Ми не очікували війни і не готувалися до життя далеко від дому, а тим більше — не готували до цього наших дітей. Та реальність склалася так, що тисячі українських сімей опинилися в Польщі, і малюки змушені швидко адаптуватися до нового світу, де панує інша мова і зовсім інші правила. Для дітей це не просто нова мова — це необхідність навчатися, гратися, спілкуватися і відчувати себе впевнено в незнайомому середовищі. Діти опинилися у ситуації вимушеного білінгвізму: одночасно зберігати рідну українську мову та освоювати польську, щоб повноцінно жити у новому світі.
Ще до створення Центру розвитку ми вивчали доступну інформацію у соціальних мережах та на освітніх форумах, зокрема щодо політики польських шкіл, де українська мова розглядається як друга іноземна, а також ведеться робота над програмами підтримки інтеграції та збереження мовної ідентичності дітей з України. Аналіз цих даних разом із власними спостереженнями показав різноманітні мовні ситуації серед українських дітей у Польщі: частина з них володіє тільки українською мовою і потребує занурення у польське мовне середовище для адаптації; інші спілкуються переважно польською і розуміють українську лише частково, тож потребують підтримки для розвитку рідної мови; є й ті, хто володіє обома мовами, але потребує системного супроводу для гармонійного розвитку білінгвізму та соціальної інтеграції.
Саме ці спостереження та аналіз освітніх тенденцій стали поштовхом для створення Центру розвитку, метою якого є допомога українським дітям у безпечній адаптації, підтримка їхньої мовної та культурної ідентичності, розвиток мовлення та соціальних навичок, а також забезпечення гармонійного поєднання української та польської освітніх практик.
