Становлення та розвиток демократичного суспільства неможливі без дотримання основних прав людини. Одним із таких прав є право на одержання освіти, незалежно від релігійної приналежності, фізичного розвитку та стану здоров’я.
Школа – це заклад освіти, який відкритий для всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, соціальних чи інших особливостей. Тому вона має мати безбар’єрне навчальне середовище, адаптовані навчальні програми та плани, розроблені та опрацьовані методи та форми навчання.
Серед заходів щодо створення інклюзивного середовища потрібно врахувати можливість залучення батьків до співпраці з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей. Створення інклюзивних класів – найбільш ефективний засіб, що гарантує солідарність, взаємоповагу та розуміння між дітьми з особливими освітніми потребами та їхніми однолітками. Організація інклюзивного освітнього середовища повинна здійснюватися фахівцями, які постійно працюють над підвищенням своєї кваліфікації для роботи з дітьми з особливими освітніми потребами, які проходять курсову підготовку, відвідують спеціалізовані тренінги для працівників освітньої сфери, які займаються самоосвітою.
Не підлягає сумніву, що інклюзивне освітнє середовище формується вчителем, до того ж не одним вчителем, а цілою командою педагогів і фахівців – колективом, який працює в міждисциплінарній співпраці.
Кожен учитель, що займається з дитиною з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі, є відповідальним за виконання компонентів індивідуальної програми розвитку. Він повинен використовувати різні форми організації роботи (групову, парами), які покликані забезпечити активну участь учня у якомога більшій кількості педагогічних заходів, створюючи таким чином належну атмосферу взаємин у класі. Також він має можливість надати пряму допомогу учневі із засвоєння знань.
Соціально-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами повинен здійснюватися асистентом вчителя, наявність якого є необхідною умовою інклюзивного навчання.
Психологічний супровід інклюзивного навчання та первинна оцінка учня повинна здійснюватися практичним психологом школи.Психолог здійснює безперервний моніторинг розвитку дитини, спостерігає за змінами в поведінці, в розвитку та надає психологічну допомогу дитині, її сім′ї і педагогам, що працюють з дитиною.
Отже, перехід до інклюзивної освіти, як найбільш сучасної форми соціально-педагогічної реабілітації дітей з особливими потребами, – має стати пріоритетом у розвитку національної освіти. І хочеться висловити впевненість у тому, що процеси інтеграції дітей з особливими освітніми потребами набудуть значного поширення і стануть успішними за умови зміни ставлення суспільства до цих дітей.
