Програма практичного психолога
Стецько Наталії Юріївни
психолого-педагогічного супроводу
учнів «групи ризику»
Існує низка визначень поняття «групи ризику». Нижче запропоновані можуть дати можливість сформувати загальне бачення на цю проблему.
Діти «групи ризику» – діти з різними формами психологічної і соціальної дезадаптації, що виражаються в поведінці, яка неадекватна нормам і потребам найближчого оточення.
В «групи ризику» традиційно включають дітей із неблагополучних сімей, дітей з відхиленням у поведінці, дітей з проблемами в навчанні і розвитку, а також дітей із хронічними захворюваннями, інвалідів.
“Групи ризику” – це категорії дітей, чий соціальний стан за тими або іншими ознаками не має стабільності, які практично не можуть поодинці перебороти труднощі, що виникли в їхньому житті; все це в результаті може призвести до втрати ними соціальної значущості, духовності, морального образу, біологічної загибелі.
До цієї групи відносять такі категорії дітей:
діти-сироти,
діти з девіантною поведінкою,
діти з вадами фізичного та психічного розвитку;
діти, які зазнали насильства,
обдаровані діти, які відчувають труднощі в спілкуванні.
Термін “група ризику” у педагогіці і психології вводиться для позначення осіб групи підлітків, у яких симптоматика, що відповідає категорії наркоманів, алкоголіків, тобто хворих, не виявлена, однак виховній роботі з ними варто приділити особливу увагу, щоб не допустити розвитку захворювання.
До числа найважливіших факторів ризику відносяться:
Недоліки сімейного виховання: наявність негативних прикладів з життя батьків, невизначеність правил поведінки, відсутність позитивних емоцій у сім’ї (відсутність похвали, поваги);
Рання асоціальна поведінка;
Раннє прилучення до одурманюючих речовин;
Такі риси особистості, як: агресивність, нервозність, імпульсивність, негативізм;
Погана успішність;
Недостатня включеність у суспільні справи;
Наявність друзів, що прибігають до одурманюючих речовин;
Байдужість сім’ї і навчальної групи до учня.
Основною задачею практичного психолога (соціального педагога) є виявлення дітей цієї категорії в дитячому середовищі та організація роботи з ними.
Комплексність проблем, які потребують вирішення в процесі соціально-педагогічної роботи з дітьми групи ризику, вимагає участі у цій діяльності різних фахівців.
Бесіда з учнем «групи ризику»
Ким ти хочеш стати після закінчення школи?
Які навчальні предмети ти любиш більше за інші?
Що читаєш?
Твої товариші. Що ти про них думаєш?
Чи задоволений ти своїм навчанням і поведінкою в класі, в школі?
Твоя суспільна робота і її результати.
Твоє улюблене заняття в школі і вдома.
Що ти вважаєш найцікавішим і важливішим в житті?
Як ти ставишся до своїх батьків і чому?
Твоє ставлення до старших.
Чи пам’ятаєш ти найприємнішу подію в житті?
Чи пам’ятаєш ти найбільш неприємну подію свого життя?
Чи кривдив тебе хто-небудь?
А ти чи кривдив кого-небудь?
Бесіда про учня «групи ризику» з вчителями:
Ваша думка про успішність і поведінку учня на ваших уроках.
Найбільш характерні випадки його недисциплінованості і ваші йому поради (заходи, вказівки).
Його здібності в навчанні, в роботі. Його можливості.
Бесіда про учня з його товаришами
Чи давно ви дружите?
Ваші улюблені сумісні справи, предмети, заняття?
Що тобі подобається у твоєму другові?
Що тобі не подобається у твоєму другові? Чому? Як ти йому допомагаєш?
Ваші плани на майбутнє.
Бесіда зі старостою класу про учня «групи ризику»
Ваша думка про конкретного учня.
У чому виявляються недоліки його поведінки в колективі класу?
Його ставлення до товаришів по класу.
Як ви і колектив класу допомагаєте йому стати зразковим учнем?
Його ставлення до суспільних доручень, участь у колективному житті класу.
Бесіди з батьками
Чи задоволені ви навчанням і поведінкою своєї дитини?
Що вас турбує в її поведінці і навчанні? Як ви їй допомагаєте?
Режим дня і його дотримання.
Що він робить по дому, чи допомагає домашнім, у чому?
Ваші поради своїй дитині щодо вибору майбутньої професії.
Бесіди з класними керівниками
Бесіда з класним керівником
У чому полягає трудність у вихованні школяра?
Дисципліна школяра дома і в школі. Успішність.
Які конкретні факти говорять про його «трудність»?
Які заходи застосовувалися до цього школяра для його виправлення і які їх результати?
Корекційно-розвивальна робота з дітьми «групи ризику»
Індивідуальна робота з учнем:
Надання психологічних консультацій.
Здійснювання контролю за відвідуванням учнем школи.
Ураховування інтересів учня та залучення його до суспільно-корисної діяльності колективу класу, діючих гуртків, творчих об’єднаннях, спортивних секціях, клубах за інтересами школи, позашкільних закладах.
Підготовка вчителя до роботи з дітьми « групи ризику»
Надання психологічних консультацій
Озброєння класних керівників методикою роботи з важковиховуваними учнями, неблагонадійними сім’ями.
Залучення вчителів до здійснення пропаганди здорового способу життя.
Заслуховування і аналізування роботи класних керівників з учнями « групи ризику».
Групова робота з учнями «групи ризику»
Читання циклу лекцій і проведення бесід зі збереження здорового способу життя.
Розробка і проведення тренінгових занять.
Спільна робота зі службою у справах неповнолітніх.
Підтримка тісного зв’язку з інспекцією у справах неповнолітніх.
Робота з батьками:
Надання індивідуальних консультацій та бесід.
Проведення виступів на батьківських зборах з приводу попередження фізичного, морального, психологічного насильства дітей у сім’ї, ведення здорового способу життя, пропаганду кращих зразків сімейного виховання.
Пам’ятайте! Проведення діагностичних досліджень накладає на класного керівника обов’язок дотримання строгої конфіденційності.
Форми корекційної роботи з дітьми девіантної поведінки:
індивідуальні: ігротерапія, робота з малюнками, корекція через творчість дитини, індивідуальні бесіди з дитиною;
групові: тренінги в межах програм «Рівний-рівному», «Діалог»; рольові ігри та вправи на зменшення агресивності, тривожності, гіперактивності; проведення виховних годин в формі тренінгу за сценаріями, які пропонуються програмою «Психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учня»; організація спільних позаурочних заходів з батьками (турпоходи, відвідування музеїв, вечори поезії, спортивні змагання, КВК тощо)
Рекомендації класному керівнику
Вплив на дитину без роботи з виявлення причин буде ситуативний, його ефективність низька.
За ряду причин необхідно впливати не на девіантного учня, а на його оточення (батьків, осіб які їх замінюють та інших родичів або друзів).
У плануванні виховної роботи з класом класному керівнику необхідно продумати індивідуальну, групову або колективну діяльність.
З метою залучення девіантного учня до організації та проведення творчих заходів, спортивно-змагальної, громадської або соціально-корисної діяльності необхідно спланувати корекційно-виховний процес через групові форми роботи з іншими учнями (обов’язково беручи до уваги результати попередньої діагностики) Завдяки такої діяльності в проблемного учня буде можливість самоствердитися та завоювати авторитет однолітків соціально-прийнятними засобами.
Важливо огородити девіантного учня від деструктивного впливу або максимально його послабити.
Причиною асоціальної поведінки може бути складне фізичне або психічне порушення. В цьому випадку необхідно звернутися до батьків учнів з пропозицією обстеження або лікування (навчання) у спеціалізованих установах.
Поради в роботі класного керівника з батьками дитини девіантної поведінки
Причини відхилень в поведінці дитини виникають як результат політичної, соціально-економічної і екологічної нестабільності суспільства, посилення впливу псевдокультури, змін в змісті ціннісних орієнтацій дітей і підлітків, несприятливих сімейно-побутових відносин, відсутність контролю за поведінкою, надмірній зайнятості батьків, епідемії розлучень.
Виховно-профілактична робота класного керівника може бути побудована на постійній підтримці і стимулюванні позитивної поведінки дитини і зведення до мінімуму попереджувально-каральних заходів у відповідь на різні форми поведінки, що відхиляється від норм.
У організації виховної роботи з важкими дітьми велику роль грає індивідуальна робота з батьками. Успішна робота з сім’ями учнів обов’язково припускає особисті контакти батьків з вчителем, індивідуальну роботу з сім’ями. Не все можна і потрібно широко обговорювати на батьківських зборах, але про багато що можна поговорити в бесіді віч-на-віч. Між вчителем і батьками повинні встановитися добрі, довірчі відносини.
Добре, коли кожен з батьків відчуває у вчителеві людину, яка так само, як і він, зацікавлену в тому, щоб дитина виросла доброю, розумною, такою, що знає, щоб розкрилися всі його можливості.
Індивідуальні бесіди вчителя з батьками важких дітей, консультації допомагають встановити безпосередній контакт з кожним членом сім’ї, що вчаться, добитися більшого взаєморозуміння в пошуку шляхів сумісного впливу на дитину. Щоб бесіди класного керівника досягали цілі, а його слова сприймалися як керівництво у вихованні дітей, треба не тільки вчасно дати потрібну раду батькам і підказати, як його виконати, не тільки знайти правильну форму спілкування під час бесіди, але і заздалегідь продумати її проведенні, передбачити для бесіди час і місце.
Практика показує, що розмовляти з батьками треба, не поспішаючи. Краще це робити після уроків, коли в класі немає дітей, коли вся обстановка розташовує до бесіди. І розмову починати (якщо він буде і не зовсім приємним) з позитивних моментів. Розповідаючи батькам про ситуацію, причиною їх виклику, що послужила, в школу, попросити батьків порадити, що, на їх думку, повинен зробити вчитель, як краще поступити, а потім дати раду батькам. У такій бесіді природно виникає питання про повторну зустріч для того, щоб з’ясувати, як допомагають прийняті спільно заходи, знову намітити шляхи подальшої роботи. Так поступово, діючи весь час разом з батьками, слід знімати негативні моменти в поведінці або навчанні дитини.
Вчитель зобов’язаний допомогти батькам розкрити можливості їх важкої дитини, його позитивні риси, переконати в необхідності спиратися саме на них. При цьому вчитель прагне не зловживати численними вказівками, а говорити просто, доступно, переконливо, завжди з відчуттям турботи про дитину. Зауваження, що зачіпають самолюбність, постійні скарги на дитину, зосередження уваги на його недоліках – цим можна лише відштовхнути від себе батьків, а значить і віддалити виконання бажаної мети.
