасників групи чи класу дітей, де він виникає. Зокрема Д. Ольвеус описав таку рольову структуру булінгу:

1) учень, який є жертвою булінгу;

2) учні, які здійснюють насилля, ініціюють і відіграють лідерські ролі в процесі булінгу «булери», або переслідувачі, агресори;

3) послідовники – учні, які позитивно ставляться до знущань над іншими й беруть активну участь у цьому, але зазвичай не є ініціаторами та не відіграють головної ролі;

4) пасивні «булери» – учні, які відкрито підтримують булінг, наприклад через сміх чи привертання уваги до ситуації, проте не втручаються в неї;

5) потенційні «булери» – учні, яким подобаються знущання, але вони не виявляють цього ззовні;

6) «спостерігачі» (байдужі свідки) – учні, які не беруть участі в булінгу, і можуть вважати, що це не їхня справа, тобто виявляють байдуже ставлення до ситуації;

7) «потенційні захисники» – ці учні негативно ставляться до насилля і вважають, що повинні допомогти жертві, проте нічого не роблять;

8) «захисники» – учні, які виявляють негативне ставлення до явища, вони захищають жертву або намагаються їй допомогти [15].

Система булінгу

У цькуванні приймають участь три типи: жертва, агресор і спостерігачі. Цькування починається однією людиною, зазвичай вона лідер в класі, успішна в навчанні або ж, навпаки, агресивний неук. Спостерігачі, як правило, не відчувають задоволення від булінга, але змушені або включатися, або мовчати, побоюючись, що самі опиняться в ролі жертви. Більш сміливі з них встають на захист жертви. Але пасивна та мовчазна підтримка булінга з боку дорослих змушує їх відступити. Жертва залишається віч-на-віч зі своїми мучителями або мучителем. Сам процес булінга відбувається тільки при збігу таких факторів:

Беззахисність. Важливо, щоб жертву ніхто не захищав, інакше цькування дуже швидко припиниться. Якщо малюків б’ють у кутку старші хлопці, і ніхто не реагує, знущання будуть продовжуватися і далі. Фізично слабкі хлопчики також піддаються підвищеним утискам з боку більш сильних однолітків. Але за умови реакції батьків і педагогів, випадки булінга не повторюватимуться. Тому булери поводяться хитро: вони або вибирають беззахисну жертву, або послідовно знищують симпатії оточуючих до неї.

Неготовність битися «до останнього». Булери, насправді, боягузи. Саме тому вони обирають для цькування слабших, тих, хто гарантовано не зможе їм відповісти. Жертва не дає відсічі агресорові з кількох причин: очевидної переваги сил, страху отримати у відповідь ще більшу агресію, небажання бути «поганим».

Деякі діти не захищаються через установки батьків «битися — це погано». Якщо їх переконати у тому, що захищатися можна й, тим більш, необхідно, то ситуація виправиться.

Низька самооцінка. Жертвами стають діти, які дуже сильно невдоволені собою або такі, які відчувають себе винними через будь-що. Особливо яскраво це проявляється у дітей із особливостями розвитку: гіперактивністю, синдромом дефіциту уваги, заїканням тощо. У зоні ризику також дівчата й хлопці, яких не підтримує сім’я, у яких немає довірливих відносин з рідними.

Висока агресивність. Іноді жертвами стають діти забіякуваті, емоційно і болісно реагують на будь-яке зауваження або прохання. Тут агресивність носить реактивний характер і йде від високої збудливості і беззахисності.

Психологічні та соціальні проблеми. Самотність, соціальне неблагополуччя, депресивність, невміння спілкуватися з ровесниками, комплекс неповноцінності, глибинне переконання в негативній картині світу, насильство у власній родині, пасивна покірність насильству — ось передумови для того, що дитина виявиться в ролі жертви в школі. Лякливість, тривожність, чутливість і недовірливість, як індивідуальні риси характеру, роблять дитину беззахисною, приваблюють агресора.

Хто є жертвою

Жертвою булінга може стати будь-хто. Досить просто опинитися в більш слабкій позиції або перейти комусь дорогу. Але найбільш часто в розряд жертв потрапляють діти, які чимось відрізняються від своїх ровесників: фізичними даними, успіхами в навчанні, матеріальними можливостями навіть просто характером. А для того щоб стати жертвами більш старших дітей, не потрібно й цього — достатньо просто бути молодшим за віком. Домашнє насильство може виступати і в образі турботи про майбутнє. Якщо батьки проходу не дають дитині через оцінки, кричать на неї та ображають через погані результати, позбавляють прогулянок і смачного, створюють жорсткий режим занять, не залишаючи часу для відпочинку, дитина поводитиметься в школі так само. Але її агресія спрямована більше на суперників. Втім, більш слабких учнів такі діти просто зневажають.

Хто є агресором

Приблизно 50% шкільних агресорів самі є жертвами психологічного чи фізичного насильства. Вони піддаються жорстокому поводженню у власній родині. Наприклад, хлопчаки, яких б’є батько, прийшовши до школи, відіграватимуться на слабших однокласниках. Також спільною рисою всіх булерів є нарцисичні риси:

1. неврівноваженість, самозакоханість. Будь-які стимули, які можуть знизити думку про себе, сприймаються як особиста загроза і вимагають негайної дії. Авторитет піднімається не за рахунок особистих досягнень, а шляхом приниження інших. Дівчата частіше діють нишком, підмовляючи оточуючих. Вони нечутливі до страждань інших і таким чином просто розважаються. Іноді булінг для них — це інструмент для боротьби з суперницями. При цьому жертва необов’язково повинна кидати виклик явно. Досить бути вродливішою і успішнішою.

2. надмірна злість, ворожість, бажання «почесати кулаки». Нападник — завжди шанувальник культу сили, насильства та «закону джунглів». Соціальні норми і правила розмиті й необов’язкові до виконання. Відчуває презирство до слабших. Фізичний розвиток в нормі або вище норми. Всі питання вирішує за допомогою конфліктів, крику, шантажу, фізичних погроз і побоїв. Часто бреше. Присутні садистські нахили.

3. підвищений статус у суспільстві. Такі булери мають високий соціальний авторитет. Вони впевнені в своїй зовнішності й ніколи не відчували себе нещасними через те, що у них чогось немає. Батьки потурають всім примхам і часто в присутності дитини висловлюють презирство до оточуючих. Ставлення до світу меркантильне, до людей — споживацьке. Такі діти ні в чому не знають відмови, на всі їхні витівки батьки закривають очі, вважаючи за краще відкупитися солідною сумою або дорогим подарунком, ніж проводити час разом. Дитина звикає, що все купується і продається.

Наслідки для жертви булінга

Опинившись в ролі жертви булінга, дитина одержує величезну кількість психічних травм, які неминуче позначаються на її подальшому житті.

Розлади психіки. Навіть одиничний випадок цькування залишає глибокий емоційний шрам, що вимагає спеціальної роботи психолога. Дитина стає агресивною і тривожною, що переходить і в доросле життя. У неї виникають проблеми у поведінці. Вона частіше за інших схильна до депресій.

Складнощі у взаєминах. Шанси стати жертвами мобінга (мобінг (від англ. Mob — натовп) — форма психологічного насильства у вигляді цькування співробітника в колективі, як правило, з метою його подальшого звільнення. — Прим. Ред.) на робочому місці у людей, які пережили булінг в дитинстві, зростають в багато разів. Світова статистика стверджує, що дорослі, які перенесли знущання в дитинстві, в більшості своїй залишаються самотніми на все життя, їм важче підніматися кар’єрними сходами. Тому вони частіше за інших вибирають надомну роботу. Більше спілкуються в соціальних мережах, ніж в реальному світі.

Хвороби. Результатом булінга дуже часто бувають фізичні нездужання. Відомі випадки, коли у хлопчиків від стресу і безсилля починалися серйозні проблеми з серцем. Дівчатка-підлітки схильні до іншої недуги: глузування й образи призводять їх до анорексії або булімії. Можливі розлади сну і переростання травми в психосоматику. Наприклад, підліток страждає від болів в нирках, але обстеження і аналізи нічого не показують. Больовий синдром йде тільки після роботи психолога.

Застосування фізичного насильства над дітьми також є кримінальним злочином, так саме як і подібні дії щодо дорослих. Синці та садна можна зафіксувати в лікарні, де їх походження записується зі слів дитини. Лікарня зобов’язана передати інформацію в поліцію, а поліція — відреагувати. На бесіду викликаються батьків булера, а школі доведеться пояснити, як вони допустили цю ситуацію.

Наслідки для булера

Агресор менше страждає від наслідків буллінга, ніж жертва, але все ж безслідно це не проходить і для нього:

Неблагополучне майбутнє. Примітивні асоціальні способи поведінки перестають діяти в дорослому світі, й булери опиняються на узбіччі життя. У той час, як колишні жертви, заучки і ботани, закінчують університети, отримують хорошу роботу і забезпечене майбутнє, агресори потрапляють до тюремної камери. У кращому випадку вони працюють на низькокваліфікованій та низькооплачуваній роботі ті з заздрістю дивляться на своїх колишніх шкільних товаришів.

Проблеми у взаєминах. Діти, які примудрялися поєднувати булінг з високим соціальним статусом, стають диктаторами в сім’ї та справжнім покаранням на роботі. Це пліткарі та інтригани. Вони пліткують про успішних колег, підсиджують, ставлять підніжки, йдуть до своєї мети «по головах». Багато з них досягають високих результатів в кар’єрі. Тому рано чи пізно наживають собі ворогів, а решта їх недолюблюють і бояться.

Терор в сім’ї. Навіть якщо вже в дорослому житті такі особи  успішні, то оточуючим з ними незатишно. Розважатися чужими нещастями — їх хобі на все життя. Вони не вміють вибудовувати теплі відносини з дітьми, з коханими, часто просто копіюють поведінку своїх батьків. Досвід насильства руйнує механізми формування близькості з іншими людьми, і вони ніколи не зможуть створити довірчих теплих відносин з партнерами, навіть з власними дітьми завжди буде на відстані.

Висновки й перспективи подальших розвідок. Отже, можемо стверджувати, що феномен булінгу - як тривалий процес усвідомленого жорсткого ставлення, що призводить до серйозних психологічних та соціально-негативних наслідків. Аналіз зарубіжного досвіду профілактики булінгу серед дітей в умовах загальноосвітнього навчального закладу показав, що в США, Великобританії, Норвегії та інших країнах Західної Європи успішно впроваджуються та функціонують комплексні та багаторівневі профілактичні програми. Тому, українська соціально - педагогічна практика профілактики агресивної та насильницької поведінки серед дітей потребує системного вивчення та аналізу зарубіжного передового досвіду в організації та здійсненні просвітницько - профілактичних заходів щодо подолання булінгу в школі. Булінг - явище, що може виникнути в більш-менш організованих, сталих дитячих колективах, стосується і впливає на всіх його учасників, призводячи до порушення навчально-виховного процесу в школі, викликає тривалі наслідки для особистості, інколи віддалені в часі. Тому постає гостра потреба усвідомлення того, що ця проблема є; підготовки фахівців з певними теоретичними знаннями, спеціальними уміннями, навиками для виявлення, попередження та подолання такого негативного соціально-психолого-педагогічного явища, як булінг.

Джерела та література

1. Буллинг: детская жестокость [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.tagillib.ru/readers/

ot_20_and_starshe/meropr/bulling.php

2. Лушпай Л. І. Шкільний буллінг як різновид суспільної агресії [Електронний ресурс] / Л. І. Лушпай //

Наук. зап. [Нац. ун-ту «Острозька академія»]. Сер. :Філологічна. – 2013. – Вип. 33. – С. 85. – Режим

доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Nznuoaf_2013_33_28.pdf

3. Лэйн Д. А. Школьная травля (буллинг) [Электронный ресурс] / Д. А. Лэйн // ZipSites.ru : бесплат.

электрон. интернет-б-ка. – Режим доступа : http://www.zipsites.ru

4. Ожийова О. М. Шкільне насильство : сутність, види, профілактика: автореф. дис. … канд. соцiол. наук :

спец. 22.00.04 / О. М. Ожийова ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2012. – С. 10–20.

5. Петросянц В. Р. Проблема буллинга в современной образовательной среде / В. Р. Петросянц // Вестн.

ТГПУ. – 2011. – Вып. 6 (108). – С. 151–154.

6. Система захисту дітей від жорстокого поводження : навч.-метод. посіб. / Л. Волинець, Т. Дорошок,

М. Євсюкова та ін. ; [ред. : К. Левченко, І. Трубавіна] ; Держ. соц. служба для сім’ї, дітей та молоді.

Міжнар. жіночий правозахисн. центр «Ла Страда Україна». – К. : Держсоцслужба, 2005. – 395 с.

7. Словник української мови : в 11 т. – Т. 10. – 1979. – С. 248.

8. Словник української мови : в 11 т. − Т. 11. – 1980. – С. 259.

9. Социальные детерминанты здоровья и благополучия подростков. Исследование «Поведение детей

школьного возраста в отношении здоровья» : международный отчет по результатам обследования

2009–2010 гг. / под ред. C. Currie и др. – Копенгаген : Европ. регион. бюро ВОЗ, 2012 г. (Сер. Политика

охраны здоровья детей и подростков. – Вып. № 6).

10. Стельмах С. С. Обдаровані діти як об’єкт булінгу / С. С. Стельмах // Навчання і виховання обдарованої

дитини: теорія і практика : зб. наук. пр. – Вип. 8. – К. : Ін-т обдарованої дитини, 2012. – С. 196–202.

Слухач ____________ Каблюк В.В. тел.: 0504072434

Керівник __________ Кулик Н.А. _______________________

Дата захисту 02 листопада 2018 р.

Термін навчання 22.10.- 02.11.2018 р.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з ІСПАНСЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
3
міс.
0
7
дн.
0
7
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!