У статті досліджено функціонування мови як інструмента соціальної інженерії та політичного впливу у художньому просторі повісті Дж. Орвелла «Колгосп тварин». Розглянуто процеси трансформації демократичного дискурсу у тоталітарний («дерев'яну мову») через призму прагмалінгвістики. Окреслено ключові стратегії маніпулювання громадською свідомістю, втілені в творі: еволюція та деформація Семи Заповідей (Евфемізація).
Доведено, що контроль над текстом та переписування історичної пам'яті у моделі Орвелла призводить до деградації критичного мислення індивіда. Наголошено на актуальності застережень письменника для людини XXI століття у контексті загрози інформаційного конформізму, кліпового сприйняття дійсності та байдужості до збереження гуманістичних цінностей.
